7. Реалізація інтерактивного режиму

7.3. Класифікація діалогових графічних систем

Діалогові графічні системи (ДГС) класифікують по структурі технічних і програмних засобів і по орієнтації на певний клас користувачів або задач.  

По структурі технічних і програмних засобів ДГС поділяють на однопультові, багатопультові і розподілені.  

Однопультові ДГС орієнтовані на монопольне використання ЕОМ одним користувачем, який працює за діалоговим графічним терміналом. Однопультові ДГС неефективно використають ресурси ЕОМ, тому застосовуються або на ЕОМ з невеликими ресурсами або в системах з багатопрограмним режимом роботи, в яких час процесора ділиться між програмою обслуговування терміналу і програмами, що виконуються на ЕОМ в пакетному режимі.  

Багатопультові ДГС включають декілька ДГ-терминалів і використовують ЕОМ в режимі розподілу часу.  

Операційна система ЕОМ періодично представляє кожному користувачу невеликий інтервал (квант) часу так, що за рахунок високої продуктивності процесора у користувачів створюється враження монопольної роботи. Кожному користувачу виділяється також деякий обсяг оперативної і зовнішньої пам'яті ЕОМ, в яких містяться його програми і масиви даних. В той же час всі користувачі мають доступ до загальних банків даних і загальних програм.  

Розподілені ДГС базуються на розподілі обчислювальних функцій між центральною ЕОМ великої продуктивності і локальної (термінальної) ЕОМ, що управляє роботою ДГ-ТЕРМІНАЛУ . Розподілені ДГС забезпечують:  

*  оперативну підготовку, редагування і корегування даних в автономному режимі роботи ДГ-ТЕРМІНАЛУ до введення їх в центральну ЕОМ;  

*  економію ресурсів як центральної ЕОМ так і лінії зв'язку завдяки зменшенню кількості запитів на передачу та об’єм даних, що передаються;  

*  скорочення часу відповіді на запити у порівнянні з сильно завантаженими операційними системами, що працюють в режимах мультипрограмування або розподілу часу.  

По орієнтації на певний клас користувачів ДГС поділяють на три групи:  

1.  ДГС редагування зображення використовують тільки для створення зображення, його корекції і компонування. Графічний дисплей з приладами графічного вводу фактично використовується як “електронна” креслярська дошка. Неграфічні дії над зображенням в таких системах сильно обмежені або відсутні взагалі. Наприклад, після викреслювання схеми конструкції практично неможливо автоматично сформувати завдання для розрахунку. Користувачами таких систем можуть бути будь-які фахівці, які намагаються автоматизувати процес створення і вводу в ЕОМ ескізів і креслень.  

2.  ДГС спеціалізованого використання застосовуються для рішення обмеженого класу задач з поданням результатів в графічній формі. Питома вага програм машинної графіки в таких системах невелика в порівнянні з спеціалізованим програмним забезпеченням рішення досліджуваної проблеми. По цій причині спеціалізовані ДГС називають “системами з використанням інтерактивної графіки”, а не просто “графічними системами”.  

3.  ДГС загального призначення, або інструментальні, призначені для використання при розробці проблемно-орієнтованних графічних систем.

В цих ДГС реалізовані всі основні засоби і загальні програми графічного вводу- виводу, існують мови високого рівня для розробки прикладних діалогових графічних програм. Вони дозволяють звести до мінімуму витрати на розробку структури даних, на організацію графічного вводу - виводу і скоротити терміни розробки програмно-орієнтованих систем.

Контрольні   запитання.

1.  Які діалогові графічні системи вам відомі?  

2.  Охарактеризуйте рівні розподілу обчислювального процесу в розподільних ДГС.  

3.  Як розділяються ДГС по орієнтації на визначений клас користувачів?

     Зміст