Лабораторна робота № 9
Трансмісія. Загальна будова. Зчеплення
Мета роботи: вивчити призначення, кінематичну схему, конструктивні особливості трансмісії автомобіля і зчеплення, а також можливі несправності.
Методичні вказівки
При вивченні трансмісії автомобіля слід вияснити її призначення, класифікацію та вимоги, що до них висуваються. Вивчити окремі елементи силової передачі.
В залежності від виду перетворюваної енергії розрізняють наступні види трансмісії:
- механічна трансмісія (передає і перетворює механічну енергію);
- електрична трансмісія (перетворює механічну енергію в електричну і після передачі до ведучих коліс – електричну в механічну енергію);
- гідрооб'ємна трансмісія (перетворює механічну енергію в енергію потоку рідини і після передачі до ведучих коліс – енергію потоку рідини в механічну енергію);
- комбінована трансмісія (електромеханічна, гідромеханічна).
Найбільше застосування на сучасних автомобілях знайшла механічна трансмісія. Механічна (гідромеханічна) трансмісія, зміна крутного моменту в якій відбувається автоматично, називається автоматичною трансмісією.
Крім того, трансмісії поділяють за способом розподілення крутного моменту між ведучим колесами: на мостові – розподілення за допомогою ведучих мостів, на бортові – розподілення по колесах кожного борту (лівого і правого) окремо. Можливі і комбіновані трансмісії .
Необхідно визначити різні типи конструкцій зчеплень згідно з такою класифікацією:
- за способом передачі обертового моменту: фрикційні (з механічним тертям), гідравлічні, електричні, комбіновані;
- за способом керування: керовані водієм (з примусовим керуванням), з автоматичним керуванням.
Зчеплення, кероване водієм, може бути з механічним, гідравлічним, вакуумним, електричним і комбінованим приводами. Зчеплення з автоматичними приводами можуть бути керованими в залежності від розташування подалі акселератора, частоти обертання, навантаження двигуна і від важеля перемикання передач.
Гідравлічні зчеплення можуть бути гідростатичними і гідродинамічними (гідромуфти).
Найбільше розповсюдження на автомобілях і тракторах отримали фрикційні зчеплення, які за формою поверхонь, що труться, бувають дисковими, конусними, стрічковими, колодковими. На сучасних автомобілях для роз'єднання двигуна і силової передачі в більшості випадків застосовують дискове зчеплення. Інші типи фрикційних зчеплень використовуються як складові частини деяких механізмів силових передач. Наприклад, органи керування планетарними коробками передач.
Дискові фрикційні зчеплення класифікуються:
- за кількістю дисків: однодискові, дводискові;
- за станом поверхонь, які труться: сухі і мокрі;
- за способом створення тиску між дисками: пружинні, відцентрові, комбіновані, важельні, електромагнітні;
- за способом компенсації зносу зчеплення: зчеплення що потребують регулювання і саморегульовані.
Крім того, в трансмісіях, де застосовуються преселективні автоматизовані коробки передач використовуються подвійні зчеплення – тобто фактично два окремих зчеплення, об’єднані в одному корпусі. Необхідно розібратися з особливістю конструкції і принципами роботи даного типу зчеплення, адже воно має відмінності від звичайного.
Необхідно знати переваги і недоліки кожної конструкції та області її використання. Виявити причини виникнення крутильних коливань в силових передачах автомобілів та яким чином вони гасяться. Гасіння коливань в конструкціях фрикційного типу відбувається за рахунок тертя кілець по фланцю маточини веденого диска, а не за рахунок стиснення тангенціально розташованих пружин, які знаходяться між веденим диском та його маточиною.
Слід звернути увагу на те, як уникають перегріву пружини постійно замкнутих зчеплень при буксуванні і якими способами забезпечується відведення тепла під поверхонь, що труться.
При розгляданні роботи зчеплення в процесі вимкнення рекомендується показати стрілками на схемі направлення сил, які діють на деталі механізму та приводу та пояснити, чи передається зусилля від педалі на колінчастий вал двигуна.
Зрозумівши будову та роботу зчеплення, потрібно знайти регулюючі застосування в механізмі та приводі, пояснити їх значення та послідовність регулюючих операцій.
Потрібно знати, в якій послідовності проводиться збирання та розбирання зчеплення.
Зміст роботи
Вивчити:
- загальні схеми трансмісії автомобілів різних типів;
- призначення, будову та роботу зчеплення;
- конструкцію фрикційних зчеплень різних типів.
Виписати:
- характеристики елементів трансмісії автомобілів;
- тип зчеплення;
- ведучі частини зчеплення;
- ведені частини зчеплення;
- регулювання приводів та механізмів зчеплення;
- величину вільного та робочого ходу педалі зчеплення.
Накреслити:
- структурну або кінематичну схему трансмісії автомобіля;
- схеми роботи зчеплення та механізмів приводу зчеплення.
Контрольні запитання
1. Призначення та класифікація трансмісій автомобіля.
2. Загальна будова механічних та гідромеханічних трансмісій. Компонувальні схеми.
3. Призначення, будова та робота зчеплення.
4. Послідовність передачі зусиль деталям зчеплення.
5. Заходи, що забезпечують чистоту вимикання, плавність та повноту вмикання зчеплення.
6. Призначення вільного і робочого ходів педалі зчеплення. Регулювання зчеплення.
7. Призначення, будова і робота гасителя крутильних коливань.
8. Види приводу зчеплення. Особливості їх будови.
9. Особливості будови та роботи саморегульованих зчеплень.
10. Особливості будови та роботи подвійного зчеплення.
