2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРА АВТОСЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Класифікація автосервісних підприємств

Основною ланкою системи автосервісу є підсистема підтримки автомобілів в роботоздатному стані. Ця підсистема виконує послуги з технічного обслуговування, ремонту і інших видів технічних дій з метою забезпечення безпечної експлуатації автомобілів населення і представлена широкою мережею різних за потужністю, масштабами і призначенням підприємств автосервісу.
Станція технічного обслуговування (СТО) (technical service station) надає обладнані пости, пости самообслуговування а також послуги з продажу запасних частин і матеріалів. На цих станціях можуть надаватися технічні консультації щодо технічного обслуговування і ремонту.
Необхідність створення широкорозгалуженої, добре оснащеної і організованої мережі підприємств автосервісу, однією з головних ланок якої виступають СТОА, пояснюється, крім технічних, такими міркуваннями: економічними – за даними американських економістів, засоби, вкладені у виробництво запчастин і технічне обслуговування (Technical service) проданих автомобілів, забезпечують удвічі більший прибуток, ніж при вкладенні у виробництво цих автомобілів; соціальними – відносна небезпека автомобіля як транспортного засобу дуже велика і, за даними статистики, число дорожньо-транспортних пригод унаслідок несправності автомобілів складає 10–15 % загального числа ДТП.
Організаційні форми технічного обслуговування і ремонту легкових автомобілів досить різноманітні. Сучасні СТОА – це багатофункціональні підприємства, які можна класифікувати за призначенням (ступенем спеціалізації), місцерозташуванням, виробничою потужністю (числом виробничих постів і ділянок) і конкурентоспроможністю.
Залежно від розташування СТОА підрозділяють на міські, в основному обслуговуючі парк легкових автомобілів конкретного населеного пункту або території, і дорожні, такі, що надають технічну допомогу автомобілям, які знаходяться в дорозі. Даний поділ визначає різницю в кількості виробничих постів і технологічному оснащенні СТОА. Дорожні СТОА є універсальними, мають від одного до п’яти робочих постів і призначені для виконання мийних, змащувальних, кріпильних, регулювальних робіт, усунення дрібних відмов і несправностей, що виникають в дорозі, а також для заправки автотранспорту паливом і мастилом. Дорожні станції, як правило, споруджуються в комплексі з автозаправними станціями.
За ступенем спеціалізації автомобілів підприємства автосервісу підрозділяються на комплексні (універсальні), спеціалізовані за видами робіт і СТОА самообслуговування.
Комплексні СТОА виконують весь комплекс робіт із обслуговування і ремонту автомобілів. Вони можуть бути універсальні – для обслуговування і ремонту декількох марок автомобілів або спеціалізовані – для обслуговування однієї марки автомобіля. Із збільшенням парку легкових автомобілів і диверсифікацією його структури одержують розвиток спеціалізовані СТОА по марках автомобілів. Це підтверджує зарубіжна практика, а також досвід таких міст, як Київ, Харків, Донецьк.
Спеціалізовані підприємства автосервісу також класифікуються за конкретними марками і моделями автомобілів і видами робіт (технічне обслуговування і ремонт в гарантійний період, технічне обслуговування і ремонт в післягарантійний період).
СТОА підрозділяються за рівнем спеціалізації: технічне обслуговування і ремонт автомобілів тільки іноземного виробництва; технічне обслуговування і ремонт автомобілів тільки вітчизняного виробництва і виробництва країн СНД; технічне обслуговування і ремонт автомобілів як вітчизняного, так і іноземного виробництва, причому на підприємствах автосервісу профілактичні дії переважають над ремонтними для автомобілів імпортного виробництва і ремонтні над профілактичними – для вітчизняних автомобілів.
Ремонт автомобілів і усунення наслідків аварій звичайно здійснюється або спеціалізованими майстернями, або порівняно крупними СТОА, оснащеними спеціальним устаткуванням.
За видами робіт СТОА підрозділяються на діагностичні, з ремонту і регулювання гальм, з ремонту приладів живлення і електроустаткування, з ремонту автоматичних коробок передач, з ремонту кузовів, шиномонтажні, мийні і ін. Наприклад, в США вузькоспеціалізовані станції і майстерні складають до 25 % їх загального числа.
За виробничою потужністю (виходячи з числа виробничих постів і ділянок) міські СТОА можна підрозділити на малі, середні, великі і крупні.
Малі станції обслуговування з числом робочих постів до 10 виконують такі види робіт: мийно-прибиральні, експрес-діагностику, технічне обслуговування, заміну мастил, шиномонтажні, електрокарбюраторні, кузовні роботи, підфарбовування кузова, зварювальні роботи, ремонт агрегатів. Основну частку цієї групи складають спеціалізовані СТОА, які зайняті виконанням профілактичних видів робіт і розташовуються в радіусі 10–15 км від споживача.
Середні станції обслуговування з числом робочих постів від 11 до 30 виконують ті ж види робіт, що і малі станції. Крім того, тут проводиться повна діагностика технічного стану автомобіля (technical diagnostics) і його агрегатів, фарбування всього автомобіля, заміна агрегатів, а також може проводитися продаж автомобілів. Великі станції обслуговування з числом постів більше 30 виконують всі види обслуговування і ремонту в повному обсязі. На цих СТОА можуть знаходитися спеціалізовані ділянки для проведення капітального ремонту агрегатів і вузлів.
Для виконання робіт із діагностики і технічного обслуговування можуть застосовуватися потокові лінії. Як правило, на цих СТОА здійснюється продаж автомобілів.
В наш час близько половина автосервісних підприємств столиці має потужність від 1 до 3 робочих постів; більше 40 % – від 4 до 10 постів;
7 % – до 30 постів. Крупні станції складають менше 2 %.
За конкурентними характеристиками ринок автосервісних послуг можна підрозділити таким чином.
Перша група - фірмові (дилерські) СТОА, які продають і обслуговують автомобілі конкретних фірм і працюють безпосередньо з фірмами, концернами, підприємствами-виробниками – авторизовані центри. Ці спеціалізовані СТОА мають сучасне технологічне устаткування, оригінальні запасні частини, широкий вибір послуг з конкретної марки автомобілів, підготовлені кадри з високим рівнем культури обслуговування клієнтів, високу репутацію і високі ціни.
Фірмові СТОА виконують функції, пов’язані з обслуговуванням і ремонтом автомобілів в гарантійний і післягарантійний періоди експлуатації. Крім того, їх можна розглядати як підрозділи автозаводів, що забезпечують їх достовірною інформацією про якість автомобілів, які випускаються. Одночасно фірмові СТОА можуть виступати центрами виробничо-технічного навчання персоналу.
Другу групу складають колишні державні СТОА, які мають великий досвід роботи в автосервісі, спеціально спроектовані приміщення, вигідне розташування, хороші традиції, але застарілі погляди на відношення до споживача і інерцію, яка заважає їх повній і ефективній адаптації до умов ринку. На цих СТОА хороше, але нерідко застаріле устаткування, напрацьовані зв’язки із споживачами, які звикли користуватися їх послугами, як правило, невисокі ціни, їм довіряють, оскільки вони із старих часів звикли дотримуватися законів, мають непоганий імідж, але не якнайкращу якість запасних частин. За охопленням ринку щодо номенклатури послуг їх можна назвати універсальними.
До третьої групи відносяться приватні, новостворені СТОА, які з’явилися після переходу до ринкової економіки. В цілому вони мають такі ж характеристики, що і друга група.
До четвертої групи відносяться автосервіси на виробничо-технічній базі автотранспортних і інших підприємств. Тут порівняно низький рівень технології технічного обслуговування і ремонту, низька культура обслуговування, низька кваліфікація кадрів, низька естетика виробництва, завищена тривалість виконання робіт і вузька спеціалізація за моделями автомобілів.
До п’ятої групи автосервісних підприємств відносяться гаражні автосервіси. За характеристиками вони поступаються підприємствам попередньої групи.
Сьогодні існує великий розрив між попитом (потребами автовласників із ремонту і обслуговування автомобілів) і можливістю його повного задоволення. Це обумовлено двома основними причинами.
Перша причина – невисока платоспроможність ряду автовласників, що примушує їх звертатися в підпільні автосервіси. «Підпільники» особливо активні в теплу пору року, оскільки більшість з них працює в неопалювальних гаражах і взимку згортає свою діяльність. Нелегальні автосервіси і миття буквально всюди. Вони не мають ліцензій, не платять податків, тому їх послуги набагато дешевші, ніж в легальних СТОА. Деякі автовласники взагалі звертаються тільки до них, оскільки капітальний ремонт автомобіля на СТОА, що законно існує, порівнюється за ціною з вартістю самого автомобіля. Підпільний автосервіс займає значну частину ринку обслуговування автомобілів, заважаючи тим самим розвитку легальних СТОА. Варто відзначити, що останнім часом рівень свідомості автовласників зростає: вони все частіше звертаються в легальні СТОА, які гарантують високу якість роботи.
Друга причина – недостатність виробничих потужностей існуючих СТОА, особливо в населених пунктах обласного і районного значення, де автосервіс практично в зачатковому стані. Хоча навіть в Києві катастрофічно не вистачає потужностей існуючих СТОА. Бурхливе зростання автопарку породило серйозні проблеми – переповнення столичних автотрас і підтримка належного технічного стану автомобілів.
Таким чином можна зробити висновки:

• зростання обсягів надання послуг відстає від темпів автомобілізації;
• потреби в автосервісних послугах забезпечені недостатньо, підприємства автосервісу розподілені по містах нерівномірно, тому вельми актуальна проблема забезпечення кількості і територіальної доступності автосервісних послуг;
• успішне функціонування СТОА можливе при врахуванні всіх нововведень у області автотехобслуговування, накопиченні і аналізі статистичного матеріалу, створенні типових проектів станцій, об’єднаних єдиним задумом і можливістю трансформації, наявності висококваліфікованих фахівців в цій області;
• створення спільних підприємств за участю зарубіжних партнерів у області автосервісу сприятиме набуттю досвіду, швидкому позбавленню негативних моментів в діяльності підприємства автосервісу, накопиченню коштів для розвитку цієї сфери обслуговування.

2.2 Мета і задачі автосервісного підприємства

Цілі сервісних підприємств звучать коротко і просто:

• забезпечувати задоволення клієнтів як обслуговуванням, так і фірмою;
• забезпечувати кращий сервіс в районі обслуговування.

   Автотехцентри автодилерських фірм орієнтовані на виконання таких завдань:

• передпродажна підготовка нових машин;
• передпродажний ремонт бувших у користуванні машин;
•  гарантійний ремонт проданих нових і бувших у користуванні машин;
• комерційне регламентне обслуговування техніки;
• комерційне попереджувальне обслуговування (регулювання і т. д.);
• комерційне реабілітаційне обслуговування (ремонт);
• комерційне надання (прокат) ремонтних потужностей тим, хто бажає самостійно обслуговувати свої машини за умови покупки ними запчастин і матеріалів у ділера;
• всі види обслуговування власного парку техніки;
• надання ремонтних потужностей своїм співробітникам, що бажають самостійно ремонтувати особисті машини;
• ремонт бувших у користуванні вузлів і агрегатів для фонду відновлених запасних частин.

Пріоритетні завдання сучасного сервісу

• неухильне виконання персоналом доручених обов'язків;
• збільшення прибутку за допомогою раціонального управління підприємством і безперервного контролю за показниками його ефективності;
• постійна турбота про поліпшення зовнішнього вигляду і інтер'єрів підприємства, поетапна модернізація всіх будівель, споруд і устаткування;
• приведення кількості робочих місць і персоналу у відповідність з реальною наявністю замовлень;
• облік і контроль робочого часу;
• скорочення кількості рекламацій за рахунок підвищення якості роботи і контролю, виконання регулярного вибіркового контролю;
• надання дієвої допомоги в аварійних випадках;
• організація технічної допомоги на дорозі і евакуації несправних автомобілів силами підприємства;
• надання гарантії якості виконаних робіт;
• використання талонів вихідного контролю;
• перевірка післяремонтного стану автомобіля телефонним дзвінком клієнтові;
•  вживання рекомендованих нестандартних інструментів і пристосувань, апаратури і устаткування;
•  поповнення і ефективне використання наявних інформаційних матеріалів;
• цілеспрямоване підвищення кваліфікації працівників курсовими, семінарськими і іншими видами навчання.

Пріоритетні завдання визначаються залежно від таких чинників:

• результати виконання плану минулого року;
• тенденції в динаміці попиту і пропозиції в сервісній галузі в цілому, по певних марках машин і в конкретному регіоні;
• наявність актуальних приводів для забезпечення особливих зусиль з розвитку сервісу.

Завдання формулюються так, щоб сприяти виявленню і усуненню проблем. За результатами опитування клієнтури і співробітників слід вживати належних заходів, аби у співробітників було очевидне прагнення до поліпшення в роботі, а в клієнтів – бажання продовжувати співпрацю.
Хороший сервіс за стандартами крупних автокомпаній, передбачає: високоякісне обслуговування і ремонт техніки, доставку машин після обслуговування точно в обіцяний день і годину, розумні ціни, доброзичливе обслуговування замовників, ефективну, акуратну і швидку офісну роботу - оформлення замовлень, підготовку документації і так далі.
Сервісна служба і служба запасних частин є самостійними і вельми ефективними джерелами доходу в автодилерській фірмі. Роль цих служб в рентабельності фірми особливо помітна в періоди спадів в економіці, які зазвичай тривають довше, ніж підйоми. Агресивний маркетинг у продажу запасних частин і послуг з ремонту в такі періоди компенсує негативні наслідки зниження продажу машин. Зрозуміло, споживачі теж хотіли б скоротити свої витрати в такі часи. Але обійтися без обслуговування, якщо машини експлуатуються, їм не вдається, не кажучи вже про ремонт і фарбування кузова після ДТП.

Сервісна служба сприяє утворенню співтовариства клієнтів даного дилера з власників певних моделей машин. Відповідне відношення, якісний сервіс, консультування споживачів допомагає сформувати їх думку на користь придбання наступної машини у того ж дилера.

2.3 Типова структура автосервісного підприємства

Оптимізація організаційної структури підприємств – одне із завдань реінжинірингу (Reengineering). У основі структури сучасних зарубіжних фірм зазвичай лежать два принципи інжинірингу:

•  функціональний принцип розділення операцій;
• відділення стандартних операцій від неформалізованих.

Нижче наведений приклад структури великих фірм (рис. 1.3, 1.4). Функціональні підрозділи названі службами, в службі може бути один експерт, група співробітників або відділ - залежно від об'єму роботи.
Безперечно, необхідно вести бухгалтерський облік окремо із комерційного і некомерційного сервісу, торгівлі запасними частинами, торгівлі приладдям і торгівлі витратними матеріалами. Слід зазначити, що не всі керівники фірм розуміють необхідність роздільного обліку фінансових результатів.

Рисунок 1.3 – Структура великих фірм

НАЧАЛЬНИК РЕМОНТНОГО ЦЕХУ АБО СТАРШИЙ МАЙСТЕР
Тюнінг	Ремонт і технічне обслуговування	Ремонт агрегатів	Кузовний ремонт	Малярна дільниця
Майстер	Майстер	Майстер	Майстер	Майстер
Механіки	Механіки	Механіки	Бляхарі	Малярі
Учні	Учні	Учні	Учні	Учні

Рисунок 1.4 – Структура великих фірм

2.4 Вимоги до підрозділів автосервісного підприємства

Дирекція

Діяльність сервісної служби успішна, якщо керівники враховують реальності ринку і можливості своїх співробітників, дивляться далеко вперед при оцінюванні тенденцій ринку і змін в бажаннях споживачів і глибоко знають колективний характер персоналу, індивідуальні тенденції, вікові відмінності і так далі.
Дирекція зазвичай виконує такі обов'язки:

•  стратегічне планування;
•  залучення інвестицій;
•  торгівельна політика;
•  товарна політика;
•  технічна політика;
•  забезпечення рентабельності ;
•  підвищення конкурентоспроможності;
•  розширення гамми товарів і послуг;
•  підвищення репутації підприємства;
•  залучення і розвиток кадрів, формування колективу;
•  управління якістю;
•  логістика;
•  управління підприємством відповідно до завдань;
•  розробка програм розвитку сервісу;
•  виконання політики роботи з рекламаціями;
•  кредитування клієнтів;
•  направлення службовців на збори, семінари і курси;
•  підготовка заходів із техніки безпеки і екологічного контролю;
•  оперативне управління сервісною службою;
•  вдосконалення питань гарантійної і сервісної політики;
•  з’ясування міри задоволення клієнтів сервісом;
• аналіз ринку;
•  забезпечення прибутковості операцій;
•  перевірка місячних зведень непродуктивних витрат часу і вживання заходів щодо їх скорочення;
•  перевірка виконання розрахунків і нарахувань заробітної плати і інших форм оплати;
•  забезпечення безпеки співробітників, клієнтів, машин, устаткування і власності фірми встановленням заходів із техніки безпеки і контролем їх виконання;
•  забезпечення ефективного планування, адекватного наявним потужностям і робочій силі;
•  замовлення необхідних інформаційних матеріалів, бланків документації, забезпечення належних процедур оформлення ремонтів;
•  схвалення пропозицій бригадирів про закупівлю устаткування, інструменту, матеріалів і т. п.;
•  розробка довгострокових планів задоволення поточних і майбутніх потреб персоналу;
•  підготовка посадових інструкції для всіх співробітників;
•  пошук, вибір і наймання персоналу відповідно до потреб і завдань цеху;
•  встановлення змін і окладів, почасових ставок і доплат для співробітників;
•  ознайомлення кожного нового співробітника з політикою фірми і його особистими обов'язками і відповідальністю;
•  розробка письмових програм навчання кожного співробітника, проведення місячних зборів, періодичний перегляд вимог до навчання, контроль дотримання графіка навчання;
•  контроль виконання обов'язків всіма співробітниками;
•  встановлення фінансових завдань для сервісної служби;
•  аналіз щоденних, тижневих і місячних фінансових звітів.

Функції служби організації техобслуговування

• вивчення конструктивних, експлуатаційних і ремонтних особливостей машин;
• формування технічної інформаційної бази даних;
• консультування співробітників всіх служб із технічних питань;
• сертифікація послуг;
• розгляд заявок на нестандартний тюнінг, розробка технології і організація виконання;
• організація технічного обслуговування і ремонту;
• розробка і контроль технології ремонту і обслуговування, передпродажної підготовки, установлення устаткування, тюнінгу;
• підготовка інструкцій і технологічних карт;
• розробка нормативів працевитрат із ремонту, обслуговування, установлення додаткового устаткування, тюнінгу;
• організація встановлення додаткового устаткування і тюнінгу.
• розробка технологій, організаційних заходів і контроль впровадження спеціальних видів сервісу (виїзні бригади, агрегатний ремонт і т. д.);
• розробка і контроль впровадження «пакетів операцій і послуг» і інших маркетингових прийомів для залучення клієнтів;
• планування і координація проведення цільових кампаній із реклами;
• організація гарантійних ремонтів (якщо необхідно);
• розробка умов і правил гарантійного обслуговування техніки;
• розробка технологічних інструкцій із гарантійних ремонтів;
• аналіз претензій із гарантій, організація врегулювання і документування питань з покупцями і постачальниками машин, підготовка документів в разі арбітражних або судових справ із питань якості;
• робота з постачальниками щодо задоволення або відхилення претензій замовників.
• забезпечення відшкодування постачальниками витрат із гарантійних ремонтів;
• ведення обліку і статистики гарантійних випадків, витрат із гарантійних ремонтів;
• забезпечення технічною інформацією;
• накопичення і оновлення технічної інформації щодо моделей машин, за технологією ремонту і обслуговування, щодо сервісного устаткування і його використання, каталогів запасних частин, сервісних книжок і тому подібне;
• ведення і коректування баз даних на основі технічної інформації;
• організація тиражування технічної інформації. Забезпечення корпоративних клієнтів технічною інформацією і документацією;
• підготовка матеріалів і методик для навчання механіків. Організація навчання механіків;
• навчання свого персоналу власними силами і силами інструкторів, що залучаються;
• аналіз і прогноз об'ємів ремонтів і обслуговування в розрізі моделей, модифікацій, варіантів тюнінга і так далі;
• аналіз результатів діяльності підприємства на ринку сервісу за встановленими критеріями.
• розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства;
• підготовка аналітичних матеріалів і прогнозів для підготовки рішень із управління діяльністю підприємства;
• постановка завдань для використання сучасних комп'ютерних технологій в діяльності відділу і підприємства;
• підготовка прейскурантів;
• контроль співвідношення витрат і доходів;
• статистика і аналіз послуг з груп - комерційних, гарантійних, передпродажних;
• статистика і аналіз результатів діяльності із встановлених критеріїв;
• прогноз можливостей на майбутній період;
• розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності;
• проведення рекламних заходів для залучення клієнтів;
• вживання заходів для закріплення клієнтів на постійне обслуговування;
• впровадження «пакетів операцій і послуг» і інших маркетингових прийомів для розширення збуту послуг і запасних частин;
• формування бази даних історії ремонтів кожної машини;
• формування бази даних клієнтів. Пошук, вибір і наймання персоналу. Підвищення кваліфікації персоналу відділу.

Функції ремонтного цеху

• комерційний ремонт і технічне обслуговування. Цілодобовий або терміновий ремонт. Ремонт виїзними бригадами;
• ремонт агрегатів для поточних операцій, для змінного фонду і продажу;
• встановлення додаткового устаткування за замовленнями клієнтів, тюнінг;
• установлення декоративних елементів за замовленнями клієнтів.
• виконання модифікацій вузлів за замовленнями клієнтів. Комерційне миття. Комерційний шиномонтаж. Евакуація несправних машин;
• обслуговування і ремонт власного парку техніки. Ремонт власного технологічного устаткування.
• гарантійний ремонт (за договором з продавцем техніки):
• перевірка претензій клієнтів;
• усунення недоліків із визнаних претензій;
• підготовка і пред’явлення претензій заводу-виготівнику через відділ організації технічного обслуговування;
• зберігання дефектних деталей і вузлів, передача їх постачальникам, оформлення документації.
• забезпечення життєдіяльності (ремонт приміщень, тепло-, водо-, енергопостачання і т. д.);
• забезпечення ефективного планування, адекватного наявним потужностям і робочій силі;
• забезпечення відповідності виробничих потужностей вимогам сертифікації;
• забезпечення безпеки співробітників, клієнтів, машин, устаткування і власності фірми впровадженням відповідних заходів із техніки безпеки і контролем їх виконання.

 

Функції служби запасних частин

• вміст власного складу запасних частин, супутніх товарів, матеріалів для ремонту і обслуговування, відремонтованих агрегатів для продажу;
• вміст магазину або торговельної секції;
• замовлення, приймання товарів, що поступили, перевірка кількості і якості;
• підбір, упаковка і видача товарів в цех і в магазин;
• роздрібна торгівля запасними частинами і приладдям;
• ефективне використання об’єму складу, оптимізація устаткування;
• дотримання системи зберігання, розміщення товарів найбільш економічним способом;
• своєчасне корегування бази даних при зміні адрес зберігання деталей;
• забезпечення збереження товарів від пошкоджень і розкрадань;
• облік і контроль руху товарів;
• перманентна інвентаризація запасів товарів і матеріалів, вибіркова перевірка відповідності фактичної наявності даним комп’ютерного обліку, встановлення фактів розкрадань і псування товарів;
• контроль змін номенклатури запасних частин постачальниками;
• запобігання накопиченню неліквідів;
• облік партій товарів, які отримуються і відвантажуються;
• оформлення рахунків і товаросупровідних документів. Контроль отримання платежів;
• реєстрація упущених продажів і аналіз причин;
• розгляд претензій за якістю запасних частин і супутніх товарів;
• аналіз цін конкурентів, розрахунок цін;
• аналіз і корегування статистики попиту, замовлень на поповнення складу, підготовлених комп'ютером.

 

Функції служби розвитку кадрів

• організація і методичне керівництво виробничого навчання і підвищення кваліфікації працівників підприємства;
• організація виробничої практики студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів (коледжів) і тих, що вчаться в системі професійно-технічного навчання на договірній основі;
• до складу відділу можуть входити підрозділи (сектори, бюро, групи) і окремі фахівці з підготовки і підвищення кваліфікації робітників, керівних працівників, фахівців, службовців, а також наукових кадрів, із організації виробничої практики, професійної орієнтації і відбору, а також група інженерів із виробничо-технічного навчання, навчальний комбінат, навчальний цех, навчально-методична рада підприємства;
• розробка на підставі розрахунків відділу кадрів, відділу організації праці і заробітної плати, заявок цехів і інших підрозділів підприємства планів підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів підприємства і контроль за їх виконанням, а також складання кошторису витрат на навчання кадрів;
• комплектування спільне з начальниками цехів, служб і відділів навчальних груп із навчання кадрів, підбір викладачів і інструкторів виробничого навчання із складу фахівців і кваліфікованих робочих підприємств, організацій і подання списків підібраних працівників на затвердження керівництву підприємства;
• здійснення спільно з цехами, службами, відділами заходів щодо виробничого навчання професійно-технічних училищ, а також розробка поточних і перспективних планів із організації виробничої практики студентів вищих і середніх навчальних закладів і тих, що вчаться в системі професійно-технічного навчання на договірній основі;
• розробка і здійснення заходів щодо створення відповідно до законодавства необхідних умов для тих, хто навчається без відриву від виробництва у вечірніх (змінних) загальноосвітніх школах, у вечірніх і заочних вузах і коледжах;
• організація методичної роботи з викладачами і інструкторами виробничого навчання, проведення заходів щодо підвищення їх педагогічної кваліфікації в області методики навчання кадрів на виробництві;
• організація роботи з направлення працівників підприємства на навчання у вузи, коледжі, курси (факультети, інститути) підвищення кваліфікації;
• розробка спільно з кваліфікованими фахівцями навчальних планів, програм і іншої навчально-методичної документації. Організація придбання навчальної і технічної літератури, технічних засобів навчання, методичних і наочних посібників;
• розробка пропозицій і вживання заходів зі створення і розширення навчально-матеріальної бази для теоретичного і виробничого навчання, здійснення методичного керівництва організацією навчально-технічних кабінетів, навчальних майстерень і ділянок;
• забезпечення оснащення кабінетів необхідним навчальним устаткуванням, інвентарем, наочними посібниками;
• організація обміну досвідом роботи з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів на виробництві, розробка заходів щодо поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів на підприємстві і подання їх на затвердження керівництву;
• організація методичних семінарів, консультацій, лекцій і доповідей з підвищення педагогічної кваліфікації викладачів і інструкторів виробничого навчання;
• підготовка трудових угод з викладачами і інструкторами виробничого навчання;
• підготовка складу кваліфікаційної комісії, організація її роботи і участь в проведенні кваліфікаційних іспитів;
• облік руху контингенту, що навчається на виробництві (прийом, випуск), складання за встановленою формою статистичного звіту про підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, аналіз річних і квартальних бухгалтерських звітів про витрати на підготовку кадрів;
• контроль витрат засобів, асигнованих на навчання відповідно до затверджених кошторисів і фінансових планів, підготовка в бухгалтерію підприємства необхідних документів для оплати за навчання кадрів і за керівництво виробничою практикою студентів вузів і технікумів;
• складання встановленої звітності про підготовку і підвищення кваліфікації кадрів.

 

Обов’язки відділу кадрів

• здійснювати зв'язок з іншими організаціями із питань підвищення кваліфікації працівників підприємства і підготовки наукових кадрів;
•  укладати за дорученням керівника підприємства договори і трудові угоди на навчання кадрів, складання навчальних програм, виготовлення наочних посібників фахівцями, кваліфікованими робітниками свого підприємства і інших підприємств, організацій;
• видавати довідки, посвідчення і інші документи, пов’язані з пільгами і закінченням терміну підготовки, перепідготовки встановленого зразка співробітникам, що закінчили навчання безпосередньо на підприємстві;
• контролювати виконання планів підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, виконання навчальних програм, якість занять із теоретичного і виробничого навчання, ведення викладачами і інструкторами журналів обліку теоретичного і виробничого навчання, перевіряти знання, уміння і навики учнів в процесі навчання;
• встановлювати режим занять для всіх видів навчання кадрів на виробництві відповідно до чинного законодавства;
• купувати в установленому порядку навчально-методичну і технічну літературу, наочні посібники;
•  контролювати правильність використання цехами і відділами фонду оплати праці учнів і фонду оплати праці необлікового складу викладачів і інструкторів виробничого навчання.

Вказівки відділу в межах його функцій є обов'язковими для керівництва і виконання підрозділами підприємства.

Функції служби логістики

У даному прикладі підрозділ логістики розуміється не як виконавець операцій із переміщення товарів, а як організатор виконання всіх логістичних операцій на підприємстві.
Функції логістики пронизують всю діяльність підприємства, тому підрозділ логістики має владні повноваження для контролю конкретних технологій і методів виконання бізнес-процесів у всіх підрозділах.
Підрозділ логістики здійснює керівництво функціональними напрямами і конкретними бізнес-процесами, тому йому підпорядковуються співробітники інших підрозділів, але не підрозділи в цілому.
Функції служби логістики:

• організація внутрішніх товарних і інформаційних потоків: обробки вантажів, складування, управління запасами, постачання цеху і магазину, експедиції;
• організації зовнішніх товарних потоків: потрапляння автомобілів в ремонт, закупівлі і доставки сировини і напівфабрикатів, постачання готової продукції, контроль транспортних операцій;
• планування і бюджетування логістичних операцій, облік і аналіз отримання і виконання замовлень, розрахунки для стратегічного планування;
• організація обробки замовлень, організація контролю за виробництвом, обліку запитів споживачів;
• аналіз вартості операцій, управління запасами, транспортних тарифів, запитів клієнтури і ін.;
• інтеграція операцій із логістики з іншими операціями, які здійснюються підприємством;
• розробка стратегії для відділу логістики і розробка завдань для персоналу відділу логістики;
• інтеграція інформаційних технологій, що використовуються в області логістики, з інформаційними технологіями всього підприємства;
• інтеграція інформаційних технологій з підприємствами-партнерами;
• аналіз продуктивності праці в області логістики і якісних показників виконання логістичних операцій;
• контроль ефективності логістичних операцій:
• оцінка і аналіз витрат, пов’язаних з виконанням логістичних операцій;
• оцінка і аналіз продуктивності операцій із логістики – кількість автомобілів, обслужених в зміну, витрати робочого часу на виконання операцій і тому подібне.
• контроль якості сервісу споживачів:
• оцінка точності і акуратності у виконанні замовлень;
• оцінка відповідності рівня виконання операцій очікуванням споживачів;
•  оцінка характеру і типовості помилок в роботі;
•  оцінка оперативності, терміновості виконання замовлень і т. д.
• контроль процесу управління операціями:
•  оцінка чіткості і продуктивності організації щоденної роботи;
•  оцінка здібностей персоналу із виявлення проблем і їх рішення;
•  оцінка здібностей персоналу розуміти потреби замовників і задовольняти їх.
• використання сучасних комп'ютерних технологій:
•  залучення авторитетних спеціалізованих фірм для постачання програмного забезпечення і устаткування;
•  організація постановки завдань системним аналітикам і програмістам для адаптації і розвитку придбаних програм;
•  впровадження придбаних програмних продуктів;
•  організації навчання персоналу роботі з програмним забезпеченням;
•  забезпечення роботи системи з видаленими партнерами;
•  координація розвитку фірми і розвитку програмного забезпечення;
• забезпечення цілісності баз даних;
•  забезпечення архівації і збереження інформації, що міститься в комп'ютерах в разі збоїв через технічні причини;
•  забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу;
• організація оновлення устаткування в міру необхідності.
• оптимізація підготовки і розстановки кадрів:
•  постановка завдань для комп'ютеризації підготовки документації для оформлення, переміщення і звільнення, обліку, статистики, звітності і аналізу інформації;
•  розробка методик співбесід при відборі кандидатів на роботу або підвищення;
•  розробка положень про служби, що виконують відповідні роботи;
•  розробка посадових інструкцій для виконавців;
•  розробка і впровадження методів контролю якості виконання посадових обов'язків;
•  організація підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, які виконують відповідні операції.

Функції служби маркетингу і реклами

• планування і координація маркетингової діяльності фірми для досягнення встановлених цілей (за показниками прибутку, задоволення потреб клієнтів, утримання і розширення цільових сегментів ринку);
• задоволення потреб фірми в дослідженні товарів, послуг, клієнтів, конкурентів;
• участь в розробці маркетингових стратегій запуску в продаж нових товарів і послуг і збільшення числа клієнтів;
• розробка, реалізація і координація маркетингових програм з певних товарів і послуг;
• вивчення тактики, стратегії, економічного стану і тенденцій розвитку конкуруючих компаній, їх мереж збуту, цін і умов продажів, методів «паблік рілейшен» (РR);
• аналіз ринку аналогічних послуг і товарів;
• визначення потенціалу ринку;
• розробка проектів формування і коректування сервісної політики, аналіз її ефективності;
• розробка проектів формування і корегування торгівельної політики, аналіз її ефективності;
• розробка проектів формування і коректування політики «паблік рілейшен», аналіз її ефективності;
• аналіз цін, прибутковості, міри задоволення попиту, упущених продажів;
• контроль рентабельності всіх видів комерційної діяльності підприємства;
• аналіз результатів діяльності підприємства на ринках;
• прогноз ситуації на ринках для ухвалення рішень;
• обґрунтування доцільності або невигідності практичного здійснення намірів керівників всіх рівнів, пропозицій ділових партнерів, розпоряджень інстанцій;
• підготовка аналітичних матеріалів для підготовки рішень щодо управління діяльністю підприємства;
• постановка завдань для вживання сучасних комп'ютерних технологій в маркетингу і управлінні;
• періодичне інформування персоналу підприємства на зборах про ситуацію на ринку, про положення підприємства на ринку, про необхідні коректування методів роботи і так далі;
• формування бази даних про приватних і корпоративних клієнтів;
• формування бази даних про ділових партнерів – банки, установи, митниці, транспортні, страхові і ін. фірми;
• формування цін, систем знижок і бонусів;
• присвоєння товарам в базі даних відповідних категорій щодо знижок, запасу, попиту і так далі;
• підготовка і контроль прейскурантів, коректування їх відповідно до зміни цін на ринках і коректувань постачальників;
• визначення «місії фірми» - декларованій соціальній меті. Розробка проектів формування і коректування політики «паблік рілейшен»;
• розробка взаємоузгоджених іміджів керівництва, фірми в цілому, її товарів і послуг;
• прогнозування криз і планерування контрзаходів. Розробка бюджету на «паблік рілейшен» (РR) і рекламу. Оцінка іміджу, товарного знаку і інших нематеріальних активів;
• ведення картотеки вдалих і невдалих реклам, РR акцій своєї фірми і конкурентів;
• аналіз ефективності використовуваних методів «паблік рілейшен»;
• підготовка аналітичних матеріалів для вироблення рішень щодо управління рекламною політикою підприємства;
• підготовка завдань для розвитку корпоративної інформаційної системи;
• збір і зберігання матеріалів з «історії фірми»;
• виключення безконтрольного спілкування з пресою співробітників фірми без участі представника служби РR з питань, що стосуються діяльності фірми;
• узгодження вмісту будь-якої документації, орієнтованої на масового клієнта;
• розробка і виконання «фірмових стандартів». Впровадження в практику девізу: «За імідж фірми відповідають всі співробітники, а не лише служба РR» ;
• участь в підборі персоналу, що безпосередньо працює з клієнтами;
• тренінг персоналу для ефективної комунікації з клієнтами і партнерами;
• проведення внутрішньофірмових конкурсів «На кращу рекламну ідею», «кращого менеджера» і тому подібне;
• «підготовка підґрунтя» для кращого сприйняття наказів і розпоряджень керівництва (наприклад, при зміні внутрішнього розпорядку і умов праці, модернізації устаткування, переході на випуск нової продукції і надання нових послуг і т. п.);
• роз’яснювальна робота при нових призначеннях або звільненнях;
• періодичне інформування персоналу підприємства на зборах про коректування в рекламній політиці;
• роз’яснення партнерам довготривалих цілей і політики фірми, розсіювання неправильних уявлень або побоювань, корекція негативних стереотипів. Прицільна робота із формування іміджу фірми з «лідерами думок». Забезпечення «кредиту довіри» до фірми у властей і партнерів;
• підготовка виступів керівництва на переговорах в ЗМІ. Оформлення контактів керівництва з властями, партнерами і громадськими організаціями. Організація презентацій, зустрічей, виставок, семінарів, прес-конференцій і тому подібне;
• дослідження позитивних і негативних стереотипів наявних і потенційних клієнтів;
• корекція негативних стереотипів клієнтів;
• м’яка відмова непотрібним клієнтам;
• проведення заходів щодо залучення нових і утримання постійних клієнтів;
• позиціювання послуг і товарів фірми для клієнтів;
• «підготовка підґрунтя» перед оголошеннями про збільшення цін, фінансові збитки, затримку виплати дивідендів і тому подібне;
• питання спонсорства і добродійності, у тому числі і відмови від них;
• запобігання помилковим чуткам і тому подібне;
• переорієнтація клієнтів від конкурентів;
• робота із ЗМІ, рекламними і виставковими агентствами;
• організація і забезпечення необхідних ділових, політичних, іміджевих контактів;
• виконавча робота із організації виставок, рекламних акцій;
• розробка базової і поточної інформації для використання при контактах, в рекламі і виставках;
• забезпечення дотримання єдиного фірмового стилю оформлення всіх торговельних, сервісних і виставкових приміщень, а також бланків документації, рекламних видань і відеороликів;
• вибирання засобів реклами, розміщення реклами, залучення спеціалізованих фірм для виконання реклами;
• відстежування графіка виходу в світ реклами;
• запобігання конфліктам з пресою;
• оперативна реакція на появу компрометуючих матеріалів в пресі;

 

Функції служби комп’ютеризації

Основні функції:

• забезпечення комп’ютеризації документообігу, облікових, статистичних, аналітичних, фінансових операцій, розвиток комп'ютеризації для підтримки її на рівні сучасних вимог;
• використання сучасних комп'ютерних технологій;
• забезпечення роботи з видаленими партнерами (ділерами і ін.) ;
•  залучення авторитетних спеціалізованих фірм для постачання програмного забезпечення і устаткування;
•  постановка завдань для адаптації і розвитку купленої системи;
• впровадження програмних продуктів;
• навчання персоналу роботі з програмним забезпеченням;
• забезпечення цілісності баз даних;
• забезпечення архівації і збереження інформації, що міститься в комп'ютерах на випадок збоїв через технічні причини;
• захист інформації від несанкціонованого доступу;
• забезпечення технічної справності устаткування.

2.5 Організація виконання технічних дій на автосервісних підприємствах

Технічне обслуговування (ТО) – це комплекс операцій або операція з підтримки справного стану колісного транспортного засобу (складових частин, систем колісного транспортного засобу) відповідно до інструкцій його виготовлювача.
Ремонт – комплекс операцій з відновлення справного стану колісного транспортного засобу (його складових частин, систем).
Система технічного обслуговування і ремонту (System of technical service and repair)– сукупність взаємозв’язаних засобів, документації технічного обслуговування і ремонту, а також виконавців, необхідних для підтримки і відновлення якості виробів, що входять в цю систему. Метою даної системи технічного обслуговування є забезпечення відповідності стану автотранспортних засобів населення встановленим вимогам і підвищення ефективності їх використання власниками.
Щоб забезпечити роботоздатність автомобіля протягом всього періоду експлуатації, необхідно періодично підтримувати його технічний стан комплексом технічних дій, які залежно від призначення і характеру можна розділити на дві групи:
- дії, направлені на підтримку агрегатів, механізмів і вузлів автомобіля в роботоздатному стані протягом найбільшого періоду експлуатації;
- дії, направлені на відновлення втраченої роботоздатності агрегатів, механізмів і вузлів автомобіля.
Комплекс заходів першої групи складає систему технічного обслуговування і носить профілактичний характер, а другий – є системою відновлення (ремонту).
При цьому під технічною дією розуміється будь-яка операція, що приводить до відновлення або збереження параметрів колісного транспортного засобу (його складових частин, систем) в процесі його ТО і ремонту, а також будь-яка операція, здійснювана в процесі контролю відповідності технічного стану колісного транспортного засобу вимогам, які до нього висуваються. При цьому глибина технічної дії і її ефективність визначаються кінцевою метою – необхідністю підтримки автомобіля в роботоздатному стані впродовж періоду його експлуатації.
У нашій країні прийнята планово-попереджувальна система (ППС) технічного обслуговування і ремонту автомобілів, суть якої в тому, що ТО здійснюється за планом, а ремонт – за потребою. Принципові основи планово-запобіжної системи технічного обслуговування і ремонту автомобілів встановлені діючим «Положенням про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту». Ця система застосовується в основному на автотранспортних підприємствах.
Технічний стан автомобіля залежить від двох основних показників – конструкційної надійності і умов експлуатації (зокрема підготовки водія, організації і умов виконання робіт із обслуговування автомобіля і т. д.). Одним з недоліків ППС є те, що вона не враховує реального технічного стану і індивідуальних особливостей кожного автомобіля. Перелік і об’єм робіт при проведенні ТО визначається тільки пробігом автомобіля. Після виконання ТО при ППС не можна зробити висновок про надійність агрегатів і систем автомобіля і спрогнозувати поведінку автомобіля в майбутньому, тобто передбачити можливу відмову вузлів і систем, що особливо впливають на безпеку руху.
Але якщо на автотранспортних підприємствах цей недолік може компенсуватися обов’язковою перевіркою технічного стану автомобіля перед його виходом в рейс (перевірка черговими механіками або іншими посадовцями на КПП), то автомобіль «приватника» не піддається перевіркам. Тому вирішення питань організації ТО і ремонту автомобілів індивідуального користування повинні принципово відрізнятися від аналогічних питань для автотранспортних підприємств. Відмінність перш за все полягає в тому, що автомобіль як об’єкт ТО і ремонту знаходиться у власника, який в одній особі здійснює як транспортний процес, так і підтримку автомобіля в технічно справному стані і несе повну відповідальність за його експлуатацію і технічний стан.
Виконуючи перевізний процес, автовласник сам визначає і враховує пробіг, час перевезень, витрати, число пасажирів і масу вантажу, дальність поїздок і т. д. При цьому він здійснює спостереження за технічним станом автомобіля і усуває або вживає заходи до усунення несправностей, а також несе відповідальність за виконання правил дорожнього руху.
Для підтримки автомобіля в технічно справному стані роботи з ТО і ремонту власник проводить на СТОА або виконує їх (повністю або частково) самостійно або за допомогою інших осіб. При цьому регулярність і своєчасність проведення робіт також залежать від автовласника. Крім того, експлуатація автомобілів особистого користування характеризується тривалими простоями в умовах безгаражного зберігання, нижчою професійною кваліфікацією водіїв, нерегулярним проведенням ТО, ремонту і контролю технічного стану автомобіля, нерівномірністю заїздів автомобілів на СТОА, частковим проведенням ТО і ремонту методом «самообслуговування» без відповідного забезпечення і контролю якості робіт. Оскільки значна частка ДТП із загибеллю людей обумовлена несправностями автомобіля і більше 90 % легкових автомобілів належить громадянам, слід приділяти увагу питанням організації ТО і ремонту автомобілів населення.
Оскільки застосування ППС в системі автосервісу недоцільне, для підтримки автомобілів індивідуального користування в технічно справному стані необхідно опиратися на іншу стратегію функціонування системи ТО і ремонту. Під стратегією функціонування системи ТО і ремонту розуміється сукупність принципів і правил управління технічним станом автомобілів, що визначають комплексну зміну експлуатаційних властивостей, методів організації виробничо-технічної бази ТО і ремонту.
До 70 % несправностей систем і агрегатів автомобіля можна віднести до поступових відмов. Оскільки існуюча ППС ТО і ремонту не передбачає проведення діагностичних робіт на системах і агрегатах автомобіля, то сьогодні не можна зробити висновок про реальний технічний стан автомобіля. Рішенням цієї проблеми може стати перехід до ефективнішої стратегії – підтримка автомобіля в роботоздатному стані за реальним технічним станом (стратегія технічного обслуговування і ремонту автомобіля за фактичним станом – СТФС). Актуальність проблеми створення і функціонування СТФС обумовлена тим, що у міру ускладнення конструкції автомобіля, підвищення експлуатаційних і екологічних вимог помітно зростає вартість їх виготовлення і витрати на їх ТО і ремонт. З точки зору загальної теорії систем, автомобіль можна розглядати як об’єкт, технічним станом якого в різні періоди експлуатації можна управляти за допомогою певних видів технічної дії, таких, як технічне обслуговування і ремонт.
Об’єднання ТО і ремонту в єдину систему обумовлено загальним характером технічної дії на автомобіль. Цілі СТФС ті ж, що і у ППС, – управління технічним станом автомобіля протягом терміну його служби або ресурсу, що дозволяє забезпечити його роботоздатність в процесі експлуатації; мінімальні витрати часу, сил і засобів на виконання ТО і ремонту.
Ці цілі досягаються шляхом організації доцільної послідовності технічних дій на автомобіль, тобто такої, при якій технічні дії призначаються відповідно до процесу зміни технічного стану.
Саме СТФС дозволяє пристосуватися до реальної обстановки, використовуючи апостеріорну інформацію про технічний стан автомобіля, яка є повнішою. Можливі такі варіанти функціонування СТФС: 1) з постійним об’ємом технічної дії в прогнозований період; 2) із змінними періодом і об’ємом. У першому варіанті об’єм технічної дії не залежить від можливої появи відмови до наступного контролю технічного стану автомобіля; з урахуванням цієї інформації вибирається тільки час проведення технічної дії на автомобіль. У другому варіанті період технічних дій залишається постійним, а об’єм їх вибирається так, щоб на цьому періоді відмова не наступила. Ясно, що краща стратегія з контролем рівня параметрів технічного стану автомобіля, яка забезпечує раніше виявлення несправностей і їх своєчасне усунення.
Застосування СТФС на практиці пов’язане з додатковими витратами, в основному на системи контролю і діагностики. Питання про застосування СТФС розв’язується у кожному конкретному випадку на основі порівняння додаткових витрат на створення системи контролю і діагностики і організацію процесу з додатковим підвищенням надійності автомобіля.
Але оскільки не розроблені регламентуючі документи про порядок проведення технічного обслуговування (за пробігом і об’ємом робіт) автомобілів індивідуального користування, автовласники як і раніше самі визначають необхідність в проведенні технічних дій.
В наш час легковий автомобіль для забезпечення його роботоздатності з моменту випуску до закінчення терміну служби піддається відповідним технічним діям при передпродажній підготовці, гарантійному і післягарантійному періодах експлуатації.
Обслуговування автомобілів протягом гарантійного періоду експлуатації, а саме організація проведення ТО і ремонту автомобілів в гарантійний період експлуатації регламентується «Положенням про гарантійне обслуговування легкових автомобілів, що належать громадянам», яке визначає принципові основи організації і проведення ТО і ремонту легкових автомобілів в межах гарантійного періоду експлуатації і розповсюджується на легкові автомобілі, що знаходяться у власності громадян. Положення визначає функції і відповідальність підприємств–виготовлювачів продукції; підприємств (організацій), що виконують ТО і ремонт автомобілів при їх експлуатації, виробництві робіт з обслуговування і ремонту, в межах гарантійного періоду.
Гарантійний період експлуатації встановлюється за часом і пробігом Технічними умовами підприємства-виготовлювача і вказується в керівництві із експлуатації. Гарантійний період обчислюється з дня продажу автомобіля, вказаного в ППС.
Метою системи ТО в період дії гарантійних зобов’язань є забезпечення відповідності встановленим вимогам і підвищення ефективності використання автомобілів власниками.
Реалізація гарантійних зобов’язань підприємства-виготовлювача через ТО продукції протягом гарантійного періоду передбачає:

• зберігання нового автомобіля до продажу;
• виконання передпродажної підготовки;
• ТО і ремонт (заміну) автомобіля;
• забезпечення власників запасними частинами, спеціальним інструментом і пристосуваннями;
• забезпечення власників необхідною нормативно-технічною і технологічною документацією;
• навчання персоналу підприємств, що виконують продаж, обслуговування і ремонт автомобіля;
• організацію нагляду за дотриманням правил виконання і якістю ТО, станом автомобіля при експлуатації;
• збір, аналіз і використання інформації про результати експлуатації автомобілів;
• проведення корекції конструкції автомобілів і технологічних процесів його виготовлення за наслідками аналізу одержаної інформації.

Гарантійне обслуговування є комплексом робіт (операцій), пов’язаних з реалізацією гарантійних зобов’язань підприємства-виготовлювача і направлених на попередження відмов і несправностей, шкідливого впливу на навколишнє середовище, забезпечення повної роботоздатності автомобіля в межах експлуатаційних характеристик, встановлених підприємством-виготовлювачем. Протягом гарантійного періоду експлуатації ТО автомобіля полягає в проведенні прибирально-мийних, контрольно-діагностичних, кріпильних, регулювальних і змащувально-заправних робіт, що забезпечують технічно справний стан систем, агрегатів, вузлів і автомобіля в цілому, і виконується за рахунок власника автомобіля, якщо інше не передбачене підприємством-виготовлювачем. Протягом гарантійного пробігу ТО включає регламентні роботи, встановлені заводом-виготовлювачем, а також контроль стану агрегатів і вузлів для виявлення і усунення несправностей, які можуть привести до виникнення рекламацій.
Гарантійний ремонт – це комплекс робіт (операцій), пов’язаних з реалізацією гарантійних зобов’язань підприємства-виготовлювача і направлених на усунення несправностей, що виникли як прояв прихованих дефектів конструктивного і виробничого характеру, і відновлення повної роботоздатності автомобіля в межах експлуатаційних характеристик, встановлених підприємством-виготовлювачем. За умови дотримання правил експлуатації автомобіля цей ремонт проводиться за рахунок заводу-виготовлювача.
Створення (формування) мережі підприємств із гарантійного обслуговування може проводитися на основі власних потужностей із обслуговування або із залученням потужностей інших СТОА на договірній основі.
Неодмінною умовою складання такого роду договору є наявність у підрядчика (третьої особи) сертифіката на виконання робіт із обслуговування і ремонту автомобіля даного типу. У договорі на виконання гарантійного обслуговування встановлюються:

• найменування, марка і модель (модифікація) автомобілів, що підлягають обслуговуванню;
• види, періодичність і об’єми робіт із обслуговування;
• терміни і вартості виконання робіт;
• показники якості обслуговування, гарантії;
• порядок взаємодії юридичних осіб, що беруть участь в процесі обслуговування; їх права і обов’язки.

    Агрегат (вузол) підлягає заміні у випадку, якщо після двократного усунення одного і того ж дефекту цей дефект виявляється знову. Заміна автомобіля проводиться відповідно до чинного законодавства за рахунок підприємства-виготовлювача. Рішення про доцільність заміни ухвалюється комісією за участю фахівців – представників незацікавленої організації.
Гарантійні зобов’язання на автомобіль втрачають силу до закінчення гарантійного періоду в таких випадках:

• при невиконанні автовласником вимог керівництва із експлуатації в частині застосування експлуатаційних матеріалів;
• при недотриманні періодичності і об’єму виконання робіт ТО;
• при перевищенні допустимих експлуатаційних параметрів;
• при пошкодженні, зокрема в результаті ДТП, унаслідок якого потрібна заміна одного з агрегатів (вузлів), або ремонт (заміна) базової деталі цих агрегатів, або заміна або правка рами (кузова);
• при використанні автомобіля в спортивних заходах і навчальних цілях.

Незалежно від форм організації ТО відповідальність за його своєчасне проведення покладається на власника автомобіля відповідно до рекомендацій керівництва із експлуатації.
Обслуговування автомобілів протягом післягарантійного періоду експлуатації, його періодичність і перелік виконуваних робіт ТО вказані в сервісних книжках автомобіля і інструкціях із його експлуатації. Кожен вид ТО включає строго встановлений перелік робіт (прибирально-мийні, контрольно-діагностичні, кріпильні, змащувальні, заправні, регулювальні, електротехнічні і інші роботи, що виконуються, як правило, без розбирання агрегатів і зняття з автомобіля окремих вузлів і механізмів). Всі операції поділяються на дві складові частини – контрольну і виконавську. Контрольна частина (діагностична) операцій ТО повинна бути обов’язковою, а виконавська частина виконується за потребою. Це значно скорочує матеріальні і трудові витрати при ТО автомобілів. Діагностика є частиною технологічного процесу ТО і ремонту автомобіля, забезпечуючи отримання початкової інформації про його технічний стан.
У післягарантійний період ТО і ремонт здійснюються відповідно до рішення автовласника. Він вибирає стратегію ТО свого автомобіля.
Відмітимо, що частина автовласників проводить ТО свого автомобіля відповідно до вимог заводу-виготовлювача, який вказує об’єм і періодичність виконання робіт на пробіг автомобіля до 100– 150 тис. км, але в основному автовласники визначають на свій розсуд періодичність і об’єм робіт із ТО. Роботи із ТО і ремонту автовласник може здійснювати самостійно (своїми силами), звертаючись в СТОА тільки для проведення найбільш складних і трудомістких робіт. СТОА зобов’язана виконати замовлену послугу незалежно від об’єму робіт.
Автомобілі, що поступають на ТО і ремонт потребують різних за номенклатурою і об’ємом технічних дій, СТОА повинна забезпечити виконання будь-якого їх поєднання в строк і в повному об’ємі, тобто мати достатню гнучкість управління і виробництва.
ТО і ремонт автотранспортних засобів виконуються на СТОА відповідно до вимог діючої законодавчої, нормативно-технічної і іншої керівної документації, затвердженої в установленому порядку.
Технічні дії на складові частини і системи автомобіля, що проводяться СТОА, повинні здійснюватися силами атестованого (сертифікованого) персоналу. Вимоги до кваліфікації персоналу встановлюються стандартами виробників і/або професійними стандартами, затвердженими в установленому порядку. У разі потреби СТОА доповнюють зміст професійних стандартів специфічними для них вимогами.
Атестація (сертифікація) персоналу проводиться виробниками (уповноваженими представниками виробників) колісних транспортних засобів і (або) акредитованими організаціями. Навчання і підвищення кваліфікації персоналу здійснюються в освітніх установах, які мають ліцензію, що пройшли атестацію і одержали державну акредитацію за професійними освітніми програмами, рекомендованими (допущеними) органом управління освітою або уповноваженими їм організаціями в установленому порядку.
Діяльність СТОА в наш час не підлягає обов’язковій сертифікації.
Для безпосереднього регулювання відносин, що виникають між автовласником (споживачем, замовником) і СТОА (виконавцем) при наданні послуг (виконанні робіт) із ТО і ремонту автомобілів і їх складових частин розроблені Правила надання послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування і ремонту.
Роботи з ТО і ремонту автомобіля проводяться на підставі договору, який укладається при пред’явленні автовласником документа, що засвідчує особу, а також документів, які засвідчують право власності на автомототранспортний засіб, – свідоцтва про реєстрацію, паспорти автомототранспортного засобу, довідки-рахунку (при здачі в ремонт окремих складових частин автомобіля, що не є номерними, пред’явлення вказаних документів не потребується).
Інформація про послуги, яка забезпечує можливість їх правильного вибору, повинна бути надана автовласнику до укладення договору.
Ця інформація повинна бути розміщена в приміщенні, де проводиться прийом замовлень, в зручному для огляду місці.
Якщо роботи виконуються у присутності замовника (підкачка шин, діагностичні роботи, роботи ТО, миття і т. д.), то замовнику видають квитанцію, жетон, талон і т. п. У випадку, якщо автовласник залишає автомобіль на СТОА для виконання робіт, то одночасно з договором складається акт приймання-видачі, де вказуються комплектність автомобіля і видимі зовнішні пошкодження і дефекти, відомості про надання автовласником запасних частин і матеріалів із вказанням їх точного найменування, опису і ціни. Акт приймання-видачі підписується відповідальною особою СТОА і автовласником і завіряється печаткою.
Якщо в процесі виконання робіт виявлені непридатність або недоброякісність запасних частин і матеріалів, одержаних від замовника, а також якщо дотримання вказівок замовника і інші обставини, залежні від нього, можуть понизити якість виконуваної роботи або спричинити за собою неможливість її завершення в строк, менеджер СТОА зобов’язаний негайно попередити замовника про це і припинити виконання робіт до отримання від нього вказівок. При виявленні в процесі виконання робіт недоліків, які загрожують безпеці руху, менеджер СТОА зобов’язаний попередити замовника і при його незгоді з проведенням робіт із усунення цих несправностей (або при неможливості усунути вказані несправності в процесі ремонту автомобіля) у всіх екземплярах акту приймання-видачі або в іншому документі, підтверджуючому приймання, провести запис про наявність таких несправностей. Цей запис затверджується відповідальною особою СТОА і замовником. У будь-якому випадку виконавець не має права без згоди замовника надавати додаткові послуги (виконувати роботи) за платню, а також обумовлювати надання одних послуг (виконання робіт) обов’язковим виконанням інших.
Якість послуг, що надаються, повинна відповідати умовам договору і керівних документів, а сам автомобіль після виконання технічних дій – вимогам до технічного стану автотранспортних засобів.
Автомобіль здається замовнику після повної оплати наданої послуги при поданні акту приймання-видачі і договору (квитанції і т. д.), паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, після контролю менеджером СТОА повноти і якості наданої послуги (виконаної роботи), комплектності і збереження товарного виду автомобіля. У разі порушення встановлених термінів надання послуги або призначених замовником нових термінів СТОА сплачує замовнику за кожен день (годину, якщо в договорі терміни визначені в годинах) прострочення неустойку (пеню) у розмірі 3 % ціни надання послуги, а якщо ціна надання послуги договором не визначена, – 3 % загальної ціни послуги (роботи). Договором може бути встановлений вищий розмір неустойки (пені). Споживач має право зажадати також повного відшкодування збитків, заподіяних йому у зв’язку з порушенням термінів надання послуги (виконання роботи).
У разі повної або часткової втрати (пошкодження) прийнятого у замовника автомобіля (запасних частин і матеріалів) виконавець зобов’язаний сповістити про це замовника і в триденний термін передати йому безоплатно у власність автомобіль (запасні частини і матеріали) аналогічної якості або відшкодувати в двократному розмірі ціну втраченого (пошкодженого) автомобіля, а також витрати, понесені замовником.
При виникненні між замовником і СТОА розбіжностей з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин СТОА зобов’язана за своєю ініціативою або на вимогу замовника направити автомобіль на експертизу і сплатити її проведення. Рішення вказаних суперечок і розбіжностей, а також інших питань професійної діяльності СТОА входить в компетенцію професійного об’єднання підприємств із технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, яке включає індивідуальних підприємців і організації зайнятих в даній області. Об’єднання має на меті розробку і контроль за дотриманням правил професійної діяльності, які направлені на вдосконалення виробництва і забезпечення якості виконання робіт при здійсненні технічних дій на колісні транспортні засоби, на представлення інтересів членів. Об’єднання надає захист в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, інших органах і організаціях. Членами Об’єднання є регіональні асоціації (союзи), які об’єднують індивідуальних підприємців і організації, що здійснюють ТО і ремонт колісних транспортних засобів.

Організація виконання технічних дій на СТОА

Під технологічними процесами на СТОА розуміють послідовність технологічних операцій, необхідних для виконання певного виду технічної дії.
Порядок здійснення технологічного процесу залежить від виду і об’єму технічної дії, при цьому слід враховувати право власника автомобіля на проведення вибіркових робіт з об’ємів ТО і поточного ремонту (ПР) в будь-якому поєднанні.
Технологічний процес на СТОА повинен забезпечувати гнучкість при виконанні замовленої послуги з ТО і ПР, що припускає застосування універсальних і спеціалізованих постів, а отже можливість проведення різних поєднань виробничих операцій всіх робіт даного вигляду без переміщення автомобіля (за винятком спеціалізованих постів).
Основу організації технологічного процесу на станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів складає така функціональна схема. Автомобілі, що прибувають на СТОА для проведення ТО і ПР, проходять миття і поступають на пост приймання для визначення технічного стану, необхідного об’єму робіт і їх вартості. Після приймання автомобіль направляють на відповідну виробничу ділянку залежно від укомплектованості виробничо-технічної бази і її стану.
До основних елементів виробничо-технічної бази відносяться виробничі пости (миття, приймання, поглибленої діагностики, ТО і ПР) і спеціалізовані ділянки (ремонту окремих систем автомобіля, шиномонтажний і ін.). У разі зайнятості робочих постів, на яких повинні виконуватися роботи згідно з нарядом замовлення, автомобіль поступає на автомобіле-місце очікування, звідки у міру звільнення постів прямує на ту або іншу виробничу ділянку. Після завершення робіт автомобіль поступає на пост видачі автомобілів.
Існують різні варіанти послідовності виконання робіт залежно від замовленої послуги:
1) П – ПМР – Дб – ПР – К – ПМР – С – В;
2) П – Дб – Дз – С – ПМР – ПР – ДР – ПР – К – ПМР – С – В;
3) П – Дз – ПР – К – ПМР – В;
4) П – Дз – С – ПМР – ПР – ДР – ВДкц – ПР – ПМР – С – В;
5) П – ПМР – ПР – ДР – ВДсц – ПР – К – ПМР – В;
6) П – Дз – ПМР – ПР – С – ПР – МД – ПР – КУС – К – ПМР – С – В;
7) П – Дз – ПМР – ПР – ДР – ПР – КУС – К – ПМР – С – В;
8) П – ПР – В.
де: П – приймання;
Дб – діагностика систем, що визначають безпеку руху (проводиться на посту приймання, оснащеному діагностичним комплексом, і як самостійний вид послуги входить в склад ТО, виконуваного за сервісними книжками);
Дз – діагностика за заявками клієнтів (поглиблена діагностика);
ПМР – прибирально-мийні роботи;
С – стоянка на території СТОА (при виникненні черги);
ВДсц – виробнича дільниця № 1 (слюсарний цех);
ВДкц – виробнича дільниця № 2 (кузовний цех);
ПР – постові роботи (включаючи установлення автомобіля на підйомник);
ДР – дільничні роботи (включають роботи на спеціалізованих ділянках: шиномонтаж, балансування, установка для очищення форсунок, миття радіатора і т. п.);
КУС – стенд контролю і регулювання кутів установлення коліс (сходження-розвал);
МД – малярна дільниця включає: фарбувальну камеру і підготовчу ділянку;
К – контроль (проводиться на постах із заповненням листа огляду, що включає: пробну поїздку, контроль систем безпеки і регулювальні роботи);
В – видача автомобіля клієнту.
Варіант 1 – типовий варіант проходження ТО за сервісною книжкою, коли клієнт приїжджає на СТОА при певному пробігу або тимчасовому інтервалі.

В цьому випадку на посту приймання автомобіль проходить діагностування, приймальник оглядає його, перевіряючи відсутність (наявність) течі, цілісність захисних гумових виробів (пильників, гальмових шлангів), товщину гальмових дисків і колодок, справність приладів сигналізації і освітлення, рівень експлуатаційних рідин.

Рисунок 2.1 – Схема маршрутів проходження автомобілем виробничих
постів і дільниць

Після ПМР проводяться роботи із ТО і усунення відмічених при огляді несправностей. Далі проводяться контроль виконаних робіт, а потім миття і прибирання салону. Автомобіль видається клієнту.
Варіант 2, коли клієнт суміщає ТО і ТР за один заїзд на СТОА. Для цього крім Дб проводиться поглиблена діагностика Дз для виявлення неполадок. У даному варіанті клієнт залишає автомобіль на СТОА на досить тривалий час (декілька днів і більше), тому автомобіль проходить через стоянку для очікування і видачі.
Варіант 3 реалізовується при обмеженому вільному часі у клієнта і за умови, що автомобіль заїжджає в цех в чистому вигляді (тепла пора року, сухі дороги), тому ПМР перед проведенням робіт не виконується.
Варіант 4 реалізовується під час вступу автомобіля в дрібний або середній кузовний ремонт у відсутність необхідності слюсарного ремонту (заміна або ремонт дверей, крила, бампера, капота і т. п.). Автомобіль встановлюється на пост в кузовному цеху для монтажу/демонтажу елементів кузова.
Варіант 5 виключає діагностику систем і реалізовується у разі, коли клієнту потрібно виконати конкретну послугу, що потребує спеціального устаткування і (або) установлення автомобіля на підйомник (шиномонтаж, балансування коліс, заправка кондиціонера, промивка форсунок і т. п.).
Варіант 6 характерний для крупного ремонту – заміни або ремонту як елементів кузова, так і механічних систем, що забезпечують роботу двигуна, трансмісії і підвіски. Прикладом можуть служити аварійні автомобілі, що ремонтуються за страховкою.
Варіант 7 реалізовується при ремонті або заміні елементів підвіски, після яких необхідні перевірка і регулювання кута установлення коліс.
Варіант 8 реалізовується при необхідності усунення неполадок автомобіля, що не потребують діагностики, у випадку якщо клієнт дуже поспішає (цим пояснюється виключення ПМР і С, рис 2.1), або усунення неполадки після ремонту на даній СТОА, коли причина очевидна.
У загальному вигляді схема маршрутів проходження автомобілем виробничих постів і ділянок на СТОА подана на рис. 2.1.
Розглянемо особливості дільниці приймання і видачі автомобілів. До початку виконання робіт і укладення договору споживачу повинна бути подана необхідна достовірна інформація про послуги (виконувані роботи), які надаються, що забезпечує можливість їх правильного вибору. Ця інформація розміщується в приміщенні, де проводиться прийом замовлень, в зручному для огляду місці і обов’язково містить:

• перелік послуг (робіт), що надаються, і форм їх надання;
• найменування стандартів, обов’язковим вимогам яких повинні відповідати послуги, що надаються (виконувані роботи);
• відомості про обов’язкове підтвердження відповідності послуг (виконуваних робіт), що надаються, встановленим вимогам, у випадку якщо такі послуги (роботи) підлягають обов’язковому підтвердженню відповідності;
• ціни на послуги (виконувані роботи), що надаються, а також ціни на використовувані при цьому запасні частини і матеріали і відомості про порядок і форму оплати;
• гарантійні терміни, якщо вони встановлені;
• відомості про терміни виконання замовлень;
• вказівка на конкретну особу, яка надаватиме послугу (виконувати роботу) і інформацію про неї, якщо це має значення, виходячи з характеру послуги (роботи).

Крім того, споживачу для ознайомлення надаються:

• правила надання послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування і ремонту автомототранспортних засобів;
• адреса і телефон підрозділу із захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування, якщо такий підрозділ є;
• зразки договорів, нарядів замовлення, актів приймання-видачі, квитанцій, талонів і інших документів, що засвідчують прийом замовлення виконавцем, оформлення договору і оплату послуг (робіт) споживачем;
• перелік категорій споживачів, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при виконанні робіт (наданні послуг) відповідно до законів і інших нормативних правових актів.

Безпосередньо на посту приймання приймальник повинен грамотно оцінити об’єм майбутнього ремонту – перелік робіт, витратних матеріалів і запасних частин, попередню їх вартість, а також визначити порядок проходження автомобіля по ділянках і постах СТОА. Тому наскільки буде близька попередня оцінка майбутньої технічної дії до остаточної ціни виконаної роботи, залежить відношення клієнта до даної СТОА, ступінь його довіри і бажання стати постійним клієнтом. Комплексна попередня перевірка дозволяє виключити можливі непорозуміння з приводу нібито виниклих нових несправностей або пошкоджень після відвідин підприємства автосервісу.
Комплекси інструментального контролю для перевірки автомобіля на відповідність вимогам до безпеки руху фактично є аналогами ділянки приймання автомобілів сучасної СТОА, тому значна частина клієнтів буде зацікавлена в усуненні саме тих несправностей, які не дозволили пройти контроль в ДАІ. В цьому випадку ділянку приймання автосервісу можна розглядати як контрольну для відремонтованого автомобіля.
При прийманні автомобіля проводяться: перевірка агрегатів і вузлів, на несправність яких вказує автовласник; перевірка технічного стану агрегатів, вузлів і систем, що впливають на безпеку руху; перевірка технічного стану автомобіля для виявлення дефектів, не вказаних автовласником; визначення орієнтовної вартості і термінів виконання робіт і узгодження їх з автовласником; оформлення приймальних документів. При необхідності для встановлення причини несправності майстер-приймальник направляє автомобіль на пост діагностики або робить пробний виїзд автомобіля.
Робоче місце майстра-приймальника повинно бути обладнано комп’ютером, що містить повну базу даних зі всіх видів робіт, всю технічну інформацію по марках автомобілів, запасних частинах (наявність на складі, вартість і, якщо необхідно, термін постачання необхідної деталі), а також історію ремонту автомобіля (якщо автомобіль ремонтувався або обслуговувався в даній СТОА). Під час прийому автомобіля в ремонт майстер-приймальник і клієнт спільно:

• проводять огляд автомобіля для виявлення подряпин, тріщин, сколов і інших подібних дефектів щоб уникнути конфліктних ситуацій;
• проводять огляд автомобіля з метою виявлення дефектів, що впливають на безпеку руху, і вирішують на місці питання їх усунення;
• погоджують майбутній ремонт, детально обговорюючи і уточнюючи всі роботи, обумовлюють вартість ремонту, запасних частин, терміни виконання; за бажанням власника автомобіля СТОА може виконати неповний об’єм робіт.

Після встановлення об’єму робіт майстер-приймальник заповнює наряди (договори) замовлення і на основі встановленої заводом-виготовлювачем трудомісткості виконання робіт і ціни нормо-години конкретної СТОА визначає загальну вартість робіт. Договір складається при поданні споживачем документа, що засвідчує особу, а також документів, що засвідчують право власності на автомобіль (свідоцтво про реєстрацію, техпаспорт, довідка-рахунок). Споживач, що не є власником автомобіля, подає документ – довіреність, підтверджуючу його право на експлуатацію автомобіля.
Договір складається у письмовій формі (замовлення-наряд) і повинен містити такі відомості:

• фірмове найменування (найменування) і місце знаходження (юридична адреса) СТОА (для індивідуального підприємця – прізвище, ім’я, по батькові, відомості про державну реєстрацію);
• прізвище, ім’я, по батькові, телефон і адресу клієнта;
• дату прийому замовлення, терміни його виконання. У випадку, якщо ТО і ПР здійснюються по частинах протягом терміну дії договору, в договорі указуються терміни (періоди) їх проведення. За угодою сторін в договорі можуть бути також передбачені проміжні терміни завершення окремих етапів ТО і ПР;
• ціну ТО і ПР, а також порядок оплати;
• марку, модель автомобіля, номерний знак, номери основних агрегатів;
• ціну автомобіля, яка визначається за згодою сторін;
• перелік послуг (виконуваних робіт), що надаються, перелік запасних частин і матеріалів, наданих СТОА, їх вартість і кількість;
• перелік запасних частин і матеріалів, наданих споживачем, зі вказанням інформації про обов’язкове підтвердження їх відповідності обов’язковим вимогам, якщо федеральними законами або у встановленому відповідно до них порядку, зокрема стандартами, такі вимоги встановлені;
• гарантійні терміни на результати ТО і ПР, якщо вони встановлені;
• посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, що приймає замовлення, і підписи обох сторін;
• інші необхідні дані, що відображають специфіку послуг, що надаються (виконуваних робіт).

Після закінчення приймання водій СТОА ставить автомобіль на робочий пост або автомобіле-місце очікування. Час, що витрачається на прийом автомобіля, в середньому складає 20–30 хв.
У випадку, якщо автовласник залишає автомобіль для надання послуг (виконання робіт), приймальник одночасно з договором складає акт приймання-видачі, в якому указуються комплектність автомобіля і видимі зовнішні пошкодження і дефекти, відомості про надані клієнтом запасні частини і матеріали зі вказанням їх точного найменування, опису і ціни. Акт приймання-видачі підписується відповідальною особою СТОА і клієнтом і завіряється печаткою СТОА. По одному екземпляру договору і акту приймання-видачі видаються клієнту.
Після проведення всіх операцій ТО і ПР автомобіль прямує на ділянку видачі, де контролюють якість робіт, виконаних відповідно до наряду (договору) замовлення, виконують зовнішній огляд, перевірку комплектності автомобіля і видачу його автовласнику.
При видачі автомобіля майстер-приймальник:

• пояснює результати проведеної технічної дії, демонструючи на автомобілі проведені роботи і замінені запасні частини;
• видає сертифікат контролю, пояснюючи його позиції;
• рекомендує, якщо необхідно, терміни проведення майбутніх технічних дій, подає рахунок і коментує всі позиції рахунку;
• проводить огляд автомобіля, щоб показати клієнту, що за час ремонту дефектів (подряпин, тріщин, сколів і т. п.) не з’явилося.

Одержавши автомобіль, власник засвідчує підписом в наряді замовлення відсутність претензій, а приймальник, перевіривши правильність оплати, оформляє пропуск на виїзд.
Розглянемо детальніше дільницю діагностики автомобілів. Діагностика автомобіля проводиться:

• за заявками автовласників як самостійний вид послуг;
• при прийманні на СТОА (при необхідності);
• при виконанні технічних дій;
• перед видачею автомобіля власнику для перевірки якості проведеного ТО і ПР.

Найбільше число заявок автовласників доводиться на діагностичні роботи, пов’язані з перевіркою і регулюванням кутів установлення керованих коліс, динамічним балансуванням коліс, перевіркою систем електроустаткування і живлення двигуна. Це пояснюється тим, що роботи вказаних вузлів і систем багато в чому визначають витрати на експлуатацію автомобіля, обумовлені зносом шин і паливною економічністю.
Технологічне устаткування, яке застосовується на СТОА, багато в чому визначає якість виконання технічних дій. Для сучасних СТОА промисловістю випускається широка номенклатура технологічного устаткування, що розрізняється як за конструктивним призначенням, так і за принципом дії.
Весь спектр технологічного устаткування, яким оснащується сучасна СТОА, можна підрозділити на дві великі групи.
До першої групи відноситься спеціалізоване технологічне устаткування, яке безпосередньо використовується в технологічних процесах на СТОА з метою підтримки колісних транспортних засобів в технічно справному стані.
Спеціалізоване устаткування, яке використовується в процесі ТО і ПР автомобіля, ідентифікується шляхом встановлення тотожності характеристик призначення таким групам:

• контрольно-діагностичне устаткування (засоби технічної діагностики);
• регулювальне устаткування;
• мийно-прибиральне устаткування;
• змащувальне і заправне устаткування;
• устаткування для підйому і переміщення автомобіля і його складових частин при виконанні технічних дій;
• устаткування для монтажу, демонтажу, ремонту, накачування, шипування шин і балансування коліс;
• устаткування для фарбування і протикорозійної обробки, зокрема системи подачі стислого повітря;
• устаткування для відновлення і ремонту несучих систем;
• гаражне устаткування;
• гаражні компресори для забезпечення технічної експлуатації автомобіля;
• гаражне устаткування для підготовки двигуна автомобіля до пуску, зокрема пускозарядні пристрої.

До другої групи відноситься устаткування загального призначення,  яке використовується не тільки на СТОА, але і на інших об’єктах народного господарства і є універсальним за характером свого використання. Це устаткування можна підрозділити на дві підгрупи:

• технологічне устаткування для виконання зварювальних, мідницьких, електроремонтних, радіотехнічних і інших робіт;
• устаткування, що використовується для експлуатації інженерних мереж, споруд СТОА, систем опалювання, вентиляції, водопостачання і ін.

В процесі технічної експлуатації автомобіля повинні застосовуватися сертифіковане у обов’язковому порядку спеціалізоване устаткування, зокрема контрольно-вимірювальне устаткування і інструменти, що мають встановлені документи про затвердження типу засобів вимірювань і діючі документи про перевірку.

Таблиця 2.1 – Типи контрольно-діагностичного спеціалізованого устаткування для підтвердження експлуатаційної безпеки колісних транспортних засобів

Номер	Вид устаткування	Технічна характеристика
		Контрольований (вимірюваний) параметр		Діапазон вимірювання, не менше		Максимальна похибка
1	2	3		4		5
Засоби технічної діагностики гальмівних систем
1	Роликовий стенд для перевірки гальмових систем легкових автомобілів	Максимальна осьова маса колісного транспортного засобу	240-3500 кг		-
		Гальмівна сила колеса	0,3-6,0 кН		3%
		Зусилля на органі управління	300-750 Н		7%
		Початкове значення коефіцієнта зчеплення роликів	0,65		7%
		Можливість обертання у різних напрямах і роздільного включення блоків роликів	-		-
		Для контролю повнопривідних автомобілів з диференціалом, що не відключається, із жорсткою гідравлічною муфтою або валом між диференціалами – наявність слідкуючої системи зрівнювання частот обертання блоків роликів	-		-

Продовження таблиці 2.1

1	2		3	4	5
2	Роликовий стенд для перевірки гальмових систем вантажних автомобілів і автобусів	Максимальна осьова маса колісного транспортного засобу		800-10 000 кг	-
		Гальмівна сила колеса		2,4-29,5 кН	3%
		Зусилля на органі управління		300-750 Н	7%
		Початкове значення коефіцієнта зчеплення роликів		0,6	7%
		Можливість обертання у різних напрямах і роздільного включення блоків роликів		-	-
3	Універсальний роликовий стенд для перевірки гальмових систем легкових, вантажних автомобілів і автобусів (застосовується замість стендів із п. 1 і 2 і приладу із п. 4)	Максимальна осьова маса колісного транспортного засобу		240-10 000 кг	-
		Гальмівна сила колеса		0,3-29,5 кН	3%
		Зусилля на органі управління		300-750 Н	7%
		Початкове значення коефіцієнта зчеплення роликів, не менше		0,65	7%
		Можливість обертання у різних напрямах і роздільного включення блоків роликів		-	-
		Для контролю повнопривідних автомобілів із диференціалом, що не відключається, з жорсткою гідравлічною муфтою або валом між диференціалами – наявність слудкуючої системи зрівнювання частот обертання блоків роликів		-	-

Продовження таблиці 2.1

1	2	3	4	5
4	Прилад для перевірки гальмівних систем колісного транспортного засобу в дорожніх умовах (застосовується замість роликових стендів із п. 1,2 або 3)	Уповільнення і розрахунок сталого уповільнення	0,4-8 м/с2	4%
		Гальмівний шлях	9-40 м	5%
		Час спрацьовування гальмівної системи	0.2-2 з	±0,1 з
		Зусилля на органі управління	300-750 Н	7%
		Початкова швидкість руху колісного транспортного засобу	15-50 км/ч	± 1 км/ч
		Бічний зсув колісного транспортного засобу при гальмуванні	0,2-2 м	7%
5	Прилад для перевірки гальмівних систем колісного транспортного засобу в дорожніх умовах (допускається до застосування замість приладу із п. 1)	Стале уповільнення	0,4-8	4%
		Час запізнювання гальмівної системи	0,2-2 з	+ 0,1 з
		Час наростання уповільнення	0,2-2 з	±0,1 з
		Початкова швидкість руху колісного транспортного засобу	15-50 км/ч	± 1 км/ч
6	Деселерометр – вимірювач сталого сповільнення колісного ТЗ (застосовується тільки для перевірки допоміжних галь-мових систем за відсутності приладу із п. 4)	Стале уповільнення колісного транспортного засобу при гальмуванні допоміжною гальмівною системою	0,4-1 м/с2	5%
7	Електронний прилад для перевірки пневматичного гальмівного приводу (допускається виконання в комплекті роликового стенда)	Тиск стиснутого повітря	До 1 МПа	0,5-5 %
		Зміна тиску стиснутого повітря	До 0,05 МПа	0,5-5 %
		Відлік фіксованого відрізку часу	3-10 хв.	±0,1 с

Продовження таблиці 2.1

1	2	3	4	5
8	Комплект манометрів для перевірки пневматичного гальмівного приводу (допускається за відсутності електронного приладу із п. 7)	Тиск стиснутого повітря	До 1 МПа	5%
9	Навантажувач механічного приводу інерційних гальм причепів категорій 0 і 02	Зусилля на головці зчіпного пристрою	200-1600 Н	5%
Засоби технічної діагностики рульового управління
10	Динамометр стиснення	Зусилля заштовхування зчіпного пристрою інерційного гальма причепів категорії 0	100-400 Н	±5%
11	Прилад для перевірки сумарного люфту в рульовому управлінні	Кут повороту рульового колеса	До 30°	±0,5°
		Малий кут повороту керованих коліс при повороті рульового колеса	0-0,06°	Не більше 0,015°
12	Прилад для перевірки натягу ременя приводу насоса гідропідсилювача рульового керування (застосовується замість динамометра із п. 10 і лінійки із п.14)	Зусилля натиску на пас приводу насоса гідропідсилювача	40 Н	±5%
		Прогин пасу привода насоса гідропідсилювача	5,0-50,0 мм	±5%
13	Динамометр стиснення (допускається спільно з лінійкою із п. 14 за відсутності приладу із п. 12)	Зусилля натиснення на пас приводу насоса гідропідсилювача	40 Н	±5%

Продовження таблиці 2.1

1	2		3		4		5
14	Лінійка (допускається з динамометром)	Лінійні розміри			5.0-40,0 мм		± 0,5 мм
Засоби технічної діагностики зовнішніх світлових приладів
15	Прилад для перевірки і регулювання фар	Діапазон висоти установлення центра фари над опорною поверхнею, не менше		250-1600 мм		+ 1,5 мм
		Кут нахилу пучка світового приладу в вертикальній площині		30’-150’		0,5%
		Горизонтальне відхилення осі світлового пучка від осі відліку		0-5’		0,5%
		Сила ближнього світла фар в вертикальній площині, яка проходить через вісь відліку: в напрямку 34´ вверх від положення лівої частини світлотіньової границі, не більше: в напрямку 52´ вниз від положення лівої частини світлотіньової границі		10-1500 кд 10-10000 кд		15% 15%
		Сила дальнього світла фар по осі відліку		1000- 25000 кд		15%
		Сила світла протитуманних фар в вертикальній площині, яка проходить через вісь відліку: в напрямку 3° вверх від положення верхньої світлотіньової границі в напрямку 3° вниз від положення верхньої світлотіньової границі, не менше		10-1500 кд 10-10000 кд		15% 15%

Продовження таблиці 2.1

1	2		3		4		5
Засоби технічної діагностики коліс і шин
16	Набір шинних манометрів	Тиск стиснутого повітря		До 1 МПа		+ 0,01 МПа
17	Калібр-шаблон (застосовується замість вимірювача)	Перевірка відповідності лінійних розмірів і діаметрів встановленим обмеженням		1–55 мм		0,05 мм
18	Вимірювач глибини протектора шин	Залишкова висота рисунка протектора		0,5-3,0 мм		± 0,1 мм
19	Штангенциркуль	Вимірювання лінійних розмірів		До 70 мм		+ 0,05 мм
Засоби технічної діагностики двигуна і його системи
20	Прилад для вимірювання вмісту відпрацьованих газів	Вміст оксиду вуглецю СО		0-5%		3-4%
		Вміст вуглеводнів СН		0-2000 млн-1		5%
		Вміст діоксиду вуглецю СО2		0-16%		4%
		Вміст кисню О2		0-21 %		3-4%
		Коефіцієнт надлишку повітря		0,8-1,2		0,3%
21	Димомір (прилад для вимірювання димності відпрацьованих газів колісних транспортних засобів з дизельними двигунами)	Натуральний показник ослаблення світлового потоку		0,2-10 м-1		2,0%
		Коефіцієнт ослаблення світлового потоку		5-100%		2,0%
22	Вимірювач вмісту шкідливих речовин і димності відпрацьованих газів	Параметри відповідно до п. 20 і 21

Продовження таблиці 2.1

1	2		3		4		5
23	Прилад для пошуку течі (індикатор небезпечної концентрації газу в повітрі) для перевірки герметичності газової системи живлення	Вміст вуглеводнів (пропану, метану, гексану і ін.) в повітрі			1,0-2,0% або 2,0-3,5%, залежно від складу газу		10-15%
Засоби технічної діагностики інших елементів конструкції
24	Прилад для перевірки світлопропускан-ня скла	Світлопропускання		10-100%		2%
25	Лінійка	Лінійні розміри		До 0,8 м		± 0,5 мм
26	Прилад для перевірки зовнішніх світлосигнальних ліхтарів	Сила світла сигнальних вогнів (ліхтарів) у напрямі осі відліку		1-3000 кд		15%
		Частота проблисків		0,2-4 Гц		7%

Спеціалізоване устаткування, яке використовується для контролю відповідності автомобіля вимогам безпеки, встановленим в технічному регламенті, повинно дозволяти вимірювати необхідні параметри автомобіля в певному діапазоні вимірювань з необхідною точністю і за номенклатурою, і за своїми характеристикам відповідати вимогам, перерахованим в
табл. 2.1.

Інші вимоги до спеціалізованого устаткування

1. Характеристики спеціалізованого устаткування повинні відповідати типу, масовим і габаритним параметрам колісного транспортного засобу або його систем, для яких це устаткування застосовується.
2. Спеціалізоване устаткування повинно забезпечувати виконання вимог безпеки, передбачених загальними технічними регламентами.
3. У конструкціях пересувного устаткування, призначеного для монтажу, демонтажу, підйому і опускання, транспортування складальних одиниць і агрегатів або колісного транспортного засобу в цілому, повинно бути передбачено пристрій, що утримує устаткування від мимовільного зсуву на рівному твердому покритті.
4. У конструкціях органів управління, призначених для включення спеціалізованого устаткування, повинні бути передбачені засоби захисту від випадкового включення.
5. Спеціалізоване устаткування з автоматичним (програмним) управлінням не повинно починати виконання виконавських технологічних операцій (виведення колісного транспортного засобу, що діагностується, або його системи на заданий режим, підкачування стислого повітря в шини і ін.) без команди підтвердження персоналу.
6. Запобіжні клапани гідравлічних домкратів з ручним приводом, гідравлічних, електрогідравлічних і плунжерних підйомників, мастилороздавальних колонок (установок), шиномонтажних електрогідравлічних стендів не повинні допускати перевищення номінального тиску більше ніж на 12 %.
7. Устаткування, установки для нанесення антикорозійних покриттів і прилади для перевірки витрати палива колісних транспортних засобів, до складу яких входять електричні кола і вузли, повинні бути виготовлені у вибухозахищеному виконанні.
8. Автоматичні безконвеєрні мийні автомобільні установки повинні бути оснащені на в’їзді світловою сигналізацією в’їзду-виїзду.
9. У конструкціях автоматичних повітряроздавальних колонок повинні бути передбачені вузли для автоматичного припинення накачування, сигналізатори процесу накачування і досягнення заданого тиску в шинах.
10. У конструкціях стаціонарних, пересувних і переносних спеціальних компресорів з електроприводом і автоматичним управлінням повинен бути передбачений щонайменше один пристрій, який відключає електропривод при перевищенні встановленого максимального тиску з погрішністю спрацьовування в межах ± 0,05 МПа.
11. Електропривідні нагнітачі мастила і мастилороздавальні колонки (установки) повинні забезпечуватися запобіжним клапаном для обмеження тиску і реле для автоматичного відключення електроприводу, які встановлюються на виході нагнітача і виключають перевищення номінального тиску більше ніж на 10 %.
12. Пневмопривідні нагнітачі мастила і мастилороздавальні колонки (установки) повинні забезпечуватися щонайменше одним конструктивним елементом для обмеження тиску.
13. Висота підйому воронки пересувних установок для збору відпрацьованих масел повинна бути не менша 1700 мм над опорною поверхнею.
14. Відношення мінімального розміру основи до висоти пересувних стояків підлогових одностоякових підйомників повинне бути не
    менше 0,45.
15. Опорні поверхні підхватів і педалей домкратів повинні бути рифленими.
16. Максимальна швидкість опускання і підйому автотранспортних засобів підлоговими стаціонарними і пересувними підйомниками повинна бути не більше 0,1 м/с.
17. Конструкція підйомників з двома плунжерами або стояками і більше з висотою підйому більше 300 мм повинна забезпечувати синхронний підйом і опускання колісного транспортного засобу з відхиленнями по висоті не більше 10 % незалежно від навантаження, що доводиться на кожен плунжер або стояк.
18. Конструкція підйомників повинна забезпечувати підйом і опускання колісного транспортного засобу тільки при безпосередній дії оператора на органи управління.
19. У конструкціях підйомників повинні бути передбачені щонайменше два незалежних один від одного вузли, один з яких страхувальний, який перешкоджає мимовільному опусканню робочих органів. Ці вузли повинні бути забезпечені щонайменше одним засобом контролю їх стану. У конструкціях електромеханічних підйомників один з цих засобів повинен забезпечувати можливість безпосереднього візуального контролю.
20. У конструкціях електромеханічних підйомників і перекидачів колісних транспортних засобів повинно бути передбачено не менше двох кінцевих вимикачів, що фіксують крайні положення робочих органів як з навантаженням, так і без навантаження.
21. Механічні домкрати і електромеханічні підйомники повинні витримувати піднятий вантаж протягом 10 хв. при перевантаженні 25 % і три повні цикли підіймання-опускання вантажу при перевантаженні 10 %. При цьому не допускається поява залишкових деформацій.
22. У конструкціях роликових стендів для перевірки тягових, гальмових і ходових властивостей повинні бути передбачені страхувальні пристрої, що запобігають мимовільному виїзду колісного транспортного засобу із стенда при діагностиці в подовжньому напрямі і обмежують його переміщення в поперечному напрямі.
23. Конструкції роликових стендів для перевірки тягових, гальмівних і ходових властивостей повинні забезпечувати статичну і динамічну стійкість колісного транспортного засобу (запобігання виїзду або викиду із стенда) у всьому діапазоні режимів перевірок.
24. Не допускається зниження коефіцієнта зчеплення робочих поверхонь роликів стенда з колесами при сухих чистих протекторах шин унаслідок зносу і забруднення рифлення або абразивного покриття роликів до рівня менше 0,65 при перевірці колісних транспортних засобів категорій М, і менше 0,6 при перевірці колісних транспортних засобів категорій М2, М3, N1, N2, N3.
25. Пульти управління роликовими стендами для перевірки тягових і гальмівних якостей повинні:
• виключати випадкове спрацьовування пристрою в’їзду і виїзду транспортного засобу до повної зупинки роликів;
• забезпечувати плавну зміну гальмівного моменту навантажувального пристрою при ступінчастому перемиканні значень (установок) регульованого параметра, що задаються, в режимі його автоматичної стабілізації.
26. Вузли і прилади, що встановлюються на колеса колісного транспортного засобу при діагностиці, повинні оснащуватися затискними і страхувальними пристосуваннями, що перешкоджають від’єднанню і падінню цих вузлів і приладів.
27. Конструкція роликових стендів для перевірки тягових властивостей повинна передбачати сигналізацію пуску стенда.
28. Засоби технічної діагностики двигунів з іскровим запаленням і займанням від стиснення повинні виключати можливість виникнення іскр і контакту палива і його пари з гарячими частинами устаткування в процесі його роботи, якщо такий контакт може стати причиною вибуху чи пожежі.
29. До складу тягових стендів і іншого устаткування, яке використовується при працюючому двигуні в приміщенні, повинен входити пристрій для відведення відпрацьованих газів.
30. Конструкція пристрою повинна передбачати підключення зондів приладів для аналізу складу відпрацьованих газів, а також відведення відпрацьованих газів в систему витяжної вентиляції.
31. У конструкціях стендів для монтажу і демонтажу шин, вулканізаторів, шинних борторозширювачів повинно бути не менше одного вузла, що запобігає підвищенню тиску в пневмоприводі.

Розглянемо більш детально приклади оптимального розташування устаткування на постах СТОА.
Розробка технологічного процесу роботи СТОА дозволяє надалі уникнути багатьох проблем. При проектуванні виробничих зон (ділянок і постів) автосервісу необхідно проводити супровідні розробки технологічного процесу роботи автосервісу, тобто здійснювати оптимальний підбір устаткування, місце його розташування, розробку окремих робочих зон, конкретних робочих ділянок. При комплексній розробці приміщень автосервісу з’являється можливість підбору устаткування для всіх напрямів автосервісу, починаючи від окремих ділянок і закінчуючи універсальним автосервісом з повноцінними кузовною, малярною ділянками, ділянкою технічного обслуговування і поточного ремонту, ділянкою аналізу геометрії ходової частини і миття. При розрахунку площ приміщень і розстановці устаткування потрібно враховувати як площі (у проекції) автомобіля і устаткування, так і схеми проїзду автомобілів по зонах і дільницях.
Нижче як приклад подано оптимальне розташування устаткування (підйомників, перевірних стендів і т. д.) на найбільш поширених дільницях і постах СТОА.
Пост миття і прибирання автомобілів (рис. 2.2). Пости миття можуть бути автономними (окремий вид послуг) або входити до складу технологічного процесу ТО і ПР автомобілів.
Миття автомобілів – один з напрямів автомобільного бізнесу, що розвивається. Тут окупність безпосередньо залежить від вкладених засобів.
Високодохідним він буде за умови реалізації основних концепцій маркетингу:

• висока швидкість обслуговування;
• порівняно низька вартість;
• висока якість обслуговування;
• дотримання принципів соціально-етичного маркетингу.

1 – автоматичне портальне миття; 2 – пилосос для вологого прибирання;
3 – машина для прибирання підлоги; 4 – мийна установка високого тиску;
5 – обдувний пістолет; 6 – консоль для шланга; 7 – очисні споруди: 8 – миючі засоби

Рисунок 2.2 – Розміщення технологічного устаткування поста миття і прибирання автомобілів

Безумовно, кожен підприємець може сам комплектувати мийну ділянку. «Секрети» ефективності: великий ресурс устаткування, скорочення часу миття одного автомобіля, невелика чисельність обслуговуючого персоналу, широкий спектр послуг, що надаються. По-справжньому ефективна робота дільниці потребує професійного устаткування з високою надійністю. Мийні установки підрозділяються на ручне миття високого тиску і автоматичне автомобільне щіткове миття.
Мінімальна комплектація мийного поста:

• ручне миття високого тиску (можливе установлення декількох);
• пилосос (можливе установлення декількох);
• система рециркуляції і очищення води.

Приблизний термін окупності 6 – 10 місяців.
Оптимальна комплектація мийної ділянки:

• автоматичне автомобільне миття портального чи тунельного типу;
• ручне миття високого тиску;
• компресор;
• пилосос;
• система рециркуляції і очищення води.

Приблизний термін окупності 2 – 2,5 року (тунельного типу –
1 – 1,5 року). Вартість такого устаткування для ручного миття на два пости складає 10 – 12 тис. євро. У набір входять: апарат для регенерації і очищення використаної води (2 м3, 200 л/год.); два апарати високого тиску, один з яких має функцію підігріву води; два пиловодососи для прибирання салону автомобіля; миючі засоби.
Вибір миття здійснюють на основі таких технічних характеристик, як максимальний тиск води на виході (у атмосферах або барах), максимальний потік води або її споживання в одиницю часу (л/год або л/хв), максимальна температура води на вході, максимальна температура води на виході (для миття з автономним підігрівом), споживана потужність, габаритні розміри і маса. Для миття легкових автомобілів в більшості випадків досить тиску 100 – 150 бар при потоці води 450 –
900 л/год. Більший тиск може призвести до пошкодження лакофарбового покриття автомобіля і зовнішніх деталей, а також вузлів і частин двигуна. Тому на підприємстві автосервісу немає сенсу використовувати миття, що має тиск 200 бар і вище. Застосування аксесуарів для ручного миття високого тиску значно скорочує час миття автомобіля.
Безконтактне миття (при митті не використовуються різного роду ганчірки, губки) все ширше розповсюджується останнім часом. На першому етапі проводять очищення поверхонь автомобіля від крупних забруднень струменем води високого тиску; на другому етапі за допомогою спеціального апарата низького тиску – піногенератора – наносять хімічний склад на поверхні кузова, який за 3 – 5 хв розчиняє хімічні відкладення і бруд.
Сушка завершує етап миття автомобіля. На поверхню машини наноситься спеціальний віск, вакса, які створюють тонку водовідштовхувальну плівку. Це дозволяє збирати воду у великі краплі. Потужний потік повітря з вентиляторів здуває краплі води з поверхні автомобіля.
Автоматичне щіткове миття здійснюється нанесенням миючих засобів, миття кузова за допомогою щіток і струменів води, миття днища і коліс, нанесенням захисних полімерних покриттів.
Нитки сучасних щіток є ворсом з дуже тонких переплетених волокон, на кінці кожного з яких – м’яке і густе «віяло» (близько 1 см), що гарантує збереження лакофарбового покриття від пошкоджень.
Автоматичне портальне миття забезпечується пристроями для прийому спеціальних жетонів або зчитуванням магнітних карток, які можуть встановлюватися на мийці, де планується самообслуговування.
Портальне і тунельне миття розрізняється принципово: у портальному митті нерухомий автомобіль миється порталом, який рухається уздовж автомобіля; у тунельному митті, навпаки, автомобіль переміщується транспортером і миється щітками нерухомих порталів. Тунельне миття дорожче, але його пропускна спроможність набагато вища: 40 – 50 автомобілів за
1 год, тоді як миття портального типа 10 – 12 автомобілів за 1 год; крім того у них комплект різних щіток (вертикальні і горизонтальні), що збільшує їх продуктивність. При цьому застосування двох горизонтальних щіток, закріплених уздовж тунелю на рівні коліс автомобіля, дозволяє ефективніше відмити і забруднену нижню частину кузова, і колісні диски. Проте автоматичне миття, як і всі миючі пристрої, що використовують воду, працюють тільки при плюсових температурах навколишнього середовища. Взимку пропонується використовувати спеціальні пристрої підігріву води і аварійний злив для захисту гідросистеми від пошкоджень.
Сьогодні екологія – об’єкт пильної уваги, і професійний мийний пост немислимий без очисних споруд. Тому пост миття необхідно обладнати системою рециркуляції і очищення води, утилізації бруду, враховуючи, що місцерозташування має бути віддалено від житла не менше ніж на 100 м.
Пост приймання автомобіля – це свого роду «обличчя» автосервісу, що характеризує ступінь довіри і пошани замовника до організації, контролюючої стан його автомобіля.
При в’їзді автомобіля в автосервіс (рис. 2.3) необхідно заздалегідь оцінити об’єм майбутнього ремонту (перелік робіт і послуг, витратні матеріали і запасні частини), вартість, визначити порядок проходження автомобіля по ділянках автосервісу. Від ступеня збігу попередньої оцінки майбутнього ремонту з остаточною вартістю виконаного ремонту залежать відношення замовника до даного підприємства автосервісу, його довіра і бажання постійно користуватися його послугами. Комплексна попередня оцінка дозволяє виключити можливі непорозуміння з приводу нібито виниклих нових несправностей або пошкоджень після відвідин даного підприємства автосервісу. У зв’язку з цим під час прийому автомобіля в ремонт майстер-приймальник і замовник спільно:

• проводять огляд автомобіля для виявлення подряпин, тріщин, сколов і інших подібних дефектів, щоб уникнути конфліктних ситуацій;
• погоджують майбутній ремонт детальним обговоренням всіх робіт, обумовлюють вартість ремонту, запасних частин, терміни виконання;
• проводять сумісний огляд автомобіля на предмет дефектів, що впливають на безпеку руху, і вирішують питання щодо їх усунення.

Після цього сторони підписують акт здачі-приймання автомобіля. Замовник одержує свій екземпляр акта.
Після закінчення ТО і ПР майстер-приймальник:

• встановлює автомобіль в зону прямого приймання;
• пояснює підсумки проведеного ремонту, демонструючи на автомобілі проведені роботи і замінені запасні частини;

1 – тестер для перевірки сумарного сходження (для попереднього експресконтролю кутів сходження передніх і задніх коліс автомобіля); 2 – тестер перевірки підвіски і амортизаторів (визначає ефективність роботи підвіски); 3 – роликовий гальмовий стенд (визначає ефективність роботи основної, аварійної і стоянкової гальмових систем);
4 – ножичний підйомник з подвійним виходом (для візуальної оцінки стану нижньої частини автомобіля і його підвіски); 5 – тестер для перевірки і регулювання фар (для контролю кутів установлення і яскравості ближнього, дальнього світла фар);
6 – люфтдетектор; 7– пульт управління підйомником; 8 – центральний діагностичний стояк (має програмне забезпечення для складання, відображення і реєстрації виміряних параметрів від периферійних контрольних пристроїв дільниці і управління їх роботою, а також для реєстрації автомобіля на автосервісі і принтер для друку результатів аналізу і бази даних з еталонними значеннями); 9 – газоаналізатор (п’ятикомпонентний)

Рисунок 2.3 – Розміщення технологічного устаткування поста приймання автомобіля

• видає сертифікат контролю з поясненнями;
• рекомендує, якщо необхідно, терміни проведення ТО або ПР;
• представляє рахунок і коментує всі позиції рахунку;
• проводить огляд автомобіля на предмет подряпин, тріщин, сколов і інших дефектів, доводячи клієнту, що в ході ремонту на автомобілі не з’явилося нових дефектів.

Сторони підписують акт здачі-приймання автомобіля. Всі ці дії націлені на максимально якісне обслуговування і ремонт автомобілів, а також інформування замовників про надані послуги.
Для великих СТОА доцільно встановлювати комплексний пост приймання автомобілів Visaline фірми Techno-test. Комплекс призначений перш за все для проведення контрольно-діагностичних операцій («дефектація»). Комплектація Visaline дозволяє діагностувати практично всі вузли і системи автомобіля, окрім системи керування двигуном. У даний комплекс входять безпосередньо агрегати і прилади, спеціальне програмне забезпечення Software – інтелектуальний продукт, що перетворює лінію на єдиний механізм. Цей продукт дозволяє повністю вирішити проблеми з розподілом автомобілів по робочих постах, створювати єдину інформаційну базу даних про клієнтів, а також, що важливо у випадках розбіжностей, фіксувати дефекти і комплектність автомобілів, що приймаються.
Для СТОА середньої потужності рекомендується починати з установлення комплексного поста приймання автомобілів, який в будь-якому варіанті дозволяє визначити технічний стан вузлів і механізмів, що впливають на безпеку руху, визначити до 80 % всіх причин несправностей.
Оснащення пунктів інструментального контролю для перевірки автомобіля на відповідність вимогам із безпеки руху фактично аналогічне оснащенню дільниці приймання автомобілів сучасного автосервісу.
Необхідно враховувати, що певна частина замовників зацікавлена в усуненні тих несправностей, які не дозволили пройти контроль в ДАІ. В цьому випадку ділянку приймання автосервісу можна розглядати як контрольну для відремонтованого автомобіля.
Зрозуміло, що пости приймання автомобіля перш за все необхідні великим СТОА, але і на невеликих підприємствах автосервісу важко обійтися без устаткування для огляду і контролю автомобіля, особливо якщо врахувати, що попереднє визначення переліку несправностей скорочує загальний час роботи з автомобілем.
Розглянемо детальніше ділянку діагностики автомобілів (рис. 2.4).
Діагностика автомобілів, що проводиться з використанням зовнішніх і вбудованих засобів контролю, дозволяє визначати технічний стан агрегатів, механізмів і систем автомобіля без їх розбирання, прогнозувати терміни служби вузлів, фактично управляти їх технічним станом, призначаючи відповідні попереджувальні роботи і виконуючи їх в процесі ТО і ПР. Це знижує час простою автомобіля в ремонті, забезпечує значну економію засобів на його обслуговування.
Технології організації ділянок діагности різні для універсального сервісу, що проводить обслуговування і ремонт автомобілів незалежно від його моделі і року випуску, і спеціалізованого, призначеного для обслуговування вузького переліку автомобілів. Так, ділянку діагностики підприємства універсального сервісу необхідно оснащувати універсальними приладами і установками, здатними провести діагностику будь-якого автомобіля. Проте такі прилади дорогі, тому слід вибирати ті моделі, які не застаріють до моменту їх самоокупності.

1 – пристрій для витяжки відпрацьованих газів ARC 75/10 CV; 2 – чотирикомпонентний газоаналізатор; 3 – тестер акумуляторних батарей (966); 4 – установка для обслуговування кондиціонерів з тестером витоків ECOLD EASY 621S; 5 – установка для тестування, промивання і ультразвукового очищення форсунок LUG 306; 6 – аналізатор роботи двигуна

Рисунок 2.4 – Розміщення технологічного устаткування ділянки
діагностики автомобіля

Це не завжди можливо, оскільки ціни на діагностичні роботи не можуть бути встановлені на високому рівні (більш того, дуже багато СТОА практикують проведення безкоштовної діагностики). Тому потрібно знижувати витрати часу і збільшувати число обслуговуваних автомобілів. Доцільно спочатку встановити недорогий комплексний пост універсальних приладів, який в будь-якому варіанті дозволяє вирішити до 80 % всіх проблем, пов’язаних з діагностикою. Точно визначивши конкретний тип автомобілів, ремонт яких буде проводитись, можна придбати спеціальне устаткування для діагностики систем керування (Сontrol, administration).
Розглянемо пост регулювання кутів установлення коліс. Серед послуг, що надаються СТОА, діагностика і регулювання кутів установлення коліс (КУК) займає особливе місце. З одного боку, будь-який автовласник рано чи пізно звертається на СТОА за допомогою із стандартними для цього випадку словами: «автомобіль веде убік» або «жує гуму». З іншого боку, сучасне устаткування для поста регулювання КУК (рис. 2.5) вирішує і набагато складніші завдання: забезпечення безпеки, пов’язаної з поведінкою автомобіля на дорозі, оцінка стану несучих частин кузова, від якого залежить стан і оцінка самої підвіски (наявність люфтів).
Укомплектована ділянка регулювання КУК на сучасному підприємстві автосервісу повинна мати такі властивості, як:

• універсальність: устаткування слід підбирати так, щоб СТОА могла обслужити будь-який автомобіль незалежно від марки, року випуску, маси, типу і розміру встановлених коліс і т. д.;
• наявність довідкової інформації (бази даних) щодо еталонних параметрів на різні моделі автомобілів;
• надання різних видів послуг крім стандартних вимірювань і регулювань сходження і розвалу передніх коліс і кутів нахилу осей повороту (подовжнього і поперечного): стенди регулювання КУК використовуються для діагностики зсуву осей, вимірювання відстані між центрами коліс і зсуву коліс задньої осі. Це особливо важливо при діагностиці автомобіля перед продажем або після деформації;

1 – стенд регулювання кутів установлення коліс (електронний, сходження-розвал GTR 300-40P); 2 – підйомник 4-стояковий для сходження-розвалу W450 AT; 3 – комплект ручного інструменту у візку 02.006-5015/G; 4 – пристосування для підкачування шин

Рисунок 2.5 – Розміщення технологічного устаткування поста
регулювання кутів установлення коліс автомобіля

• швидка окупність: ціни на даний вид робіт фактично не залежать від вартості (типу) устаткування. Для визначення терміну окупності слід чітко знати пропускну спроможність поста;
• кваліфікація персоналу: різноманітність марок і модифікацій автомобілів потребує від фахівця поста КУК знань пристрою різних типів підвісок, порядку проведення операцій.

Більшість стендів сконструйована на базі комп’ютерів, тому необхідне уміння працювати з комп’ютером.
Розглянемо пост комплексних робіт. На цей пост припадає велика частка робіт із усунення виявлених неполадок – ремонт ходової частини, заміна мастила і технологічних рідин, оцінка зносу гальмової системи і системи відведення вихлопних газів, роботи із обслуговування зчеплення і ремонту коробки передач. Устаткування поста включає ряд ключових елементів (рис. 2.6).
Автомобільний підйомник (найчастіше двостояковий), який забезпечує зручність доступу до вузлів і агрегатів автомобіля знизу і збоку.
Підйомник може бути електромеханічним або електрогідравлічним.

1 – установка для зливу мастила; 2 – установка для заправки мастила; 3 – пересувна мийка деталей; 4 – верстак однотумбовий з лещатами; 5 – прес гідравлічний; 6 – комплект ручного інструменту у візку; 7 – кран гаражний складний;
8 – верстат заточний; 9 – трансмісійний домкрат 300 кг;
10 – установка для прокачування гальмової системи; 11 – пристрій для витяжки відпрацьованих газів; 12 –  підйомник двостояковий

Рисунок 2.6 – Розміщення технологічного устаткування
поста комплексних робіт СТОА

Останні (конструктивно) значно надійніші і довговічніші за електромеханічні. Крім того, вони майже безшумні, мають кращі діапазони швидкості підйому/опускання, автоматичне блокування перевантаження.
Відповідно до призначення виготовляються симетричні і асиметричні типи двостоякових підйомників. При орієнтації СТОА на легкові автомобілі повною масою до 3,5 т зручніше використовувати асиметричні підйомники, де розрахунковий центр тяжіння автомобіля зміщений назад від осі стояків, стояки також мають розворот назад і різну довжину лап (передні коротше). Завдяки такій конструкції підйомника двері автомобіля вільно відкриваються (значно полегшується вихід) і автомобіль не потрібно «доштовхувати» до встановленого положення.
Розглянемо комплект ручного слюсарного інструменту, слюсарний верстак або інструментальний візок для його зберігання. На універсальному автосервісі комплект універсального інструменту потрібно доповнити спеціальними пристосуваннями або нестандартними ключами (наприклад, головки TORX). Установки для дозування мастила, установки для прокачування гальм, набору ключів для масляних пробок, приладу перевірки радіатора і т. д. дозволяють виконувати послугу із заміни мастила і технологічних рідин.
Гаражний кран і трансмісійний стояк необхідні для вивішування двигунів, коробок передач, преса для запресування і випресування підшипників, пристосування для стиснення пружин і так далі. Також необхідні комплект накидок на сидіння і крила, разових килимків на підлогу і плівок на кермо.
Мінімальна площа приміщення для розміщення і нормальної роботи поста 4×7 м при висоті не менше 4,5 м. Якщо розміри приміщення не дозволяють встановити двостояковий підйомник, можна скористатися одностояковим або ножичним підйомником. Вартість «слюсарного поста» в перерахованій вище комплектації на українському ринку зараз коливається від 5 тис. до 10 тис. дол. США. Термін служби (5 – 10 років) і універсальність в плані обслуговування дозволяють власнику СТОА бути повністю упевненим в окупності і рентабельності поста.
Ділянка ремонту агрегатів автомобіля (рис. 2.7) присутня фактично на всіх СТОА. При сучасній різноманітності автомобілів (особливо іноземного виробництва) ремонт і регулювання елементів агрегатів мають великий попит.
Розглянемо дільницю шиномонтажних і ремонтних робіт. Устаткування даної ділянки дозволяє проводити якісний монтаж і демонтаж всіх видів коліс легкових автомобілів, джипів і малих вантажівок з діаметром диска від 11" до 20", а також ремонтувати всі види пошкоджень на камерній і безкамерній гумі, включаючи пошкодження по протектору, плечу і боковині, при розмірах пошкоджень, що не перевищують гранично допустимі. Технологічне оснащення цієї дільниці (рис. 2.8) багато в чому визначає ефективність її функціонування.
Шиномонтажний стенд є головним на даній дільниці. Саме від нього найбільшою мірою залежать час і якість виконуваних робіт.

1 – установка для миття деталей і агрегатів; 2 – верстат для обробки гальмових дисків і барабанів; 3 – верстат свердлильний; 4 – верстат заточний; 5 – верстак з лещатами;
6 – прес гідравлічний; 7 – верстат для розточування циліндрів; 8 – верстат для їх обробки, хонінгування дзеркала циліндра; 9 – установка для обробки клапанних сідел;
10 – верстат для обробки фасок клапанів; 11 – стенд для випробувань і регулювання паливної апаратури дизельних двигунів; 12 – установка для перевірки герметичності агрегатів; 13 – стенд для ремонту двигуна і коробки передач

Рисунок 2.7 – Розміщення технологічного устаткування дільниці
ремонту агрегатів автомобіля

Необхідно відзначити наявність таких значних опцій, як інфлятор і пристосування для монтажу низькопрофільної шини («третя рука»). Інфлятор – спеціальний повітряний резервуар, з якого потік повітря, вириваючись через спеціальні отвори на лапах верстата, виконує функцію нижнього замкового кільця (pump ring), що значно полегшує накачування безкамерної шини, особливо після неправильного її зберігання або при незначних пошкодженнях краю обода. Маніпулятор «третя рука» встановлюється на будь-який автоматичний стенд. Має пневматичний привод. Значно полегшує роботу і підвищує продуктивність, незамінний для низькопрофільної шини.
Пристрій для встановлення колеса полегшує установку колеса на вал верстата балансування і зменшує тим самим можливість пошкодження устаткування і диска колеса. Відмінною його особливістю є наявність пневматичного ліфта для установлення колеса. Цей пристрій особливо необхідний при фіксації колеса через спеціальний фланець, що значно підвищує достовірність вимірювань дисбалансу і зрештою якість балансування. Як додаткова опція, що підвищує продуктивність, виступає пневмозатискач колеса (pnevmolock).

1 – шиномонтажний стенд; 2 – стенд для балансування; 3 – підйомник ножичний;
4 – місце для накачування безкамерної шини; 5 – робоче місце із стапелем для ремонту гуми; 6 – ванна для перевірки герметичності коліс і камер; 7 – вулканізатор для ремонту покришок; 8 – візок інструментальний (підкатний для інструменту);
9 – установка для миття коліс високого тиску; 10 – ключ динамометричний;
11 – домкрат підкатний;

Рисунок 2.8 – Розміщення технологічного устаткування дільниці
шиномонтажних і шиноремонтних робіт

Шиномонтажний підйомник з пневматичним або електрогідравлічним приводом і висотою підйому 490 – 590 мм підвищує продуктивність ділянки, незамінний для ділянок з високим завантаженням або експрес-послуг, так як дозволяє швидко зняти і встановити всі колеса.
Робоче місце з борторозширювачем для шин і камерною розтяжкою використовується для ремонту камер і покришок з пошкодженнями по бігових доріжках до 6 мм, а також для підготовки покришок з пошкодженнями понад 6 мм на плечі, боковині і бігових доріжках для подальшої вулканізації і остаточної зачистки після вулканізації.
Переносний ресівер для підкачки коліс акумулює стисле повітря, дозволяє підкачувати колеса поза межами дільниці.
Електровулканізатор призначений для ремонту пошкоджень покришок більше 6 мм на плечі, боковині і біговій доріжці, обов’язкова ознака якого – наявність двох нагрівальних елементів потужністю не менше 300 Вт з температурою нагріву 140 – 160 °С. Підставка під вулканізатор SHATL дозволяє його переміщати і працювати з великими колесами в будь-якій площині.
Миття коліс високого тиску призначене для миття в замкнутому циклі на шиномонтажній ділянці знятих з автомобіля коліс, дякуючи чому значно зменшується кількість бруду на ділянці, а головне – досягаються достовірні результати при балансуванні.
Динамометричний ключ служить для затягування колісних гайок і болтів із зусиллям, встановленим виробником автомобіля.
Набір кілець для накачування безкамерної шини найбільш актуальний при накачуванні шини після неправильного її зберігання (штабелювання в горизонтальній площині) і для накачування коліс діаметром більше 15".
Пневматичний спецінструмент – шарошка для обробки гуми, шарошка для обробки металокорду, пилосос для видалення гумового пилу.
Ручний інструмент – гайкові ключі, торцеві головки, пасатижі, кусачки, викрутки, інструмент для електроніки і електротехніки, вимірювальний інструмент, знімачі і т. д.
Шиноремонтні матеріали – шороховальний інструмент для ремонту камер і шин, термостійка фольга, грибки, фрези.
Стенд для фінішного балансування застосовується для остаточного балансування коліс, вже встановлених на автомобіль. Компенсує дисбаланс, викликаний елементами підвіски (гальмовим диском, барабаном, маточиною) або їх взаємним зсувом.

Контрольні запитання

1. Класифікація СТО за місцем розташування, ступенем і рівнем спеціалізації.
2. Мета і задачі автосервісного підприємства.
3. Завдання сучасного сервісу.
4. Структура автосервісного підприємства.
5. Підрозділи автосервісного підприємства.
6. Організація виконання технічних дій на автосервісному підприємстві.
7. Організація виконання технічних дій на СТОА.
8. Варіанти проходження автомобілем виробничих постів і ділянок.
9. Вимоги до спеціалізованого устаткування.
10. Оптимальне розташування устаткування на пості миття і прибирання автомобілів.
11. Мінімальна комплектація поста миття автомобілів.
12. Оптимальне розташування устаткування на пості регулювання кутів установлення коліс.
13. Оптимальне розташування устаткування на пості комплексних робіт СТОА.
14. Оптимальне розташування устаткування на ділянці ремонту агрегатів.
15. Оптимальне розташування устаткування на ділянці шиномонтажних і шиноремонтних робіт.

 

 

 

---