Основними цілями діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) є охорона інтелектуальної власності в цілому світі за допомогою співробітництва між державами і міжнародними організаціями та розширення адміністративного співробітництва між союзами в області інтелектуальної власності. Відповідно до поставлених цілей ВОІВ виконує такі функції:
- укладання нових міжнародних договорів щодо вдосконалення національного законодавства в сфері підтримання охорони інтелектуальної власності в цілому світі;
Україна завжди мала великий науково-технічний потенціал (науково-дослідну базу, висококваліфіковані наукові кадри) та розвинуту промисловість, у тому числі у таких наукомістких галузях, як космічна техніка і технології будування літаків та суден, ядерна техніка, виробництво синтетичних матеріалів тощо. В ряді галузевих напрямів науковці України традиційно мають заслужене світове визнання. Про творчий потенціал вчених, технологів, конструкторів нашої країни свідчить те, що із загального числа заявок на винаходи, що подавалися до Держкомвинаходу колишнього СРСР, майже кожна четверта заявка надходила з України.
Охорона та належний захист інтелектуальної власності сприяє розвитку заснованого на науково-технічних досягненнях інноваційного підприємництва, стимулює інноваційний процес шляхом надання її власнику монополії на використання об'єкта охорони протягом певного терміну, внаслідок чого власник об'єкта інтелектуальної власності отримує вигоду у вигляді доходу, а суспільство - можливість повніше задовольнити свої потреби за рахунок впровадження цього об'єкта у виробництво. Світовий досвід свідчить, що питома вага інтелектуальної власності може становити до 35% капіталу виробничих фірм та підприємств, а у деяких галузях суспільного виробництва вона за своєю вартістю значно випереджає класичні майнові об'єкти. Внаслідок цього кожний інноваційний проект має починатися з формування портфеля об'єктів інтелектуальної власності. Отже, для збереження та збагачення науково-технічного потенціалу держави, розвитку зовнішньої торгівлі, міжнародного обміну сучасними технологіями, залучення в економіку країни іноземних інвестицій держава має надійно гарантувати охорону та захист інтелектуальної власності.
Незважаючи на існуючі труднощі, національна система охорони інтелектуальної власності в Україні вже давно створена і розвивається у таких напрямках:
Створена нормативно-правова база у сфері охорони інтелектуальної власності в цілому задовольняє суспільство на сьогоднішній день, вирішуючи питання, пов'язані з наданням прав на об'єкти інтелектуальної власності та їх використанням. Розроблено проект Концепції розвитку державної системи охорони промислової власності, яка передбачає програму удосконалення нормативно-правової бази в цій сфері, а також формування і розвитку виконавчої інфраструктури, необхідної для реалізації законодавства. Необхідно також розробити законодавчий акт, який би регулював питання, пов'язані з діяльністю представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Керуючись Конституцією України, яка гарантує захист інтелектуальної власності, Держпатент працює в напрямі подальшого розширення і удосконалення законодавчої бази щодо охорони інтелектуальної власності. За час діяльності Держпатенту заявниками було подано понад 100 тис. заявок на видачу охоронних документів та надано правову охорону біля 60 тис. об'єктам промислової власності, в тому числі видано понад 25 тис. патентів на винаходи. Частка України у такому показнику, як видача патентів на винаходи, складає 15% від загальної кількості патентів на винаходи, виданих у країнах СНД, тобто удвоє більше, ніж загальна кількість патентів, виданих іншими державами СНД (за винятком Російської Федерації).
Інтелектуальна власність у XXI столітті — це механізм для отримання додаткових прибутків внаслідок монопольного використання нових технологій, продажу ноу-хау, ліцензій, патентів та інших продуктів творчої праці. Для товаровиробника як суб'єкта конкурентних відносин розробка і впровадження інновацій являють собою один із найважливіших факторів і способів забезпечення його конкурентоспроможності. Адже той виробник, який швидше й ефективніше впровадить інновацію, за інших рівних умов, здобуває істотні конкурентні переваги.
Однак у країнах із трансформаційною економікою впровадження інновацій великою мірою втрачає своє значення як спосіб конкуренції. Як наслідок, істотно знижується ринковий попит на інновації та на ОІВ. В Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, поки що надзвичайно слабо розвинуто інфраструктуру їх ринку, на недостатньому рівні перебуває патентно-ліцензійна справа, майже відсутня система інноваційного аудиту, який би дозволив оцінити комерційну перспективність інновацій та ОІВ. Отже, як зазначає український дослідник І. Галиця, дана сфера недостатньо розроблена навіть у теоретичному плані, не говорячи вже про практику.
Комерціалізація науки у більшості пострадянських країн перебуває на початковій стадії. Окрім вищеназваних, існує низка об'єктивних причин, які стоять на заваді цьому процесу.
1. Недосконала законодавча база щодо охорони промислової та непромислової форм інтелектуальної власності.
2. Відсутність достатнього попиту на ОІВ, що спостерігається в посткризових умовах, та відсутність цивілізованих форм конкуренції у цій сфері.
3. Зміна ролі вченого-дослідника у науково-дослідному колективі: більшість вчених, працюючи за радянських часів у великих наукових установах з адміністративно-командною системою управління, багаторівневими і жорсткими процедурами погодження управлінських і наукових питань із гарантованою, стабільною і досить значною зарплатою, не завжди тісно пов'язаною з результатами їх наукової діяльності, сьогодні не мають досвіду та знань, необхідних для роботи у ринкових умовах, і (якщо говорити відверто) не готові стати власниками тих "плодів", які приносить їх інтелект. А тим часом, при переході до постіндустріального розвитку ці "плоди" є безцінними і слугують найважливішим джерелом економічного зростання.
4. Антиринкова ментальність значної частини населення, за стереотипами якої наука і НДКР - це не об'єкти ринкових відносин, а елементи так званої "невиробничої сфери".
Україна, маючи значний потенціал в галузі нових технологій, новітніх проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоспроможності недостатньо його використовує. Здебільшого це пов'язано з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації. Держава повинна активніше впливати на процеси створення правової охорони та використання інтелектуальної власності, що забезпечить на цій основі підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників. Такий вплив може здійснюватися як із застосуванням лише економічних важелів, так і організаційно-координуючими методами.
На сьогодні в Україні є практично відсутнім механізм державної підтримки просування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності на ринки іноземних держав. Ліцензійна торгівля за 1993-2002 роки розвивалася за умов відсутності державного сприяння комерціалізації вітчизняних науково-технічних, конструкторських і технолологічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також спеціалізованих структур, діяльність яких пов'язана з комерціалізацією вітчизняних розробок. Подібний стан речей, перш за все, негативно позначається на експорті продукції національних товаровиробників. Виправити ситуацію можна, запровадивши механізм стимулювання експортної діяльності власників прав на ОІВ.
У цьому контексті нагальним питанням є створення підрозділів з питань інтелектуальної власності у галузевих міністерствах і відомствах, а також відновлення роботи патентно-ліцензійних підрозділів в установах, організаціях, на підприємствах. Як свідчить досвід, створення таких підрозділів сприяє взаємодії співробітників відомств, набагато прискорює вирішення питань, пов'язаних, зокрема, з патентуванням винаходів в іноземних державах, правильним оформленням ліцензійних договорів, договорів про передачу права власності тощо.
В Україні уже створено структуру, призначення якої — сприяти стимулюванню і задоволенню попиту на ОІВ. Нею стала створена у 2002 році Інтернет-біржа промислової власності (ІБПВ). ЇЇ діяльність спрямована на використання сучасних інформаційних технологій для просування науково-технічних досягнень України на світовий та вітчизняний інноваційні ринки. На сторінках ІБПВ винахідник і патентовласник мають унікальну можливість висвітлити для потенційного покупця економічні, екологічні, соціальні та інші переваги, які надає використання даного винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Це має спрямувати винахідницьку думку у продуктивному напрямку, а власнику патентів та ноу-хау – допомогти знайти потенційних суб'єктів комерціалізації конкретного об'єкта ІВ.
Загалом, на сучасному етапі для забезпечення дієздатності ринку інтелектуальної власності в Україні необхідно створити сприятливі умови кожному із його учасників для одержання ними вигоди при максимальній прозорості здійснення операцій щодо об'єктів інтелектуальної власності, у дотриманні чинного законодавства, правил чесної конкуренції та дійовій участі державних органів управління та контролю. Становлення ринку інтелектуальної власності та активізація винахідництва національних заявників дасть змогу говорити про підвищення науково-технічного потенціалу України, її технологічної конкурентоспроможності, інноваційної перспективності та інвестиційної привабливості національної економіки. Отже, в нинішніх умовах державна підтримка створення і ефективного використання ОІВ є важливим джерелом розвитку національної економіки, зростання творчого та науково-технічного потенціалу країни, розширення обсягів торгівлі та формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності.
