КОМП’ЮТЕРНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ АВТОСЕРВІСУ

Попередня сторінка | Зміст | Наступна сторінка

3. КОМП’ЮТЕРНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОСЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Поняття, класифікація, властивості та еволюція інформаційних технологій

3.1.1 Поняття інформаційних технологій
Інформаційна технологія – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднана технологічним процесом, що забезпечує збір, зберігання, обробку, виведення і поширення інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності і оперативності.
Сукупність методів і виробничих процесів економічних інформаційних систем визначає принципи, прийоми, методи і заходи, регламентуюче проектування і використання програмно-технічних засобів для обробки даних в предметній області.
Мета використання інформаційних технологій – зниження трудомісткості використання інформаційних ресурсів. Під інформаційними ресурсами розуміється сукупність даних, що становлять цінність для організації (підприємства) і підприємців як матеріальні ресурси. До них відносяться файли і бази даних, документи, тексти, графіки, знання, аудіо - і відеоінформація.
Процес обробки даних неможливий без використання технічних засобів, які включають комп’ютер, пристрої введення-виведення, оргтехніку, лінії зв’язку, устаткування мереж. Стаючи потужнішим, комп’ютер одночасно став менш дорогим, але придатним для усе більш широкого спектра застосування. З інструменту великих організацій комп’ютер став знаряддям кожного. Комп’ютери оснащуються вбудованими комунікаційними засобами, швидкісними модемами, великими об’ємами пам’яті, пристроями введення-виведення зображень, що дозволяють відтворювати високоякісне відео, пристроями розпізнавання голосу і рукописного тексту. Вже реалізовується комп’ютерне телебачення, кишеньковий офіс на базі стільникових телефонів, що надає широкий спектр послуг від відеоконференцій до пересилання грошових сум. Тобто, ключем технологічних досягнень є мікропроцесор.
Програмні засоби забезпечують створення систем обробки і саму обробку даних в економічних інформаційних системах. Інтерфейс комп’ютера для користувача забезпечує операційна система (ОС) (Operating system). Вона ж забезпечує пакетний режим роботи, діалогову і мережеву технології. Діалогова технологія означає обмін повідомленнями між користувачем і програмним комплексом в режимі реального часу (інтерактивному режимі, on-line) або режимі розділення часу.
Технічна платформа визначає типи устаткування, на якому можна встановити інформаційну технологію. Вона має складну структуру. Головним компонентом технічної платформи є тип комп’ютера, який визначається типом процесора: Macintosh, Atary, Sincler, Intel, AMD і т. д. Багато сучасних інформаційних технологій використовують додаткове устаткування. Наприклад, мережеві інформаційні технології залежать від мережевого устаткування: модемів, адаптерів, каналів зв’язку і так далі У технології мультимедіа (Multimedia) використовуються приводи
DVD-ROM, відеокарти, звукові карти. А оскільки технологія мультимедіа може бути використана в мережах ЕОМ, вона також залежить і від мережевого устаткування. Тому додаткове устаткування також входить до складу технічної платформи.
Головним компонентом програмної платформи є операційна система, що працює на тому або іншому процесорі. Для обслуговування додаткового устаткування розроблені спеціальні програмні засоби (наприклад драйвери). Багато з них включені в операційну систему (наприклад мережеві), і ця тенденція розвивається. Наприклад, мережева операційна система Windows NT працює на багатьох типах процесорів Intel, MIPS, ALPHA, Power PC, Linux - IA-64 (Itanium), 3/390 (від IBM), SUPERH, Intel.
Часто вигляд платформи залежить від використання сервера баз даних. Тоді виділяють такі види платформ:
Настільна платформа – розрахована на одного користувача або для невеликої групи, в якій не використовується сервер бази даних;
Корпоративна платформа – для робочої групи або компанії, в якій майже завжди оперують з одним або декількома серверами баз даних;
Інтернет (Internet) – платформа – для інтернет або інтранет застосувань, які використовують web-сервер.
Повернемося до означення інформаційної технології і розглянемо такий важливий компонент, як технологічний процес, що забезпечує збір, зберігання, обробку, виведення і поширення інформації.
Для проектування і експлуатації економічних інформаційних систем розробляють технологічний процес проектування і обробки даних. Технологічний процес проектування визначає послідовність кроків проектування функціональних підсистем. Він складається з декількох великих етапів:

дослідження і обґрунтування необхідності створення економічної інформаційної системи, розробка технічного завдання;
розробка ескізного проекту;
розробка технічного проекту;
розробка робочого проекту;
впровадження і доопрацювання робочого проекту;
експлуатація системи.

Схема даних графічно відображує дорогу даних при вирішенні завдань від моменту їх виникнення до передачі споживачеві і визначає етапи обробки, а також носії даних, які застосовуються.
Меню дій - це горизонтальний список об’єктів на екрані, що подають групу дій, доступних користувачеві для вибору. Після вибору користувачем дії може з’явитися відповідне меню.
Схема програми відображає послідовність операцій в програмі, тобто її алгоритм.
Схема взаємодії програм показує шлях активації програм і взаємодії з відповідними даними. Кожна програма показується лише один раз. Наявність цієї схеми пояснюється тим, що за допомогою меню можна вибрати будь-яку дію, хоча в реальному завданні може існувати певна послідовність дій, яку не можна порушувати. Наприклад, немає сенсу користуватися не актуалізованою базою даних.
Схема роботи системи відображає управління операціями і потоками даних і являє собою технологічний процес обробки даних в економічних інформаційних системах. Ця схема, на відміну від попередньої, показує всі можливі послідовності операцій обробки даних, при цьому одна і та ж програма може використовуватися кілька разів.
Технологічний процес обробки даних визначає послідовність операцій обробки даних, починаючи з моменту виникнення даних і до отримання результатів. Він складається з операцій і етапів.
Операція – це сукупність елементарних дій, що виконуються на одному робочому місці, яка призводить до реалізації визначених функцій обробки даних. Під операцією розуміється будь-який процес, пов’язаний з обробкою даних. Операція реалізовується програмою або підпрограмою.
Етап – це сукупність взаємопов’язаних операцій, яка реалізовує закінчену функцію обробки даних. У технологічному процесі виділяють такі етапи: первинний, основний і завершальний.
На первинному етапі відбувається заповнення і формування первинного документа, його збір, візуальний контроль, реєстрація, кодування, комплектування, підрахунок контрольних сум, перенесення на машинний носій. Цей етап називають часто домашинним і всі операції практично виконуються вручну.
Візуальний контроль перевіряє чіткість заповнення, наявність підписів, відсутність пропусків реквізитів і так далі В разі помилок передбачена операція виправлення, яку зазвичай виконує джерело даних.
Для скорочення об’єму інформації, що вводиться, і проміжних файлів вводиться операція кодування, тобто присвоєння коду одному або декільком реквізитам. Зазвичай кодуються найменування, для чого розроблені спеціальні довідники і класифікатори.
Комплектування даних – вимушена операція. При наявності великих об’ємів даних їх розбивають на комплекти (пачки). Кожній пачці присвоюється номер, який також вводиться.
Комплектування полегшує пошук і виправлення помилок, забезпечує контроль повноти даних, що вводяться, дозволяє перервати процес введення або підготовки даних на машинному носієві.
Підрахунок контрольних сум виконується по групах реквізитів або по всьому документу (записи) для забезпечення достовірності даних. Існують і інші методи програмного контролю введених даних.
Операція перенесення на машинний носій виконувалася на ЕОМ. Основними носіями були перфострічки, перфокарти, магнітні стрічки. В даний час ця операція часто поєднується з безпосереднім введенням в комп’ютер з клавіатури, скануванням документа, розпізнаванням штрих-коду, а також із отриманням даних по мережі або за запитом з бази даних.
Основний етап містить операції: введення даних в ЕОМ, контролю безпеки даних і систем, сортування, фільтрації, коректування, угрупування, аналізу, розрахунку, формування звітів і виведення їх на друк. Оскільки всі операції виконуються комп’ютером, цей етап називають машинним.
Операція введення даних – одна з основних і складних операцій технологічного процесу. Економічні дані можуть бути подані у вигляді паперового документа, в вигляді електронного документа, штрих-коду, електронної таблиці, можуть бути запитані з бази даних, отримані по мережі, вводитися з клавіатури, а в перспективі може здійснюватися мовне введення. Введення обов’язково супроводжується операцією контролю, оскільки неправильні дані немає сенсу обробляти. Самі дані можуть бути будь-якого типу: текстові, табличні, графічні схеми, у вигляді знань, об’єктів реального світу і так далі. При цьому одна підсистема зазвичай має справу з різнорідними даними, що приходять з різних джерел. Після введення і контролю дані можуть бути записані у файл, показані на дисплеї, передані в базу даних, передані по мережі.
Контроль безпеки даних і систем підрозділяється на контроль достовірності даних, контроль безпеки даних і комп’ютерних систем. Контроль достовірності даних виконується програмно під час введення і обробки. Засоби безпеки даних і програм захищають їх від копіювання, спотворення, несанкціонованого доступу. Засоби безпеки комп’ютерних систем забезпечують захист від крадіжки, вірусів, неправильної роботи користувачів, несанкціонованого доступу.
Сортування служить для впорядкування записів файла за ключем.
Запис – це мінімальна одиниця обміну між програмою і зовнішньою пам’яттю. Зазвичай один запис містить інформацію одного документа (наприклад, індивідуальна екзаменаційна відомість) або його закінченої частини (наприклад, рядок в екзаменаційній відомості групи).
Файл – сукупність записів. Структура запису і файла визначаються користувачем при проектуванні.
Ключ запису – реквізит або група реквізитів, що служать для ідентифікації записів. Наприклад, розсортувати записи екзаменаційної відомості за оцінками.
Ключем є оцінка. Сортування спрощує подальшу обробку. Як утиліта вона присутня у всіх файлових системах.

Фільтрація – операція вибору запису за заданим фільтром - критерію вибору запису. В результаті виконання операції користувачеві видаються записи, що задовольняють одну або декілька умов (критерій вибору – наприклад, вибрати з файла екзаменаційної відомості відмінників).
Корегування – операція актуалізації файла або бази. Вона містить операції перегляду, заміни, видалення, додавання нової інформації. Ці операції застосовуються до окремих реквізитів, запису, групи записів, файла, бази.
Групування, або зведення, – операція з’єднання записів, схожих за одним або за декількома ключам, у відносно самостійні нові об’єкти – групи. У Excel ця операція називається консолідацією.
Аналіз – операція, що реалізовує метод наукового дослідження, оснований на розчленовуванні цілого на складники, розбирання, розгляд чого-небудь для виявлення закономірностей і залежностей в даних. Для проведення аналізу використовуються економіко-математичні, статистичні методи, методи виявлення тенденцій, прогнозування, моделювання, побудови графіків, діаграм.
Розрахунок – операція, що дозволяє виконати необхідні обчислення для отримання результатів або проміжних даних.
Формування звітів – операція оформлення результатів для виведення і передачі споживачеві в звичному для нього вигляді.
Виведення – операція виведення результатів на друк, в базу даних, файл, дисплей, в мережі ЕОМ.
Завершальний етап містить такі операції: візуальний контроль результатів, підпис і передачу споживачеві. Цей етап також називають післямашинним. Якщо комп’ютер встановлений на робоче місце інформаційного працівника, завершальний етап може містити лише операцію контролю (чіткість виведення, несуперечність результатів і так далі). Всі останні операції можуть виконуватися на машинному етапі, оскільки вже існує система електронного підпису, а споживачем є сам інформаційний працівник або результати передаються по мережі або записуються в базу.
Поява моделей бізнесу і перехід до проектування на базі бізнес-процесів змінює склад етапів проектування, їх призначення, структуру і вміст. Ці питання розглядаються при проектуванні.

3.1.2 Класифікація інформаційних технологій
Програмні засоби складаються із загального і прикладного програмного забезпечення.
Загальне програмне забезпечення реалізовує технології операційних систем, систем програмування і програм технічного обслуговування комп’ютера.
Операційна система (ОС) є програмою, яка автоматично завантажується при включенні комп’ютера і надає користувачеві технології, за допомогою яких можна запустити програму, створити, змінити, скопіювати, видалити файл, спілкуватися з комп’ютером, обробляти дані в різних режимах і т. д.

Системи програмування в основному використовуються для проектування і подають мову програмування і програму перекладу (транслятор, компілятор, інтерпретатор) з цієї мови в машинні коди. Найбільш перспективним є об’єктно-орієнтоване програмування. Об’єктно-орієнтоване програмування останнім часом стало візуальним (VO -Visual Objects).

Програми технічного обслуговування (Programs of technical service) надають сервіс для експлуатації комп’ютера, виявлення помилок при збоях, відновлення зіпсованих програм і даних.
Прикладне програмне забезпечення визначає різноманітність інформаційних технологій і складається з окремих прикладних програм або пакетів прикладних програм.
Для класифікації інформаційних технологій використовуються різні критерії. В наш час загальновживаними критеріями є:

використання в наочній області;
функції використання;
тип оброблюваних даних;
спосіб передачі даних;
спосіб об’єднання технологій.

За вживанням в наочній області прикладне програмне забезпечення поділяється на наочні і прикладні програми.
Наочні програми є типовими пакетами програм вирішення конкретних завдань, підсистем економічних інформаційних систем, функціональних інформаційних систем. Прикладами типових програм вирішення конкретних завдань є автоматизовані робочі місця працівників організації.
Автоматизованим робочим місцем (АРМ) називають персональний комп’ютер, оснащений професійно орієнтованими застосуваннями і розміщений безпосередньо на робочому місці. Його призначення - автоматизація рутинних робіт інформаційного працівника. Прикладами АРМ є АРМ бухгалтера, складського працівника, операціоніста банку, менеджера. Прикладами функціональних підсистем є підсистеми бухгалтерського обліку, фінансового планування і аналізу, маркетингу, кадрів і так далі.
Прикладами, функціональних інформаційних систем є банківські, страхові, податкові і інші системи.
Для створення наочних прикладів програм, функціональних інформаційних систем і АРМ використовуються програмні застосування і інформаційні технології загального призначення.
Прикладами програм наочних технологій є Project Expert, Marketing Expert, і програми фірм 1C, Галактика, BAAN, BAYSIS та інші. Для вживання програм наочного застосування потрібне налаштування на специфіку конкретної організації і знання наочної області. Отже, для вивчення програм наочних технологій потрібні знання наочної області.
Прикладні програми є інформаційними технологіями загального призначення і мають загальний, універсальний характер. Вони застосовуються практично у всіх сферах економічної і управлінської діяльності.
Наприклад, текстові, табличні процесори, електронна пошта, Інтернет. Для їх вивчення не потрібне знання наочної області.
За функціями використання можна виділити такі види інформаційних технологій: розрахунки, зберігання даних, документообіг, комунікації, організація колективної роботи, допомога в ухваленні рішень.
Для автоматизації типових розрахунків були створені програмні наочні технології. Одночасно стали створюватися інформаційні технології, що дозволяють виконувати розрахунки в багатьох наочних областях. Наприклад, електронні таблиці.
Для зберігання даних були розроблені бази даних і системи управління базами даних (СУБД). Надалі збільшення об’ємів даних, що зберігаються, використання різних пристроїв для зберігання, ускладнення методів управління даними привело до появи розподіленої обробки даних, інформаційних сховищ.
Документообіг означає, що на комп’ютері повинні вирішуватися завдання систематизації, архівації, зберігання, пошуку і контролю виконання документів. При цьому обробці підлягають всі типи документів, що використовуються у сфері діяльності інформаційних працівників. Автоматизація обробки документів починалася з використання текстових, електронних, графічних редакторів, гіпертекстової і мультимедійної технологій, системи управління базами даних. Пізніше з’явилися системи електронного документообігу, що реалізовують всі перераховані функції.
Для автоматизації функцій комунікації розроблені мережеві технології, що забезпечуються мережевою операційною системою. Для обміну даними між видаленими користувачами створена електронна пошта.
Для організації колективної роботи окремих груп співробітників і всього підприємства були розроблені технології автоматизації ділових процесів і технології організації групової роботи.
Для підтримки ухвалення рішень розроблялися експертні системи і бази знань. До них відносять системи підтримки ухвалення рішень, ділові інтелектуальні технології вибору аналітичних даних і аналітичні системи.
За типом оброблюваних даних можна виділити текстові, табличні, графічні, мультимедійні, геоінформаційні, управлінські технології.
Текстові дані обробляються текстовими процесорами і гіпертекстовою технологією. Числові дані обробляються електронними таблицями, системами управління базами даних (СУБД).
Графічні дані обробляються дво- і тривимірними графічними процесорами. Мультимедійні технології і відеоконференції обробляють всі типи даних, включаючи об’єкти реального часу: звук і відео. Геоінформаційні технології обробляють всі типи даних, включаючи географічні і просторові дані. Знання використовується в експертних системах, системах підтримки ухвалення рішень, аналітичних системах, що відносяться до управлінських технологій.

За способом передачі даних можна виділити мережеві і немережеві інформаційні технології.
Мережеві інформаційні технології забезпечуються мережевою операційною системою. До них відносяться електронна пошта, розподілена обробка даних, інформаційні сховища (іnformative depositories), електронний документообіг, технології інтранет, інтранет/інтернет, відеоконференції, підтримки ухвалення рішень.
Інформаційні технології, що працюють під управлінням операційної системи, відносяться до немережевих. До них відносяться технології електронного офісу, за винятком електронної пошти, електронні таблиці і графічні процесори.
За способом об'єднання можна виділити інтегровані інформаційні технології загального призначення і технології інтегрованих систем загального призначення.
Інтегрована інформаційна технологія є сукупністю окремих технологій з розвиненою інформаційною взаємодією між ними. Зазвичай окремі технології реалізовуються однією програмою, наприклад електронний офіс.
Інтегрована інформаційна система є злиттям (конвергенцією, об'єднанням) інтегрованих технологій з розвиненою інформаційною взаємодією між ними в єдину систему. При цьому відбувається ускладнення і інтеграція виконуваних функцій. Прикладом інтегрованої інформаційної системи є інформаційне сховище.

3.1.3 Еволюція інформаційних технологій
Поява першого друкарського верстата і книгодрукування (1445 р.) спричинили першу інформаційну революцію, яка тривала приблизно 500 років. Знання стали тиражуватися.
1946 р. – початок ери електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Вперше в історії людства був створений спосіб запису для довготривалого зберігання формалізованих знань, при якому ці знання могли безпосередньо впливати на режим роботи виробничого устаткування. Процес запису раніше формалізованих професійних знань в готовій для безпосередньої дії на машини і механізми формі отримав назву програмування. З моменту появи першої ЕОМ інформаційні технології пройшли ряд етапів.
I етап тривав до початку 60-х рр.
II етап тривав до початку 80-х рр.
III етап тривав до початку 90-х рр. В кінці 70-х рр. був сконструйований персональний комп’ютер (ПК).
Персональний комп’ютер – це інструмент, що дозволяє
формалізувати і зробити широкодоступними для автоматизації багато з процесів людської діяльності, що важко формалізуються. Звідси критерій – створення інформаційних технологій для формалізації знань, мета – проникнення інформаційних технологій у всі сфери людської діяльності.

Широкого поширення набули діалогові операційні системи, наприклад Unix, автоматизовані робочі місця (АРМ), табличні і графічні процесори, експертні системи, бази знань, локальні обчислювальні мережі, гнучкі автоматизовані виробництва, розподілена обробка даних. Якщо раніше для обробки кожного виду інформації (текст, таблиця, графіка, база даних і так далі) існувала окрема технологія, то зараз вони об’єднуються в інтегровані пакети прикладних програм.
IV етап – до 95 р. У цей період розробляються інформаційні технології для автоформалізації знань, мета – інформатизація суспільства.
Поява гіпертекстової технології якісно змінила підходи до розробки існуючих і нових програмних засобів. Вона стала інструментом розробки технології мультимедіа. З’явилися графічні операційні системи Windows, OS-2, об’єктно-орієнтовані візуальні технології, CASE-технології для проектування.
Продовжується інтеграція програм. Мережеві, гіпертекстові і мультимедійні технології включаються практично у всі програми як складовий елемент обробки і передачі даних.
Телекомунікація стає засобом спілкування між людьми. З’являється Всесвітня мережа - Інтернет і локальна корпоративна мережа - інтранет.
З'являються електронні офіси, інформаційні сховища (склади даних), системи електронного документообігу, автоматизації ділових процесів, системи групової роботи, геоінформаційні системи.
У економічній сфері це призводить до появи корпоративних і транснаціональних інформаційних систем. Реалізовуються нові методи управління в середовищі інформаційних технологій: реінжиніринг, інтелектуальні інформаційні технології, аналіз ухвалення рішень.
Створилися передумови формування спільного ринку знань за допомогою дистанційного навчання, електронної пам’яті людства із культури, мистецтва, народонаселення, науки, архівів і так далі. Інформація стає стратегічним ресурсом. Створюється віртуальна реальність, що дозволяє моделювати складні процеси і системи. Країни стають залежними від джерел інформації, від рівня розвитку і ефективності використання засобів передачі і переробки інформації. Відбувається інформатизація суспільства.
V етап – з 1995 р. отримав назву глобалізація.
Поява інтернет протоколів (Internet Protocol (IP)) для мобільних телефонів (VOIP і ін.) розкрила двері для включення їх в мережу Інтернет і розвитку електронного мобільного бізнесу. Критерій – доступ до інформаційних ресурсів кожному членові суспільства.
Інформатизація суспільства – сукупність взаємопов’язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожному членові суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім законодавчосекретних. Інформатизація означає широке використання інформаційних технологій у всіх сферах діяльності, тобто глобалізацію суспільства.
З’явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої сфери, так і для побутової діяльності.
Інформаційна інфраструктура включає телефонну мережу, кабельне телебачення і інші види комунікацій, розмножувальну техніку, книговидавництво, відео- і аудіоапаратуру, парк ЕОМ і програмне забезпечення, достатнє для забезпечення всіх інформаційних послуг мережі ЕОМ і електронної пошти, а також заміни паперових носіїв магнітними, оптичними і жорсткими.
Розвитку інформаційної інфраструктури сприяє випуск навчальних програм, розвиток культури і мистецтва, нового вигляду мистецтва і засобів виробництва, перерахованих вище.

3.1.4 Властивості інформаційних технологій
Інформаційні технології (ІТ) відіграють важливу стратегічну роль, оскільки їх вживання дозволило подати у формалізованому вигляді, придатному для практичного використання, концентрований вираз наукових знань і практичного досвіду для реалізації і організації соціальних процесів.
Це привело до економії витрат праці, часу, енергії, матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення цих процесів.
Роль інформаційних технологій швидко зростає, що пояснюється рядом їх властивостей:

ІТ дозволяють активізувати і ефективно використовувати інформаційні ресурси суспільства, що економить інші види ресурсів - сировину, енергію, корисні копалини, матеріали і устаткування, людські ресурси, соціальний час;
ІТ раніше були засобом підвищення персональної продуктивності співробітників, а сьогодні стають силою, яка допомагає компанії отримати і зберегти переваги в конкурентній боротьбі;
ІТ реалізовують найбільш важливі, інтелектуальні функції соціальних процесів;
ІТ впливають не лише на функціонування окремих компаній, але і на економіку в цілому. Вони перетворюються на соціальне явище, що визначає, як виглядає суспільство у світовому масштабі;
ІТ забезпечують інформаційну взаємодію людей, що сприяє поширенню масової інформації. Вони швидко поєднуються з культурою суспільства, знімають багато соціальних, побутових і виробничих проблем, розширюють внутрішні і міжнародні економічні і культурні зв'язки, впливають на міграцію населення по планеті;
ІТ займають центральне місце в процесі інтелектуалізації суспільства, в розвитку системи освіти, культури, нових (екранних) форм мистецтва, в популяризації шедеврів світової культури, історії розвитку людства;

ІТ відіграють ключову роль в процесах здобуття, накопичення, поширення нових знань;
ІТ дозволяють реалізовувати методи інформаційного моделювання глобальних процесів, що забезпечує можливість прогнозування багатьох природних ситуацій, екологічних катастроф, великих технологічних аварій, підвищеної соціальної і політичної напруженості;
Професійні знання включаються за допомогою ІТ в наукоємних виробах і продаються на світовому ринку. Йде торгівля невидимим продуктом: знаннями, культурою. Відбувається нав'язування стереотипу поведінки. Саме тому в інформаційному суспільстві стратегічними ресурсами стають інформація, знання, творчість;
Інформаційні технології роблять величезний вплив за допомогою дистанційного навчання, комп'ютерних ігор, комп'ютерних відеофільмів;
Соціальний вплив інформаційних технологій полягатиме в синтезі західної і східної думок.

Інформаційні технології забезпечують користувачеві:

підвищення персональної продуктивності;
інформаційна взаємодія з іншими людьми;
розвиток творчих здібностей;
заощадження часу;
здобуття і поширення знань.

Інформаційні технології забезпечують компаніям:

підвищення ефективності роботи підприємства;
здобуття і збереження переваг в конкурентній боротьбі;
розширення внутрішніх і міжнародних економічних зв'язків;
прогнозування поведінки ринку;
пошук способів виходу їх кризи.

Слід запам’ятати

Під інформаційною технологією розуміється сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних технологічним процесом, що забезпечує збір, зберігання, обробку, виведення і поширення інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їх надійності і оперативності.
Технічна платформа визначає тип устаткування, на якому можна встановити інформаційну технологію.
Програмна платформа визначається операційною системою і підтримкою додаткового встановлення програмних засобів.
Технологічний процес обробки даних визначає послідовність операцій обробки даних, починаючи з моменту виникнення даних і до здобуття результатів.

3.2 Інтегровані інформаційні технології загального призначення

3.2.1 Інформаційні технології електронного офісу
Word – текстовий процесор – найбільш широко використовується, оскільки писати і оформляти тексти необхідно багатьом користувачам. Раніше подібні програми називалися текстовими редакторами, але сьогодні цей термін не відображає можливості, що надаються ними.
Excel – табличний процесор – надає технології для виконання економічних розрахунків над даними, записаними в табличному вигляді. Він дозволяє складати звіти різних форм, наочно подавати табличні дані у вигляді графіків, діаграм. За допомогою його можна здійснювати інтеграцію елементів текстового і графічного редакторів, гіпертекстову технологію. Прикладами вживання Excel є завдання обліку, планування, статистики, обчислення аналітичних даних.
Access – система управління базами даних – реалізовує технології структуризації інформації за допомогою гіпертекстової технології. Він працює з таблицями так, як і Excel, але при цьому дані можуть бути пов’язані між собою перехресними гіпер-текстовими посиланнями, що дозволяє виконувати різні запити. Access відноситься до класу «настільних» систем управління базами даних (СУБД), і може застосовуватися для створення баз даних, каталогів з різних тематик.
PowerPoint – підготовка презентацій – надає засоби для підготовки презентацій лекцій і виступів, ілюстративного матеріалу, для візуального відображення основних тез текстових доповідей. Подібні програми з’явилися недавно. Вони основані на синтезі текстових і графічних редакторів з гіпертекстовою і мультимедійною технологіями. За допомогою PowerPoint можна підготувати слайди для виступу, графічні заставки для відеофільмів і так далі
Outlook Express – поштова система і персональний диспетчер – забезпечує технології обміну даними між віддаленими користувачами. Він включає адресну книгу, щоденник поточних записів, тижневик для планування діяльності, електронну пошту і інші технології. З його допомогою можна здійснити конвергенцію (злиття, об’єднання) текстового процесора, електронної пошти, технологій індивідуального і групового планування завдань.
При роботі в одній локальній мережі з його допомогою можна проглянути розклад заходів співробітників і вибрати найбільш слушний для всіх час проведення спільних заходів. При цьому в кожному індивідуальному плані з’явиться повідомлення про заплановану подію.
FrontPage – технологія створення і підтримки web-вузлів. Web-вузол – набір спеціально оформлених web-сторінок, пов’язаних між собою перехресними гіпертекстовими посиланнями. FrontPage дозволяє набути навичок в освоєнні перших кроків web-дизайну і створити web-вузол в локальній мережі і Інтернет.
Publisher – настільна видавнича система – виконує багато технологій Word (формування вмісту документа). Результатом її роботи є документ у вигляді високоякісного поліграфічного видання: барвисті буклети, каталоги, запрошення, меню для прийомів, вітальні адреси і так далі.
PhotoDraw – редактор ділової графіки і зображень - дозволяє створювати і редагувати зображення: фото, презентації, дизайн Web-вузла, друкарських виробів і так далі Для обробки графічних образів створені графічні процесори.
У всіх застосуваннях використовується технологія OLE (Object Linking and Embedding – прив’язка і вбудовування об'єктів), яка дозволяє пов’язувати об'єкти, створені різними програмами в єдиний документ. При цьому об’єктом може бути сама програма, текст, документ, рисунок, таблиця і так далі.
Технологія OLE забезпечує переміщення і формування складних документів з різних програм. Можливі дві складові цієї технології: прив'язка і вбудовування. Якщо один об’єкт прив’язаний до іншого, то зміна оригіналу приводить до зміни прив’язаного об'єкта. Якщо об’єкт прив’язаний до декількох документів, то зміни оригіналу вносяться до всіх прив'язаних об’єктів. Якщо об’єкт вбудований в документ, то зміни оригіналу не приводять до зміни вбудованого об’єкта. Прив’язані і вбудовані об’єкти можна редагувати в об’єднаному документі (а, не у оригіналі).

3.2.2 Технології обробки графічних образів
Потреба використання графіків, діаграм, схем, рисунків, етикеток в довільному тексті або документі викликала необхідність створення графічних процесорів.
Графічні процесори є інструментальними засобами, що дозволяють створювати і модифікувати графічні образи з використанням таких типів інформаційних технологій:

комерційної графіки;
ілюстративної графіки;
наукової графіки;
когнітивної графіки.

Інформаційні технології комерційної або ділової графіки забезпечують відображення інформації, що зберігається в табличних процесорах, базах даних і окремих локальних файлах у вигляді дво- або тривимірних графіків, кругової діаграми, стовпцевої гістограми, лінійних графіків і ін. Вони включаються до складу офісних програм.
Інформаційні технології ілюстративної графіки дозволяють створювати ілюстрації (ділові схеми, ескізи, географічні карти і так далі) для різних текстових документів у вигляді регулярних структур – різні геометричні фігури (так звана «векторна графіка») і нерегулярних структур – рисунки користувача («растрова графіка»).

Процесори, що реалізовують ілюстративну растрову графіку, дають можливість користувачеві вибрати товщину і колір ліній, палітру заливки, шрифт для запису і накладення тексту, включити створені раніше графічні образи. Окрім цього, користувач може стерти, розрізати рисунок і переміщати його частини, створювати і переглядати зображення в режимі слайдів, спецефектів, оживляти їх. Ці засоби включені в офісні програми PowerPoint, FrontPage і забезпечуються Visio, CorelDraw, Adobe, PhotoShop, 3d Studio і ін.
ІТ наукової графіки призначені для оформлення наукових розрахунків, що містять хімічні, математичні та інші формули, а також можуть бути використані в картографії і інших сферах. Для їх реалізації використовуються засоби векторної і когнітивної графіки.
Когнітивна графіка - сукупність прийомів і методів образного подання умов завдання, яке дозволяє відразу побачити рішення або отримати підказку для його знаходження. Вона реалізовує інформаційне моделювання для створення віртуальної дійсності. Само інформаційне моделювання виникло в 1953 р., коли фізики для вивчення коливань атомних ґраток створили на ЕОМ віртуальний світ атома. В результаті за допомогою інформаційних технологій був створений науковий інструмент, який дозволяє отримувати знання про те, що не можна безпосередньо спостерігати, експериментально перевіряти або передбачати за допомогою теорій. Когнітивна графіка дозволяє образно подати різні математичні формули і закономірності для доведення складних теорем. Відкриває нові можливості для пізнання законів функціонування свідомості – цієї найбільш складної і заповітної таємниці всесвіту.
Когнітивні комп'ютерні засоби є комплексом віртуальних пристроїв, програм і систем, що реалізовують сукупну обробку зорової інформації у вигляді образів, процесів, структур, що дозволяють засобами діалогу реалізувати методи і прийоми подання умов завдання або підказки рішення у вигляді зорових образів. Віртуальний пристрій є функціональним еквівалентом пристрою, що надається користувачеві незалежно від того, чи є даний пристрій в системі чи ні.
Когнітивна графіка використовується в інтелектуальних інформаційних технологіях, системах підтримки ухвалення управлінських рішень, прогнозуванні біржового ринку і т. д.

3.2.3 Гіпертекстова технологія
Спосіб зберігання інформації у вигляді звітів, доповідей, файлів і так далі не зручний, оскільки призводить до значних втрат часу при пошуку пов’язаних єдиною тематикою або сенсом даних. Тому був розроблений метод розміщення інформації за принципом асоціативного мислення. Він полягає в побудові смислових (асоціативних) зв'язків між схожими, близькими поняттями, темами, ідеями. Цей метод був реалізований в 60-х роках минулого століття Теодором Нельсоном і названий гіпертекстовою технологією. Текст, поданий за допомогою цієї технології, називають гіпертекстом.
Зазвичай будь-який текст в комп’ютері подається як один рядок символів, який читається в одному напрямі, тобто він не має структури. Гіпертекстова технологія полягає в тому, щоб подати його у вигляді ієрархічної структури типу графа або мережі. Для цього матеріал тексту поділяється на фрагменти (сторінки, статті, файли), які теж можуть не мати структури. Кожен фрагмент доповнений зв'язками з іншими фрагментами, що дозволяє уточнити інформацію про предмет, що вивчається, і рухатися по тексту в одному або декількох напрямах по вибраних зв'язках.
При встановленні зв’язків можна опиратися на різні підстави (ключі). Ключі, повинні відображати смислову, семантичну близькість пов'язаних фрагментів. Фактично ключ є ім'ям фрагмента, на який треба перейти. Прямуючи по ключу можна отримати детальніші або більш стислі відомості про об'єкт, що вивчається. При цьому можна читати весь текст, або освоювати матеріал, пропускаючи відомі подробиці. Текст втрачає свою замкнутість, стає принципово відкритим, в нього можна вставляти нові фрагменти, вказуючи для них зв'язки з наявними фрагментами, або прибирати непотрібні відомості. Структура тексту (бази даних, будь-якого іншого матеріалу) не руйнується, і взагалі в гіпертексті немає раз і назавжди заданої структури.
Таким чином, гіпертекстова технологія – це технологія подання неструктурованої вільнонарощуваної інформації. Цим вона відрізняється від інших технологій, де створюються моделі структуризації даних, наприклад, в базах даних. Обробка гіпертексту відкрила нові можливості освоєння інформаційного матеріалу, що відрізняються від традиційного. Замість пошуку інформації за ключем (наприклад, за запитом в базах даних) гіпертекстова технологія пропонує переміщення за ключем від одних об’єктів інформації до інших з врахуванням їх смислової близькості.
Гіпертекстова технологія орієнтована на обробку інформації не замість людини, а разом з людиною, тобто стає авторською. Зручність її використання полягає в тому, що користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з врахуванням своїх індивідуальних здібностей, знань, рівня кваліфікації і підготовки.
Гіпертекст містить не лише інформацію, але і апарат її ефективного пошуку для переміщення.
Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем і алфавітного словника.
Інформаційний матеріал підрозділяється на інформаційні статті, що складаються із заголовка статті і тексту. Інформаційна стаття може бути файлом, закладкою в тексті, web-сторінкою. Заголовок (ім’я файла) – це назва теми або найменування описуваного в інформаційній статті поняття. Текст інформаційної статті містить традиційні визначення і поняття, тобто містить опис теми. У тексті інформаційної статті виділяються ключі, або гіперпосилання, що є заголовками пов'язаних інформаційних статей, в яких може бути дане означення, роз'яснення або узагальнення виділеного поняття.
Ключі повинні візуально відрізнятися (підсвічування, виділення, інший шрифт і так далі) від іншого тексту. Ключем може служити слово або пропозиція. Вони забезпечують асоціативний, семантичний, смисловий зв'язок або відношення між інформаційними статтями.
Тезаурус гіпертексту – це автоматизований словник, що відображує семантичні стосунки між інформаційними статтями і призначений для пошуку слів за їх смисловим вмістом. Термін «Тезаурус» був введений для назви енциклопедії. З латині цей термін перекладається як скарб, запас, багатство.
Тезаурус гіпертексту складається з тезаурусних статей. Тезаурусна стаття має заголовок і список заголовків родинних тезаурусних статей, де вказані тип спорідненості і заголовки інформаційних статей. Заголовок тезаурусної статті збігається із заголовком інформаційної статті. Тип спорідненості або відношень визначає наявність/ відсутність смислового зв’язку. Існують референтні і організаційні типи зв’язку спорідненості.
Референтні відношення вказують на смисловий, семантичний, асоціативний зв'язок двох інформаційних статей. У інформаційній статті, на яку зроблено посилання, може бути дане означення, роз'яснення, поняття, узагальнення, деталізація поняття, виділеного як ключ. Референтні відношення реалізовують семантичний зв'язок типу: рід – вигляд, вигляд – рід, ціле – частина, частина – ціле. Користувач отримує більш загальну інформацію за родовим типом зв'язку, а за видовим – детальну інформацію без повторення загальних відомостей з родових. Тим самим глибина індексування тексту залежить від родовидових відношень.
До організаційних відношень відносяться ті, для яких немає посилань із відношеннями рід – вигляд, ціле – частина, тобто між інформаційними статтями немає смислових зв'язків. Вони дозволяють створити список головних тем, зміст, меню, алфавітний словник.
На основі референтних і організаційних відношень може бути побудована гіпертекстова модель тексту (матеріалу, що не структурується). Гіпертекстова модель зображується у вигляді мережі або графа.
Модель референтних відношень зазвичай зображується мережею. Модель організаційних відношень зображується у вигляді графа або мережі. У вершинах мережі або графа (вузлах) знаходяться заголовки інформаційних статей (імена файлів, сторінок, закладок). Ребро визначає ключ зв'язку (гіперпосилання) і є ім'ям заголовка іншої інформаційної статті, на яку треба перейти для перегляду матеріалу. В результаті будується список заголовків тезаурусної статті, і одночасно ключ стає покажчиком інформаційної статті в цьому списку. Тим самим тезаурус гіпертексту реалізовує пошуковий апарат за смисловими організаційними зв’язками.
Тезаурус гіпертексту може містити не лише прості, але і складні посилання. Вони утворюють неявні посилання. Прикладом їх використання служать тематичні каталоги для пошуку в мережі Інтернет.
Формування тезаурусних статей відповідно до моделі гіпертексту означає індексування тексту.
Повнота зв'язків, відтворених в моделі, і точність встановлення цих зв'язків в тезаурусних статтях, зрештою, визначають повноту і точність пошуку інформаційної статті гіпертексту.
Список головних тем містить заголовки інформаційних статей з організаційними відношеннями. Зазвичай він є змістом книги, звіту або інформаційного матеріалу.
Алфавітний словник містить перелік найменувань всіх інформаційних статей в алфавітному порядку. Він реалізовує організаційні стосунки. Гіпертексти, складені вручну, використовуються давно. До них відносяться довідники, енциклопедії, а також словники, забезпечені розвиненою системою посилань.
Сфера застосування гіпертекстових технологій дуже широка. Першими поширеними інструментами створення гіпертексту стала програма HyperCard, QuickTime фірми APPLE для персональних комп’ютерів Macintosh, програма Linkway корпорації IBM. У більшості сучасних програм гіпертекст використовується для побудови перехресних посилань, наприклад, у всіх офісних програмах. Вся допомога в додатках (help) складається з використанням гіпертекстової технології. Гіпертекстова технологія вбудована в багато інформаційних технологій.

3.2.4 Мережеві технології
Однією з перших мереж, що зробили вплив на подальший розвиток мережевих технологій, була ArpaNet (мережа АРПА), створена п’ятдесяти університетами і фірмами США. Вона «народилася» в 1969 році, коли три ЕОМ в Лос-Анджелесі, Санта-Барбарі і Мендоу-парку об’єдналися в мережу. Потім вона охопила всю територію США, частину Європи і Азії. Мережа АРПА показала технічну можливість і економічну доцільність розробки великих мереж для ефективнішого використання ресурсів ЕОМ і програмного забезпечення.
Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) набули найбільшого поширення з появою персональних комп'ютерів. Вони дозволили підняти на новий рівень управління виробничими об'єктами, підвищити ефективність використання ресурсів ЕОМ, поліпшити якість оброблюваної інформації, почати впровадження безпаперової технології, створити нові технології розподіленої обробки інформації. Об'єднання ЛОМ і глобальних мереж дозволило дістати доступ до світових інформаційних ресурсів.
Введемо ряд понять, необхідних для подальшого викладення матеріалу. ЕОМ, об'єднані в мережу, поділяються на основні і допоміжні. Основні ЕОМ – це ЕОМ користувача (клієнти). Вони виконують всі необхідні інформаційно-обчислювальні роботи і визначають ресурси мережі. Допоміжні ЕОМ (сервери) служать для перетворення і передачі інформації від однієї ЕОМ до іншої по каналах зв’язку і комутаційних машинах (HOST- ЕОМ). До потужності серверів висуваються підвищені вимоги.

Сервер (server) - це спеціалізований комп'ютер, що виконує функції із обслуговування клієнта. Сервер розподіляє ресурси системи: принтери, бази даних, програми, зовнішню пам'ять і так далі. Існують мережеві, файлові, термінальні, сервери баз даних, поштові і ін.
Мережевий сервер (Network server) підтримує виконання функцій мережевої операційної системи: управління обчислювальною мережею, планування завдань, розподіл ресурсів, доступ до файлової системи.
Клієнт (клієнтське застосування) - посилає запит до сервера. Клієнт відповідає за обробку і виведення інформації, а також за передачу запитів серверу. ЕОМ клієнта може бути будь-якою. В наш час клієнтом називають і користувача, і його комп'ютер.
HOST ЕОМ-сервер, встановлений у вузлах мережі, вирішує питання комутації і доступу до мережевих ресурсів: модемів, факс-модемів і ін. Одиницями обміну даними в мережах є повідомлення і пакети.
Повідомлення – порція інформації, подана у вигляді послідовності символів і призначена для передачі по мережі.
Пакет – частина повідомлення, що задовольняє деякий стандарт.
Комутаційна мережа (Interconnect network) утворюється безліччю серверів і HOST-ЕОМ, сполучених каналами зв'язку, які називають магістральними, Як магістральні канали виступають телефонні, оптоволоконні кабелі, супутниковий зв'язок, безпровідний радіозв'язок і ін.
За способом передачі інформації обчислювальні мережі поділяються на мережі комутації каналів, мережі комутації повідомлень, мережі комутації пакетів і інтегральні мережі. Першими з’явилися мережі комутації каналів. Наприклад, щоб передати повідомлення між клієнтами В і Е утворюється пряме з'єднання, що включає канали однієї з груп. Це з'єднання повинне залишатися незмінним протягом всього сеансу. При легкості реалізації такого способу передачі інформації його недоліки полягають в низькому коефіцієнті використання каналів, високій вартості передачі даних, збільшенні часу чекання інших клієнтів.
При комутації повідомлень інформація передається порціями, названими повідомленнями. Пряме з'єднання зазвичай не встановлюється, а передача повідомлення починається після звільнення потрібного каналу, поки повідомлення не дійде до адресата.
HOST-ЕОМ здійснює прийом повідомлень, збір, контроль правильності передачі, маршрутизацію, розбирання і передачу повідомлення. Перевагами комутацій повідомлень є зменшення вартості передачі даних. Недоліками – низька швидкість передачі даних і неможливість проведення діалогу між клієнтами.
При комутації пакетів обмін виконується короткими пакетами фіксованою структурою. Мала довжина пакетів запобігає блокуванню ліній зв'язку, не дає зростати черзі пакетів у вузлах комутації. Вона забезпечує швидке з'єднання, низький рівень помилок, надійність і ефективність використання мережі.
Мережі, що забезпечують комутацію каналів, повідомлень і пакетів, називаються інтегральними. Вони об'єднують декілька комутаційних мереж. Частина каналів застосовується монопольно – для прямого з'єднання як в мережі комутації каналів.
Міжнародна організація стандартів встановила сім рівнів мережі: (Модель OSI) фізичний, канальний, мережевий, транспортний, сеансовий, показний і прикладний. Кожен рівень вирішує свої завдання і обслуговує розташований над ним рівень.
Правила взаємодії різних систем одного рівня називають протоколом. Правила взаємодії сусідніх рівнів в одній системі - інтерфейсом. Кожен протокол має бути прозорим для сусідніх рівнів. Прозорість - властивість передачі інформації, закодованої будь-яким способом, бути зрозумілою взаємодіючим рівням.
Мережеву технологію забезпечує мережева операційна система. Мережевою операційною системою називають реалізацію протоколів і інтерфейсів спільно з реалізацією управління серверами. Частина протоколів реалізовується програмно, частина - мережевими серверами.
Існують такі види мереж:
- локальна мережа (Local area network (LAN)) об'єднує комп'ютери в межах одного підприємства. Існує велика кількість різновидів локальних мереж. Перспективними є мережі інтранет, об’єднуючі локальні мережі, корпорації за допомогою протоколів TCP/IP і HTTP, що реалізовують конвергенцію (злиття, об'єднання) мережевої і гіпертекстової технології.
- регіональні мережі (Metropolitan area network (MAN)) можуть об'єднувати локальні мережі за географічними або тематичними ознаками.
Регіональні мережі країни, континенту, всього світу об'єднуються в глобальні мережі.
Мережі поділяються на суспільні, приватні і комерційні.
Мережа Internet (інтернет) виникла на базі ArpaNet і в даний час «обкутала» землю «Всесвітньою павутиною», ставши мережею мереж. Це некомерційна мережа. Вона не має власника, не існує централізованої організації, яка регулювала б інтереси співтовариства користувачів.
Число користувачів зростає з кожним днем і багато комерційних і суспільних мереж підключаються до інтернету, надаючи все нові можливості користувачам.
Всесвітня павутина виникла, коли в 1989 році була сполучена гіпертекстова технологія з мережевою. Тим самим був винайдений принципово новий спосіб вільного доступу (Web-технологія) в мережу АРПА, яка тут же отримала ім'я Word Wide Web (WWW – Всесвітня павутина).
Вже наступного року до неї підключилося більше 3000 активних мереж і більше 200 тисяч комп'ютерів. Якщо в 1992 році в Мережі діяло 26 Web-серверів, то в січні 2000 року - вже більше 2 мільйонів Web-серверів і більше 300 мільйонів користувачів.

Мережу інтернет можна визначити як об'єднання ЛВС, що задовольняють протокол TCP/IP (протокол управління передачею/міжмережевий протокол), яке має загальний адресний простір, де в кожного комп'ютера є своя унікальна IP-адрес. Проте можна звертатися до мереж, що не задовольняють протокол TCP/IP. Наприклад, система Usenet обслуговується програмою UUCP (Unix-to-Unix-Copy-Program) - програмою копіювання з Unix в Unix за допомогою шлюзів.
Протокол Telnet відповідає за взаємодію програм з мережею і забезпечує доступ до баз даних, каталогів, інших інформаційних послуг.
FTP-протокол передачі файлів (File Transfer Protocol (FTP)) - забезпечує обмін файлами між комп'ютерами. Система файлових архівів FTP глобального і регіонального обхвату містить величезну кількість інформації, накопиченої в FTP-архівах за десятиліття експлуатації комп'ютерних систем, яка як і раніше важлива для фахівців.
Роль HOST- ЕОМ в інтернеті виконують web-сервери.
Web-сервер розбитий на web-сайти (site - сайти). Для створення сайтів розроблені: мова гіпертекстової розмітки HTML (Hyper Text Markup Language) і гіпертекстові редактори. Для переміщення по Web-сторінках і передачі гіпертекстових документів по мережі розроблений протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protokol). Для пошуку web-сторінок з потрібним гіпертекстовим документом розроблені програми пошуку і перегляду, названі навігаторами або браузерами (Brouser). Вони забезпечують інтерфейс користувача з інтернетом. При цьому стиль оформлення екрана і форма подання документа задаються користувачем.
Web-сервер містить web-сторінки з інформацією будь-якого типу (тексти, електронні документи, мультимедійні об'єкти), редактор розмітки HTML, браузери, програми, що реалізовують протоколи TCP/IP, HTTP і ін., мережеву операційну систему, інструменти для організації дискусій (телеконференцій), гіпертекстові СУБД, системи гіпертекстового документообігу і багато інших інструментів.
Web-технологія (WWW-технологія) полягає в тому, що користувач за допомогою гіпертекстового редактора створює гіпертекстовий документ. Він розміщується на web-сервері.
Адміністратор (Administrator) робить посилання в каталозі web-сервера на web-сторінку, щоб браузер зміг її знайти. Після цього будь-який інший користувач за допомогою пошукової системи може дістати доступ до даної web-сторінки.
Розроблено безліч браузерів. Прикладами можуть служити Microsoft Explorer, Navigator Netscape.
Об'єднання декількох локальних мереж на основі протоколів ТСР/ІР і HTTP в межах однієї або декількох будівель однієї корпорації отримало назву intranet (інтрамережі). Підключення інтрамереж до інтернету реалізовує технологію intranet/internet (інтранет/інтернет), що забезпечує користувачеві доступ до будь-яких ресурсів інтернет.
Технологія интранет/интернет відкрила дорогу для розвитку електронної комерції, електронного бізнесу і інших видів електронної діяльності.
Інтернет пропонує багато засобів пошуку інформації. Серед них можна виділити тематичні каталоги, пошукові машини (Searching machines) або роботи індексів, системи пошуку в конференціях Usenet, служби пошуку людей і організацій в Інтернет.
Тематичний каталог є величезною базою даних URL-адрес сайтів різної тематики. URL-адреса (Uniform Resource Locator) - уніфікований покажчик на ресурс - однозначно визначає web-сторінку, може містити інформацію про місцезнаходження файла, тип файла (програма, дані, адреси електронної пошти і так далі), мову програмування, параметри програм.
Приклади основних ресурсів: електронна пошта, глобальна система телеконференцій Usenet, регіональні і спеціалізовані телеконференції, списки розсилки, FTP-системи глобального і регіонального обхвату, пошукові машини в середовищі WWW і багато що інше. Такі ресурси, як електронна пошта, система телеконференцій Usenet, списки розсилки, розглядаються в наступному пункті.
Пошукові машини або роботи індексів - це сервер з величезною базою даних URL-адрес, який автоматично звертається до сторінок WWW за всіма цими адресами, вивчає вміст цих сторінок, формує і переписує ключові слова із сторінок в свої каталоги (індексує сторінки). Більш того, цей сервер звертається до всіх посилань, що зустрічаються на сторінках, і, переходячи до нових сторінок, переписує ключові слова в каталог. Оскільки майже будь-яка сторінка WWW має безліч посилань на інші сторінки, то при подібній роботі пошукова машина зрештою теоретично може обійти всі сайти в інтернеті.
Популярною англомовною пошуковою машиною є Google, AltaVista. Для пошуку в російськомовному Інтернет (рунет) використовують Yandex і Rambler.
Останнім часом майже всі пошукові системи називають порталами.
Портал – сервер, що забезпечує вхід в пошукову систему.
Він забезпечує технології роботи з технічними базами (Technical base) даних, програмами, документами і звільняє користувача від необхідності працювати окремо з тематичними каталогами, пошуковими машинами і так далі. Першим російським порталом став Rambler.ru, українським – Meta.ua. Їх відмінною рисою є те, що вони ведуть статистику відвідувань посилань власної бази даних (каталогів). У рейтинг-класифікаторі можна проглянути вміст тематичного каталога, відсортованого за зменшенням числа відвідування сайтів, за популярністю.
Рамблер забезпечує пошук документів на всіх серверах Росії і СНД: поштову службу, чат, пейджерінг і т. д. Практично всі портали забезпечують технології доступу до новин, роботу телеконференцій (обговорення новин за темами), форуми (дошки оголошень тем) і розсилання щоденних новин і свіжих тематичних матеріалів за списками.
Електронна пошта (E-Mail) – технологія, що забезпечує збереження пересилання повідомлень між видаленими користувачами. За допомогою електронної пошти реалізовується служба безпаперових поштових відносин. Вона є системою збору, реєстрації, обробки і передачі інформації по мережах ЕОМ. Виконує такі функції, як редагування документів перед передачею, їх зберігання в базі поштового сервера, пересилання кореспонденції, перевірка і виправлення помилок, що виникають при передачі, видачі підтвердження про отримання кореспонденції адресатом, отримання і зберігання інформації у власній «поштовій скриньці», перегляд отриманої кореспонденції.
Поштова скринька - спеціально організований файл для зберігання кореспонденції. Кожна поштова скринька має мережеву адресу. Вона формується з імені користувача (Login) і IP адреси поштового сервера. Адреса поштової скриньки відноситься до ресурсів мережі. Поштова скринька складається з корзин: відправлення і отримання. Корзини – це файли поштової скриньки. У корзину отримання поступає вхідна кореспонденція. З корзини відправлень поштовий сервер забирає інформацію для розсилання іншим користувачам. Можуть бути організовані і інші корзини, наприклад корзина для сміття. У неї видаляються непотрібні повідомлення, які у разі потреби можна відновити.
Для пересилання кореспонденції можна встановити безпосередній зв’язок з поштовою скринькою адресата в режимі реального часу - on-line. Он-лайн (інтерактивні) засоби комунікації користувачів (chat, ICQ та інші) передбачають можливість обміну інформацією між двома або великою кількістю користувачів мережі в режимі реального часу через спеціальний чат-сервер. Частиною такого обміну може ставати текстовий діалог, передача графіки прямо в процесі її створення, голосовий і відеозв'язок, обмін файлами. Деякий перелік чатадрес вже включений у використовувану клієнтську програму, наприклад, в програму Microsoft NetMeeting. У реєстраційних списках чатів зазвичай вказуються відомості про місце проживання учасників.
У інтерактивному режимі необхідно чекати ввімкнення комп’ютера адресата. Тому найпоширенішим методом є виділення окремих комп’ютерів як поштових відділень. Вони називаються поштовими серверами. При цьому всі комп’ютери користувачів підключені до найближчого поштового сервера, який одержує, зберігає і пересилає далі по мережі поштові відправлення, поки вони не дійдуть до адресата. Відправка адресатові повідомлення здійснюється у міру його виходу на зв’язок з найближчим поштовим сервером в режимі off-line (поштовий режим).
Поштові сервери реалізовують такі функції: забезпечення швидкої і якісної доставки інформації, управління сеансом зв'язку, перевірку достовірності інформації і коректування помилок, зберігання інформації «до запитання» і повідомлення користувача про кореспонденцію, що поступила на його адресу, реєстрацію і облік кореспонденції, перевірку паролів при запитах кореспонденції, підтримку довідників з адресами користувачів і інше.
Пересилання повідомлень користувачеві може виконуватися в індивідуальному, груповому і загальному режимах. При індивідуальному режимі адресатом є окремий комп'ютер користувача, і кореспонденція містить IP-адресу його поштового сервера і ім’я власника (LOGIN).
При груповому режимі кореспонденція розсилається одночасно групі адресатів. Ця група може бути сформована по-різному. Поштові сервери мають засоби розпізнавання групи. Наприклад, як адреси може бути вказано: «Отримати всім, хто цікавиться даною темою» або вказаний список розсилки.
У загальному режимі кореспонденція доставляється всім користувачам – власникам поштових скриньок. За допомогою двох останніх режимів можна організувати телеконференцію (конференцію), форум (електронні дошки оголошень). Щоб уникнути перевантаження поштових скриньок в поштових серверах зберігаються довідники адрес, що містять фільтри для групових і загальних повідомлень.
Електронна пошта пропонує ряд інших послуг. Глобальна система телеконференцій Usenet, регіональні і спеціалізовані телеконференції побудовані за принципом електронних дошок оголошень, коли користувач може помістити свою інформацію в одній з тематичних груп новин. Потім ця інформація передається користувачам, які підписані на дану групу. Повне число груп новин Usenet перевищує десятки тисяч і відомості про них можна знайти, наприклад, на Yahoo!. Usenet - ключове слово для пошуку глобальної системи телеконференцій. Регіональні і спеціалізовані системи телеконференцій організовуються аналогічно.
Списки розсилання реалізовуються аналогічно системі телеконференції, проте не потребують спеціального клієнтського застосування. Невеликих за обхватом адрес вузькоспеціальних або рекламних списків розсилання в мережі налічується величезна кількість.
Поштові адреси активно накопичуються в спеціальних системах пошуку людей і організацій.
Якщо раніше застосовувалися самостійні пакети програм електронної пошти, то зараз вона включається практично у всі інтегровані програми і системи. Прикладом є офісна програма Outlook Express.
Для пошуку інформації в конференціях Usenet можна використовувати DejaNews, RusNews.
Для того, щоб взнати адреси електронної пошти партнерів, можна скористатися службою пошуку людей і організацій. Служби пошуку людей, в основному, беруть інформацію про електронні адреси з відкритих джерел, таких як конференції Usenet.
Довгий час ресурси цього типу вкрай рідко використовувалися у вирішенні пошукових завдань, проте ситуацію змінила поява в 1996 році служби ICQ. На відміну від чатів, що існували раніше, де реєстрація учасників, як правило, носила анонімний характер і діяла лише впродовж сеансу зв’язку, розробники ICQ запропонували кожному користувачеві реєстраційний номер-ідентифікатор ICQ, який зберігався б за ним постійно.
Це рішення мало грандіозні наслідки в області комп'ютерного спілкування людей. Унікальний ICQ-номер незабаром з'явиться на візитних картках поряд з телефоном, адресою електронної пошти і домашньою сторінкою. При пошуку людей і організацій можна з успіхом використовувати пошукову службу ICQ, яка стає доступною відразу після установлення ICQ-клієнта на комп’ютер користувача.

3.2.5 Технологія мультимедіа
Гіпертекстова технологія показала, що можна посилатися на статтю, що містить текст, графічний, звуковий, відеоматеріал, мультиплікацію. Це дозволило створити нову технологію, що дозволяє працювати з різними середовищами (media).
Мультимедіа – це інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відеозображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом. Мультимедійні дані називають об'єктами реального часу.
Появі систем мультимедіа сприяв технічний прогрес: зросла оперативна і зовнішня пам’ять ЕОМ, з’явилися якісні графічні дисплеї, збільшилася якість аудіо- та відеотехніки, з’явилися лазерні компакт-диски, flash-накопичувачі і ін. Проте об’єднання різнорідної апаратури з комп’ютером для реалізації технології мультимедіа потребувало вирішення багатьох складних проблем.
Мультимедіа-акселератор (Multimedia-accelerator) – програмно-апаратні засоби, які об’єднують базові можливості графічних акселераторів з однією або декількома мультимедійними функціями, які потребують підключення до комп’ютера додаткових пристроїв.
До мультимедійних функцій відносяться: цифрова фільтрація і масштабування відео, апаратне цифрове стискання-розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних з тривимірною графікою (3D), підтримка «живого» відео на моніторі, наявність композитного відеовиходу, виведення TV-сигналу (телевізійного) на дисплей.
Графічний акселератор (Graphic accelerator) є програмно-апаратним засобом прискорення графічних операцій: перенесення блока даних, зафарбовування об’єкта, підтримки апаратного курсора. Відбувається розвиток техніки мікросхем з метою збільшення продуктивності електронних пристроїв і мінімізації їх геометричних розмірів. Мікросхеми, що виконують функції компонентів звукової плати, об'єднуються на одній мікросхемі розміром із сірникову коробку. І межі цьому немає.
У 1989 році був введений термін «віртуальна реальність» для позначення штучного тривимірного світу – кіберпростору, що створюється мультимедійними технологіями і сприймається людиною за допомогою спеціальних пристроїв: шлемів, окулярів, рукавичок і т. д. Кіберпростір відрізняється від звичайних комп'ютерних анімацій точнішим відтворенням деталей і працює в режимі реального часу.

Технологія мультимедіа включена в офісні програми, в багато інтегрованих технологій і системи. З використанням мультимедійної і гіпертекстової технологій створюються мультимедійні бази даних, наприклад, торговельні каталоги, в які додаються мультимедійні анотації. Прикладом мультимедійного інструменту є програма 3D Studio MAX.

3.2.6 Технології відеоконференції
Відеоконференція – це технологія, що забезпечує двом або більше віддаленим один від одного користувачам можливість спілкуватися між собою, бачити і чути інших учасників «зустрічі», і спільно працювати на комп'ютерах. Відеоконференція прискорює діловий процес в бізнесі, підвищує ефективність використання часу і ресурсів, розширює і підвищує якість обслуговування учасників, оскільки розрізнені дані, що зберігаються в локальних базах, можуть оброблятися спільно учасниками конференції.
На ринку відеоконференцій існує три сектори. Перший – настільні відеоконференції. Вони орієнтовані на бізнес – використання, спільну роботу з документами з підтримкою звуку і відео. Другий сектор – групові відеоконференції, орієнтовані, в основному, на звук і відео. Зазвичай вони встановлюються в спеціально обладнаних кімнатах – конференцзалах. Третій – студійні відеоконференції, їх ціни ще вищі, якість краща, причому документи спільно не обробляються.
На ринку настільних відеоконференцій лідером є технологія ProShare. Останні версії забезпечують вихід в Інтернет. Фірма Microsoft розробила програму NetMeeting, що забезпечує проведення відеоконференцій для масових користувачів.
Технологія відеоконференцій породила новий вигляд передачі інформації – відеопошта. Це вигляд зв'язку є розширенням електронної пошти (текстової) і нагадує роботу автовідповідача. Людину, що робить виклик по відеотелефону, «вітає» зображення, що викликається, після чого воно просить залишити текст або голосовий лист.

3.2.7 Інтелектуальні інформаційні технології

Інформаційні технології мають справу з інформацією у вигляді фактів, даних, документів. Інтелектуальні інформаційні технології перетворять інформацію в знання. Знання [6] - вигляд інформації, що зберігається в базах знань і відображає знання людини-фахівця (експерта) з певної наочної області; безліч всіх поточних ситуацій в наочної області і способи переходу від одного опису об’єкта до іншого. Для знань характерні внутрішня інтерпретація (тлумачення), структурованість, зв'язність і активність. Кажучи образно:

Знання = факти + переконання + правила.

Знання пов'язані з людським чинником, оскільки в його означення входить «переконання», що властиве лише людському інтелекту. Тому інформаційні технології, пов'язані з обробкою знань або використовуючи алгоритми, аналогічні принципам діяльності людського мозку, стали називати інтелектуальними.
Одночасно з появою першої ЕОМ почали проводити роботи із створення штучного інтелекту.
Штучний інтелект – властивість автоматичних і автоматизованих систем виконувати окремі функції інтелекту людини, наприклад, вибирати і приймати оптимальні рішення на основі раніше отриманого досвіду і раціонального аналізу зовнішніх умов. Створення штучного інтелекту пов’язане з моделюванням нервової вищої діяльності. Виділяють два основні підходи до його дослідження і моделювання - імітаційний і прагматичний.
Імітаційний підхід ставить собі за мету імітувати і результати роботи мозку, і принципи його дії, тобто зрозуміти, як саме працює мозок.
Прагматичний підхід не цікавиться тим, як працює мозок. Він ставить за мету знайти методи, що дозволяють машині вирішувати складні інтелектуальні завдання, які уміє вирішувати лише людина.

3.2.8 Технології забезпечення безпеки обробки інформації
При використанні будь-якої інформаційної технології слід звертати увагу на наявність засобів захисту даних, програм, комп'ютерних систем.
Безпека даних включає забезпечення достовірності даних і захист даних і програм від несанкціонованого доступу, копіювання, зміни.
Достовірність даних контролюється на всіх етапах технологічного процесу. Розрізняють візуальні і програмні методи контролю. Візуальний контроль виконується на домашинному і завершальному етапах. Програмний - на машинному етапі. При цьому обов'язковий контроль при введенні даних, їх корегуванні, тобто скрізь, де є втручання користувача в обчислювальний процес. Контролюються окремі реквізити, записи, групи записів, файли. Програмні засоби контролю достовірності даних закладаються на стадії робочого проектування.
Захист даних і програм від несанкціонованого доступу, копіювання, зміни реалізовується програмно-апаратними методами і технологічними прийомами. До програмно-апаратних засобів захисту відносять паролі, електронні ключі, електронні ідентифікатори, електронний підпис, засоби кодування, декодування даних. Для кодування, декодування даних, програм і електронного підпису використовуються криптографічні методи. Засоби захисту аналогічні, за словами фахівців, дверному замку. Замки зламуються, але ніхто не прибирає їх з дверей, залишивши квартиру відкритою.
Технологічний контроль (Technological control) полягає в організації багаторівневої системи захисту програм і даних від вірусів, неправильних дій користувачів, несанкціонованого доступу.
Найбільша шкода і збитки приносять віруси. Захист від вірусів можна організувати так само, як і захист від несанкціонованого доступу.
Технологія захисту є багаторівневою і містить такі етапи:

Вхідний контроль нових програм або файлів, який здійснюється групою спеціально підібраних детекторів, ревізорів і фільтрів. Можна провести карантинний режим. Для цього створюється прискорений комп’ютерний календар. При кожному наступному експерименті вводиться нова дата і спостерігається відхилення в старому програмному забезпеченні. Якщо відхилення немає, то вірус не виявлений.
Сегментація жорсткого диска. При цьому окремим розділам диска присвоюється атрибут Read Only.
Систематичне використання резидентних програм-ревізорів і фільтрів для контролю цілісності інформації, наприклад Antivirus і т. д.
Архівації підлягають і системні, і прикладні програми. Якщо один комп'ютер використовується декількома користувачами, то бажана щоденна архівація. Для архівації можна використовувати WІNZIP і ін.

Ефективність програмних засобів захисту залежить від правильності дій користувача, які можуть бути виконані помилкова або із злим наміром. Тому слід зробити такі організаційні заходи захисту:

загальне регулювання доступу, що включає систему паролів і сегментацію вінчестера;
навчання персоналу технології захисту;
забезпечення фізичної безпеки комп'ютера і носіїв інформації;
підготовка правил архівації;
зберігання окремих файлів в шифрованому вигляді;
створення плану відновлення вінчестера і зіпсованої інформації.

Як організаційні заходи захисту при роботі в Інтернет рекомендують:

забезпечити антивірусний захист комп’ютера;
програми антивірусного захисту повинні постійно оновлюватися;
перевіряти адреси невідомих відправників листів, оскільки вони можуть бути підробленими;
не відкривати підозрілі вкладення в листи, оскільки вони можуть містити віруси;
нікому не повідомляти свій пароль;
шифрувати або не зберігати конфіденційні відомості в комп'ютері, оскільки захист комп'ютера може бути зламаний;
дублювати важливі відомості, оскільки їх може зруйнувати поломка устаткування або ваша помилка;
не відповідати на листи незнайомих адресатів, аби не бути переобтяженим потоком непотрібної інформації;
не залишати адресу поштової скриньки на web-сторінках;
не читати непрохані листи;
не пересилати непрохані листи, навіть якщо вони цікаві, оскільки вони можуть містити віруси.

Для шифрування файлів і захисту від несанкціонованого копіювання розроблено багато програм, наприклад Catcher. Одним з методів захисту є прихована мітка файла: мітка (пароль) записується в сектор на диску, який не прочитується разом з файлом, а сам файл розміщується з іншого сектора, тим самим файл не удається відкрити без знання мітки.
Відновлення інформації на вінчестері - важке завдання, доступне системним програмістам з високою кваліфікацією. Тому бажано мати декілька комплектів носіїв інформації для архіву вінчестера і вести циклічний запис на ці комплекти.
Періодично слід оптимізувати розташування файлів на вінчестері, що істотно полегшує їх відновлення.
Безпека обробки даних залежить від безпеки використання комп'ютерних систем. Комп'ютерною системою називається сукупність апаратних і програмних засобів, різного роду фізичних носіїв інформації, власне даних, а також персоналу, обслуговуючого перераховані компоненти.
В наш час в США розроблений стандарт оцінок безпеки комп'ютерних систем, так звані критерії оцінок придатності. В ньому враховуються чотири типи вимог до комп’ютерних систем:

вимоги до проведення політики безпеки – security policy;
ведення обліку використання комп'ютерних систем – accounts;
довіра до комп'ютерних систем;
вимоги до документації.

Вимоги до проведення послідовної політики безпеки і ведення обліку використання комп’ютерних систем залежать одні від одних і забезпечуються засобами, закладеними в систему, тобто вирішення питань безпеки включається в програмні і апаратні засоби на стадії проектування.
Порушення довіри до комп'ютерних систем, як правило, буває викликано порушенням культури розробки програм: відмовою від структурного програмування. Для тестування на довіру потрібно знати архітектуру програми, правила стійкості її підтримки, тестовий приклад.
Вимоги до документації означають, що користувач повинен мати вичерпну інформацію з усіх питань. При цьому документація має бути лаконічною і зрозумілою. Лише після оцінки безпеки комп'ютерної системи вона може поступити на ринок.

Слід запам'ятати

Технології офісних програм дозволяють виконувати такі функції, як робота з текстом, електронними таблицями, зберігання даних в локальній базі, підготовка ілюстративного матеріалу, обмін даними з видаленими користувачами і створення web-сторінок.
Графічні процесори забезпечують технології, що дозволяють створювати і модифікувати графічні образи.
Технологія OLE дозволяє пов’язувати об'єкти (програми, тексти, документи, рисунки, таблиці і т. д.), створені різними програмами, в єдиний документ.
Гіпертекстова технологія – це технологія подання неструктурованої вільнонарощуваної інформації.
Мережева операційна система забезпечує роботу мережевих інформаційних технологій.
Електронна пошта є технологією для зберігання і пересилки повідомлень між віддаленими користувачами.
Мультимедіа – це інтерактивна технологія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відеозображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.

3.3 Технології інтегрованих інформаційних систем загального призначення

3.3.1 Технології геоінформаційних систем
В наш час все більшого поширення набувають технології геоінформаційних систем (ГІС), призначених для обробки всіх видів даних, включаючи географічні і просторові.
Дані, які описують будь-яку частину поверхні землі або об’єкти, що знаходяться на цій поверхні, називаються географічними даними. Вони показують об’єкти з точки зору розміщення їх на поверхні Землі, тобто є «географічно прив’язаною» картою місцевості.
Просторові дані – дані про місце розташування, розташування об'єктів або поширення явищ – подані в певній системі координат, словесному і числовому описі. Кожен об'єкт (країна, регіон, місто, вулиця, підприємство і т. д.) описується шляхом присвоєння йому атрибутів і операцій. Атрибути – текстові, числові, графічні, аудіо-, відеодані.
Для роботи геоінформаційних систем потрібні потужні апаратні засоби: запам’ятовувальні пристрої великої ємності, системи відображення, устаткування високошвидкісних мереж.
В основі будь-якої геоінформаційної системи лежить інформація про будь-яку ділянку земної поверхні: країни, континенту або міста. Інформаційна база (Іnformative base) даних організовується у вигляді набору шарів інформації. Основний шар містить географічні дані (топографічну основу). На нього накладається інший шар, що несе інформацію про об'єкти, що знаходяться на даній території: комунікації, промислові об'єкти, комунальне господарство, землекористування, ґрунти і інші просторові дані. Наступні шари деталізують і конкретизують дані про перераховані об'єкти, поки не буде надана повна інформація про кожен об'єкт або явище. В процесі створення і накладання шарів один на одного між ними встановлюються необхідні зв'язки, що дозволяє виконувати просторові операції з об'єктами за допомогою моделювання і інтелектуальної обробки даних.
Як правило, географічні дані подаються графічно у векторному вигляді, що дозволяє зменшити об'єм інформації, яка зберігається, і спростити операції із візуалізації.
З графічною інформацією пов'язана текстова, таблична, розрахункова інформація, координаційна прив'язка до карти місцевості, відеозображення, аудіокоментарі, база даних з описом об'єктів і їх характеристик. Багато ГІС включають аналітичні функції, які дозволяють моделювати процеси, ґрунтуючись на картографічній інформації.
Основні сфери використання геоінформаційних систем:

геодезичні, астрономо-геодезичні і гравіметричні роботи;
топологічні роботи;
картографічні і картовидавничі роботи;
аерознімальні роботи;
формування і ведення банків даних перерахованих вище робіт для всіх рівнів управління України;
відображення політичного устрою світу;
формування атласу автомобільних і залізних доріг, кордонів і т. д.
У економічній сфері технології геоінформаційних систем забезпечують:
виконання функцій податковими і страховими службами, оскільки надають наочну інформацію про знаходження підвідомчих підприємств і їх характеристику;
відстежування фінансових потоків в банківській сфері;
інформаційне забезпечення будівництва автомобільних, залізних доріг;
роботу з географічними і просторовими даними комерційним організаціям.

Лідерами геоінформаційних систем на вітчизняному ринку є системи Arcgis, ArcІnfo, ArcView і ін.

3.3.2 Технології розподіленої обробки даних

Однією з найважливіших мережевих технологій в економічних інформаційних системах є розподілена обробка даних. Те, що персональні комп'ютери розташовані на робочих місцях, тобто на місцях виникнення і використання інформації, дало можливість розподілити їх ресурси по окремих функціональних сферах діяльності і змінити технологію обробки даних у напрямі децентралізації. Розподілена обробка даних дозволяє підвищити ефективність задоволення інформаційної потреби інформаційного працівника, що змінюється, і, тим самим, забезпечити гнучкість рішень, що приймаються ним. Переваги розподіленої обробки даних виражаються в:

збільшенні числа віддалених взаємодіючих користувачів, що виконують функції збору, обробки, зберігання, передачі інформації;
знятті пікових навантажень із централізованої бази шляхом розподілу обробки і зберігання локальних баз даних на різних ЕОМ;
забезпеченні доступу інформаційному працівникові до обчислювальних ресурсів мережі ЕОМ;
забезпеченні обміну даними між віддаленими користувачами.

Формалізація концептуальної схеми даних спричинила можливість класифікації моделей подання даних на ієрархічні, мережеві і реляційні. Це відбилося в понятті архітектури систем управління базами даних (СУБД) і технології обробки. Для обробки даних, розміщених на віддалених комп'ютерах, розроблені мережеві СУБД, а сама база даних називається розподіленою.
Розподілена обробка і розподілена база даних не є синонімами. Якщо при розподіленій обробці проводиться робота з базою, то маємо на увазі, що подання даних, змістовна обробка даних бази виконуються на комп’ютері клієнта, а підтримка бази в актуальному стані - на файл-сервері. Розподілена база даних може розміщуватися на декількох серверах і для доступу до віддалених даних треба використовувати мережеву СУБД. Якщо мережева СУБД не використовується, то реалізовується розподілена обробка даних.
При розподіленій обробці клієнт може послати запит до власної локальної бази або віддаленої. Віддалений запит – це одиничний запит до одного сервера. Декілька віддалених запитів до одного сервера об'єднуються у віддалену транзакцію.
Якщо окремі запити транзакції обробляються різними серверами, то транзакція називається розподіленою. При цьому запит транзакції обробляється одним сервером. Якщо запит транзакції обробляється декількома серверами, він називається розподіленим.
Лише обробка розподіленого запиту підтримує концепцію розподіленої бази даних.
Існують різні технології розподіленої обробки даних.
Однією з перших технологій розподіленої обробки даних була технологія файл-сервер. За запитом клієнта файл-сервер пересилає запитаний файл. Цілісність і безпека даних не забезпечується в належній мірі. Файл-сервер містить базу даних і файлову систему для забезпечення запитів, розрахованих на багато користувачів.
Мережеві СУБД, основані на технології файл-сервер, також не забезпечують безпеку і цілісність даних. При збільшенні числа запитів падає продуктивність системи, оскільки файл-сервери реалізовують принцип «все або нічого». Повні копії файлів бази переміщаються по мережі, збільшується трафік мережі, що може призвести до збільшення часу очікування клієнтів. Трафік мережі – це потік повідомлень в мережі.
На зміну була розроблена технологія клієнт-сервер. Технологія клієнт-сервер (Technology is a client-server) є потужнішою, оскільки дозволила поєднати переваги розрахованих на одного користувача систем (високий рівень діалогової підтримки, дружний інтерфейс, низька ціна) з перевагами більших комп’ютерних систем (підтримка цілісності, захист даних, багатозадачність).
Файл-сервер замінений сервером баз даних, який містить базу даних, мережеву операційну систему, мережеву СУБД.
Сервер баз даних обробляє запити клієнтів, вибирає необхідні дані з бази, посилає їх клієнтам по мережі, виконує оновлення інформації, забезпечує цілісність і безпеку даних.
Технологія клієнт-сервер дозволяє незалежно нарощувати потужності сервера баз даних, збільшуючи число підтримуваних ним послуг, і клієнта, що використовує нові програми.
Для доступу до сервера баз даних і маніпулювання даними застосовується мова запитів SQL. За запитом клієнта надходить не повна копія файла, а логічно необхідна порція даних. Тим самим зменшується трафік мережі, що дозволяє збільшити число обслуговуваних користувачів.
До недоліків технології клієнт-сервер можна віднести те, що за відсутності мережевої СУБД важко організувати розподілену обробку.
Платформу сервера баз даних визначають операційна система комп'ютера клієнта і мережева операційна система. Під платформою розуміють різні типи процесора, операційну систему, додаткове устаткування і підтримуючих його програмних засобів, на яких можна встановити нові програми. Мережеві операційні системи серверів баз даних – Unix, Windows NT, Linux і ін.
В наш час найбільш популярними серверами баз даних є Microsoft SQL-server, SQLbase-server, Oracle-server і ін.
Поєднання гіпертекстової технології з технологією баз даних дозволило створити розподілені гіпертекстові бази даних. Розробляються гіпертекстові моделі внутрішньої структури бази даних і розміщення баз даних на серверах.
Гіпертекстові бази даних містять гіпертекстові документи і забезпечують найшвидший доступ до видалених даних. Гіпертекстові документи можуть бути текстовими, цифровими, графічними, аудіо- і відеофайлами. Тим самим створюються розподілені мультимедійні бази.
Гіпертекстові бази даних створені за багатьма наочними областями. Практично до всіх забезпечується доступ через Інтернет. Прикладами гіпертекстових баз даних є правові системи: Гарант, Юсис, Консультант +, ін.
Зростання об’ємів розподілених баз даних виявило такі проблеми їх використання:

управління розподіленими системами дуже складне;
створення нових програм, що забезпечують розподілену обробку, обходиться дорожче, ніж планувалося;
продуктивність багатьох програм в розподілених системах недостатня;
ускладнилося вирішення проблем безпеки даних.

Вирішенням цих проблем стає використання великих ЕОМ, названих мейнфреймами. Нове сімейство мейнфреймів IBM S/390 має оперативну пам'ять від 8 гігабайт. За допомогою web-сервера можна підключатися до мережі Інтернет і вести комерційну діяльність.

3.3.3 Технології інформаційних сховищ
Використання баз даних не дає бажаного результату автоматизації діяльності підприємства. Причина проста: реалізовані функції зберігання, обробки даних за запитом значно відрізняються від функцій ведення бізнесу, оскільки дані, зібрані в базах, не адекватні інформації, яка потрібна особам, що приймають рішення. Вирішенням даної проблеми стала реалізація технології інформаційних сховищ (складів даних).
Технології інформаційного сховища забезпечують збір даних з існуючих внутрішніх баз підприємства і зовнішніх джерел формування, зберігання і експлуатацію інформації як єдиної, зберігання аналітичних даних (знань) у формі, зручній для аналізу і ухвалення управлінських рішень. До внутрішніх баз даних підприємства відносяться локальні бази (бухгалтерський облік, фінансовий аналіз, кадри, розрахунки з постачальниками і покупцями і так далі). До зовнішніх баз - будь-які дані, доступні по Інтернету і розміщені на web-серверах підприємств-конкурентів, урядових і законодавчих органів, інших установ.
Відмінність реляційних баз даних від інформаційного сховища полягає в тому, що:
• реляційні бази даних містять лише оперативні дані організації. Інформаційне сховище забезпечує доступ як до внутрішніх даних організації, так і до зовнішніх джерел даних, доступних по Інтернету;
• база даних орієнтована на одну модель даних функціональної підсистеми. Бази забезпечують запити оперативних даних організації. Інформаційні сховища підтримують велике число моделей даних, включаючи багатовимірні, що забезпечує ретроспективні запити (запити за минулі роки і десятиліття), запити як до оперативних даних організації, так і до даних зовнішніх джерел;
• дані інформаційних сховищ можуть розміщуватися не лише на сервері, але і на вторинних пристроях зберігання.
Технологія інформаційних сховищ стала можливою після появи мейнфреймів і вторинних пристроїв – оптичних і flash-пристроїв зберігання даних з високою ємністю.
Для розміщення і доступу до даних на таких пристроях розроблений ряд файлових систем. Найбільш використовувані технології реалізовують системи HSM (Hierarchical Storage Management) і DM (Data Migration). HSM реалізовує технології ієрархічного сховища, Data Migration - міграції даних. HSM-система створює начебто «продовження» дискового простору файлового сервера на вторинних пристроях (бібліотеках-автоматах).
Для зберігання даних в інформаційних сховищах зазвичай використовуються виділені сервери, кластери серверів (група накопичувачів, відеопристроїв із загальним контролером), мейнфрейми.
Для доступу до інформаційних сховищ потрібні технології, що задовольняють такі умови:

мала затримка. Сховища даних породжують два типи трафіка. Перший містить запити користувачів, другий – відповіді. Для формування відповіді потрібний час. Але оскільки число користувачів велике, час відповіді стає невизначеним. Для звичайних даних така затримка не істотна, а для мультимедійних - істотна;
висока пропускна спроможність. Оскільки дані для відповіді можуть знаходитися в різних базах на значних відстанях одна від одної, потрібний час на формування відповіді;
надійність. При роботі з кластерами серверів інтенсивний обмін даними потребує, аби вірогідність втрати пакета була дуже мала;
можливість роботи на великих відстанях, оскільки сервери кластера можуть бути віддалені один від одного.

Всі ці вимоги задовольняє АТМ-технологія, технології Fast Ethernet, Fibre Channel і ін.
Особливість технологій інформаційного сховища полягає в тому, що вони пропонують середовище накопичення даних, яке не лише надійне, але й оптимальне з точки зору доступу до даних і маніпулювання ними.
Інформаційне сховище забезпечує засоби для перетворення великих об'ємів деталізованих даних локальних баз за допомогою статистичних методів у форму, яка зручна для стратегічного планування» реорганізації бізнесу, ухвалення обґрунтованих управлінських рішень. Воно забезпечує «злиття» відомостей з внутрішніх і зовнішніх джерел в потрібну наочно орієнтовану форму.
В процесі злиття дані:

очищаються для усунення непотрібної для аналізу інформації (адреси, поштові індекси, ідентифікатори записів і так далі);
перетворяться в єдину структуру зберігання з різних типів даних наочних застосувань;
при об'єднанні даних з внутрішніх і зовнішніх джерел виконується їх перетворення в єдиний формат.
узгоджуються в часі, тобто приводяться у відповідність до одного моменту часу (наприклад, до єдиного курсу долара на даний момент), для використання в порівняннях, трендах, прогнозах.

При злитті даних з різних джерел і розміщенні їх в інформаційному сховищі забезпечується:

наочна орієнтація. Дані організовані відповідно до способу їх виставлення в наочних застосуваннях. На відміну від локальних баз інформаційне сховище містить агреговані дані і не містить непотрібну з точки зору аналізу інформацію, що значно скорочує об'єми інформації, яка зберігається;
цілісність і внутрішній взаємозв'язок. Хоча дані об’єднуються з різних внутрішніх і зовнішніх джерел, вони об'єднані єдиними законами найменування, способами вимірювання розмірності і так далі.

У різних джерелах однакові за найменуванням дані можуть мати різні форми виставлення (наприклад, дати) або назви (наприклад, «вірогідність доведення інформації» в одному джерелі і «вірогідність залучення інформацією» - в іншому). Подібні невідповідності видаляються автоматично;

відсутність тимчасової прив'язки. Оперативні бази організації містять дані за невеликий інтервал часу (тиждень, місяць), що досягається за рахунок періодичної архівації даних. Інформаційне сховище містить ретроспективні дані, накопичені за великий інтервал часу (роки, десятиліття);
узгодження в часі; дані узгоджуються в часі (наприклад, наводяться до єдиного курсу рубля на даний момент) для використання в порівняннях, трендах і прогнозах;
незмінність. Дані не оновлюються і не змінюються, а лише перезавантажуються і прочитуються з джерел на сервер, підтримуючи концепцію «одного правдивого джерела». Дані доступні лише для читання, оскільки їх модифікація може призвести до порушення цілісності даних сховища.

Додатково клієнтам інформаційне сховище забезпечує вибір потрібної їм інформації за запитами. Запити клієнтів об'єднуються в розподілені транзакції.
Використання інформаційних сховищ дає істотний виграш по продуктивності в системах підтримки ухвалення рішень, в системах обробки великого числа транзакцій з великим об'ємом оновлення даних. Самі системи на базі інформаційних сховищ називають транзакційними системами OLTP (On-Line Transaction Processing).
Для опису і управління даними в інформаційному сховищі використовується метабаза. Мета - приставка, яка вказує на те, що об'єкт відноситься до вищого рівня абстракції. Метабаза містить метадані, які описують, як влаштовані дані інформаційного сховища, частоту змін даних в джерелах, джерела даних (можливі посилання на розподілені бази, розміщені на серверах з іншими платформами), хто і як може користуватися даними, права доступу і ін.
Розглянемо три типи архітектури інформаційних сховищ (level of architecture of informative depositories): вітрини даних, дво- і трирівнева архітектура.
Вітрини даних – невеликі сховища із спрощеною архітектурою, призначені для зберігання частини даних інформаційного сховища з метою зняття навантаження з основного інформаційного сховища. В основному вітрини містять відповіді на конкретну низку запитань, наприклад, дані АРМ співробітників організації. Інформація в різних вітринах може дублюватися.
Дворівнева архітектура інформаційного сховища забезпечує ретроспективні запити (запити даних за минулі роки), аналіз тенденцій, підтримку ухвалення стратегічних рішень. Вони орієнтовані на оперативні бази організації і зовнішні джерела, доступні по інтернету.

Трирівнева архітектура інформаційного сховища забезпечує наявність інформаційного сховища і вітрин даних за рахунок використання вітрин даних прискорюється обслуговування і збільшується число користувачів за порівнянням з дворівневою архітектурою.

Прикладами інформаційних сховищ може служити середовище Oracle VLM, розроблене фірмами Oracle і Digital, Red Brick Warehouse 5.0 корпорацій Red Brick Systems, Business Information Warehouse і ін.

3.3.4 Технології електронного документообігу
Перші системи електронного документообігу (СЕД) складалися з трьох частин: системи управління документами, системи масового введення паперових документів, системи автоматизації ділових процесів.
Система управління документами забезпечує інтеграцію з додатками, зберігання даних на різних пристроях, розподілену обробку даних, пошук, індексацію електронних документів, колективну роботу з електронними документами.
Різноманітність електронних документів на підприємстві породжує використовувані програми: загального призначення (word, excel, access і ін.) і наочні (бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками, фінансовий аналіз і ін.). Інтеграція з ними здійснюється на рівні операцій з файлами, тобто операції - відкриття, закриття, створення, збереження та інші - заміщаються відповідними операціями системи управління документами. Інтеграція виконується автоматично.
Наступним завданням є забезпечення зберігання електронних документів на різних носіях (серверах, оптичних дисках, бібліотеках-автоматах і так далі). До того ж треба забезпечити швидкий пошук і доступ до різних пристроїв зберігання інформації, аби чинники доступності і вартості зберігання завжди були в оптимальному співвідношенні залежно від важливості і актуальності інформації. Для цього використовують технології інформаційних сховищ HSM і Data Migration – автоматичну міграцію документів.
Для забезпечення розподіленої обробки даних в режимі реального часу (on-line) можна по мережі за допомогою запитів, об'єднаних в транзакції, отримати дані з інформаційного сховища. Можна за допомогою Web-сервера підприємства під’єднатися до Інтернет і тим самим дістати доступ до віддалених даних. Можна в поштовому режимі (off-line) по електронній пошті послати запит в інформаційне сховище, задавши критерії вибору даних. За цими критеріями буде сформований список документів і переправлений користувачеві. Цим способом комерційна служба може надавати інформаційні послуги.
Для організації швидкого пошуку документів використовується їх індексація. Система індексації буває атрибутивною або повнотекстовою.
При атрибутивній індексації електронному документу присвоюється деякий набір атрибутів, поданих текстовими, числовими, або іншими полями, за якими виконуються пошук і доступ до шуканого документа.
Зазвичай це виглядає як картка в каталозі бібліотеки, на якій записано ім'я автора, дату, тип документа, декілька ключових слів, коментарі. Пошук ведеться поодинці або за декількома атрибутами (полями), або за всією сукупністю.
При повнотекстовому індексуванні всі слова, з яких складається документ, за винятком незначних для пошуку слів, заносяться в індекс. Тоді пошук можливий за будь-яким вхідним словом або за їх комбінацією. Можлива комбінація методів, що ускладнює систему, але спрощує користувачеві роботу з нею.
Відмітимо, що пошук в Інтернеті організований аналогічно.
Ряд проблем виникає при колективній роботі з документами. Для запобігання одночасному редагуванню документа двома або більш користувачами пріоритет віддається користувачеві, що першим відкрив документ. Всі інші користувачі працюють з документом в режимі «лише для читання».
Оскільки багато користувачів можуть редагувати і вносити зміни до документа, їм видаються повноваження на редагування документа, всі зміни протоколюються аби дати можливість адміністраторові відстежити етапи проходження документа через інстанції і його еволюцію.
Кожному співробітникові призначається пароль і право доступу. Права доступу також розділяються. Одні можуть виконувати повне редагування і знищення документа, інші - лише переглядати. Третім дозволений доступ до окремих полів документа.
Якщо доводиться мати справу з документом не в текстовому форматі, а у вигляді факсимільного зображення (наприклад, фото), то його редагування неможливе, переклад в текстовий формат не раціональний. Тоді накладається другий, «прозорий», шар з коментарями і змінами. При цьому коментарі піддаються редагуванню звичайним способом. Для реалізації більшості функцій управління документами використовують EDMS-сервер (Electronic Document Management System). Приклад системи управління документами – DOCS OPEN корпорації РС DOCS.
Другу частину електронного документообігу складає система масового введення паперових документів. Ця система призначена для масового введення паперових документів архіву за допомогою сканера і перекладу їх в електронний вигляд за допомогою виконання операцій вирівнювання зображень, чищення, підготовки документа до розпізнавання, розпізнавання, формування завдання.
Для виконання операції сканування сканер повинен забезпечувати прийнятну якість при високій швидкості сканування.
В разі перекосів, що виникають при скануванні, застосовується операція вирівнювання зображення документа.
Багато паперових документів містять плями, шорсткості, лінії згину і інші дефекти, які око не помічає. Вони переходять в електронний образ документа і заважають при електронній обробці.
Тому виконується операція чищення зображення. Крім того, частенько документи мають фон, однобарвний або різноколірний (наприклад, на цінних паперах), який необхідно зняти за допомогою фільтрації і виділення.
У контексті обробки документи поділяються на дві групи – просто документи і форми. Форми, на відміну від просто документів, містять масу надлишкової, з точки зору електронної обробки, інформації. До неї відносяться піктограми, графлення, підписи і так далі Також виникають труднощі, коли елементи букв перетинаються з елементами форм. У цих випадках виконують операцію підготовки документа до розпізнавання. Елементи форм видаляють так, щоб не постраждав текст.
Для виконання операції розпізнавання розроблене велике число систем розпізнавання, які можна поділити на два класи: системи оптичного розпізнавання OCR, які працюють лише з поліграфічним текстом, і інтелектуальні системи розпізнавання ICR, що працюють з рукописним текстом.
Системи ICR розпізнають також штрих-коди, спеціальні мітки. Системи розпізнавання відносяться до транзакційних систем OLTP. Останнім часом системи масового введення друкарських документів отримали назву OCR-систем.
Для кожного документа, що пройшов систему масового введення, створюється завдання. Завдання розміщуються на сервері баз даних. Вони містять інформацію, що дозволяє управляти рухом документа і виконанням дій над ним.
Після того, як документ розпізнаний, він поступає в систему управління документами, де проводиться його індексація.
Частина операцій системи масового введення реалізовується програмно, інша - сервером.
Для забезпечення перерахованих операцій виділяють сервер програм, сервер сканування і попередньої обробки зображень, сервер обробки зображень і розпізнавання (OCR-сервер або ICR-сервер). Число серверів може бути різним, для їх координації використовуються сервери баз даних.
У багатьох системах функції управління документами і масового введення поєднані.
Третя частина електронного документообігу - автоматизація ділових процесів (АДП). Вона призначена для моделювання діяльності кожного співробітника, що працює з електронними документами. Складається з графічного редактора, модуля перетворення карт ділових процесів, модуля управління діловими процесами.
Введемо ряд визначень. Для опису діяльності співробітників підприємства використовуються методи моделювання, здатні враховувати більшість ситуацій, які можуть виникнути в реальному житті. Моделювання означає метод дослідження процесів і явищ на їх моделях. Для опису складних ділових процесів (бізнес-процесів) розробляють модель бізнесу. Модель бізнесу дає образ основних господарських процесів (бізнес-процесів) підприємств, що розглядаються в їх взаємодії з інформаційним середовищем.
Бізнес-процес визначає ділові операції і інформаційні потоки в процесі обробки електронного документа одним співробітником.
Графічний редактор обробляє завдання, формує і розміщує карти ділових процесів в базу карт ділових процесів.
Завдання містять їх статус, параметри, маршрут руху документа (workflow). Зміна статусу завдання означає перехід до виконання такої операції – завдання вибране на виконання: чекає, отримано адресатом, прочитано, активне, завершене та інше. Сукупність операцій обробки завдання оформляється як транзакція до сервера баз даних.
Параметри задають роль співробітника, його повноваження і права, термін виконання завдання, дані для контролю виконання завдання, використані бізнес-процеси (ділові операції і інформаційні потоки) і так далі.
Маршрут руху містить набір відомостей про документ: перелік співробітників, що беруть участь в його обробці, або послідовний список виконавців, терміни виконання документа, штрафні санкції в разі порушення термінів виконання, бізнес-процеси, що виконуються в ході ділового процесу і ін.
Модуль перетворення обробляє карти ділових процесів і формує конкретну АДП-програму. АДП-програма моделює діяльність (діловий процес) одного співробітника і орієнтована не на конкретного співробітника, а на роль, яку він виконує. Це дає можливість динамічно перепризначувати співробітників на ролі, вводити нові, видаляти непотрібні, що дозволяє гнучко реагувати на зміни, що відбуваються на підприємстві, управляти завданнями, направляючи їх певній ролевій категорії співробітників. Сформовані АДП-програми поступають на виконання. Працює модуль управління діловими процесами. Він запускає на виконання АДП-програму і керує їх роботою. АДП-програма створює робочий простір співробітника і його інтерфейс: вікно вхідних завдань і вікно вихідних завдань. Для кожного завдання показуються його параметри і статус. АДП-програма забезпечує співробітникові виконання його робочих функцій, при цьому співробітник може не знати місцезнаходження електронного документа, порядку проходження його по інстанціях, етапів життєвого циклу документа, вживаних бізнес-операцій.
Модуль управління діловими процесами забезпечив можливість планування і розподілу робіт між співробітниками, відстежування виконання бізнес-процесів, призначення штрафних санкцій в разі невиконання роботи в зазначений термін, планерування виробничих нарад, зустрічей і інших ділових заходів. Тим самим він реалізовує виконавську систему управління на рівні кожного співробітника підприємства. Він автоматизує розділення робіт між співробітниками на підставі бізнес-процесів, автоматизує маршрутизацію електронних документів, контролює виконання ділових операцій співробітниками, скорочує циркуляцію паперового потоку на підприємстві. Тим самим модуль управління діловими процесами автоматизує управління роботою всієї організації.
Можливість здобуття знань привело до появи технологій управління знаннями, що базуються на інформаційних сховищах і алгоритмах управління діловими процесами систем електронного документообігу. Сталася конвергенція двох напрямів: обробки інформації і знань. Системи управління знаннями і базами знань до цього існували самостійно через специфічне виставлення і призначення знань. Є передумови створення технологій інтелектуального аналізу даних (Business Intelligence Services - BIS).
У контексті знання, що викладається, - це інтеграція ідей, досвіду, інтуїції, майстерності, що має потенціал для підвищення цінності підприємства, його персоналу, продукції і послуг в очах споживачів, клієнтів і акціонерів завдяки ухваленню інформаційно-обґрунтованих рішень і ефективному функціонуванню організації.
Інформаційні сховища мають засоби зберігання знань (прихованих закономірностей і залежностей), що витягують з баз даних. Системи управління діловими процесами Workflow забезпечують автоматизацію виконання бізнес-процесів і управління маршрутами руху документів.
До традиційних функцій систем електронного документообігу відносяться:

бібліотечні служби (зберігання вмісту і атрибутів документів, реєстрація змін, забезпечення пошуку, засоби безпеки);
управління діловими процесами (розробка маршрутів руху документів, автоматизація виконання бізнес-процесів, контроль виконання документів);
робота із складними документами (визначення структури, формування вмісту, публікація);
інтеграція із зовнішніми застосуваннями (офісними і наочними застосуваннями, електронною поштою).

До них додаються функції управління знаннями:

автоматизація життєвого циклу документів;
підтримка ухвалення рішень.

Життєвий цикл є описом стадій використання документа в ході ділового процесу (історія життя документа) в цілях управління цим процесом. Прикладами стадій існування документа є: створення документа, узгодження, використання, редагування, знищення, зберігання в архіві і ін. Для кожної стадії життєвого циклу вказуються бізнес-процеси і критерії переходу документа з однієї стадії в іншу.
Відмітимо, що життєвий цикл документа і маршрут руху (workflow) – принципово різні, хоча і тісно пов’язані між собою поняття.
Маршрут руху показує хто, що, в якому порядку робить в процесі руху документа. Наприклад, на стадії життєвого циклу – узгодження документа – можуть застосовуватися різні маршрути руху. В той же час в ході виконання єдиного маршруту документ може пройти декілька стадій свого життєвого циклу.
BIS-технології інтелектуального аналізу даних і підтримки ухвалення рішень реалізовуються модулем управління життєвим циклом документа і модулем підтримки ухвалення рішень.
Модуль управління життєвим циклом документа містить об'єкти і інструментальні засоби, використовувані для опису всіх стадій життєвого циклу документа, починаючи з моменту його створення, використання, застарівання до архівного зберігання.
Модуль підтримки ухвалення рішень реалізовує ділові інтелектуальні технології здобуття аналітичних даних (Business Intelligence Services - BIS), необхідних для ухвалення обґрунтованих рішень. Вони базуються на пошуку і виборі закономірностей і залежностей даних в базі за допомогою методів побудови дерев рішень, нейронних мереж, статистичних методів, штучного інтелекту, генетичних алгоритмів, а також методів відображення отриманих знань.
Сенс використання складного аналізу даних зводиться до формулювання «здобуття нової інформації з даних». Знання (аналітичні дані), що отримують за допомогою технології BIS, зберігаються в інформаційному сховищі.
Технології інтелектуального аналізу даних забезпечують:

пошук і накопичення інформації із зовнішніх джерел (файл-серверів, серверів баз даних, поштових систем, Web-серверів, що належать різним інформаційним службам університетів, урядових органів і навіть конкурентів, доступним по інтернету);
аналіз зібраної інформації з метою визначення її надійності і відповідності бізнесу на підставі власних внутрішніх баз даних;
формування і надання інтелектуального капіталу (аналітичних даних) співробітникам підприємства в потрібний час в необхідному форматі і відповідно до їх ролей і завдань в контексті бізнесу для ухвалення рішень.

Модуль підтримки ухвалення рішень складається з графічного редактора, системи забезпечення життєвого циклу документів, інструментів витягання аналітичних даних, засобів візуального програмування і ін.
Для реалізації більшості перерахованих функцій розроблені спеціальні сервери (EDMS – Electronic Document Management System).
Використання технологій електронного документообігу і ділових інтелектуальних технологій вибору даних дозволили створити програми за такими напрямами:

маркетинг і збут продукції;
управління якістю;
управління дослідженнями;
управління фінансовими ризиками;
управління проектами і командами розробників і ін.

У всіх перерахованих напрямах робіт потрібний збір і аналіз «зовнішньої» інформації, аби визначити попит, конкурентів, постачальників, ресурси, замовників, стан досліджень і нових розробок у конкурентів і так далі. Цим займаються спеціальні служби організації.

3.3.5 Технології групової роботи і інтранет/інтернет
Функції технології забезпечення групової роботи реалізовуються за допомогою таких програмних модулів: універсальна поштова скринька, електронна пошта, персональний календар (Personal Calendar), засіб групового планування (Group Shedules), управління завданнями, послідовна маршрутизація (Serial Routing), управління діловими процесами.
Універсальна поштова скринька для вхідних повідомлень (Universal in Box) збирає, фільтрує, сортує, нагромаджує в ієрархічних теках всі повідомлення електронної пошти.
Електронна пошта (e-mail) забезпечує обмін повідомленнями між співробітниками незалежно від їх розміщення в одній або різних будівлях.
Персональний календар (Personal Calendar) є засобом індивідуального планування.
Дозволяє відстежувати особисті і планові зустрічі, збори, інші виробничі заходи.
Засіб групового планування (Group Shedules) забезпечує планування зустрічей, зборів, подій для користувачів, груп і ресурсів. Дозволяє змінити розклад персональних календарів інших співробітників. Керівник може проглянути на екрані календарі декількох співробітників, що обслуговуються різними поштовими відділами, із збереженням конфіденційності і внести до них зміни.
Управління завданнями (Task Managment) дозволяє видати або відкорегувати виробниче завдання співробітникам, що обслуговуються одним або різними поштовими відділеннями. При цьому до персональних календарів будуть внесені дати і пріоритети виконання.
Послідовна маршрутизація (Serial Routing) дає можливість послати завдання або повідомлення конкретної групи співробітників для почергового прочитування і виконання. Перший співробітник, отримавши повідомлення, виконує його, повертає відмітку про виконання. Вслід за цим повідомлення автоматично маршрутизується наступному за списком співробітникові.
Управління діловими процесами складається з декількох великих модулів, що дозволяють:
• створювати базу карт ділових процесів, забезпечувати маршрутизацію електронних документів Group Wise Workflow; .
• управляти і контролювати прості ділові процеси Group Wise Workflow Discovery Edition;
• візуально подавати ділові процеси Visual Workflow for NetWare;
• візуально спілкуватися за допомогою сервера ділових процесів Visual Workflow Server.
Концептуально основу системи групової роботи складають домени, поштові відділи і об'єкти, пов'язані в ієрархічну структуру. Ієрархічна структура дозволяє створювати системи будь-яких розмірів і розширювати їх.
Наприклад, можна почати побудову системи, що містить один домен і одне поштове відділення.
Поступово можна збільшувати їх кількість відповідно до розвитку підприємства. Кількість доменів в системі не обмежена.
Домен – сервер, який містить каталог доменів, каталог поштових відділень, програму адміністратора, бази даних. Домени поділяються на основні і допоміжні.
Першим створюється основний домен – Primary. Він єдиний в системі і керує всіма іншими доменами, оскільки містить каталог всіх доменів.
Програми адміністратора забезпечують створення, конфігурацію, модифікацію і знищення доменів, поштових відділень, серверів повідомлень і об'єктів. При цьому всі зміни автоматично виконуються у всіх доменах.
Поштове відділення містить засоби електронної пошти, ведення календаря, планування, управління завданнями і даними.
Поштова скринька являє собою набір баз даних і каталогів, в яких поміщаються повідомлення і адресна інформація. Об'єктами в системі групової роботи є користувачі, групи, ресурси і псевдоніми.
Користувач – будь-який співробітник. Має поштову скриньку в поштовому відділенні і володіє інструментами індивідуального і групового планування, електронною поштою, засобами електронного документообігу. Для нього створюється АДП-програма (АДП – автоматизація ділових процесів).
Група – користувачі відділу, підрозділу або робочої групи. Є об'єктами для групового планування, управління завданнями, послідовної маршрутизації.
Ресурс – конференц-зал, відеомагнітофон, офісне і інше устаткування, яке може використовуватися спільно користувачами, групами і псевдонімами.
Псевдонім – системне ім'я будь-якого об'єкта, наприклад, sysop – системний оператор.
Для зв'язку з іншими локальними мережами і інтернет використовуються шлюзи.
Для цього додається сервер повідомлень. Інформація в шлюзах розміщується в основному домені. Обмін повідомленнями відбувається через універсальну поштову скриньку.
Найбільш поширеними є розробки фірм Novell GroupWise, Microsoft Exchange Schedule+, Lotus Notes і Lotus Organizer, Group Ware. Останні призначені для організації колективної роботи невеликих груп.
Сучасні інформаційні технології розробляються на базі
web-технології і технологій інтранет/інтернет. Інтранет позначає корпоративну мережу (корпоративну павутину, інтрамережу) і забезпечує не лише поширення, але і обробку електронних документів за допомогою web-технології. Її переваги полягають в тому, що користувач може не знати, що таке «файл», «директорія», «сервер», оскільки він працює лише з електронними документами і посиланнями на інші документи.

Технологія інтранет/інтернет об'єднала в собі технології локальної обробки даних (текстові процесори, бази даних, електронні таблиці і так далі), електронної пошти, файлових серверів, технологій для організації групової роботи.
Замість роботи з окремими інформаційними технологіями технологія інтранет/інтернет забезпечує простий механізм структуризації величезних об'ємів інформації з різних наочних областей і доступу до них.
Для правильної побудови внутрішньої інтрамережі організації розробляються програми-агенти (клієнтські інтерфейси, інтерфейси програм (Program interfaces)), що пов'язують web-ядро (сервер і навігатор) з будь-яким пристосуванням.
Програми-агенти дозволяють будь-якому застосуванню працювати з інструментами інтранет.
Існують такі інструменти інтранет-технології:
• web-сервер інтранет;
• навігатор;
• редактор гіпертексту;
• інструменти для організації дискусій;
• інструменти для обслуговування архівів;
• інструменти для організації електронного документообігу.
Web-сервер інтранет зчитує файли з дисків, запускає програми, передає клієнтським навігаторам гіпертекстові документи. Його завдання - розподіл ресурсів інформаційної системи. Для цього використовується технологія URL (Uniform Resource Locator - уніфікований покажчик на ресурс). URL - частина шлюзового інтерфейсу інтранета CGI (Common Gateway Interface). CGI-інтерфейс дозволяє інтегрувати в інтрамережу будь-яку програму. Наприклад, аби пов'язати інтрамережу з базою даних, web-сервер за допомогою CGI запускає програму, яка перетворить формат бази у формат мови гіпертекстової розмітки HTML.
Багато виробників баз даних випустили спеціалізовані web-сервери, які безпосередньо можуть звертатися до бази даних без допомоги CGI. Вони ефективніше використовують устаткування, але менш універсальні.
Навігатор (browser - браузер) підтримує інтерфейс інтрамережі з користувачем. Він отримує від різних серверів гіпертекстові документи і видає їх на екран або друк. Навігатор може запускати програми перегляду певних гіпертекстових документів. Для зв'язку з іншими серверами, телеконференцією, електронною поштою розроблений ряд протоколів.
Гіпертекстові редактори служать для підготовки, коректування гіпертекстових документів і розміщення їх в інтрамережі. При цьому знання мови гіпертекстової розмітки HTML зазвичай не потребується.
Web-сервери, навігатори і гіпертекстові редактори утворюють ядро Web-технології.
Далі описуються інструменти для узгодження інтранет з іншими застосуваннями.
Інструменти для організації дискусій (форуму або телеконференцій) забезпечують спільну роботу групи користувачів. Інтранет - інструменти запускаються web-сервером для організації багатоцільових тематичних дискусій.
Інструменти для обслуговування архівів призначені для перетворення файлів, створених програмами локальної обробки даних (наочними і офісними програмами), в гіпертекстові документи.
Вони створюють каталоги цих документів, організовують їх пошук, обслуговують запити до баз даних. Є два способи роботи: за допомогою програми, що запускається стандартним сервером, чи спеціалізованим сервером.
Стандартний сервер за допомогою технології URL викликає програму перетворення форматів. Спеціалізований сервер перетворить формати файлів, видаючи навігаторові HTML версію гіпертекстового документа.
Інструменти для організації електронного документообігу містять набір стандартних процедур обробки електронних документів і стеження за їх поетапним виконанням. Існує два способи організації електронного документообігу: створення гіпертекстової бази даних на web-сервері і використання електронної пошти. При використанні web-сервера полегшується пошук, стеження за проходженням документів. При використанні електронної пошти документообіг стає дешевшим, але надає менше функцій.
Існує три типи гіпертекстових сторінок: інтерфейси програм, каталоги, гіпертекстові документи.
Інтерфейси програм, або клієнтські інтерфейси, або програми - агенти (аналог оболонки) дозволяють виконувати різні програми, що знаходяться на сервері.
Каталоги (аналог директорій) допомагають знаходити потрібні гіпертекстові документи. На відміну від директорій можуть містити посилання на документи і короткий опис документів. Каталоги складає спеціальний службовець – Web-майстер (дизайнер).
Гіпертекстові документи (аналог файлів) містять необхідну користувачеві інформацію у вигляді тексту, записів файла, мультимедійних файлів. Документ, як правило, розробляє один автор, який має право змінювати його форму і вміст.
Інформацію гіпертекстових документів можна розділити на офіційну, робочу і неофіційну.
До офіційної інформації відносяться накази, розклад роботи, керівні
документи, інструкції, щорічні звіти про роботу підприємства і так далі Офіційні документи готуються службами підприємств і підписуються керівництвом. Вони необхідні всім співробітникам і доступ до них забезпечується тим, хто працює на підприємстві.
Робоча інформація (Official information) призначена певній групі користувачів, доступ до неї обмежений і захищений паролем.

Прикладом служать проміжні результати дослідження, теми телеконференцій для обміну ідеями, матеріали проекту, що розробляється, і так далі.
Неофіційна інформація (Unofficial information) необхідна для забезпечення довірчого відношення між співробітниками підприємства. У неофіційних документах службовці можуть розповісти про себе, свої ідеї, коментарі до офіційних документів і так далі.
Неофіційні гіпертекстові документи дозволяють працівникам більше дізнатися один про одного, об'єднуватися по інтересах для спільної розробки нових проектів. Доступ до такої інформації найважче контролювати.
Якщо не стежити за появою гіпертекстових документів, то інтрамережа може зазнати відчутних втрат. Наприклад, випадкове розкриття секретної інформації, витоки авторських відомостей і так далі.
Тому для обслуговування інтрамережі необхідний правильний розподіл обов'язків. Зазвичай внутрішню мережу обслуговують: адміністратор інтрамережі, Web-майстер, редактори і автори.
Адміністратор відповідає за цілісність, доступність, конфіденційність інформації. Він не відповідає за вміст гіпертекстових документів, але повинен забезпечувати безперебійне, надійне функціонування серверів інтрамережі, ліній зв'язку між ними, стежити за роботою програм, вчасно змінювати конфігурацію інтрамережі, визначати і контролювати права доступу користувачів.
Web-майстер (Web-дизайнер) створює каталоги, визначає стиль оформлення гіпертекстових документів, встановлює навігатор інтерфейсу додатків. Володіє мовою HTML. Може бути одночасно і адміністратором.
Редактори перевіряють вміст гіпертекстових документів, визначають право доступу до кожного з них, встановлюють паролі. Зазвичай є декілька редакторів за різними напрямами діяльності організації.
Автори готують і коректують гіпертекстові документи всіх типів інформації відповідно до своїх повноважень.
Поява нових інформаційних технологій змінила попит. На ринку засобів доступу до інформації (IAT - Information Access Tools) просліджуються такі тенденції:
• збільшується потреба в аналітичних даних, які добуваються з інформаційного сховища, що скорочує витрати на інфраструктуру підприємства;
• мережеві СУБД, інформаційні сховища і портали перейдуть на новий принцип здобуття інформації - «самообслуговування». Це забезпечить можливість обробляти, добувати і аналізувати інформацію, структура якої не обов'язково традиційна для інформаційних сховищ.
Слід запам'ятати:
• технології геоінформаційних систем забезпечують роботу з багатошаровою базою даних;
• до технологій розподіленої обробки даних відносяться: технологія файл-сервер, клієнт-сервер, розподілені гіпертекстові і мультимедійні бази даних.
Технології інформаційного сховища забезпечують збір даних з існуючих внутрішніх баз організації і зовнішніх джерел по інтернету, формування, зберігання і експлуатацію інформації як єдиної, зберігання аналітичних даних (знань) у формі, зручній для аналізу і ухвалення управлінських рішень;
• технології електронного документообігу забезпечують не лише роботу з електронними документами, але і автоматизацію ділових процесів (Workflow);
• технології групової роботи забезпечують індивідуальне і групове планерування завдань, використання наочних і офісних застосувань, електронної пошти, електронного документообігу, автоматизують ділові процеси для організації колективної роботи співробітників різних підрозділів організацій. До інструментів технології інтранет/інтернет відносяться web-серевер інтранет (в корпоративній мережі або інтрамережі), навігатор, редактор гіпертексту, інструменти для організації дискусій (форуму, телеконференції), інструменти для обслуговування архівів, інструменти для організації електронного документообігу.

3.4 Інформаційні технології в управлінні

3.4.1 Технології побудови корпоративних інформаційних систем
Корпоративна інформаційна система (КІС) (Corporate informative system) – автоматизована система управління великими, територіально розосередженими підприємствами, що мають декілька рівнів управління, побудована за допомогою інтегрованих інформаційних технологій і систем. Призначення КІС – вирішення внутрішніх завдань управління:
• бухгалтерський облік;
• фінансове планування і фінансовий аналіз;
• управління договірними стосунками;
• розрахунки з постачальниками і покупцями;
• аналіз ринку;
• управління собівартістю;
• управління кадрами і ін.
Розглянемо основні інформаційні технології створення корпоративної інформаційної системи, побудованої на базі інтрамережі. До них відносяться:
• СУБД - система управління корпоративною базою даних;
• Workflow - управління діловими процесами;
• Group Ware - система колективної роботи в межах кожної робочої групи/відділів;
• EDMS - система управління електронними документами і ведення електронного архіву;
• OCR - система масового введення друкарської інформації в комп'ютер;
• системи інформаційної безпеки;
• спеціальні програмні засоби;
• корпоративна база даних містить гіпертекстові документи всіх типів. Вона єдина для всіх підсистем.
Для її експлуатації використовується корпоративна СУБД.
Системи Group Ware і Workflow направлені на автоматизацію і підтримку колективної роботи на підприємстві. GroupWare забезпечує роботу невеликих колективів за допомогою електронної пошти, бази гіпертекстових документів і системи групової роботи (колективного органайзера). Системи Workflow автоматизують управління корпорацією, підтримуючи розділення робіт за діловими операціями (бізнес-процесам) і маршрутизацію робіт і гіпертекстових документів в мережі виконавців. Відмітимо, що системи Workflow використовуються в системах електронного документообігу, забезпечують маршрутизацію документів. Тут же аналогічні алгоритми використовуються для відстежування руху і контролю виконання робіт співробітниками. Для зв'язку корпоративної інформаційної системи з мережею інтернет використовуються інструменти Staffware Workflow on World Wide Web і Action Workflow Metro і ін. Вони забезпечують автоматизацію ділових процесів, колективну роботу співробітників з гіпертекстовими документами і доступ в інтернет.
Системи ведення електронних архівів EDMS (Electronic Document Management System) є базою даних гіпертекстових документів. Документи можуть бути текстовими, графічними, відео, звуковими і іншими файлами, підготовленими в різних додатках. На відміну від простої бази даних електронний архів дозволяє зберігати один і той же документ в декількох поданнях. Наприклад, як текст і зображення. Крім того, на кожен документ може бути заведена облікова картка, що містить назву документа, ім'я автора, ключові поля і так далі Електронні архіви зберігають в електронному вигляді адміністративну, фінансову, технічну і іншу документацію.
Системи сканування і оптичного розпізнавання текстів OCR (Systems of scan-out and optical recognition of texts) забезпечують масове введення паперових документів і розміщення їх в архіві. Документи поступають в електронний архів із систем OCR з носіїв або по мережі.
Інформаційна безпека (Informative safety) забезпечується технологіями шифрування, аутентифікації електронного підпису, контролю доступу ззовні до корпоративних інформаційних ресурсів.
Спеціальні програмні засоби забезпечують роботу з документами, написаними іноземними мовами.
Корпоративні інформаційні системи будуються або з використанням технології клієнт-сервер, або інтранет-технології. Це приводить до зміни мережевих технологій, що впливає на розвиток мережевої інфраструктури корпорації.
Технологія клієнт-сервер забезпечує високошвидкісний обмін даними в рамках робочих груп корпоративної мережі для електронної пошти, електронного документообігу, автоматизації ділових процесів.
Для ефективної роботи клієнт і сервер мають бути розташовані в одній логічній підмережі.
Використання web-технології (інтрамережі) для побудови корпоративних мереж збільшує трафік за рахунок збільшення посилань на дані, розташовані на різних серверах підприємства. Web-сторінки
(web-сайти) розкидані по серверах всієї мережі, включаючи сервери робочих груп, центральні сервери корпорації, АРМ (автоматизовані робочі місця) користувачів мережі. Всі web-сторінки пов'язані між собою за допомогою гіперпосилань URL, що дозволяє користувачеві бачити дані у формі одного безперервного документа.
Поява програм реального часу (відеоконференції, перегляд або прослухування аудіо-, відеоматеріалів і так далі) потребує при побудові інтрамережі використання АТМ-технології.
Необхідність в багатофункціональних інтегрованих мережах виникла з появою мультимедіа програм і програм з голосовою телефонією. Така мережа дешевша, бо вона замінює три окремі мережі для голосу, відео- і цифрових даних корпорації. Однією із систем, що реалізовує багатофункціональну інтегровану мережу, є система Bay SIS компанії Bay Networks.
Транснаціональні інформаційні системи окрім звичайних функцій обліку і управління корпоративних інформаційних систем повинні забезпечувати:
• централізований розрахунок податків, що враховує вимоги податкового законодавства різних країн;
• перетворення валют в ході транзакцій на базі централізованих курсів, що задаються, і правил;
• багатомовні екранні форми, звіти, підказки і повідомлення, вигляд яких визначається користувачем;
• формат числових даних, який визначається користувачем і характерний для даної країни (число знаків після коми у валюті);
• формат дати, часу, який визначається користувачем і характерний для його країни;
• календар вихідних і святкових днів, який визначається користувачем і ін.
Поява технологій інтранет/інтернет відкриває можливість доступу до світових інформаційних ресурсів і по новому динамічно будувати виробничі зв'язки. Руйнуються стіни між функціональними підрозділами усередині підприємства, зникають кордони, що відділяють постачальника від покупця, підрядчика від субпідрядника, довгострокові найми робочої сили за контрактом. Вимирають підприємства-динозаври, логіка конкуренції-партнерства заставляє організації переходити до короткочасних форм кооперації.
З'являється міжнародний ринок віртуальної робочої сили, що приводить до загальної віртуалізації. Штатних працівників можуть, замінити позаштатні, що означає появу віртуальних робочих місць, коли багато хто працюватиме дистанційно вдома.
Це дає ряд переваг (економія грошей, зменшення втрат робочого часу, підвищення продуктивності, скорочення робочих площ і так далі), але і призводить до ряду складних проблем (підтримка різнорідного устаткування, прихована ціна рішень, питання ліцензування програмних продуктів, підвищені вимоги до пропускної спроможності каналів і т. д.).
З'являються віртуальні робочі групи і віртуальні компанії, склад яких міняється по ходу роботи, і віртуальні співробітники яких ніхто не бачив.
Через складності перенавчання і швидку зміну необхідної кваліфікації працівників стає вигідним наймати позаштатних працівників за короткостроковими контрактами.
Змінюється культура обслуговування. Бізнес стає більш осмисленим. Виробництво готової продукції стає інтелектуальним. Воно може сприймати вимоги замовника і випускати вироби, відповідні цим вимогам. Замовлення передаються в реальному часі, наприклад по мережі інтернет. Залишається чекати, коли замовлення включать в план виробництва і воно буде виконано. Така технологія отримала назву масової адаптації до вимог замовника.
Різко зростає попит на таланти, оскільки вирішення складних технічних проблем недоступне кваліфікованим кадрам. Технології змінюються швидше, ніж здібності реалізовувати їх і експлуатувати. Це приводить до кризи кваліфікації, з'являється брак кваліфікованих кадрів. Виникає проблема пошуку талантів, перенавчання фахівців, конфліктів між кваліфікованими ветеранами і талановитою молоддю. Потрібно створювати умови для спільної роботи всіх, аби з'явилася стимул-реакція до підвищення кваліфікації і навчання новим технологіям. Кваліфікація повинна змінюватися разом з технологіями і вимогами бізнесу. Одним із шляхів зниження витрат на підтримку віртуальних працівників є інвестиції в підвищення кваліфікації штатного персоналу.

3.4.2 Технології експертних систем
Експертні системи складаються з декількох функціональних підсистем, які обробляють безліч локальних баз даних. При цьому різні функції управління реалізовуються різними підсистемами.
Наприклад, для контролю виконання документів (наказів, інструкцій, листів і так далі) розроблялися виконавські інформаційні системи EIS (Execution Information System).
Для виконання інших функцій управління розроблялися управлінські інформаційні системи MIS (Management Information System).
Їх реалізація залежала від поставлених цілей, типу підприємства, циркулюючих регламентних форм документів, поділу на підсистеми і так далі
Завдання управління – вимагати нетривіальних підходів до їх вирішення. Це пояснюється рядом чинників:

для прийняття рішенні потрібні не просто дані, а їх новий вигляд – знання;
для здобуття знань були потрібні алгоритми переробки великих об'ємів інформації, виявлення прихованих знань (прихованих закономірностей і залежностей даних) і перетворення їх в явних;
рішення необхідно приймати, враховуючи суперечливі вимоги;
необхідно швидко враховувати змінну обстановку;
були необхідні алгоритми вирішення завдань, що погано формалізувалися;
були необхідні нові методи управління.

Для ухвалення управлінського рішення потрібна не лише інформація, а і знання про ситуацію, для якої приймається рішення. Практичне вживання самонавчальних інтелектуальних систем для вирішення управлінських завдань дозволило розробити технології запису знань фахівців, що отримали назву експертних систем. Потреби вирішення завдань управління, наявність моделей подання знань і способів їх формалізованої вистави в базі знань привели до розробки експертних систем.
Експертна система – система штучного інтелекту, що включає базу знань з набором правил і механізмом виведення, що дозволяє на підставі правил і фактів, які надаються користувачем, розпізнати ситуацію, поставити діагноз, сформулювати рішення або дати рекомендацію для вибору дії. Експертні системи, вживані в управлінні, базуються на евристичних, емпіричних знаннях, оцінках, отриманих від експертів. Вони здатні аналізувати дані про ситуацію, що потребує рішення, пояснити користувачеві свої дії і показати знання, які лежать в основі ухвалення рішень.
Для подання знання використовувалися фреймові і об'єктно-орієнтовані моделі. Фрейм (Frame) – структура подання знань, що складається із слотів. Слот складається з елементів, заповнення яких певними значеннями перетворює фрейм на опис конкретної ситуації. Слот визначає імена атрибутів ситуації, їх значення і посилання на інші слоти.
Створення експертної системи виконувалося методом проектування, при якому відбувається постійне нарощування бази знань при ітераційному проходженні етапу проектування експертної системи.
При використанні експертної системи вводиться опис ситуації, для якої потрібна підказка рішення. Виконується пошук подібної ситуації в базі знань, і якщо вона знайдена, видаються рекомендації щодо ухвалення рішень. Якщо опис ситуації відсутній, можна його додати.
Надалі при проектуванні експертних систем використовувалися семантичні мережі, теорія графів, лінгвістичні процесори (Linguistic processors), когнітивна графіка і ін. Семантичні мережі дають спосіб подання знань у вигляді поміченого орієнтованого графа, в якому вершини відповідають поняттям, об'єктам, діям, ситуаціям або складним стосункам, а дуги – властивостям або елементарним стосункам.
Теорія графів вивчає графи, мережі і дії над ними. Лінгвістичні процесори призначені для перекладу текстів природною мовою в машинний вигляд і назад.
Експертні системи допомагають приймати рішення в ситуаціях, коли алгоритм ухвалення рішення заздалегідь не відомий і формулюється одночасно з формуванням бази знань.
Експертні системи застосовуються в багатьох сферах людської діяльності. Вони використовуються в управлінні виробництвом, транспортними системами і в інших напрямах економічної діяльності. Прикладом може служити система страхування комерційних позик CLUES.

3.4.3 Технології інтелектуального аналізу даних
Технології інтелектуального аналізу даних забезпечують формування аналітичних даних за допомогою виконання операції очищення даних локальних баз організації, вживання статистичних методів і інших складних алгоритмів. Появі аналітичних систем сприяло усвідомлення керівною ланкою підприємств факту, що в базах даних міститься не лише інформація, але і знання (приховані закономірності). Останні дозволяють охарактеризувати процес управління підприємством і дати інтелектуальну інформацію для більш обґрунтованого ухвалення рішень.
Можна виділити такі технології інтелектуального аналізу даних:

оперативний аналіз даних за допомогою OLAP-систем;
пошук і інтелектуальний вибір даних Data Mining;
ділові інтелектуальні технології BIS;
інтелектуальний аналіз текстової інформації.

Аналітичні системи OLAP (On-Line Analytical Processing) призначені для аналізу великих об'ємів інформації в інтерактивному створенні інтелектуального капіталу (аналітичних даних), що дозволяє керівникові прийняти обгрунтоване рішення. Вони забезпечують:

агрегацію і деталізацію даних за запитом;
видачу даних в термінах наочної області;
аналіз ділової інформації із безлічі параметрів (наприклад, постачальник, його місце розташування, товар, що поставляється, ціни, терміни постачання і так далі);
багатопрохідний аналіз інформації, який дозволяє виявити не завжди очевидні тенденції досліджуваної наочної області;
довільні зрізи даних із найменування, вибираних з різних внутрішніх і зовнішніх джерел (наприклад із найменування товару);
виконання аналітичних операцій з використанням статистичних і інших методів;
узгодження даних в часі для використання в прогнозах, трендах, порівняннях (наприклад, узгодження курсу долара).

Основні вимоги, що висуваються до додатків для багатовимірного аналізу:

надання користувачеві результатів аналізу за прийнятний час (не більше 5 сек.);
здійснення логічного і статистичного аналізу, його збереження і відображення в доступному для користувача вигляді;
розрахований на багато користувачів доступ до даних;
багатовимірне подання даних;
можливість звертатися до будь-якої інформації незалежно від місця її зберігання і об'єму.

Багатовимірний аналіз може бути реалізований засобами аналізу даних офісних програм і розподіленими OLAP-системами.
Вихідні і аналітичні дані можуть зберігатися по різному. Найбільший ефект досягається при використанні багатовимірних кубів. Розглянемо на прикладах поняття багатовимірного куба.
Якщо врахувати, що в кожній країні може існувати декілька клієнтів, то додається четвертий вимір.
Взагалі під виміром розуміється один з ключів даних, в розрізі якого можна отримувати, фільтрувати, групувати і відображати інформацію про факти. Приклади вимірів: країна, клієнт, товар, постачальник. Факт - це число, значення. Факти можна підсумовувати уздовж певного виміру. Їх можна групувати, виконувати над ними інші статистичні операції. Агрегатні дані - сумарне, середнє, мінімальне, максимальне і інше значення, отримане за допомогою статистичних операцій.
В наш час застосовуються три способи зберігання багатовимірних баз даних:

системи оперативної аналітичної обробки багатовимірних баз даних MOLAP (Multidimensional OLAP) - вихідні і агрегатні дані зберігаються в багатовимірній базі даних. Багатовимірні бази даних є гіперкубами або полікубами. У гіперкубах всі виміри мають однакову розмірність. В полікубі кожен вимір має свою розмірність. Багатовимірна база даних виявляється надлишковою, оскільки вона повністю містить вихідні дані реляційних баз;
системи оперативної аналітичної обробки реляційних баз даних ROLAP (Relational OLAP) - вихідні дані залишаються в реляційній базі, агрегатні дані розміщуються в кеш тієї ж бази;
гібридні системи оперативної аналітичної обробки даних HOLAP (Hybrid OLAP) - вихідні дані залишаються в реляційній базі, а агрегатні дані зберігаються в багатовимірній базі даних (MDD).

Багатовимірний аналіз даних може бути виконаний за допомогою клієнтських програм і серверних OLAP-систем.
Клієнтські програми (Сlients programs), що містять OLAP-засоби, дозволяють обчислювати агрегатні дані. Агрегатні дані розміщуються в кеш усередині адресного простору такого OLAP-засобу.
Кеш – швидкодіючий буфер великої ємності, що працює за спеціальним алгоритмом. При цьому якщо вихідні дані знаходяться в реляційній базі, обчислення виконуються OLAP-засобами клієнтських програм. Якщо вихідні дані розміщуються на сервері баз даних, то
OLAP-засоби програм посилають SQL-запити на сервер баз даних і отримують агрегатні дані, обчислені сервером.
Прикладами клієнтських програм, що містять OLAP-засоби, є програми статистичної обробки даних SEWSS (Statistic Enterprise - Wide SPS System) фірми StatSoft і MS Excel. Excel дозволяє створити і зберегти дво- або тривимірний невеликий OLAP-куб.
Багато засобів проектування дозволяють створювати прості
OLAP-засоби. Наприклад, Borland Delphi і Borland C++ Builder.
Відзначимо, що клієнтські програми застосовуються при малому числі вимірів (не більше шести) і невеликій різноманітності значень цих вимірів.
Серверні OLAP-системи розвинули ідею збереження кеш з агрегатними даними.
У них збереження і зміна агрегатних даних, підтримка сховища, що містить їх, здійснюється окремою програмою (процесом), званим
OLAP-сервером. Клієнтські застосування роблять запити до OLAP-сервера і отримують необхідні агрегатні дані.
Вживання OLAP-серверів скорочує трафік мережі, час обслуговування запитів, скорочує вимоги до ресурсів клієнтських програм.
У масштабі підприємства зазвичай використовуються OLAP-сервери типу Oracle Express Server, MS SQL Server 2000 Analysis Services.
Відмітимо, що MS Excel дозволяє робити запити до OLAP-серверів.
Серверні OLAP-системи на базі інформаційних сховищ підтримують всі способи зберігання даних.
Аналітична система забезпечує видачу агрегатних даних за запитами клієнтів. Складність аналітичних систем викликана реалізацією складних інтелектуальних запитів.
Інтелектуальні запити (Іntellectual queries) здійснюють пошук за умовою або алгоритмом обчислення відповіді. Наприклад, вибрати для випуску вироби, що приносять максимальний прибуток. Сама умова може довизначатися в ході формування відповіді, що ускладнює алгоритм формування відповіді. Дані для формування відповіді можуть знаходитися в різних внутрішніх і зовнішніх базах. Існуюча мова запитів SQL розширюється можливістю побудови інтелектуальних запитів. Приклад такого запиту – порівняти дані про продажі в конкретні місяці, але різні роки. Для таких запитів використовуються не процедурні мови звернення до багатовимірних баз даних. Прикладом такої мови запитів є мова MDX (Multidimensional Expressions). Вона дозволяє формувати запит і описувати алгоритм обчислень. Мова SQL використовується для вибору даних з локальних баз. Мова MDX служить для вибору даних з багатовимірних баз і інформаційних сховищ.
Аналітичні дані використовуються в системах підтримки ухвалення рішень.
Найсучасніші аналітичні системи ґрунтуються на інформаційних сховищах і забезпечують весь спектр аналітичної обробки. Доступ до інформаційних сховищ реалізований за допомогою транзакцій. За інтелектуальними запитами OLAP-системи інформаційне сховище видає аналітичні дані.
За запитами, об'єднаними в транзакції, інших систем інформаційне сховище забезпечує їх обробку, видачу відповідей і звітів, але не забезпечує функцію аналізу даних. Саме тому ці системи називаються OLTP-системами (On-Line Transaction Processing) на відміну від OLAP-систем.
Прикладом OLAP-систем є Brio Query Enterprise корпорації Brio Technology. OLAP-засоби включають в свої системи фірми 1C і ін.
Технології Data Mining (видобуток даних) розроблені для пошуку і виявлення в даних прихованих зв'язків і взаємозалежностей з метою надання їх керівникові в процесі ухвалення рішень. Для цього використовуються статистичні методи кореляції, оптимізації та інші, що дозволяють знаходити ці залежності і синтезувати дедуктивну (узагальнювальну) інформацію.
Технології забезпечують:

пошук залежних даних (реалізацію інтелектуальних запитів);
виявлення стійких бізнес-груп (виявлення груп об'єктів, близьких за заданими критеріями);
ранжирування важливості вимірів при класифікації об'єктів для проведення аналізу;
прогнозування бізнес-показників (очікувані продажі, попит);
оцінка впливу рішень, що приймаються, на досягнення успіху підприємства;
пошук аномалій і т. д.

Технології Data Mining дозволяють спостерігати за поточною інформацією з метою пошуку відхилень і тенденцій. Їх застосовують, наприклад, для оцінки поведінки покупців, аби внести зміни до рекламної тактики, для корегування випуску продукції, зміни цінової політики і т. д.
Інтелектуальні ділові технології BIS (Business Intelligence Services) перетворять інформацію з внутрішніх і зовнішніх баз в інтелектуальний капітал (аналітичні дані). Головними завданнями систем інтелектуального вибору даних є пошук функціональних і логічних закономірностей в накопичених даних для підказки обґрунтованих управлінських рішень. Вони основані на використанні технологій інформаційного сховища і алгоритмів автоматизації ділових процесів (Workflow). Аналітичні дані надаються керівництву всіх рівнів і працівникам аналітичних служб організації за запитами в зручному вигляді.
Для інтелектуального аналізу текстової інформації розроблені структурні аналітичні технології (CAT).
Вони орієнтовані на поглиблену обробку неструктурованої інформації. Реалізовують унікальну здатність людини інтерпретувати (тлумачити) вміст текстової інформації і встановлювати зв'язки між фрагментами тексту. CAT реалізовані на базі гіпертекстової технології, лінгвістичних процесорів, семантичних мереж.
Структурні аналітичні технології призначені для вирішення всіляких завдань аналітичного характеру на основі структуризації заздалегідь відібраної текстової інформації.
Є інструментом створення аналітичних доповідей, звітів, статей для використання в інформаційно-аналітичних службах організацій, галузей, державного управління, ЗМІ і т. д.

3.4.4 Технології систем підтримки ухвалення рішень
До появи аналітичних систем робилися спроби створення автоматизованих систем управління на основі аналізу даних локальних баз підприємства. Проте реалізовані функції значно відрізнялися від функцій ведення бізнесу, оскільки дані, зібрані в локальних базах, не адекватні інформації, яка потрібна особам, що приймають рішення.
Відмінність систем підтримки ухвалення рішень (СПУР) від автоматизованих систем управління полягає в тому, що:

автоматизовані системи управління на основі локальних баз даних СПУР – на інформаційних сховищах, вітринах даних;
автоматизовані системи управління використовують лише внутрішні дані, СПУР використовують внутрішні і зовнішні дані;
у автоматизованих системах управління використовується одна модель даних найчастіше – реляційна. У СПУР застосовуються різні моделі даних: вітрини реляційних і багатовимірних баз даних;
обидві системи розрізняються архітектурою зберігання даних;
автоматизовані системи управління обслуговують запити, СПУР забезпечують інтелектуальні запити;
на відміну від автоматизованих систем управління СПУР забезпечує інтелектуальну підтримку ухвалення рішень.

Автоматизація ділових процесів, вживана в системах електронного документообігу і групової роботи, автоматично забезпечила контроль виконання ділових операцій на рівні кожного співробітника підприємства. Тим самим потреба у виконавських інформаційних системах відпала. Управлінські системи (MIS) розробляються на базі обробки деталізованих даних підприємства як АРМ керівництва всіх рівнів. Поява аналітичних систем і технологій інтелектуального вибору даних дозволила створити інтелектуальні системи підтримки ухвалення рішень (DSS).
Системи підтримки ухвалення рішень DSS (Decision Support System) на базі аналітичних даних підказують або допомагають вибрати керівному персоналу обґрунтоване рішення, що приносить успіх підприємству.
Вони призначені для:

аналізу даних, оцінки ситуацій, що склалися, для вибору рішення;
виявлення обмежень на рішення, що приймається, суперечливих вимог, що формуються внутрішнім і зовнішнім середовищем;
генерації списку можливих рішень (альтернатив);
оцінки альтернатив з врахуванням обмежень і суперечливих вимог для вибору рішення;
аналізу наслідків рішення, що приймається;
остаточного вибору рішення.

Такі завдання відносяться до класу слабоструктурованих і неструктурованих завдань, де неможливо без втручання людини дати чіткі алгоритми залежностей між даними. У цих завданнях кількісні або якісні залежності показників або невідомі, або заздалегідь не визначені. У добре структурованих завданнях можна знайти алгоритм побудови кількісних або якісних залежностей, що спрощує їх автоматизацію.
Вирішення слабоструктурованих завдань основане на використанні економіко-математичних моделей, методів експертних оцінок, багатопрохідного аналізу даних.
Користувачами систем підтримки ухвалення рішень є керівники вищих рівнів управління підприємством і менеджери аналітичних служб. Відмінність систем підтримки ухвалення рішень від аналітичних систем полягає в тому, що аналітичні системи готують аналітичну інформацію. Керівник може на її основі прийняти рішення. Системи підтримки ухвалення рішень проводять подальший аналіз аналітичної інформації для надання підказки, списку рішень, єдиного обґрунтованого рішення. Для реалізації цих функцій розроблені сервери DSS.
В наш час експлуатуються чотири варіанти архітектури СПУР:

функціональні СПУР на основі внутрішніх локальних баз даних;
на базі незалежних вітрин даних, інформація яких не дублюється;
на базі дворівневої структури інформаційного сховища;
на базі трирівневої структури інформаційного сховища.

Схема руху можливих потоків даних в управлінських системах складаються з таких елементів:
Інформаційні сховища отримують оперативну інформацію з внутрішніх джерел даних організації (від функціональних підсистем). Якщо в організації реалізований електронний документообіг, то його дані також розміщені в інформаційному сховищі. По інтернету можуть бути отримані дані із зовнішніх джерел (web-серверів урядових і законодавчих органів, конкурентів і т. д.).
При розміщенні внутрішніх і зовнішніх даних в інформаційне сховище використовуються засоби злиття, які виконують очищення, синхронізацію, агрегацію і перетворення даних інформаційного сховища в цілісну і взаємопов’язану інформацію.
Для зняття навантаження з основного інформаційного сховища організації можна використовувати вітрини даних.
Вони містять, в основному, інформацію, використовувану АРМ співробітників, включаючи АРМ генерального директора (MIS). Вони забезпечують запити, пов'язані з пошуком і обробкою деталізованих даних.
Система електронного документообігу (Electronic document system) забезпечує управління документами і діловими операціями. Тим самим реалізовується розділення робіт між співробітниками, виконавська система на рівні кожного співробітника.

OLAP-системи, інструменти Data Mining, технології BIS надають інтелектуальний капітал аналітичним службам і керівництву підприємства всіх рівнів для підказки рішення. Відмітимо, що достатня присутність однієї системи.
Системи підтримки ухвалення рішень (DSS) використовують аналітичні дані OLAP- систем і систем інтелектуального вибору даних для вибору рішення. Вони також можуть за допомогою транзакцій звертатися до інформаційного сховища.
На ринку засобів доступу до інформації аналітичні системи займають до 40% сегмента IAT (Information Access Tools).
Спостерігаються такі тенденції:

відчутна бізнес-потреба в доступі до інформації, що не структурується: текстів, графічної, аудіо-, відеоінформації. Її інтеграція з даними, що структуруються, приведе до появи нового класу інструментів;
спостерігається тенденція злиття OLAP-систем з інструментами інтелектуального вибору даних;
більшість інформаційних сховищ забезпечуються засобами здобуття аналітичних даних;
системи підтримки ухвалення рішень проникають у всі сфери економічної і фінансової діяльності: банківські, маркетингові, фінансові системи, електронний бізнес, корпоративні інформаційні системи.

Слід запам'ятати

• завдання управління потребують нетривіальних підходів до їх рішення, оскільки для ухвалення рішень потрібні не просто дані, але їх новий вигляд – знання. Управлінське рішення необхідно приймати, враховуючи суперечливі вимоги і швидкозмінну обстановку;
• технології експертних систем основані на формалізованому способі подання знань експерта-фахівця в досліджуваній наочній області. Для подання знань використовувалися фреймові моделі;
• технології інтелектуального аналізу даних забезпечують формування аналітичних даних шляхом очищення даних локальних баз за допомогою статистичних методів. Інтелектуальний аналіз даних виконують аналітичні системи (OLAP), технології отримання даних (Data Mining), ділові інтелектуальні технології (BIS). Найбільший ефект досягається при використанні інформаційних сховищ, багатовимірних баз даних;
• структурні аналітичні технології виконують інтелектуальний аналіз текстової інформації;
• технології систем підтримки ухвалення рішень (DSS) використовують аналітичні дані OLAP-систем і систем інтелектуального вибору даних для вибору рішення.

3.5 Інформаційна система автосервісних підприємств

За останні роки парк автомобілів, які експлуатуються в Україні, значно розширився, що в свою чергу привело до збільшення числа клієнтів підприємств СТОА. Технологічна різниця в ремонті автомобілів різних виробників потребує розширення штату фахівців з ремонту, накопичення різних запасних частин і витратних матеріалів.
У всіх підприємств автосервісу існує кілька загальних проблем, до числа яких належать: облік клієнтів та автомобілів, які відвідують автосервіс, облік і аналіз виконаних робіт, рух матеріальних цінностей, облік кадрів і розрахунок заробітної плати, підготовка документів (замовлення-нарядів, рахунків, накладних, актів виконаних робіт тощо) і ведення бухгалтерії. Для вирішення цих проблем адміністрація підприємств автосервісу змушена утримувати значний штат бухгалтерів, обліковців, комірників, менеджерів різних рівнів і т. д.
Однак помилки в обліку не виключаються, а можливості аналізу залишаються обмеженими.
Ефективний засіб для вдосконалення роботи підприємства – застосування інформаційних технологій. Для того, щоб оперативний облік і контроль на підприємстві автосервісу відповідали динаміці сучасного бізнесу, підприємство повинно бути оснащене програмним забезпеченням, здатним реально впливати на результативність його роботи.
Вирішувати проблеми обліку та управління в комплексі здатні так звані фірмові програми. Але найчастіше вони спеціалізовані на конкретних марках автомобілів і через свою високу вартість недоступні основній масі автосервісних центрів. Іноді підприємства самі намагаються створити бази даних клієнтів, запасних частин, автоматизувати бухгалтерію, використовуючи Microsoft Access або Excel, але цього явно недостатньо. Вирішення проблеми – застосування спеціалізованих інформаційних систем, метою впровадження яких є вдосконалення управління підприємством за рахунок вчасного отримання достовірної та повної інформації про фактичний стан оперативного та бухгалтерського обліків та прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Як показує практика, інформаційні системи, призначені для підприємств автосервісу, повинні в комплексі автоматизувати такі аспекти, як облік: виконання ремонтних робіт, трудовитрат виконавця, взаєморозрахунків з клієнтами та партнерами, кадрів, торгово-складської діяльності, розрахунок зарплати. При цьому оперативний, бухгалтерський і податковий обліки мають бути реалізовані в одній програмі і у взаємозв'язку, що передбачає одноразове формування (або введення) документів в системі та багаторазове їх використання в залежності від функцій та повноважень.
Крім того, інформаційна система повинна функціонувати як на невеликому підприємстві з одним комп'ютером, так і на великому, що має кілька підрозділів і розгалужену обчислювальну мережу.
Інформаційна система повинна бути розроблена на основі сучасних інформаційних технологій, що означає: використання системи управління базами даних, що забезпечує надійну роботу з великими обсягами даних, високу швидкість доступу до даних, безпеку їх зберігання; можливість роботи в локальній обчислювальній мережі з необмеженою кількістю робочих місць, що забезпечує формування бази даних в режимі реального часу; про повну інтеграцію даних, які вводяться в систему, що дозволяє здійснювати всебічний аналіз діяльності підприємства. Про можливість ведення в системі багатофірмового обліку і швидкого нарощування функцій розробником відповідно до потреб підприємства.
Сучасна інформаційна система дозволяє:
1. Відслідковувати не тільки рух і стан документів (відкритий, формується, закритий, проведений), а й події (очікування, отримання матеріалів на складі, відмова клієнта і т. п.).
2. Використовуючи системні довідники робіт, нормо-годин, розцінок, грамотно і швидко пояснювати клієнту, в яку суму обійдеться ремонт.
3. За рахунок контролю наявності необхідних матеріалів та підготовки документів на комп'ютерах скорочувати час і підвищувати культуру обслуговування клієнтів.
4. Створювати базу даних про клієнтів і систему їх заохочення, враховувати ці заохочення (знижки, подарунки тощо).
5. Використовувати механізм повторних ремонтів, своєчасно повідомляючи клієнта про необхідність такого, створювати запас матеріалів і запчастин; контролювати якість ремонту, з огляду на повторні звернення клієнтів, відслідковувати рух дефектних партій деталей і т . д.

6. Проводити аналіз змін заїздів автомобілів по періодах, завантаження виконавців, а також роботи персоналу за нормативами – для аналізу фактичних трудовитрат.
7. Раціонально використовувати кошти, що витрачаються на зберігання запасних частин, формувати структуру замовлення за номенклатурою запасних частин найбільш частого попиту, підтримувати їх запаси на оптимальному рівні.
8. Швидко формувати оперативні звіти про діяльність підприємства в режимі реального часу, за винятком випадків суперечності даних, що формуються різними підрозділами.
9. Забезпечувати багатовимірну обробку даних за допомогою спеціальних аналітичних засобів.
10. Скорочувати трудомісткість і терміни формування первинних і звітних документів, заробітної плати співробітникам і реорганізовувати управління підприємством.
11. Забезпечувати надійну систему захисту даних від витоку і збоїв обладнання.
12. Знижувати сукупні витрати при впровадженні та супроводі системи в порівнянні з аналогами.
Сучасна інформаційна система повинна бути не занадто вимоглива до технічних ресурсів і легко сприйматися користувачами з мінімальними навичками роботи на комп'ютері.

3.6 Сучасні інформаційні технології керування діяльністю автосервісних підприємств

Програмне забезпечення (ПЗ) для керування і обліку – до цього класу належить бухгалтерське ПЗ, ПЗ автоматизації бізнес-процесів, ПЗ ведення складського обліку, ПЗ обліку робочого часу, ПЗ підготовки та обліку замовлення-нарядів та ін. Багато програмних продуктів забезпечують інтеграцію з каталогами запасних частин (для автоматичного завантаження цін і моделей деталей у бухгалтерсько-облікові документи), інформаційними базами нормо-годин (для автоматизації завантаження номенклатури робіт і розрахунку їх вартості). Для вирішення цих завдань на вітчизняному ринку представлена велика кількість програмних продуктів як автономних, так і надбудов до універсальних систем, наприклад: продукти на базі платформи 1С, продукти компанії «Автодилер», впроваджувального центру 1С-Парус, компанії «BVS Logic», компанії «VERDI», системи «TurboService», «LogicStar-Avto», «АІС @».
ПЗ спеціалізованого обладнання – програмне забезпечення сканерів, мотор-тестерів, ПЗ для роботи з газоаналізаторами і димомірами, ПЗ для чіп-тюнінгу, ПЗ для вимірювальних систем кузовного ремонту і т. п. Як правило, таке ПЗ поставляється разом з самим обладнанням. Найчастіше програмне забезпечення цього класу виконує не тільки свої основні (діагностичні тощо), але і довідкові, навчальні функції. Основне довідкове ПЗ – інформаційно-довідкові бази даних з діагностики та ремонту, електронні каталоги запчастин, довідники нормо-годин, довідники з геометричних розмірів автомобілів і т. п. Такі бази, як і обладнання, поділяються на два великі класи – дилерські (авторизовані, оригінальні, первинні) і неавторизовані (вторинні, неоригінальні, як правило, мультимарочні).
Дилерські бази даних містять у собі інформацію про одну або кілька споріднених марок автомобілів (наприклад, VW-Audi) і підготовлені самим автовиробником. Інформація в них щодо окремої марки найбільш повна і достовірна. Однак офіційно такі бази поширюються тільки в рамках дилерської мережі відповідної марки. А це означає, що решта станцій (навіть якщо вони спеціалізуються на одній марці) можуть придбати інформацію у піратів.
Найбільшою популярністю користуються дилерські бази з діагностики та ремонту VW-Audi (ELSA), BMW (BMW TIS (Technical Information System), BMW WDS), Ford (Ford TIS), Mercedes (Mercedes WIS), Opel (Opel TIS), Renault (Dialogys), Volvo ( VADIS) тощо, а також бази запчастин, каталоги VW-Audi (ЕТКА), BMW (BMW ETK), Mercedes (Mercedes EPC).
Неавторизовані (мультимарочні) бази включають інформацію щодо багатьох марок автомобілів (розробники баз намагаються охопити «все, що їздить»). Мультимарочність бази не виключає того, що в ній містяться і деякі дилерські матеріали.
Найбільш відомими продуктами є бази з діагностики та ремонту BOSCH ESIftronic, Alldata, Autodata, Mitchell-on-Demand, Atris WM-KAT-Tech-nik, Open @ Car, Workshop, CAPS, ATSG та ін. Мультимарочні бази можуть бути неспеціалізованими (включають інформацію практично про все – наприклад, база Autodata (Autodata base) містить і регулювальні параметри, і нормо-години та інформацію з діагностики електронних систем управління, і електросхеми і багато-багато чого іншого) і спеціалізовану інформацію (стосується інформації з окремих систем автомобіля, наприклад в базі CAPS розглядаються електронні системи управлінням, в базах ATSG і Mitchell for Transmissions – коробки передач). Природно, кожна база містить різну кількість інформаційних розділів. Як правило, мультимарочні бази містять таку інформацію:
Technical data – різні регулювальні дані по автомобілях. У базах є тисячі різних параметрів, нормативів і т. п. Пам'ятати ці цифри навіть по одній марці, що обслуговується неможливо, але неможливо також займатися ремонтом і (або) діагностикою, не маючи їх під рукою.
Repair times – основні норми часу на ремонтні та регулювальні операції. Цей розділ може бути «вбудований» в базу (Autodata), поставлятися як додатковий модуль або у вигляді окремої бази.
Maintenance і Service schedules – сервісні інтервали та опис сервісних операцій.
TSB (Technical Service Bulletins) – технічні сервісні бюлетені - керівництва та рекомендації від автовиробників щодо усунення конкретних типових несправностей і з інших питань. Ці керівництва містяться практично у всіх дилерських (Ford TIS, Opel TIS, BMW TIS), а також у деяких мультимарочних базах (наприклад, в Mitchell on Demand і Alldata).
Також в мультимарочних базах, наприклад у базі AutoData, зустрічається аналогічний за призначенням розділ Trouble shooter (вирішення конкретних проблем). Найчастіше керівництва щодо усунення несправностей подаються у вигляді алгоритмів або блок-схем. Сюди ж можна віднести дуже корисні таблиці (Fault tables) з аналізом діагностичних кодів несправностей (DTC – Diagnostic Trouble Code). Такі розділи є практично у всіх електронних базах (Mitchell, Autodata, ELSA, Opel TIS тощо) і містять не тільки розшифровки кодів несправностей, а й симптоми їх прояву, можливі причини виникнення, переліки операцій для усунення, бази Workshop або Repair містять опис пристрою, ремонту та діагностики окремих систем автомобіля – двигуна, КПП, АБС, системи кондиціювання та про Component locations - розташування електронних і механічних компонентів в автомобілі.
Wiring diagrams або Current flow diagrams – електросхеми автомобілів. Wiring diagrams або Current flow diagrams – електросхеми. Зустрічаються й інші «формати» документації – OFM (Official Factory Manuals), SSP (Service Self Study Programm) та ін.
Окремо слід виділити каталоги запасних частин (EPC - Electronic Parts Catalog). У них міститься інформація про запасні частини, їх застосування, взаємозамінності, ціни, часто зустрічаються і зображення. Каталоги запчастин поділяються на каталоги оригінальних (вироблених або рекомендованих автовиробником) і неоригінальних (вироблених сторонніми виробниками) запчастин. Каталоги можуть бути мономарочні (містять інформацію про оригінальні запчастини для однієї марки - найбільш відомі Mercedes EPC, BMW ETK тощо) і мультимарочні (містять інформацію з багатьох марок наприклад Tecdoc). Зустрічаються також спеціалізовані каталоги витратних матеріалів, тюнінгу, зведені каталоги виробників запчастин і т. п.
Купуючи для автосервісу інформаційну базу, треба враховувати:
– для яких автомобілів в базі є інформація. Тут важливі марки, роки випуску, ринок автомобілів, для якого випущена база. Щодо років випуску треба відмітити, що практично всі існуючі бази містять найбільш повну інформацію тільки по автомобілях останнього десятиліття (починаючи з 1993 р.) – це стосується таких баз як ELSA, Autodata, BMW TIS та ін.;
– по яких системах в базі є інформація. Якщо СТОА спеціалізується на коробках передач, потрібна спеціалізована база (Mitchell on Demand For Transmissions та / або ATSG), але і «загальні» бази також не завадять;
– якою мовою виконана оболонка бази (меню та ін.) і якою мовою в базі подана інформація. Російською мовою навіть оболонки виконані у лічених одиниць програм. Повністю російські - BMWTIS, Volvo VADIS. Частково російські – BOSCH ESI [tronic] Mercedes WIS – ці бази мають російські оболонки і частину інформації;
– на яких носіях поставляється база. Як правило, сучасні бази поставляються на CD або DVD. При цьому, формат DVD стрімко набуває популярності, особливо при постачанні баз, які займають більше трьох компакт-дисків (Mitchell – близько 15, ESI [tronic] – близько 30, Alldata - близько 100 CD-дисків і т. п.). Останні версії деяких баз поставляються вже тільки на DVD (наприклад, ESI [tronic]);
– які системні вимоги до комп'ютера і операційної системи вимагає база. Більшість баз працюють нормально під будь-якою операційною системою. Проте бувають і «вередливі» бази;
– як здійснюється реєстрація бази. Який період безперешкодного використання бази після купівлі. Термін роботи ліцензійних баз, як правило, обмежений терміном дії абонемента (як правило, рік). Після його закінчення потрібне платне продовження абонемента; або купівля нової версії бази. Обмеження в роботі неліцензійних версій залежать від способу реєстрації бази, захисту бази, «якості злому»;
– який порядок і вартість оновлення. При купівлі ліцензійних баз ці умови обов’язково оговорюються – як правило, оновлення в рамках дії абонемента; здійснюються безкоштовно (наприклад, у BOSCH – щоквартально протягом року).
Оновлення для неліцензійних баз, як правило, не поширюються.
Розглянемо детальніше додаткове (допоміжне) довідкове ПЗ.
До нього можна віднести вже згадувані словники, програми для розшифрування VIN-кодів і ін. Деякі з цих програм можна знайти в інтернеті в безкоштовному доступі.
Розглянемо навчальне ПЗ. Деякі виробники включають навчальні підсистеми, які поставляються зі спеціальними стендами ПЗ. На вітчизняному ринку інформація пропонується не тільки в електронному вигляді (на CD й DVD), а й у вигляді професійної літератури. Перевагами книг в порівнянні з електронними базами є доступність персоналу, який не володіє або слабко володіє персональним комп'ютером, менша ціна ліцензійних версій, наявність видань російською мовою. Недоліками є незручність пошуку і роботи з інформацією, необхідність мати велику кількість літератури.

Контрольні запитання

1. Поняття інформаційних технологій.
2. Класифікація інформаційних технологій.
3. Еволюція інформаційних технологій.
4. Властивості інформаційних технологій.
5. Інформаційні технології електронного офісу.
6. Технології обробки графічних образів.
7. Гіпертекстова технологія.
8. Мережеві технології.
9. Технологія мультимедіа.
10. Технології відеоконференції.
11. Інтелектуальні інформаційні технології.
12. Технології забезпечення безпеки обробки інформації.
13. Технології геоінформаційних систем.
14. Технології розподіленої обробки даних.
15. Технології інформаційних сховищ, електронного документообігу.
16. Технології групової роботи і інтранет/інтернет.
17. Технології побудови корпоративних інформаційних, експертних систем.
18. Технології інтелектуального аналізу даних, систем підтримки ухвалення рішень.
19. Інформаційна система автосервісних підприємств.
20. Сучасні інформаційні технології керування діяльністю автосервісних підприємств.

Попередня сторінка | Зміст | Наступна сторінка