Розділ 1 ФУНКЦІЇ АЛГЕБРИ ЛОГІКИ ТА ЇХ ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ
При проектуванні обчислювальної техніки для формального опису логічних схем використовують математичний апарат алгебри логіки, об’єктом дослідження якого є функції, які набувають, як і їх аргументи, тільки два значення – 0 та 1. Вивчення властивостей таких функцій є дуже важливим для успішного розв’язання задач, які виникають перед фахівцями з проектування засобів обчислювальної техніки.
1.1 Основні поняття теорії елементарних функцій алгебри логіки
Функцію , яка набуває тільки значення 0 або 1, як і її аргументи, прийнято називати логічною функцією або булевою функцією. Аргументи булевої функції також називають булевими.
Довільна булева функція задається одним із трьох способів: табличним, геометричним та аналітичним.
Оскільки аргументи логічних функцій можуть набувати лише двох значень, область визначення будь-якої логічної функції скінченна. Тому будь-яка функція алгебри логіки може бути задана таблицею її значень залежно від значень аргументів.
В табл. 1.1 задані дві логічні функції трьох аргументів і .
Таблиця 1.1
|
0
|
0
|
0
|
0
|
1
|
1
|
1
|
1
|
|
0
|
0
|
1
|
1
|
0
|
0
|
1
|
1
|
|
0
|
1
|
0
|
1
|
0
|
1
|
0
|
1
|
|
0
|
1
|
0
|
1
|
0
|
0
|
0
|
1
|
|
1
|
0
|
0
|
1
|
0
|
1
|
1
|
0
|
Сукупність значень аргументів називається набором функції. Функції і , задані в табл. 1.1, визначені на восьми наборах. Функція набуває значення, що дорівнюють одиниці на наборах (0, 0, 1), (0, 1, 1) і (1, 1, 1), а на решті дорівнює нулю. Функція дорівнює одиниці на чотирьох наборах (0, 0, 0), (0, 1, 1), (1, 0, 1), (1, 1, 0), а на решті - дорівнює нулю. До основних властивостей логічних функцій відносяться такі:
а) будь-яка логічна функція n аргументів визначена на наборах.
Відомо, що кількість різних n-розрядних чисел дорівнює , якщо кожному набору аргументів можна поставити у відповідність двійкове n-розрядне число. Так, наприклад, подані в табл. 1.1 логічні функції визначені на 8 наборах: (0, 0, 0), (0, 0, 1), (0, 1, 0), (0, 1, 1), (1, 0, 0), (1, 0, 1), (1, 1, 0), (1, 1, 1);
б) число різних логічних функцій n аргументів скінченне і дорівнює .
Оскільки логічна функція n аргументів визначена на наборах, то можна поставити у відповідність кожній логічній функції двійкове число, що містить розрядів. При цьому кількість різних двійкових -розрядних чисел дорівнює , таким чином і кількість різних логічних функцій дорівнює .
в) кількість логічних функцій n аргументів різко зростає зі збільшенням n (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Кількість аргументів
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
Число переми-каючих функцій
|
4
|
16
|
256
|
65536
|
4,3Ч109
|
Логічна функція одного аргументу подана в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
|
0
|
1
|
Умовне позначення
|
Найменування функції
|
|
0
|
0
|
0
|
Константа нуля
|
|
0
|
1
|
|
Змінна
|
|
1
|
0
|
|
Інверсія
|
|
1
|
1
|
1
|
Константа одиниці
|
Логічні функції двох аргументів подані в табл. 1.4. Наведені булеві функції дозволяють будувати нові булеві функції за допомогою узагальненої операції, яка називається операцією суперпозиції. Операція суперпозиції полягає в підстановці замість аргументів інших булевих функцій (зокрема аргументів) [9].
Таблиця 1.4
Функція
|
0
0
|
0
1
|
1
0
|
1
1
|
Назва функції
|
Позна-чення
|
Функція, що виконується
|
|
0
|
0
|
0
|
0
|
константа нуль
|
0
|
|
|
0
|
0
|
0
|
1
|
Добуток (кон’юнкція)
|
|
|
|
0
|
0
|
1
|
0
|
f заборона по y
|
|
|
|
0
|
0
|
1
|
1
|
змінна х
|
|
X
|
|
0
|
1
|
0
|
0
|
f заборона по х
|
|
|
|
0
|
1
|
0
|
1
|
змінна y
|
|
Y
|
|
0
|
1
|
1
|
0
|
сума за модулем 2
|
|
|
|
0
|
1
|
1
|
1
|
диз’юнкція
|
|
|
|
1
|
0
|
0
|
0
|
операція Пірса
(функція Вебба)
|
|
|
|
1
|
0
|
0
|
1
|
логічна рівнозначність
|
~
|
|
|
1
|
0
|
1
|
0
|
інверсія y
|
|
|
|
1
|
0
|
1
|
1
|
імплікація від у до х
|
|
|
|
1
|
1
|
0
|
0
|
інверсія х
|
|
|
|
1
|
1
|
0
|
1
|
імплікація від х до у
|
|
|
|
1
|
1
|
1
|
0
|
операція Шеффера (штрих Шеффера)
|
|
|
|
1
|
1
|
1
|
1
|
константа одиниці
|
1
|
|
Існує 16 різних логічних функцій двох аргументів ( і ), кожна з яких визначена на 4-х наборах.
З 16-ти функцій, які подані в табл. 1.4, 6 функцій
;
;
;
;
;
є константами або функціями одного аргументу. Решта десять функцій залежать від двох аргументів і мають свої загальноприйняті позначення і назви.
Функція називається кон’юнкцією, логічним множенням або логічним І. Для її позначення використовуються: знак множення Ч - ; знак кон’юнкції Щ - ; знак логічного І - & - .
Функція носить назву диз’юнкції, логічного додавання, логічного АБО. Для позначення використовується знак Ъ: , іноді для зручності .
Функція називається функцією нерівнозначності або сумою за модулем 2:
.
Функція називається функцією рівнозначності або еквівалентності:
.
Функція називається штрихом Шеффера або запереченням кон’юнкції:
або
.
Останнє позначення показує, що функція може бути отримана шляхом суперпозиції, кон’юнкції та інверсії.
Функція називається запереченням диз’юнкції, функцією Пірса або стрілкою Пірса:
або
.
Функції і називаються імплікацією:
і
або
і .
Функція і називається функцією заборони або заперечення імплікації:
і .
|