---

---

3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

3.1 Вимоги до написання контрольної роботи

3.1.1 Загальні вимоги

Мета виконання контрольної роботи – закріплення теоретичних знань та отримання практичних навичок розв’язування конкретних фізичних задач. Обсяг контрольної роботи складається з трьох задач, які охоплюють теоретичний матеріал програми навчальної дисципліни. На виконання контрольної роботи відводиться 10 год з обсягу самостійної роботи студента.

Текст повинен бути написаний студентом власноручно, розбірливим почерком, чисто і охайно, однаковим чорним, синім чи фіолетовим чорнилом (пастою) на аркушах білого паперу формату А4 на одній стороні аркуша. На одній сторінці допускається не більше трьох виправлень, зроблених охайно і розбірливо.

Допускається виконувати текстові документи друкарським способом або з застосуванням комп’ютерних засобів. При виконанні комп’ютерним способом використовують шрифт Times New Roman № 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Використання сканованих або копійованих іншим способом матеріалів не допускається, за винятком рисунків – з обов’язковим посиланням на джерело інформації.

3.1.2 Викладення тексту

Текст повинен бути написаний чіткою і ясною літературною мовою без граматичних і стилістичних помилок.

Текст пишеться державною мовою.

В описі операцій, що виконуються фахівцем, рекомендується використовувати третю особу множини або однини, наприклад, ...подачу дуття припиняють, ...майстер допускає зварювальника до роботи.

В математичних викладках допускається використовувати першу особу множини, наприклад, враховуючи рівняння (1.5) і (1.6), знаходимо...

В описі роботи механізмів, автоматичних пристроїв тощо рекомендується використовувати третю особу однини, наприклад, ...автомат формує сигнал... . Викладення від першої особи однини не допускається (крім цитат). В тексті (крім цитат) не допускається:
- вживати звороти розмовної мови;
- вживати застарілі та жаргонні терміни і вислови;
- вживати скорочені слова, крім встановлених чинними стандартами і загальноприйнятих в літературній мові.

В тексті, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:
- вживати математичний знак мінус (-) перед від’ємними величинами (треба писати слово "мінус");
- вживати умовні позначення, прийняті на кресленнях, наприклад, знак діаметру;
- вживати позначення стандартів та інших документів без зазначення номеру, наприклад, правильно: згідно з стандартом, згідно з ДСТУ 1.0-93; неправильно: згідно з ГОСТом;
- вживати без числових значень знаки <,  >,  <,  >, =, Ф, %, №.

В тексті треба вживати стандартизовані найменування, позначення і одиниці фізичних величин (система СІ).

Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в однакових одиницях, то позначення одиниці вказують тільки після останнього числового значення, наприклад, 1,50; 1,75; 2,00 м або від 1 до 5 мм.

Числові значення величин треба вказувати з необхідною точністю, при цьому в рядах величин (в тому числі в таблицях) здійснюють вирівнювання числа знаків після десяткової коми, наприклад: 1,50; 1,75; 2,00.

В необхідних випадках треба застосовувати математичне округлення, наприклад: правильно: продуктивність цеху 10000 т на рік або 10 тис. т, неправильно: продуктивність цеху 10002,4864 т на рік.

Кожну відповідь на питання починають з нового аркуша. Текст кожної структурної одиниці починають з абзацу.

Заголовки пишуть (друкують) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх поділяють крапкою. Заголовки частин (розділів) друкують великими літерами грубим шрифтом і розміщують симетрично тексту. Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів (якщо вони мають заголовки) друкують малими літерами (крім першої великої) грубим шрифтом і розміщують з абзацу.

Перенесення слів в заголовках не допускається.

Відстань між попереднім текстом і заголовком має бути в два-три рази більша, а відстань між заголовком і наступним текстом – в півтора-два рази більша міжрядкового проміжку звичайного тексту. Після заголовка на сторінці повинні бути принаймні два рядки тексту.

3.1.3 Оформлення ілюстрацій

Текстова частина може містити ілюстрації у вигляді креслень, ескізів, схем, графіків, діаграм, фотографій тощо. Всі ілюстрації називають рисунками.

Рисунки повинні бути виконані чітко і охайно, з застосовуванням інструментів для креслення, тушшю, олівцем, фломастером, фарбою чи пастою. Допускається використання різних кольорів. Допускається виконання рисунків на комп’ютері. Електрографічні копії допускаються з дозволу керівника проекту (роботи) з посиланням на джерело інформації.

Рисунки розміщують, як правило, на окремих аркушах. Допускається розміщення на одному аркуші кількох рисунків, а також розміщення невеликих рисунків безпосередньо в тексті.

Рисунки нумерують в межах кожної частини (розділу) двома числами – номером частини, розділу або позначенням додатку і порядковим номером рисунка поділеними крапкою.

На всі рисунки повинні бути посилання в тексті, наприклад, наведено на рисунку 4.2.

Кожний рисунок повинен мати найменування. Слово "Рисунок", його номер і найменування розміщують під рисунком і розташовують таким чином:

Рисунок 2.1 – Деталі приладу

Після найменування рисунка крапку не ставлять.

За необхідності над номером і найменуванням рисунка розміщують пояснювальні дані (так звану "легенду": розшифровку номерів позицій на кресленнях або ескізах, позначення кривих на графіках тощо).

Графіки, як правило, повинні мати координатні осі і координатну сітку. На гістограмах, кругових (секторних) діаграмах тощо допускається координатні осі і сітку не зображати за умови, що масштаб величин визначений іншим способом.

На координатних осях графіка необхідно наносити значення змінних величин у вигляді шкал у лінійному або нелінійному масштабі.

Поряд з поділками координатної сітки і (або) з ділильними штрихами шкали повинні бути вказані відповідні значення величин. Допускається використовувати додаткові ділильні штрихи без написання відповідних їм значень. Якщо початок відліку обох шкал – нуль, його зазначають один раз у точці перетину шкал. Числа коло шкал треба розміщувати поза полем графіка і розташовувати горизонтально.

Допускається паралельно основній шкалі графіка розміщувати додаткові шкали.

Найменування фізичної величини, яка відкладена на графіку, пишуть текстом паралельно шкалі. Позначення одиниці фізичної величини (якщо вона має розмірність) зазначають після її найменування через кому. Літерне позначення величини (за необхідності) вказують перед позначенням одиниці, виділяючи комами. Напис розміщують поза полем графіка. В кінці напису крапку не ставлять.

Осі шкал виконують суцільною основною лінією завтовшки s, координатну сітку і ділильні штрихи – суцільною тонкою лінією, криві на полі графіка виконують суцільною лінією завтовшки 2s. Якщо на графіку зображено дві або більше кривих, допускається виконувати їх лініями різного типу (суцільними, штриховими тощо) або різного кольору.

Точки, одержані виміром чи розрахунком, позначають на графіку кружальцями, хрестиками або іншими умовними знаками. Допускається наносити точки у вигляді хрестів або еліпсів розсіяння.

За необхідності лінії і точки графіка позначають літерами або арабськими цифрами. Перетин ліній і написів не допускається. За нестачею місця в лінії роблять розрив. Позначення пояснюють у "легенді" над найменуванням рисунка.

Приклад виконання графіка подано на рисунку 1.1.

ДЕФОРМАЦІЯ, %

1 – межа міцності; 2 – твердість

Рисунок 1.1 – Зміна межі міцності та твердості високоміцного чавуну
при термомеханічній обробці

Графіки, що схематично зображують характер залежності, допускається виконувати без шкал і координатної сітки. У цьому випадку осі графіка закінчують стрілками, які вказують напрямок зростання фізичної величини. Такі графіки виконують тільки в лінійному масштабі (рисунок 1.2).

1 – твердий стан; 2 – рідкий стан

Рисунок 1.2 – Характер залежності вільної енергії сплаву від температури

3.1.4. Побудова та оформлення таблиць

Таблиці застосовують для кращої наочності, компактності тексту і порівняння показників.

Таблиці оформлюють, як правило, відповідно до рисунка 1.3.

Рисунок 1.3 – Правила оформлення таблиць

Таблиці нумерують в межах кожної частини (розділу) двома числами – номером частини, розділу або позначенням додатка і порядковим номером таблиці, поділеними крапкою.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, наприклад, наведено в таблиці 6.1.

Таблиця повинна мати найменування, яке вказують над таблицею. Перед найменуванням таблиці пишуть слово "Таблиця" та її номер, який відділяють від найменування за допомогою тире, наприклад,

Таблиця 4.1 – Вихідні дані

Заголовки таблиці, її граф і рядків пишуть в однині без крапки в кінці. Заголовки граф і рядків таблиці пишуть з великої літери, а підзаголовки – з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. Заголовки граф можуть бути записані паралельно рядкам таблиці чи перпендикулярно до них.

Поділяти заголовки боковика і граф діагональною лінією не допускається.

Графу "Номери по порядку" в таблицю включати не допускається. За необхідності нумерацію рядків зазначають безпосередньо перед їх заголовком.

Якщо всі показники, наведені в таблиці, виражені в однакових одиницях вимірювання, то найменування цієї одиниці (без скорочення) розміщують над таблицею, а при перенесенні таблиці – над кожною її частиною.

Якщо в більшості граф показники наведені в однакових одиницях, але є також показники, які наведені в інших одиницях, то над таблицею справа пишуть найменування переважного показника і одиниці його виміру, наприклад, розміри в міліметрах. Позначення одиниць вимірювання інших величин вказують у заголовках (підзаголовках) відповідних граф чи рядків.

Позначення і розмірність фізичної величини, загальні для графи (рядка), зазначають в кінці її (його) заголовку через кому, наприклад, тиск, р, МПа.

Обмежувальні слова "понад", "не більше", "менше", "не менше", а також граничні відхилення, розміщують після позначення одиниці фізичної величини в кінці заголовку графи (рядка) або безпосередньо в графі таблиці після числа.

За нестачею місця допускається в заголовках (підзаголовках) граф (рядків) замінювати окремі поняття їх літерними позначеннями, які повинні бути пояснені в тексті.

Текст, що повторюється в рядках однієї графи і складається з одного слова з цифрою чи без неї, замінюють лапками. Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а при наступних повтореннях – лапками. Замінювати лапками цифри, що повторюються, знаки, позначення не допускається.

За відсутності окремих даних в таблиці ставлять риску (тире).

Таблицю, як правило, розміщують під текстом, в якому дано посилання на неї, чи на наступній сторінці. Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша таким чином, щоб вона читалася при повороті записки на 90 градусів за годинниковою стрілкою. Таблиці, що мають другорядне значення, допускається виносити до додатка.

Якщо розмір таблиці перевищує одну сторінку, її продовження переносять на наступну сторінку, при цьому над продовженням пишуть "Продовження таблиці" і зазначають її номер. При перенесенні таблиці допускається її головку замінювати номерами граф, відповідними до їх номерів у першій частині таблиці.

Приклади оформлення подані в таблицях 3.1 - 3.3.

Таблиця 3.1 – Розміри шайб
В міліметрах

Номінальний діаметр різьби	Внутрішній діаметр шайби	Товщина шайби
		легкої		нормальної		важкої
		a	b	a	b	a	b
2,0	2,1	0,5	0,8	0,5	0,5	–	–
2,5	2,6	0,6	0,8	0,6	0,6	–	–
3,0	3,1	0,8	1,0	0,8	0,8	1,0	1,2
4,0	4,1	1,0	1,2	1,0	1,2	1,2	1,6
…	…			…	…		…
42,0	42,5	–	–	9,0	9,0	–	–

Таблиця 3.2 – Маса шайб

Діаметр стрижня деталі, мм	Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг	Діаметр стрижня деталі, мм	Маса 1000 шт. сталевих шайб, кг
1,1	0,045	2,0	0,192
1,2	0,043	2,5	0,350
1,4	0,111	3,0	0,553

3.1.5 Формули та розрахунки

Формули і математичні рівняння, а також рівняння хімічних реакцій, подаються у тексті окремим рядком, якщо інше не передбачене встановленою схемою розрахунків. Переносити формулу на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюється. При перенесенні формули на знаку множення застосовується знак "×".

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, які входять у формулу, якщо вони не були пояснені раніше в тексті, розміщують безпосередньо під формулою або групою формул. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка, причому перший рядок пояснення повинен починатися зі слова "де" без двокрапки після нього.

Приклад. Густину зразка, р, кг/м , визначають за формулою

,

де т – маса зразка, кг;
V – об’єм зразка, м3.

Не допускається одночасно з поясненнями наводити числові значення величин (їх треба вказати після усіх пояснень до формули).

Приклад, невірно:
де т – маса зразка, кг (1,2 кг);
V – об’єм зразка (0,001 м).

При виконанні чисельних розрахунків за формулою треба наводити первинний вираз із підставленими в нього числовими значеннями і кінцевий результат з зазначенням одиниці вимірювання без проміжних викладок.

При великій кількості однотипних обчислень допускається приводити тільки розрахункову формулу і таблицю результатів обчислень з посиланням на неї в тексті.

Формули нумерують за необхідності в межах частини (розділу). Номер формули складається з номера частини (розділу) і порядкового номера формули, поділених крапкою. Номер формули записують в круглих дужках на рівні формули справа. Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках, наприклад, в формулі (3.1). Допускається нумерувати не всі формули.

3.1.6. Примітки та виноски

Примітки застосовують, якщо необхідні пояснення до тексту або таблиці.

Примітки розміщують безпосередньо після тексту чи таблиці, яких вони стосуються, і пишуть із абзацу з великої літери. Якщо примітка одна, то після слова "Примітка" ставлять тире і текст примітки пишуть з великої літери. Якщо приміток декілька, то їх нумерують арабськими цифрами.

Приклади:
Примітка – Зміна розміру не допускається.
Примітки:

1. Розміри для довідок.
2. Поверхню А полірувати.

Якщо необхідно пояснити окремі дані, наведені в тексті, їх треба позначати надрядковими знаками виноски. Виноски позначають арабськими цифрами з дужкою або зірочками (не більше чотирьох зірочок), що пишуть безпосередньо після слова, до якого стосується пояснення, на рівні верхнього обрізу шрифту. Нумерація виносок окрема для кожної сторінки.

Текст пояснення пишуть із абзацу в кінці сторінки і відділяють короткою тонкою горизонтальною лінією. Перед текстом пояснення вказують позначення виноски (цифру з дужкою або зірочки).

Виноски до таблиці розміщують безпосередньо під таблицею.

3.1.7 Посилання на джерела інформації та їх перелік

При написанні текстової частини можуть бути використані такі джерела інформації: Конституція України; закони України та інших держав; інші документи законодавчого характеру (постанови, укази, рішення тощо); підручники; навчальні посібники; монографії; довідники; статті; виступи та інша інформація, опублікована в збірках, журналах, газетах; нормативно-технічні документи (стандарти, технічні умови, інструкції, керівництва тощо); дисертації; звіти; каталоги; рекламні проспекти; препринти; патенти та авторські свідоцтва; опубліковані конспекти лекцій, методичні вказівки; науково-популярні і художні твори; архівні матеріали; комп’ютерні програмні засоби; матеріали на магнітних або інших не паперових носіях; матеріали з Інтернету та інші джерела, що допускають однозначну ідентифікацію та неодноразове використання, крім тих, що складають державну, службову чи комерційну таємницю і засекречені у встановленому порядку.

В тексті повинні бути посилання на всі джерела, що були використані. Посилатися слід, як правило, на джерело в цілому. За необхідності допускаються посилання на розділи, таблиці, ілюстрації чи сторінки джерела.

Використання запозичених даних без посилання на джерело не допускається і розглядається як плагіат.

Посилання на джерело наводиться у вигляді його порядкового номеру в переліку посилань, узятого в квадратні дужки, в яких допускається зазначати додаткову інформацію. Якщо необхідно послатися одночасно на декілька джерел, їх номери пишуть через кому або тире.

Приклади:

Цьому питанню присвячені роботи [2, 4-7]. Розрахунок ведемо за формулою [4]

Зазначений коефіцієнт дорівнює 1,76 [16, таблиця 1.4].
І. Ньютон [15, с. 4] казав: "…".

Перелік посилань у вигляді бібліографічного опису джерел, що були використані, розміщують після відповідей на питання, починаючи з нового аркуша. Джерела розміщують у переліку в порядку їх згадування в тексті і позначають порядковими номерами арабськими цифрами, які вказують перед бібліографічним описом джерела, відділяючись від нього крапкою. Допускається використання іншого порядку розміщення джерел в переліку (алфавітного, хронологічного тощо).

Бібліографічний опис джерела в переліку має відповідати вимогам інформаційно-бібліографічних стандартів і забезпечувати можливість однозначної ідентифікації джерела. Бібліографічний опис дається мовою джерела.

Приклади:
а) опис закону, постанови т.п.:
1. Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 р.
2. Закон України № 468/97-вр "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 186. –С. 7-9.
3. Указ Президента України № 1089/97 від 2.10.97 р. "Про Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 187-188. – С.7-8.
4. Постанова Верховної Ради України № 544/97-вр "Про внесення змін до пункту 7 Постанови ВРУ "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність" // Урядовий кур’єр. – 1997. –    № 187-188. – С. 7.
5. Постанова Кабінету міністрів України № 1093 "Про забезпечення у 1997 р. сільськогосподарськими товаровиробниками розрахунків за отримані аванси і техніку на умовах розстрочки платежу" // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 187-188. – С. 10-11.
б) опис книги:
6. Голофаєв А. М. Технологічна оснастка ливарного виробництва: навчальний посібник /  Голофаєв А. М., Гутько Ю. І., Тараненко Н. О. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 304 с.
7. Справочник по наладке автоматических устройств контроля и регулирования / [Нестеренко А. Д., Дубровный В. А., Забокрицкий Е. И. и др.]. – К. : Наукова думка, 1976. – 840 с.
8. Методы испытания, контроля и исследования машиностроительных материалов: справочное пособие в 3 т. / под общ. ред. А. Т. Туманова. – М. : Машиностроение. Т. 2. – 1974. – 320 с.
в) опис статті в журналі, газеті або збірці:
9. Самсонов В. А. Устройство для контроля объемного содержания водяных паров в газах  / В. А. Самсонов, Ю. Е. Киселев, В. А. Ерошенко // Вестник КПИ: Серия теплоэнергетики. – 1979. – Вып.10. – С. 21-23.
10. Лукьянов Н. Ф. Электрический исполнительный механизм-звено автоматической системы регулирования / Лукьянов Н. Ф., Алексеев В. Л. // Приборы и системы управления. – 1982. – № 5. – С. 14-16.
11. Исследование вибрационных обработок / [Кармелюк В. И., Повидайло В. А., Лошак М. Г. и др.]. // Автоматизация и механизация. – М. : 1971. – С. 5-8 (Тр. Ин-та цветметинформации, № 20.).
г) опис дисертації:
12. Мишура Ю. С. Предельные теоремы для функционалов от случайных полей: дис. ... канд. физ.-мат. наук. – Киев, 1978. – 163 с.
д) опис авторського свідоцтва або патенту:
13. А. с. 1007970 СССР, МКИ В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В. С. Ваулин, В. Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25-08; заявл. 23.11.81; опубл. 30.03.83, Бюл. №12.  – С. 2.
е) опис стандарту:
14. ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – Взамен ГОСТ 7.1-76; введ. с 01.01.86.
ж) опис методичних вказівок:
15. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Технологічні основи формоутворення" / Уклад. С. А. Стороженко, М. К. Сігарьов. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. – 32 с.

3.2 Завдання на виконання контрольних робіт

Завдання на виконання контрольних робіт з дисципліни «Виробничі системи на автомобільному транспорті» видається викладачем. Контрольна робота складається з теоретичної часини та практичної.

Теоретична частина

1.      Які основні фонди входять в ВТБ.
2.      Нормативи проектування АТП. Їх корегування.
3.      Які фактори впливають на рівень розвитку ВТБ.
4.      Нормативи проектування СТОА. Їх корегування.
5.      Як оцінюється ефективність використання ВТБ.
6.      Розрахунок річної та добової програми РОВ АТП.
7.      За якими показниками проводиться аналіз стану ВТБ.
8.      Методи організації ТО та ПР автомобілів.
9.      Основні шляхи розвитку ВТБ.
10.    Технологічний процес роботи СТОА.
11.    Що розуміється під структурою ВТБ.
12.    Визначення обсягів робіт з ТО та ПР АТП.
13.    В чому суть концентрації ВТБ.
14.    Розрахунок чисельності виробничого персоналу.
15.    Як впливає концентрація ВТБ на основні техніко-економічні показники технічної служби.
16.    Технологічний процес ТО та ремонту автомобілів в умовах АТП. Графік виробничого процесу.
17.    В чому суть спеціалізації ВТБ.
18.    Пристрої і споруди огляду автомобілів.
19.    В чому суть кооперованих зв’язків між підприємствами.
20.    Розробка конструктивних схем виробничих приміщень
21.    Які організаційні структури ВТБ найбільш раціональні.
22.    Переваги та недоліки потокових методів ТО. Умови вибору потокового методу.
23.    Основні вимоги до розробки генеральних планів.
24.    В чому суть реконструкції діючої ВТБ.
25.    Режим роботи виробничих зон та дільниць АТП.
26.    Які види і особливості реконструкції ви знаєте.
27.    Вибір способу зберігання рухомого складу. Схеми розстановки.
28.    Як визначається ефективність реконструкції ВТБ.
29.    Розрахунок кількості постів ТО та ПР автомобілів.
30.    В чому суть технічного переозброєння ВТБ.
31.    Склад виробничих приміщень АТП. Способи їх взаємного розташування.
32.    Основні етапи технологічного проектування ВТБ.
33.    Розрахунок потокових ліній неперервної дії.
34.    Які вихідні дані потрібні для технологічного розрахунку АТП.
35.    Розрахунок потокових ліній періодичної дії.
36.    Які вихідні дані потрібні для технологічного розрахунку СТОА.
37.    Основні вимоги до планування виробничих корпусів.
38.    Як класифікують СТОА.
39.    Розрахунок обсягів робіт міської СТОА.
40.    Потік вимог (автомобіле-заїздів) на СТОА. Що таке умовний автомобіль парку.
41.    Як визначити потужність міської та дорожньої СТОА.
42.    Розрахунок обсягів робіт дорожньої СТОА.
43.    Які є форми оновлення засобів праці.
44.    Розрахунок площ виробничих приміщень з ТО та ремонту автомобілів.
45.    Функціонально-технологічна структура СТОА.
46.    Розрахунок площ складських приміщень.
47.    Показники генеральних планів. Порядок їх визначення.
48.    Як оцінюється ефективність використання ВТБ.
49.    Способи забудови території. Їх переваги та недоліки.
50.    Особливості планувальних рішень генеральних планів СТОА.
51.    Які вихідні дані потрібні для технологічного розрахунку СТОА.
52.    Які вимоги ставляться до приміщень АТП та СТОА.

Практична частина

Метою виконання комплексного практичного завдання є набуття практичних навичок по корегуванню пробігів та трудомісткостей автотранспортних засобів з урахуванням їх роботи, природно-кліматичних умов, умов руху, типу дорожнього покриття, рельєфу місцевості.

Послідорвність виконання

При проектуванні нових та реконструкції існуючих автотранспортних підприємств розрахункові нормативи періодичності ТО, пробігу до КР (ресурсу), трудомісткостей і простою в ТО і ПР, вказані в табл. 3.2 – 3.4, для існуючого парку рухомого складу слід приймати по діючих "Положеннях про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту".

Класифікація рухомого складу автомобільного транспорту приведена в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Класифікація рухомого складу автомобільного транспорту

Тип ДТЗ	Характеристика рухомого складу	Модель-представник
1	2	3
Автомобілі легкові	робочий об'єм двигуна, л
особливо малого класу	до 1,2 вкл.	ЗАЗ-1102
малого класу	понад 1,2 до 1,8	ВА3-2107
середнього класу	понад 1,8 до 3,5	Nissan X-Trail
Автобуси	довжина, м
особливо малого класу	до 5,0 вкл.	РАФ-2203-01
малого класу	понад 6,0 до 7,5	ПАЗ-3205
середнього класу	понад 8,0 до 10,0	ЛіАЗ-42021
великого класу	понад 10,5 до 12,0	Ікарус-260
особливо великого класу	понад 12,0	Ікарус-280
Автомобілі вантажні загального призначення	корисне навантаження, т
особливо малої вантажопідйомності	від 0,5 до 1,0	УАЗ-3303-01
малої вантажопідйомності	понад 1,0 до 3,0	ГАЗ-52-04
середньої вантажопідйомності	понад 3,0 до 5,0	ГАЗ-3307
великої вантажопідйомності	понад 5,0 до 6,0 понад 6,0 до 8,0	ЗІЛ-431410 КамАЗ-5320
особливо великої вантажопідйомності	понад 8,0 до 10,0 понад 10,0 до.16,0	КамАЗ-53212 КрАЗ-250-10
автомобілі-самоскиди кар'єрні	30,0 42,0	БелАЗ-7522 БелАЗ-7548
Причепи і напівпричепи	корисне навантаження, т

Продовження таблиці 3.1

1	2	3
Причепи одновісні малої і середньої вантажопідйомності	до 5,0	СМ-В325
Продовження Причепи двовісні середньої і великої вантажопідйомності	до 8,0	ГКБ-8350
Причепи одновісні великої вантажопідйомності	до 12,0	КАЗ-9368
Напівпричепи двовісні особливо великої вантажопідйомності	14,0	Мод. 9370
Напівпричепи багатовісні особливо великої вантажопідйомності	понад 20,0	МАЗ-9398
Причепи і напівпричепи важковози	понад 22,0	ЧМЗАШ

Відповідно до "Положення про технічне обслуговування і ремонт ДТЗ АТ" в процесі експлуатації до рухомого складу застосовуються наступні види технічних впливів:
        підготовка до продажу;
        технічне обслуговування в період обкатки;
        щоденне технічне обслуговування (ЩО);
        перше технічне обслуговування (ТО-1);
        друге технічне обслуговування (ТО-2);
        сезонне технічне обслуговування (СО);
        поточний ремонт (ПР);
        капітальний ремонт агрегатів і вузлів (КР);
        технічне обслуговування підчас консервації ДТЗ;
        технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.

Щоденне технічне обслуговування (ЩО) підрозділяється на ЩОд, виконуване щодоби і ЩОт, виконуване перед ТО-1, ТО-2 і ПР, пов'язаним із заміною агрегатів.

Сезонне технічне обслуговування (СО) рухомого складу, пов'язане з його підготовкою до експлуатації в зимовий і літній період і проводиться 2 рази на рік, поєднується з проведенням чергового технічного обслуговування – ТО-2 і ТО-1 і як окрема технічна дія при розрахунку не приймається.

Капітальний ремонт агрегатів і вузлів вантажних і легкових автомобілів, а також капітальний ремонт автобусів на базі готових агрегатів в автотранспортних підприємствах, що розглядаються в даних нормах, не проводиться, його виконання слід передбачати по кооперації зі спеціалізованими авторемонтними підприємствами.

Нормативи періодичності ТО рухомого складу для I-ї категорії умов експлуатації слід приймати не менше за величини, приведені в табл. 1.2. Ресурс пробігу рухомого складу – не менше за величини, приведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.2 – Нормативи періодичності ТО рухомого складу

Тип рухомого склад	Нормативи періодичності технічного обслуговування не менше, км
	ЩО	ТО-1	ТО-2
Автомобілі легкові	Один раз на робочу добу, незалежно від  числа робочих змін	5000	20000
Автобуси		5000	20000
Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів або з використанням їх основних агрегатів		4000	16000
Автомобілі-самоскиди кар'єрні		2000	10000
Причепи і напівпричепи		4000	16000
Причепи і напівпричепи важковози		3000	12000

Таблиця 3.3 – Ресурс рухомого складу (пробіг до КР)

Тип рухомого складу	Ресурс (пробіг до КРХ), не менше, тис. км
1	2
Автомобілі легкові
особливо малого класу	125
малого класу	150
середнього класу	400
Автобуси
особливо малого класу	350Х
малого класу	400Х
Середнього класу	500Х
великого класу.	500Х
особливо великого класу	400Х
Автомобілі вантажні загального призначення
особливо малої вантажопідйомності	150
малої вантажопідйомності	175
середньої вантажопідйомності	300
великої вантажопідйомності
понад 5,0 до 6,0 т	450
понад 6,0 до 8,0 т	300
особливо великої вантажопідйомності
понад 8,0 до 10,0 т	300
понад 10,0 до 16,0 т	300
Автомобілі самоскиди кар'єрні	200
Причепи і напівпричепи
Причепи одновісні малої і середньої вантажопідйомності	120
Причепи двовісні середньої і великої вантажопідйомності	250
Напівпричепи одновісні і двовісні великої вант.	300

Продовження таблиці 1.3

1	2
Напівпричепи багатовісні особливо великої вантажопідйомності	320
Причепи і напівпричепи-важковози	250

Трудомісткості ТО і ПР рухомого складу слід приймати не більш величин, приведених в табл. 3.4

Таблиця 3.4 – Трудомісткості ТО і ПР рухомого складу

Тип ДТЗ	Нормативи трудомісткості
	Разова, люд.-год.			Питома, люд.-год. на 1000 км пробігу
	ЩОд	ТО-1	ТО-2	ПР
1	2	3	4	5
Автомобілі легкові
особливо малого класу	0,15	1,9	7,5	1,5
малого класу	0,2	2,6	10,5	1,8
середнього класу	0 25	3,4	13,5	2,1
Автобуси
особливо малого класу	0,25	4,5	18,0	2,8
малого класу	0,3	6,0	24,0	3,0
середнього класу	0,4	7,5	30,0	3,3
великого класу	0,5	9,0	36,0	4,2
особливо великого класу	0,8	18,0	72,0	6,2
Автомобілі вантажні загального призначення
особливо малої вантажопідйомності	0,2	1,8	7,2	1,55
малої вантажопідйомності	0,3	3,0	12,0	2,0
середньої вантажопідйомності	0,3	3,6	14,4	3,0
великої вантажопідйомності
понад 5,0 до 6,0 т	0,3	3,6	14,4	3,4
понад 6,0 до 8,0 т	0,35	5,7	21,6	5,0
особливо великої вантажопідйомності
понад 8,0  до 10,0 т	0,4	7,5	24,0	5,5
понад 10,0 до 16,0 т	0,5	7,8	31,2	6,1
Автомобілі-самоскиди кар'єрні
30,0 т	0,8	20,5	80,0	16,0
42,0 т	1,0	22,5	90,0	24,0
Автомобілі газобалонні
Газова система живлення автомобілів, що працюють на скрапленому нафтовому газі	0,08	0,3	1,0	0,45

Продовження таблиці 3.4

1	2	3	4	5
Газова система живлення автомобілів, що працюють на стисненому природному газі	0,1	0,9	2,4	0,85
Причепи, напівпричепи
Причепи одновісні малої і середньої вантажопідйомності	0,05	0,90	3,6	0,35
Причепи двовісні середньої і великої вантажопідйомності	0,1	2,1	8,4	1,15
Причепи одновісні великої вантажопідйомності	0,15	2,1	8,4	1,15
Причепи двовісні особливо великій вантажопідйомності	0,15	2,2	8,8	1,25
Причепи багатовісні особливо великої вантажопідйомності	0,15	3,0	12,0	1,7
Причепи і напівпричепи-важковози	0,2	4,4	17,6	2,4

Примітки:
        1. трудомісткості ЩОт слід приймати рівними 50% від трудомісткості ЩОд.
    2. Трудомісткості ЩОд передбачають виконання прибирально-мийних робіт з використанням комплексної механізації. При кількості технологічно сумісних автомобілів в підприємстві менше 50 допускається проведення мийних робіт ручним методом, при цьому нормативи трудомісткості, приведені в таблиці, слід приймати з коефіцієнтом 1,3…1,5.
        3. Нормативи для кар'єрних автомобілів-самоскидів залежно від категорій умов експлуатації, модифікації і умов роботи корегуванню не підлягають.
        4. Результуючі коефіцієнти коректування періодичності ТО і ресурсу не повинні бути менше 0,5.

Зазначені нормативи встановлено для першої категорії умов експлуатації, базових моделей автомобілів, помірного кліматичного району; автотранспортних підприємств, на яких здійснюються ТО й ремонт 200-300 од. рухомого складу, що складають три технологічно сумісні групи, закритого способу зберігання, оснащення АТП засобами механізації відповідає табелю технологічного обладнання. Якщо автомобілі працюють в умовах, що відрізняються від зазначених, нормативи коригують, враховуючи конкретні умови експлуатації та особливості АТП, яке проектують. Для цього користуються коефіцієнтами, які враховують наступні фактори:
        К1 – категорії умов експлуатації рухомого складу;
        К2 – модифікації рухомого складу і організації його роботи;
        К3 – природно-кліматичні умови експлуатації рухомого складу;
        К4 – кількість одиниць технологічно сумісного рухомого складу;
        К5 – способу зберігання рухомого складу;

З метою проектування коректування нормативів залежно від пробігу рухомого складу з початку експлуатації не проводиться.

Результуючий коефіцієнт коректування нормативів визначається як добуток окремих коефіцієнтів для наступних показників.

Визначаємо загальний пробіг до капітального ремонту:

    ,        (3.1)

де Lкн – норма пробігу автомобіля до капітального ремонту.

Визначаємо періодичність ТО-1 і ТО-2:

    ,        (3.2)

де LТОн - нормативний пробіг до ТО-1 або ТО-2.

Визначаємо трудомісткість ЩО, ТО-1, ТО-2:

    ,        (3.3)

де tн - норматив трудомісткості для визначеного виду ТО, люд.-год.
Визначимо трудомісткість ПР:

    ,        (3.4)

де tПРн – норматив трудомісткості ПР, люд-год/1000 км.

Числові значення коефіцієнтів К1 корегування нормативів залежно від категорії умов експлуатації рухомого складу (Додаток Б), яка визначається з урахуванням умов руху, типів дорожнього покриття та рельєфу місцевості, приведені в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 – Коефіцієнти корегування нормативів залежно від категорії умов експлуатації (К1)

Категорія умов експлуатації	Коефіцієнти корегування, К1
	періодичності ТО	питомої трудомісткості ПР	ресурсу
І	1,0	1,0	1,0
II	0,9	1,1	0,9
III	0,8	1,2	0,8
IV	0,7	1,4	0,7
V	0,6	1,5	0,6

Примітка: відкориговані значення ресурсу і періодичності ТО слід округляти до цілих десятків кілометрів з урахуванням кратності між собою і кратності середньодобовому пробігу.

Числові значення коефіцієнтів К2 корегування нормативів залежно від модифікації рухомого складу і організації його роботи приведені в табл. 3.6.

Таблиця 3.6 – Коефіцієнти корегування нормативів залежно від модифікації рухомого складу (К2)

Модифікація рухомого складу і організація його роботи	Коефіцієнт коректування, К2
	трудомісткості ЩО, ТО-1, ТО-2 і ПР	тривалості простою в ТО і ПР	ресурсу
Автомобілі, автобуси базової комплектації	1	1	1
Автомобілі і автобуси підвищеної прохідності	1,25	1,1	1,0
Автомобілі-фургони (пікапи)	1,2	1,1	1,0
Автомобілі-рефрижератори	1,3	1,2	1,0
Автомобілі-цистерни	1,2	1,1	1,0
Автомобілі-паливозаправники	1,4	1,2	1,0
Автомобілі-самоскиди	1,15	1,1	0,85
Сідельні тягачі	1,1	1,0	0,95
Автомобілі спеціальні	1,4	1,2	0,9
Автомобілі санітарні	1,1	1,0	1,0
Автомобілі, що працюють з причепами	1,15	1,1	0,9
Причепи і напівпричепи спеціальні	1,6	-	1,0

Трудомісткості ЩО не підлягають корегуванню коефіцієнтом К4.
Чисельно значення коефіцієнтів К3 корегування нормативів залежно від кліматичних умові експлуатації рухомого складу приведені в табл. 3.7.

Таблиця 3.7 – Коефіцієнти корегування нормативів залежно від кліматичних умові експлуатації (К3)

Кліматичний район по ГОСТ 16350-80	Коефіцієнт коректування, К3
	періодичності ТО	трудомісткості ПР	ресурсу
Помірний	1,0	1,0	1,0
Помірно-теплий, помірно-теплий вологий, теплий вологий	1,0	0,9	1,1
Жаркий сухий, дуже жаркий сухий	0,9	1,1	0,9
Помірно холодний	0,9	1,1	0,9
Холодний	0,9	1,2	0,8
Дуже холодний	0,8	1,3	0,7

Примітка: Корегування періодичності, трудомісткості ПР і ресурсу рухомого складу в районах з високою агресивністю навколишнього середовища з метою проектування не проводиться.

Числові значення коефіцієнтів К4 корегування нормативів трудомісткості ТО і ПР залежно від кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу приведені в табл. 3.8.

Таблиця 3.8 – Коефіцієнти корегування нормативів трудомісткості ТО і ПР залежно від кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу (К4)

Кількість одиниць технологічно сумісного рухомого складу	Коефіцієнти корегування трудомісткості ТО і ПР	Кількість одиниць технологічно сумісного рухомого складу	Коефіцієнти корегування трудомісткості ТО і ПР
до 25 включно	1,55	понад 200 до 300	1,0
понад 25 до 50	1,35	"     300  "  400	0,9
"     50  "  100	1,19	"     400  "  500	0,89
"   100  "  150	1,1	"     500  "  600	0,86
"   150  "  200	1,05	"     600  "  700	0,84
"   700  "  800	0,81	"   1600  "  2000	0,68
"   800  "  1000	0,77	"   2000  "  3000	0,65
" 1000  "  1300	0,73	"   3000  "  5000	0,63
" 1300  "  1600	0,70	понад 5000	0,60

Примітка: Перелік груп технологічно сумісного рухомого складу для ТО і ПР наведено в додатку Б.

Залежно від способів зберігання рухомого складу трудомісткості ПР слід коректувати за допомогою коефіцієнта К5:
        – при відкритому зберіганні  – 1,0;
        – при закритому зберіганні  – 0,9.

Для зручності складання графіка ТО та ПР, а також подальших розрахунків пробіг між окремими видами ТО, КР та середнім добовим пробігом необхідно скоригувати.

Згідно нормативам періодичності ТО мають бути кратні між собою, а ресурсний пробіг кратний періодичності ТО. При кориктуванні ця кратність може бути порушена. Тому в наступних розрахунках пробігів між окремими видами ТО і ресурсним пробігом необхідно скоригувати між собою і зі середньодобовим пробігом. Допустиме відхилення від нормативної періодичності ТО складає ± 10% [11].

Визначимо кратність ТО-1:

    ,        (3.5)

де - середньодобовий пробіг, км.

Уточнимо пробіг до ТО-1:

    ,        (3.6)

Визначимо кратність ТО-2:

    ,        (3.7)

Уточнимо пробіг до ТО-2:

    ,        (3.8)

Визначимо кратність КР:

    ,        (3.9)

Уточнимо пробіг до КР:

    ,        (3.10)

 

Порядок виконання
1. На основі завдання до практичної частини, виданого викладачем (Додаток В) визначити нормативи проектування ВТБ АТП для еталонних умов експлуатації.
2. Визначити фактичні умови експлуатації та у відповідності до них виконати корегування нормативів.
3. Виконати коригування пробігів до ТО-1, ТО-2, КР за кратністю

Номера варіантів до контрольної роботи наведено в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9 – Варіанти до виконання контрольної роботи

Варіант	Перелік теоретичних питань	Номер практичних завдань
1	1,11,21	1
2	2,4,22	2
3	6,18,25	3
4	7,17,26	4
5	9,16,25	5
6	3,16,52	6
7	5,14,24	7
8	6,10,20	8
9	3,15,25	9
10	1,13,54	10
11	7,15,29	11
12	9,19,35	12
13	10,26,35	13
14	35,45,52	14
15	30,40,50	15
16	13,31,47	16
17	14,32,48	17
18	12,33,49	18
19	11,34,50	19
20	29,35,51	20
21	28,36,52	21
22	27,37,35	22
23	26,38,51	23
24	19,39,50	24
25	27,40,32	25
26	21,31,41	26
27	12,32,42	27
28	3,50,43	28
29	16,26,44	29
30	2,14,47	30

 

---