СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ ЗАДАЧ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

Людина, практично, в усіх областях своєї діяльності постійно зіштовхується з різноманітними задачами аналізу, за результатами якого приймає рішення з точки зору керування системами. Прийняті рішення відрізняються як за степенем відповідальності, так і за степенем значимості наслідків. Різними аспектами проблем, що пов’язані з прийняттям управлінських рішень, з «оптимальним» поводженням людей, з перетинанням інтересів кількох сторін, займаються багато наук, наприклад, таких як дослідження операцій, дискретна математика, економіка, соціологія, право та інші. На відміну від інших системний аналіз аналізує ці проблеми за допомогою математичного апарату. Це означає, що хоча б деякі дані, що фігурують у формулюванні задачі, повинні мати кількісні вираження. Якісні дані (умови) досліджуваної проблеми враховуються додатково і є своєрідним фоном для використання математичних моделей.

Як відомо, у загальному випадку, для побудови моделі задачі прийняття рішень потребують наявності:

• особи (осіб), що приймають рішення (ОПР);
• цілі прийняття рішення;
• варіантів вибору рішення (множина допустимих рішень).

При цьому, слід мати на увазі і те, що рішення приймаються з урахуванням деякого середовища, умов та передумов, що його супроводжує.

Мета ОПР – з урахуванням існуючих умов прийняти з мно­жи­ни допустимих у даній ситуації те рішення, що щонайкраще сприяє досяг­ненню поставленої цілі (оптимальне рішення).

Невід’ємною частиною методології системного аналізу є усебічний якісний і кількісний аналіз проблеми, що передує її математичному моделюванню. Тому говорять про системний аналіз, що припускає виконання таких компонентів:

• доматематичний (змістовний) аналіз проблеми;
• математичний аналіз проблеми;
• застосування результатів дослідження на практиці.

Проведення такого аналізу для кожної конкретної задачі повинно здійснюватися операційною групою, що включає фахівців даної області (постановників проблем, замовників), математиків, економістів, юристів, соціо­логів та ін. При цьому, як не існує універсальних методів побудови математичних моделей, так і не існує універсальних методик і керівних принципів. Кожне окреме дослідження має свої особливості. Тому можна рекомендувати лише досить загальні принципи та етапи, що включають:

1. Змістовна постановка задачі.
2. Формулювання проблеми та визначення мети системного аналізу.
3. Збір даних (статистичних, експертних і інших).
4. Побудова моделі досліджуваної системи.
5. Пошук і розробка методу розв’язку задачі за допомогою моделі.
6. Перевірка математичної моделі та оцінка рішення.
7. Реалізація результатів на практиці.

Етапи 1–4 відносяться до доматематичної частини аналізу і виконуються фахівцями тієї області, до якої належить досліджувані системи. Дуже важливо, щоб перед математичним моделюванням об’єкт дослідження (предмет­на область) був досконально вивчений самими постановниками (замовника­ми). Зокрема, дослідникам повинні бути вичерпно надані усі необхідні документальні і статистичні дані. Збір статистичних даних або іншої інформації не є справою математиків, їх справа полягає в організації збереження, аналізу та обробки даних, наданих їм замовниками.

Етапи 5 і 6 відносяться до математичної частини аналізу. Це най­склад­­ніші і ключові етапи системного аналізу.

Етап 7 є заключною частиною системного аналізу і здійснюється спільними зусиллями замовників і аналітиків-розробників моделі.

Слід відзначити, що у кожному конкрет­ному випадку етапи сис­темного аналізу мають різну «питому вагу» у загальному обсязі робіт з точки зору часових, витратних і інтелектуальних показників. Дуже часто важко провести чіткі межі між ними і вказати, де закінчується даний етап і починається наступний.