8 ЗНАК "КОПІРАЙТ" І МЕЖІ ЙОГО ПРОЯВУ

8.1 Захист інтелектуальної власності

Копірайт являє собою виключне право відтворювати оригінальні авторські роботи, зафіксовані в будь-якому відчутному середовищі виразу, виготовляти похідні роботи, основані на оригінальній роботі, а також виконувати або виставляти роботу у випадку музичних, драматичних, хореографічних і скульптурних робіт. Охорона за копірайт не поширюється на ідеї, процедури, процеси, системи, методи функціонування, концепції, принципи чи відкриття, незалежно від форми, в якій вони описані, пояснені або втілені. Замість цього копірайтна охорона обмежується конкретним авторським виразом ідеї, процесу, концепції і т. п. в відчутному середовищі.

Охорона з копірайту автоматично присутня у всіх авторських роботах з моменту їх створення. Угода ТРІПС встановлює мінімальний стандарт за терміном дії копірайтної охорони. У випадку фізичної особи таким терміном є життя автора плюс 50 років. У випадку корпоративної структури це 50 років після закінчення календарного року уповноваженої публікації або, при відсутності публікації, після закінчення календарного року створення роботи (стаття 12 ТРІПС). Строк дії охорони для записаних живих виконань складає 50 років для виконавця і продюсера і 20 років для мовника твору. Нещодавно Сполучені Штати відновили свою систему охорони копірайтних робіт в рамках "Акту про електронний копірайт в новому тисячолітті". Наприклад, у Сполучених Штатах копірайт на роботу індивідуального автора, створену 1 січня 1978 р. або пізніше цієї дати, зберігається протягом його життя плюс 70 років після смерті автора. Однак якщо робота створена за наймом, копірайт діє 120 років з моменту її створення або 95 років з моменту першої публікації, в залежності від того, який з цих термінів коротший.

Виключні права, які надаються власнику копірайту, не включають в себе право забороняти іншим особам добропорядне використання роботи власника. До можливих видів добропорядного використання відносяться критика, коментарі, повідомлення новин, викладання або освіта і дослідницька діяльність. Сутність роботи, скопійований обсяг і вплив копіювання на комерційну цінність роботи - всі ці фактори враховуються при визначенні того, чи є уповноважене використання "добропорядним".

Для того щоб гарантувати охорону з копірайту, твір, який розглядається, має бути оригінальною авторською роботою, зафіксованою в відчутному середовищі виразу. Авторські роботи, що підпадають під це означення, можуть включати в себе: літературні роботи (у тому числі комп'ютерні програми); музичні твори та супроводжуючі їх тексти; та драматичні твори і діалоги; пантомімні та хореографічні роботи; зображувальні, графічні та скульптурні роботи; кінематографічні та інші аудіовізуальні роботи; звукозаписи.

Важливо зазначити, що закони багатьох країн не обмежують тип або форму роботи, оскільки автори продовжують винаходити нові способи самовираження.

Перевірка на оригінальність роботи звичайно складається з двох елементів. По-перше, авторська робота повинна виходити від автора в тому сенсі, що має бути дійсно незалежно створена автором, а не скопійована з інших робіт. По-друге, робота повинна містити достатній обсяг творчості для того, щоб являти собою щось більше, ніж тривіальність.

Щоб претендувати на охорону за копірайтом, робота повинна бути зафіксована в відчутному середовищі виразу. Робота є зафіксованою тоді, коли її втілення в відчутному середовищі досить постійне або стійке для того, щоб її можна було сприймати, відтворювати або іншим чином повідомляти протягом періоду часу, що не є швидкоплинним. Засіб, спосіб або середовище фіксації не мають значення.

У більшості країн реєстрація копірайту відносно проста і недорога. Хоча копірайтна охорона діє з того моменту, коли робота фіксується у відчутній формі вираження, в деяких країнах реєстрація копірайту приносить важливі додаткові вигоди. Хоча деякі члени СОТ, в тому числі Сполучені Штати, зберігають систему реєстрації робіт, що охороняються копірайтом, Угода ТРІПС виключає використання таких формальностей, як реєстраційна система, як обов'язкова вимога для іноземних громадян до порушення юридичних дій щодо припинення порушення копірайту або відшкодування витрат, пов'язаних з його примусовим здійсненням, включаючи оплату послуг адвокатів. Тому, наприклад, Сполучені Штати можуть вимагати, щоб громадяни США, але не іноземні автори, реєстрували свої роботи у відомстві США з копірайту. Крім того, в деяких країнах реєстрація копірайту служить презумпцією доказу дійсності копірайту та володіння ним.

Дія копірайту заснована на простому принципі: якщо ти не можеш захистити те, що тобі належить – це означає, що це тобі не належить. Індустрія копірайта відіграє колосальну роль в економіці США. За оцінками Міністерства торгівлі США, галузі економіки США, які захищають права на свої вироби за допомогою копірайта, забезпечують 5% валового внутрішнього продукту Сполучених Штатів і є однією з найуспішніших експортних статей США, що приносять більше виручки за рахунок продаж за межами США, чим сільське господарство, автомобіле- і авіабудування. Темпи створення нових робочих місць в індустрії копірайту в три рази перевищують темпи зростання решти економіки США. Джек Валенті, глава Асоціації кіновиробників Америки, один з відомих захисників існуючих правил поведінки з авторськими правами, вважає, що порушення копірайту щорічно наносять кіновиробникам США збиток, що становить, за найскромнішими оцінками, 3 млрд дол. За даними консалтингової фірми Viant, щодня через Інтернет нелегально викачується 350 тис. кінофільмів.

Копірайт (соруright - право на відтворення) - це форма захисту інтелектуальної власності. Право на копірайт неможливо отримати за схемою, яка використовується для отримання патенту. Процес оформлення патенту - складний і трудомісткий. На відміну від нього, згідно з американським законом про копірайт, останній виникає негайно після закінчення роботи над авторським твором, незалежно від того, де і коли ця робота була опублікована і чи була опублікована взагалі, а також чи були зареєстровані права автора на його творіння. Проте управління у справах копірайту США пропонує послуги з реєстрації копірайтів, що у разі судового розгляду дозволяє обгрунтувати законність права володіння інтелектуальною власністю. Втім ніяких дозволів не вимагається, щоб автор почав використовувати знак копірайту. Копірайт захищає літературні, музичні, хореографічні, графічні, архітектурні твори, фотографії, ігри і т. д. Твір, захищений копірайтом, а також будь-яка його частина не може бути використана без дозволу власника.

Копірайтом, проте, не можуть бути захищені ідея, процедура, процес, принцип і т. д. - оскільки, наприклад, заборона на використання тієї або іншої ідеї виключить її з користування людством і зробить неможливим створення нових і оригінальних робіт на її основі. Консалтингова організація ІРWatehdog ілюструє цей принцип таким прикладом: роман про дві світові війни може бути захищений копірайтом, але сама ідея написання нових романів на цю тему копірайтом захищена бути не може. Закон декларує, що твори, захищені копірайтом, можуть бути використані для критики, коментарів, повідомлень засобів масової інформації, навчання і викладання, а також наукових досліджень. Проте при цьому твір повинен використовуватися чесно, з використанням ряду правил, найбільш відомим з яких є коректне посилання на джерело і пряме цитування не більше двох абзаців оригінального тексту.

Графомани і маловідомі літератори подають до суду на авторів популярних романів, звинувачуючи їх у викраданні сюжетів зі своїх творів. Аналогічні суперечки періодично проходять між софтверними компаніями: в кінці 1990-х років компанія Microsoft погодилася виплатити компанії Аррlе солідну компенсацію за те, що частково використовувала ідеї Аррlе при створенні програми Windows.

Фактично жоден автор не може бути упевнений в тому, що його твір не може бути визнаний плагіатом, оскільки щось подібне було створено декілька десятиліть тому. Причина цього полягає в тривалих термінах дії копірайту. Раніше законодавство США декларувало, що право на копірайт може зберігатися впродовж 14-ти років, проте може бути продовжено і, ймовірно, може пролонгуватися до нескінченності. Професор юридичного факультету Стенфордського університету Лоренс Лессиг, автор книги "Майбутнє ідей", підрахував, що за останні 40 років Конгрес США продовжував терміни дії копірайту 11 разів. У 1998 році, коли це відбулося востаннє (був прийнятий закон Соруright Теrm Ехtension Асt), була прийнята така формула: авторські права на той або інший твір зберігаються до кінця життя його автора плюс 70 років. Це означає, що величезні масиви інформації знов залишаються недоступними для суспільства. Рішення Конгресу було оспорено в суді, але в 2003 році Верховний суд США підтвердив його правомочність.

Лессиг став ідейним натхненником групи американських інтелектуалів, що створили неформальний рух з умовною назвою Сору Left. Ця назва має потрійний сенс. Якщо слово "копірайт", можна буквально перевести, також, як "Права копія", то Сору Left - це "Ліва копія". Крім того, назва має значення "Забути копію". Спочатку цей вираз використовували програмісти, щоб показати, що частина написаного ними програмного коду може бути використана всіма охочими. З погляду прихильників Лессига, автори, що захищають права на свій твір, можуть цілком компенсувати свої працевитрати за 14 років. Проте головними захисниками максимального продовження термінів дії копірайту є спадкоємці авторів, а також компанії, які різними способами вступають у володіння спадщиною творця. Джеймс Глассман, науковий співробітник Інституту американського підприємництва, вважає, що проблема захисту інтелектуальної власності стала однією з причин того, що технологічна революція перетворюється з дороги до свободи - в дорогу до рабства. Число творів, патентів і торгових марок, які потребуватимуть захисту, збільшується щодня. Нині викрадачі чужої інтелектуальної власності не пов'язані державними кордонами і можуть діяти в різних країнах і континентах. Отже, неминуче збільшуватимуться витрати власників авторських прав на відстежування подібних порушень. Зрештою, власники копірайту можуть стати рабами своєї власності - значна частина їх зусиль йтиме не на створення нового, а на захист старого.

Якщо власники авторських прав зможуть ефективно контролювати те, як суспільство розпоряджається їх власністю, то, теоретично, вони зможуть стягувати платню, наприклад, за передрук декількох написаних ними абзаців в чужій книзі. Саме тому Джонатан Циттран, відомий юрист, засновник дослідницького центру Вerkman Center for Іnternet and Society, вважає, що дії американських законодавців неконституційні і фанатичні.

Роберт Бойнтон, що опублікував статтю з красномовною назвою "Тиранія копірайту" в журналі Тhe New York Times Magazine, дійшов висновку, що єдиним достовірно вільним простором, де закони щодо захисту копірайту не діють повною мірою, є Інтернет. Проте ера тотальної свободи у всесвітній мережі добігає кінця. Кіновиробники і компанії звукозапису останні два роки використовують програми, які дозволяють виявляти в мережі користувачів, що нелегально викачують кіно або музику. Також розроблено програмне забезпечення, яке дозволяє знаходити в мережі шматки тексту, скопійовані з того або іншого джерела. Подібні програми (наприклад Соруfinder або Тhenticate) використовують юридичні фірми, які захищають інтереси письменників і журналістів, а також самі засоби масової інформації (за повідомленням агентства Associated Press, газета USA Тоday застосовувала його, щоб довести, що один з її журналістів займався плагіатом). Вже існують сайти, де будь-який творець тексту, вивішеного в Інтернеті, може зареєструвати його і в майбутньому відстежувати - чи не викрали інші інтернетчики слова і пропозиції, що належать йому.

8.2 Історія копірайту в США

У 2003 році управління у справах копірайту США одержало більше 600 тис. заявок на реєстрацію авторських прав. У 500 випадках в реєстрації було відмовлено, оскільки подавці заявок були визнані плагіаторами. За станом на 2001 рік в базі даних управління було близько 30 млн. творів, захищених копірайтом.

1790 рік. Вперше прийнятий закон, що вводить правило копірайту. Закон захищає авторів книг, карт і креслень. Автор твору володіє правами на своє творіння впродовж 14-ти років і після закінчення цього терміну має право продовжити його ще на 14 років. Реєстрація проводиться в місцевих судах. У тому ж році літератор Джон Беррі з Філадельфії захистив копірайтом свою книгу "Книга Філадельфійської вимови".

1802 рік. Копірайтом дозволене захищати будь-які видання, що вийшли з друкарні.

1831 рік. Право на копірайт отримують композитори. Нотні записи їх творів заборонено передруковувати і продавати без дозволу. Термін дії копірайту продовжений до 28 років з правом пролонгації ще на 14 років.

1856 рік. Копірайтом дозволено захищати драматичні твори.

1865 рік. Копірайт розповсюджується на фотографії.

1870 рік. Всі роботи із реєстрації авторських прав бере на себе бібліотека Конгресу США. Право копірайту поширене на художників і скульпторів. Окремо відмічено, що копірайт не забороняє перекладати літературний твір іноземною мовою або створювати сценічні інсценування на його основі.

1886 рік. Підписано першу повномасштабну Міжнародну угоду про захист авторських прав - Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Метою конвенції було - забезпечити взаємне визнання авторських прав різними державами і встановлення міжнародних норм для їх захисту. Європейські країни домовилися створити єдину процедуру реєстрації авторських прав, а не реєструвати копірайт в кожній окремій державі. Бернська конвенція неодноразово переглядалася і доповнювалася. Наприклад, в 1908 році було ухвалене рішення встановити термін дії копірайту в строк життя автора плюс 50 років. США приєдналися до Бернської конвенції тільки через століття - в 1988 році.

1891 рік. США уклали першу угоду про міжнародний захист авторських прав. Ухвалення цього закону ініціювали американські письменники. Оскільки США в той час ще не приєдналися до Бернської конвенції, тодішні пірати почали активно видавати в США книги європейських письменників за дуже низькою ціною. Продукція американських письменників з цієї ж причини стала продаватися погано.

1897 рік. Музичні твори заборонено виконувати без дозволу автора.

1909 рік. Прийнято правило, згідно з яким авторські права отримуються після першої публікації (обнародування) твору. Термін дії копірайту збільшений - дозволено продовжувати на 28 років.

1912 рік. Копірайтом дозволено захищати кінофільми, які раніше вважалися галуззю фотографії.

1952 рік. У Женеві підписана Всесвітня конвенція про авторське право.

1953 рік. Копірайтом дозволено захищати абсолютно всі літературні твори.

1971 рік. У Парижі переглянута Всесвітня конвенція про авторське право.

1978 рік. Термін дії копірайту знов продовжений. Тепер він діє до смерті автора і залишається у силі ще 50 років.

1980 рік. Копірайтом дозволене захищати комп'ютерні програми.

1982 рік. У законодавство США вносяться доповнення, які дозволяють засудити порушників закону про копірайт до великих штрафів і тюремного утримування.

1983 рік. Знаковий судовий процес. Британська Енциклопедія подала до суду на органи шкільного утворення США, звинувативши їх тому, що вони виготовляють для шкіл навчальні телепередачі, в яких активно використовують інформацію Енциклопедії. Ці передачі транслюються по багатьох школах, крім того, доступ до записів мають всі охочі школярі і їх батьки. Суд став на сторону Британської Енциклопедії, порахувавши, що педагоги порушили закон про авторські права.

1987 рік. Відомий письменник Джером Селінджер подав до суду на письменника Иена Хемілтона, який підготував його літературну біографію. Селінджер звинуватив Хемілтона в незаконному використанні своїх листів, одержаних Хемілтоном від адресатів Селінджера. Суд заборонив публікацію біографії.

1990 рік. Копірайтом дозволено захищати архітектурні проекти, комп'ютерну графіку, художні інсталяції і перформанси.

1991 рік. Об'єктом судової суперечки стали телефонні книги. Одна компанія-видавець подала до суду на іншу, звинувативши її в тому, що вона надрукувала аналогічну інформацію. Суд ухвалив, що адреси і телефони жителів того або іншого міста не можуть захищатися копірайтом, тому що є "колекцією фактів", яку кожен має право збирати і публікувати.

1992 рік. Заборонено переписувати і відтворювати музичні записи без дозволу власників прав на них. Приватний звукозапис дозволений виключно для домашнього користування.

1993 рік. Перший процес про порушення прав копірайту в Інтернеті. Журнал Рlayboy засудив власника інтернет-сайту, який вивісив на ньому відскановані фотографії дівчат з журналу.

1994 рік. Заборонений нелегальний запис виступів музикантів і перезапис відеокліпів. У тому ж році відомий музикант Рой Орбісон подав до суду на групу 2 Live Crew, яка зробила пародію на один з його хітів. Суд встав на сторону 2 Live Crew.

1995 рік. Прецедентний судовий процес про порушення авторських прав в Інтернеті, коли один з користувачів сервера вивісив на ньому матеріали, захищені копірайтом, а власник авторських прав подав до суду на власника сервера. Суд виправдав інтернетчика.

1996 рік. У Женеві представники 160-ти країн світу підписали документи про створення Всесвітньої організації із захисту інтелектуальної власності (ВОІВ).

1998 рік. Термін дії копірайта продовжений. Він діє до смерті автора і плюс 70 років після цього.

1998 рік. Новий закон обмежив можливості використання комп'ютерів для копіювання і відтворення творів, що захищаються копірайтом. Копірайтом дозволено захищати форму корпуса судна.

2001 рік. Журналіст, позаштатний співробітник газети New York Times, виграв процес проти цього видання. Причиною позову стало те, що New York Times виклала ряд його матеріалів в базу даних, яка була запропонована для комерційного використання.

Контрольні запитання

1. Дайте означення терміна "копірайт".

2. Поясніть суть "копірайту".

3. Чим "копірайт" відрізняється від плагіату?

4. Прокоментуйте наведену історію копірайту.