4.4 Порівняння статичної та динамічної маршрутизації
Статична маршрутизація має такі особливості [1 – 3, 15]:
• забезпечує підтримку ТМ для невеликих мереж, які не передбачено суттєво розширювати;
• забезпечує маршрутизацію для кінцевої (тупикової) мережі;
• задає єдиний маршрут за замовчуванням до будь-якої мережі, якщо ТМ не містить більш специфічного шляху.
Отже, аналізуючи вищесказане, можно навести переваги та недоліки статичної і динамічної маршрутизації.
Переваги статичної маршрутизації: мінімальне використання процесора; легша для розуміння адміністратора; легша для конфігурування.
Недоліки статичної М: конфігурування та обслуговування потребує багато часу; під час конфігурування можливі помилки (особливо у великих мережах); для підтримки заміни маршрутної інформації потрібне втручання адміністратора; зі зростанням мережі погано масштабується; для належного виконання потребує повного знання усієї мережі.
Переваги динамічної маршрутизації: потребує меншого втручання адміністратора, при доданні або вилученні мереж; протоколи автоматично реагують на зміни топології; конфігурація менш схильна до помилок; більш масштабована, нарощування мережі зазвичай не породжує проблем.
Недоліки динамічної маршрутизації: використовуються ресурси маршрутизатора; потребує більших знань адміністратора для конфігурування, перевірки та усунення несправностей.
Таблиця 4.1 – Порівняння статичної та динамічної маршрутизації
