9 ЦИТУВАННЯ ЧУЖИХ РОБІТ

При цитуванні потрібно дотримувати точну відповідність цитати джерелу. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений багатокрапкою.

Цитати, точно відповідаючи джерелу, обов'язково беруться в лапки. Лапки не ставлять у віршованій цитаті, вилученій з тексту, в цитаті, узятій епіграфом до книги або статті, в перефразованій цитаті.

На кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту і т.з.) повинно бути дано бібліографічне посилання. Використання чужих ідей, фактичного матеріалу, цитування без посилання на джерело запозичення є порушенням авторського права і розцінюється як плагіат, тобто привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за своє. Перекладання недослівного авторського тексту не є цитуванням, але передбачає посилання на використовуване джерело.

Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди, але з обов'язковим вказанням імені автора, твір якого використовується, і джерела запозичення:

- цитування в оригіналі і в перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, критичних і інформаційних цілях з правомірно обнародуваних творів в об'ємі, виправданому метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів друку;

- використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них, як ілюстрації у виданнях, в радіо- і телепередачах, звуко- і відеозаписах навчального характеру в об'ємі, виправданому поставленою метою;

- відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення правомірно опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, коли такі відтворення, передача в ефір або повідомлення по кабелю не були спеціально заборонені автором;

- відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення публічно виголошених політичних промов, звернень, доповідей і інших аналогічних творів в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

- відтворення або повідомлення для загального зведення в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального зведення по кабелю творів, які стають побаченими або почутими в ході таких подій, в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

- відтворення правомірно обнародуваних творів без одержання прибутку, рельєфно-точковим шрифтом або іншими спеціальними способами для сліпих, окрім творів, спеціально створених для таких способів відтворення.

9.1 Правила цитування та посилання на використані джерела при написанні дисертацій

При написанні дисертації здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дисертація. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.

Посилання в тексті дисертації на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7] ...».

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці здобувача (принаймі ті, перелік яких наведено в авторефераті).

Посилання на ілюстрації дисертації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули дисертації вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад"... у формулі (2.1)".

На всі таблиці дисертації повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо необхідно виявити ставлення автора дисертації до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

- якщо автор дисертації, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш - М. Х.), (підкреслено мною - М. Х.), (розрядка моя - М. Х.).

Контрольні запитання

1. Що являє собою цитування?

2. Коли при цитуванні потрібна згода автора, а коли ні?

3. Які юридичні наслідки має неправильне оформлення цитування?