РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВІ ДАНІ. РИНКОВІ ІНДЕКСИ
Для об'єктивного оцінювання поведінки механічних торгових систем потрібні різні аналітичні інструменти й дані. Для моделювання поведінки будь-якого методу входу або виходу потрібне проведення тестів з використанням цього методу на даних про минулу поведінку ринку. Отже, спершу потрібні чисті, надійні історичні дані.
Для розробки вигідної торгової системи трейдеру може бути потрібно декілька видів даних; як мінімум необхідні історичні цінові дані по видах товарів, що цікавлять.
2.1 Види фінансових даних
Історичні цінові дані по фінансових ринках надаються як для індивідуальних контрактів, так і для неперервних клієнтів. Дані по індивідуальних контрактах – це цінова історія окремих ф'ючерсних контрактів. На фінансових ринках в кожний момент часу можуть проходити торги по декількох контрактах. Більшість спекулянтів на біржі торгує контрактами на найближчий місяць – найліквіднішими і близькими до виконання, але такими, які ще не пройшли дату першого повідомлення. Коли кожний з контрактів наближається до закінчення або вже настає дата першого повідомлення, трейдер (trader) переносить будь-яку відкриту позицію в наступний контракт. Отже, використовування індивідуальних контрактів може значно ускладнити тести. Слід враховувати не тільки операції, створювані системою, але і переміщення позицій, і вибір відповідних контрактів.
Для спрощення системи і тестування були винайдені неперервні ф'ючерси, що складаються з індивідуальних контрактів, об'єднаних в неперервну послідовність. При закінченні старого контракту і відкритті нового проводиться нескладна обробка даних, що закриває цінові розриви між двома контрактами. Просте зворотне настроювання, мабуть, є самим осмисленим і популярним методом закриття розривів. Воно проводиться за допомогою віднімання від цінових даних постійного числа, що дозволяє зберегти всі лінійні залежності (зміни ціни з часом, рівні волатильності, торгові діапазони). Моделювання торгової активності, що проводиться з використанням зворотного настроєння, часто потребує всього лише корекції вартості перенесення позиції при обробці одержаних результатів. Після цієї корекції одержані при моделюванні дані будуть ідентичні показникам, які були б одержані при використанні індивідуальних контрактів. Втім, оскільки торгові рішення залежать від абсолютних цінових рівнів, процентних або інших співвідношень цін, то для проведення тестів будуть необхідні додаткові серії даних (крім постійних контрактів із зворотнім настроєнням) [6].
Дані про ціни на кінець дня як для індивідуальних, так і для постійних контрактів є серією денних котирувань. Кожне котирування або точка даних звичайно включають сім показників: дата, ціна відкриття (Open), максимальна ціна, мінімальна ціна, ціна закриття (Close), об'єм (Volume) і відкритий інтерес. Об'єм і відкритий інтерес звичайно не повідомляються до закриття наступного дня. Ціни відкриття і закриття (або розрахункова ціна), максимальна і мінімальна ціни публікуються щодня через деякий час після закриття ринку.
Внутрішньоденні цінові дані складаються з послідовності барів, кожний із яких відображає фіксований часовий інтервал, або з індивідуальних тиків. Показники даних містять дату, час, ціну відкриття, максимальну ціну, мінімальну ціну, ціну закриття і об'єм тика. Об'єм тика відрізняється від об'єму денних торгів: для внутрішньоденних даних тим, що це кількість тиків, які відбуваються в межах бару, незалежно від кількості контрактів або операцій в кожній з цих тиків. Для індивідуальних тиків повідомляється тільки дата, час і ціна, але не об'єм.
2.2 Часові масштаби даних
Дані можуть використовуватися в своїх природних часових рамках або перераховуватися в інший масштаб. Залежно від масштабу при торгівлі і особливостей торговельної системи, що використовується, можуть бути потрібні тіки, 5-ти і 15-ти хвилинні, годинні, тижневі, двотижневі, місячні, квартальні і навіть річні дані. Звичайно, джерело даних має природні часові обмеження; для внутрішньоденних даних – це тик. Тік не є постійною одиницею часу: іноді тики бувають дуже частими, іноді стохастичними з довгими інтервалами між ними. День – природна одиниця шкали для денних даних. Для деяких інших даних природний масштаб може бути двомісячним, як, наприклад, для зведень оглядів «Погляди Трейдерів», або квартальним, як буває із звітами про прибуток компаній. Хоча від довгих часових періодів не можна перейти до коротких (не можна створити дані, що відсутні), зворотний перехід легко досяжний при відповідній обробці. Наприклад, нескладно створити серію 1-хвилинних тиків на основі тиків. Конверсія звичайно проводиться автоматично при використанні аналітичних програм або графічних пакетів, а також за допомогою особливих утиліт даних, що часто надаються постачальником. Якщо дані викачуються з Інтернету по протоколу ftp або за допомогою стандартного браузера, може бути потрібна невелика додаткова програма або скрипт для переведення викачуваних даних в бажаний формат і збереження їх в прийнятному для інших програм форматі.
Який часовий масштаб краще? Це залежить від трейдера. Для тих, хто надає перевагу швидкому зворотному зв'язку, частим операціям, близьким захисним стопам і щоденній фіксації прибутку (profit), ідеальний вибір – внутрішньоденний масштаб. Чим більше операцій, тим швидше трейдер вчиться і вибирає найприйнятніші для нього торгові методи. Крім того, при щоденному закритті всіх позицій увечері трейдер може повністю уникнути ризику змін ринку за ніч. Ще одна корисна характеристика короткострокової торгівлі – можливість використовувати близькі захисні стопи, знижуючи збитки при невдалих операціях. Врешті-решт любителі статистики будуть зачаровані представницькими вибірками даних, що містять сотні тисяч показників і тисячі операцій, які легко накопичити при використовуванні коротких часових масштабів. Великі вибірки знижують ризик «підгонки» системи під минулі дані, дають більш стабільні статистичні результати і збільшують вірогідність того, що прогностичні моделі працюватимуть в майбутньому так, як працювали у минулому [6].
Недоліками короткострокових часових масштабів є необхідність отримання даних в реальному часі, накопичення історичних даних тиків, використання високопродуктивної апаратури з величезним об'ємом пам'яті, застосування спеціальних програм і велика кількість часу на заняття власне торгівлею. Необхідність в продуктивному комп'ютері з великим об'ємом пам'яті виникає з двох причин: при тестуванні системи використовуватимуться колосальні об'єми даних; програми, що управляють системою, які проводять збір даних і будують графіки, повинні працювати в реальному часі, не пропускаючи жодного тика. І база історичних даних, і програми, здатні справитися з такими об'ємами, необхідні для розробки і тестування систем. Реальна робота потребує надходження даних в реальному часі, і хоча зараз потужні комп'ютери цілком доступні за ціною, спеціалізовані програми і банки історичних даних тиків недешеві. Оплата даних в реальному часі – також помітна і постійна витрата.
З іншого боку, вартість даних і витрати часу на торгівлю мінімальні для працюючих на денних і більш тривалих тимчасових масштабах. Для більшості фінансових інструментів в Інтернеті доступні безкоштовні дані, програми також найімовірніше будуть дешевші, і торгівля зажадає менше часу: систему можна запускати після закриття ринків і передавати брокеру накази до відкриття ринків вранці. Таким чином, на торгівлю можна витрачати близько 15 хвилин в день, залишаючи більше часу на розробку системи і, природно, на відпочинок.
Ще одна перевага великих часових масштабів – можливість вести торгівлю на великій кількості ринків. Оскільки не на багатьох ринках рівень ліквідності і волатильності достатній для денної торгівлі, а людина не здатна встигати робити все відразу, внутрішньоденний трейдер може здійснювати диверсифікацію тільки за допомогою декількох торгових систем на одному ринку. Трейдер, що працює за даними на кінець дня, має більш широкий вибір ринків і більше вільного часу, що дає йому можливість працювати на декількох ринках одночасно. Розподіл капіталу – чудовий спосіб зниження ризику і підвищення прибутків. Крім того, тривалі часові масштаби дозволяють одержувати великі прибутки при проходженні за сильними, тривалими трендами; такі прибутки можуть перетворити позицію $50 000 в мільйон менше, ніж за рік. Врешті-решт середньо- і довгостроковий трейдер може знайти більше зовнішніх параметрів, що мають потенційні прогностичні якості.
Втім, тривалі часові масштаби не позбавлені недоліків. Трейдер повинен миритися із запізнілою реакцією на поточні цінові зміни, з далекими захисними стопами, з ризиком нічних змін. Утримування безперервних позицій – психологічне навантаження, здатне довести до безсоння. При роботі системи, заснованої на денних, тижневих або місячних даних, можуть виникнути проблеми статистичної достовірності. Одним із способів обійти проблеми малих вибірок даних є робота з портфелями, а не з індивідуальними позиціями.
2.3 Якість даних
Дані з поганою якістю можуть призвести будь-який аналіз до стану повного хаосу, дати потенційно збиткові висновки і призвести до втрати дорогоцінного часу. Тому для проведення тестів вимагається застосовувати тільки кращі з доступних даних. Деякі прогностичні системи, наприклад, засновані на нейронних мережах, можуть бути надзвичайно чутливі до декількох відхилень, до помилкових даних. Саме тому в багатьох таких випадках необхідність в чистих даних особливо висока. Час, витрачений на пошук і остаточне чищення хороших даних, не буде втрачений.
Помилки даних набувають різних форм, і деякі з них вельми помітні. При торгівлі в реальному часі деколи трапляються тики з відверто помилковими, просто неможливими цінами. Протягом секунди індекс S&P 500 може впасти з рівня 952,00 до 250,50! Це що – гігантський обвал ринку? Через декілька секунд в наступному тику індекс знову буде на рівні 952,00 або десь поряд. Що ж трапилося? Поганий тик – це шумовий викид в даних. Такі помилки, якщо вони не будуть знайдені і виправлені, можуть загубити результати найкращої механічної торгової моделі. Більш небезпечні, хоча частіше зустрічаються і важче виявляються, звичайні дрібні помилки в рівнях цін і інших показниках, що потрапляють до трейдера від постачальників даних. Кращі з постачальників неодноразово перевіряють свої дані і повідомляють про поправки у разі виявлення помилок. Наприклад, майже щодня компанія Pinnacle Data автоматично повідомляє про програмні корекції помилок. Багато з цих дрібних звичайних помилок не дуже небезпечні для тестування систем, але наперед цього знати не можна.
Залежно від чутливості випробовуваної торгової або прогностичної моделі і таких чинників, як доступність програм для перевірки даних, може мати сенс проводити різні статистичні дослідження для пошуку підозрілих даних.
2.4 Постачальники і джерела даних
Сьогодні існує безліч джерел для отримання даних. Дані можна одержувати від постачальників за окрему платню, викачувати з різних бірж, одержувати з різних баз даних, доступних в Інтернеті і на компакт-дисках.
Постачальники, що вимагають додаткову платню, такі як Tick Data і Pinnacle, можуть забезпечувати трейдерів достатньо чистими даними в зручному для використовування форматі. Вони також пропонують зручні служби оновлення і, принаймні Pinnacle, забезпечують автоматичну корекцію помилок, що полегшує зберігання надійної великої бази даних.
Серед відомих постачальників даних на кінець дня з товарних бірж можна відзначити Pinnacle Data Corporation, Prophet Financial Systems, Commodities Systems Incorporated і Technical Tools. Внутрішньоденні історичні дані, необхідні для тестування систем, можна також придбати у Tick Data і Genesis Financial Data Services. Трейдерам, що ведуть денну торгівлю, слід також звернути увагу на Data Transmission Network, Data Broadcasting Corporation, Bonneville Market Information і Future Source-Bridge. Ці постачальники пропонують швидкі котирування в реальному часі, необхідні для успішної денної торгівлі.
Але й дані не обов'язково купувати у комерційних постачальників. Іноді їх можна одержати безпосередньо з місця подій – різні біржі деколи постачають фінансову інформацію споживачам напряму. Дані по опціонах можна знайти в Інтернеті на сайті торгової біржі Чікаго (СВОТ). Коли вводиться новий контракт, біржа публікує всю актуальну інформацію з даного контракту. В деяких випадках це – єдиний спосіб дістати доступ з даних швидко і дешево. Врешті-решт неосяжна кількість баз даних може бути знайдена в Інтернеті за допомогою браузера або ftp-клієнта.
2.5 Ринкові індекси
Для того, щоб отримати об’єктивну картину того, що відбувається на ринку титулів власності, необхідно усереднювати прибутковість вкладень у різні акції, що знаходяться в обігу на ринку. Тому потрібен "вимірювальний інструмент", що дозволяє інвестору оцінити стан ринку в цілому. Як такі інструменти використовуються індекси (index). Способи побудови індексів досить різноманітні. Це дозволяє оцінювати ринок з різних точок зору. Інвестор може обрати індекс, що відповідає тому сектору ринку, у якому він працює.
Індекс є математичною сумою цін активів, з яких він складається, поданих у вигляді коефіцієнта. Індекси цін на акції також можна розглядати як синтетичні портфелі ринкових цін без накопичених платежів (тобто дивідендів). Індекси не можна фізично купити або продати, але багато ринків створюють на їх основі похідні інструменти з готівковим розрахунком.
Використання фондових індексів базується на припущенні, що коливання цін на акції кількох десятків провідних компаній відповідають коливанням цін на всі інші акції, а також змінам у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.
Фондовий індекс являє собою число, що характеризує рівень або динаміку цін на акції, які включені до біржового лістингу, за станом на обумовлений момент часу. Усі фондові індекси, які використовуються в світовій практиці, можуть бути класифіковані за такими ознаками:
– за місцем розрахунку та територією, на якій він використовується;
– за кількістю поданих в індексі компаній та частки фондового ринку, яку він охоплює;
– за методикою розрахунку та характером використання.
Виходячи із ступеню узагальнення досліджуваної інформації, виділяють індекси:
– інтегральні, які характеризують стан ринку в цілому за допомогою одного синтетичного показника;
– локальні, які доповнюють інтегральний показник характеристикою окремих елементів або параметрів цього ринку.
Також розрізняють індекси за складом сукупності об’єктів, що вивчаються, на інтернаціональні, національні, секторальні та субсекторальні.
Фондові індекси розраховуються і публікуються різними організаціями, найчастіше інформаційними або рейтинговими агенствами і фондовими біржами. Щоб фондовий індекс адекватно відбивав процеси, що відбуваються на ринку цінних паперів, і якнайменше залежав від суб'єктивних факторів, таких, як маніпулювання цінами окремих фінансових інструментів, необхідно застосовувати правильні й обґрунтовані методики розрахунку фондових індексів.
Існує чотири основних методи розрахунку фондових індексів.
- Метод обчислення незваженого середнього арифметичного. Ця формула використовується при розрахунку середнього промислового індексу Доу-Джонса (DJIA).
- Метод обчислення середньозваженого арифметичного з використанням різних способів зважування: за ціною акцій у вибірці, за вартістю вибірки та зважування шляхом прирівнювання ваги акцій компаній (ця методика використовується для обчислення середнього індексу рейтингового агентства Standard&Poor’s – S&P500).
- Метод обчислення незваженого середнього геометричного. За цією формулою розраховується найстарший фондовий індекс Великобританії FT-30, що став публікуватися з 1935 р.
- Метод обчислення середньозваженого геометричного (ця формула застосовується для розрахунку композитного індексу Value Line Composite Average, що використовується на фондовом ринку США).
Для обґрунтованого використання при розрахунку індексів має використовуватися достатньо великий розмір вибірки із дотриманням умов репрезентативності, тобто необхідний якнайбільш повний перелік компаній, щоб індекс адекватно відбивав стан визначеного сегмента економіки. Також вага цінних паперів, що складають індекс, має бути пропорційною до їх впливу на фондовий ринок у цілому, а фінансова інформація що використовується, – максимально об'єктивною. Оскільки ситуація на ринку постійно змінюється, періодично з'являється необхідність вносити зміни у вибірку, на основі якої розраховується індекс.
Індекси фондового ринку можна використовувати як показник зміни ринку (або, щонайменше, його частини), що дозволяє інвесторам визначити тенденцію. Вони також є індикаторами поточного настрою ринку. Але найважливішим є те, що вони дають орієнтир, з яким інвестори можуть порівнювати ефективність своїх власних портфелів з відомою інвестиційною базою [6].
Ідеальний фондовий індекс повинен відповідати таким основним цілям, що виправдовують очікування його користувачів:
• точно і вчасно відображати ситуацію на всьому ринку в цілому;
• бути гарним інструментом для прогнозування напрямку руху ринку, зручним засобом для прогнозування ситуацій за допомогою інструментів технічного аналізу;
• давати відповідь інвесторам, що роблять значні стратегічні інвестиції на різних ринках, на який з них робити ставку;
• слугувати інструментом для ф'ючерсних і опціонних контрактів з метою хеджування ризиків як по ринку, так і по окремих його показниках (наприклад, по процентних ставках);
• слугувати базою для створення оптимального портфеля в категоріях «надійність» — «прибутковість»;
• показувати базову мінімальну величину доходу, який повинен отримати трейдер (керуючий портфелем і т. д.), що працює з фінансовими інструментами, які характеризуються обраним індексом, або на аналогічному (корелюючому) ринку;
• виступати інструментом оцінювання якості роботи конкретних керуючих компаній порівнянно з середньогалузевими значеннями і ринком у цілому;
• характеризувати діяльність регулюючих органів на ринку (в країні), на який обертаються (деемітовані) наведені в портфелі інструменти, відображати економічну ситуацію й інвестиційний клімат.
2.6 Методологія підрахунку індексів
Найбільш загальна і визнана методика побудови «моделі» індексу така:
1. Вибирається ринок. Як такий зазвичай використовуються або окремо узяті торговельні платформи-системи, або сукупність цінних паперів, що обертаються (випущених) у якому-небудь регіоні (країні).
2. Відбувається відбір цінних паперів для включення в лістинг індексу. Ціль, що ставить перед собою компанія — власник індексу, – відібрати найбільш значимі для цього ринку цінні папери, що найбільш повно відображають його різноманіття (репрезентативність). При цьому звичайно ведеться облік і інших параметрів, найважливішим з яких є ліквідність відібраних цінних паперів. Індекси біржових площадок або торговельних систем зазвичай включають усі цінні папери, що обертаються на цій площадці.
3. Вибираються інформаційні партнери, що постачають необхідні для розрахунку індексу параметри. Звичайно як такі використовуються дані обраних торговельних площадок або дані інформаційних агентств по реальних угодах.
4. Здійснюється «зважування» цінних паперів для визначення впливу того або іншого на індекс. Звичайно як методика «зважування» застосовується принцип пропорційності ринкової капіталізації, тобто цінний папір чим більше значить для ринку, тим вище його сумарна ринкова капіталізація, і навпаки.
5. Безпосередній розрахунок індексу ведеться в основному за двома методиками:
– «методика прямого розрахунку». За цією методикою індекс у кожен момент часу (на кожен період) дорівнює результату функції від котирувань на цей момент часу (за цей період). Наприклад, при виборі за базову формулу середньозваженого арифметичного значення індекс у кожний момент часу буде дорівнює частці від суми добутків цін всіх акцій, включених у лістинг індексу, на їхні вагові коефіцієнти, поділеній на суму вагових коефіцієнтів.
Майже завжди після обчислення індексу його множать/ділять на коефіцієнт приведення, що служить для створення числа, яке запам'ятовується на початковий момент часу (рідше), або для існування умовної безперервної похідної на всьому графіку індексу (частіше), який може бути відсутнім або через події емітента, або через події індексу;
– «методика індексного розрахунку». За цією методикою в кожен момент часу (на кожен період) обчислюється сукупна вартість віртуального портфеля як функція від котирувань акцій на цей момент часу. Отримане значення ділиться на аналогічним чином на отриману вартість віртуального портфеля на момент початку розрахунку індексу і збільшується на початкове значення (або ділиться на попереднє значення портфеля і збільшується на попереднє значення індексу). Для приведення значень індексу в цьому випадку використовують аналогічну методику [6].
Можна стверджувати, що, незалежно від того, за якою методикою розраховується індекс, він має називатися фондовим індексом, якщо формально підпадає під існуючі визначення.
Таким чином, загальна методика розрахунку індексів, яка використовується даний момент, лише небагато відрізняється від методики, запропонованої при їхньому створенні, але практично кожен індекс має унікальні особливості, що знаходять своїх шанувальників.
2.7 Основні ринкові індекси світу
Індекси США
Індекси Dow Jones. Одним із найпопулярніших біржових індикаторів у США є "промисловий середній" (Dow Jones Industrial Average) із сім’ї індексів Dow Jones Averages (DJA). Акції хоча б однієї з тридцяти його промислових компаній, як правило, знаходяться в портфелі поважаючих себе індивідуальних або інституціональних інвесторів. І неспроста – адже всі акції цієї тридцятки становлять приблизно п'яту частину восьмитриліонної вартості акцій всіх американських компаній і біля чверті всіх акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.
Прагнучи створити порядок з хаосу, 3 липня 1884 р. Чарльз Доу доклав громадськості про перший із сім’ї своїх ринкових індикаторів у журналі "Customer"s Afternoon Letter" – попереднику "The Wall Street Journal". Оскільки перший варіант індексу містив в собі акції дев'яти залізничних і двох промислових компаній, то він був названий "залізничним" (Dow Jones Railroad Average).
Спочатку індекс розраховувався як середнє арифметичне усіх вхідних у нього акцій. Наприклад, у той далекий день він склав 69.93 пункту – результат розподілу сукупної вартості всіх акцій (769.23) на число компаній (11). Аналогічно визначався і "промисловий середній" (Dow Jones Industrial Average, DJIA), уведений навесні 1896 р.
Індекс Доу виявився простою і зручною точкою відліку для порівняння окремих акцій з курсом ринку. В інвестора з'явилася можливість зіставляти ринок з іншими індикаторами стану економіки.
З 7 жовтня 1896 р. Wall Street Journal став щодня публікувати значення промислового індексу, що містив у той час акції дванадцяти компаній, і практика нерегулярної біржової статистики була успішно довершена. У 1916 р. DJIA доповнився акціями ще восьми компаній, а 12 років потому вже нараховував 30 компаній, що ми і маємо сьогодні. У тому ж 1928-му році індекс став розраховуватися з використанням спеціального множника. Але за звичкою цей індекс дотепер називають "середнім" (average).
На сьогодні існує такий список "тридцятки":
Alcoa, American Express, AT&T, Boeing, Caterpillar, Citigroup, Coca-Cola, DuPont, Eastman Kodak, Exxon Mobil, General Electric, General Motors, Home Depot, Honeywell International, Hewlett-Packard, IBM, Intel, International Paper, J.P. Morgan, Johnson & Johnson, МсDоnаld's, Merck, Microsoft, Minnesota Mining & Manufacturing, Philip Morris, Procter & Gamble, SBC Communications, United Technologies, Wal-Mart Stores, Walt Disney [6].
Індекс Standard & Poor’s (S&P). Цей індекс публікується незалежною компанією Standard & Рооr's. Він звичайно складається в двох варіантах - по акціях 500 корпорацій і по акціях 100 корпорацій. Індекси S&P розраховуються як відношення сум добутків цін акцій на їхню кількість поточних і базового періодів. На відміну від індексів Доу Джонса, індекси S&P 100, S&P 400 і S&P 500 використовуються у ф'ючерсній і опціонній торгівлі.
S&P 500 являє собою зважений за ринковою вартістю індекс акцій 500 корпорацій, що представлені в ньому в такій пропорції: 400 промислових корпорацій, 20 транспортних, 40 фінансових і 40 комунальних компаній. Ф'ючерси й опціони по ньому продаються на Чиказькій товарній біржі.
S&P 100 обчислюється на тій же основі, що й індекс по акціях 500 корпорацій, але складається з акцій корпорацій, по яких існують зареєстровані опціони на Чиказькій біржі опціонів. В основному це промислові корпорації.
S&P-500 являє собою зважений за ринковою вартістю індекс акцій 500 корпорацій, що представлені в ньому в такій пропорції: 400 промислових корпорацій, 20 транспортних, 40 фінансових і 40 комунальних компаній. У нього включені в основному акції компаній, зареєстрованих на Нью-Йоркській фондовій біржі, однак присутні також акції деяких корпорацій, що котируються на Американській фондовій біржі і в позабіржовому обороті. Індекс представляє близько 80% ринкової вартості усіх випусків, які котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Цей індекс більш складний порівняно з індексом Доу-Джонса, але він вважається також більш точним у силу того, що в ньому представлені акції більшого числа корпорацій і акції кожної корпорації зважуються на величину вартості всіх акцій, що знаходяться в руках акціонерів. Ф'ючерси й опціони по ньому продаються на Чиказькій товарній біржі.
S&P - 100. Індекс обчислюється на тій же основі, що й індекс по акціях 500 корпорацій, але складається з акцій корпорацій, по яких існують зареєстровані опціони на Чиказькій біржі опціонів. В основному це промислові корпорації.
Існує величезна кількість інших індексів, що розраховуються S&P. Географічні індекси Standard&Рооr's охоплюють велику частину регіонів Землі, у яких торгуються цінні папери. Існують також індекси, що групують компанії за розміром капіталізації. Серед основних таких індикаторів можна зазначити – S&P Europe 350, S&P Latin America 40, S&P Asia Pacific 100, S&P MidCap 400, S&P SmallCap 600, S&P REIT Composite, S&P/BARRA Growth & Value, S&P/TOPIX 150, S&P/TSE 60, S&P/TSE Canadian MidCap, S&P/TSE Canadian SmallCap.
NASDAQ Індекси. Історія NASDAQ веде початок з 8 лютого 1971 р., із дня її перших офіційних торгів. NASDAQ – це автоматизована система роздрібної торгівлі цінними паперами, дослівний переклад назви "автоматизоване котирування Національної асоціації торговців цінними паперами" – National Association of Securities Dealers Automated Quotation – "NASDAQ". В даний час NASDAQ за середньорічним обсягом торгів обходить найбільшу і престижну Нью-Йоркську фондову біржу. А злиття NASD і AMEX, що відбулося в 1998, ще більше підсилило позиції утвореної Nasdaq Amex Market Group.
Для оцінювання стану ринку наздаківці придумали цілу серію індексів: Nasdaq Composite, Nasdaq National Market Composite, Nasdaq-100
NASDAQ Composite (часто називають просто NASDAQ) – зведений індекс, що враховує поведінку 4381 американських і закордонних корпорацій ("зважування по капіталізації"), що пройшли лістинг у системі (загальною капіталізацією близько 6000 млрд. дол.). Ще одною особливістю можна вважати наявність значного числа іноземних компаній, більше ніж на NYSE і AMEX разом узятих.
NASDAQ-100 – це різновид індексів, до якого входять 100 компаній "нової економіки", згрупованих по галузях. Особливістю цього індексу є не просто "зважування за капіталізацією", але і внесення додаткового вагового коефіцієнта, що уточнюється щокварталу по кожній акції (починаючи з 1998 р.), і вносить у поведінку індексу додаткову непередбачуваність, хоча, на думку розробників методики, є корисним.
Решта галузевих індексів враховують вид діяльності складових їхніх компаній. Наприклад, Nasdaq Financial-100 визначається на основі близько ста акцій фінансових компаній. Індекси Nasdaq Industrial, Nasdaq Transportation, Nasdaq Bank, Nasdaq Telecommunications, Nasdaq Insurance, Nasdaq Computer, Nasdaq Other Finance, Nasdaq Biotechnology характеризують курсові коливання акцій промислових і транспортних компаній, банків, телекомунікаційних, страхових і комп'ютерних компаній, фінансових небанківських установ, компаній, що працюють з біотехнологіями.
Індекс Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE). Даний індекс являє собою зважений за ринковою вартістю показник руху курсів акцій усіх корпорацій, що зареєстрували свої папери на Нью-Йоркській фондовій біржі (New York Stock Exchange), тобто, по суті, це показник являє собою середню ціну на акцію по всіх компаніях на Нью-Йоркській фондовій біржі, зважений за ринковою вартістю акцій кожної корпорації (з відповідними коректуваннями по факторах членування акцій на менші акції, злиття і поглинання). На відміну від індексу Доу-Джонса, що виражається в пунктах, індекс NYSE виражається в доларах. Операції з опціонами по цьому індексу здійснюються на самій Нью-Йоркській фондовій біржі.
Індекси Великобританії
Індекс «ФТ»( Financial Times Industrial Ordinary Share Index). Індекс "ФТ-100"( FT SE -100) – найбільш популярний і розповсюджений індекс Великобританії. Як припускає сама назва, він розраховується на базі 100 акцій, що відбираються спеціальною комісією, до складу якої входять представники професійних фінансових організацій, а також газети "Файненшл Таймз" і ЛФБ. Індекс розраховується з точністю до 1/10 щохвилини протягом робочого дня. Курсова вартість акцій, що входять у вибірку, складає 70% загальної капіталізації Великобританії. Цей індекс є основою популярних опціонних і ф'ючерсних контрактів на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів (LIFFE).
Індекс поділяється на 8 галузевих і 32 підгалузевих індекси. Серед них можна виділити такі.
Індекс "ФТ-250" (FT SE Mid 250) характеризує стан ринку акцій середніх компаній з обсягом капіталізації, що складає приблизно 20% ринку Великобританії. Це наступні 250 компаній після 100 найбільших, що потрапляють в індекс "Футсі". Розраховується в режимі реального часу.
Індекс "ФТ-350" (FT SE Actuaries 350) ніби поєднує індекси "ФТ-100" і "ФТ-250". Розраховується в режимі реального часу.
Індекси Німеччини
Основним фондовим індексом є DAX 30, що охоплює 30 найпопулярніших на ринку акцій (на основі торговельної статистики за 3 останні роки) на Франкфуртській біржі. Індекс зважений за ринковою капіталізацією – класичний середньоарифметичний зважений індекс.
Індекси Японії
Головний фондовий індекс Японії – Nikkei (скорочене від словосполучення "nihon keizai" – "nihon" японською Японія, а "keizai" – фінанси, економіка). У його вибірку входять 225 акцій, які обертаються на Токійській фондовій біржі. Це середньоарифметичний незважений індекс, що розраховується за тією ж методикою, що DJIA. Публікується з 1950 р.
Українські фондові індекси
Індекс УФС. Індекс, що розраховується інформаційним агентством УФС на базі інформації, наданої Першою фондовою торговельною системою (ПФТС) зведеної інформації, про поточні ринкові котирування 11 емітентів. Цей індекс відображає середньострокові коливання ринку корпоративних цінних паперів України і призначений для користувачів, що приймають інвестиційні рішення на середньострокових часових інтервалах.
Індекс ПФТС. Даний індекс розраховується відомою вітчизняною позабіржовою торговельною системою ПФТС (Першою фондовою торговельною системою). Оскільки цей індекс розраховується на основі поточної інформації про реальні ціни угод у торговельній системі, то він є досить зручним інструментом для аналізу короткострокових тенденцій на вітчизняному ринку акцій
Аналіз динаміки фондових індексів допомагає правильно визначити стан економіки країни, а отже і довгострокові тренди (напрями руху цін) акцій тих чи інших інвестиційних об'єктів.
Важливо відзначити, що і в індексів є недоліки. Вони показують більшою мірою кількісні, ніж якісні зміни (тобто вони не показують причину зміни цін). Вони можуть змінюватися за мінімального обсягу торгів (тобто коли має місце більш швидка зміна настрою, ніж дій), відбиваючи загальний результат попиту та пропозиції, але не розміри ринку. Більш того, вони не враховують витрати на укладання угод і відрахування (дивіденди і т. п.) та потребують періодичних коректувань щодо свого складу. Слід також зазначити, що з погляду регулювання вони потенційно можуть стати предметом маніпуляцій.
Питання для самоперевірки
- Які види фінансових даних, що відображають цінову поведінку активу, Ви знаєте?
- Що означають типи даних Open, High, Low, Close, Volume?
- Які часові інтервали отримання фінансової інформації Ви знаєте? Назвіть їх недоліки і переваги.
- Який часовий масштаб кращий для роботи на фінансових ринках?
- Як впливає якість фінансових даних на їх аналіз?
- Які джерела для отримання фінансових даних Ви знаєте?
- Назвіть основні види індексів.
- Які методи розрахунку індексів Ви знаєте та етапи розрахунку?
- Охарактеризуйте основні індекси США.
- Охарактеризуйте основні індекси країн Европи та Азії.
- Охарактеризуйте основні індекси України.
