2.1 Змістовна постановка задачі моделювання
Вище вказувалось, що у постановці задачі системного аналізу обов’язкова участь двох сторін, тобто, замовника (ОПР) і виконавця системного проекту. При цьому участь замовника не обмежується фінансуванням роботи – він повинен (для користі справи) зробити аналіз системи, якою він керує, сформулювати цілі та обговорити можливі варіанти дій відповідно прийнятим рішенням. Так, наприклад, у згаданому вище прикладі системи керування навчальним процесом, однією з причин її невдалого завершення було те, що одна з підсистем керівництва практично не мала свободи дій щодо підсистеми тих, кого вони навчали.
Очевидно, що на цьому етапі повинні бути встановлені і зафіксовані поняття ефективності діяльності системи. При цьому, відповідно до принципів системного підходу необхідно враховувати максимальне число зв’язків як між елементами системи, так і щодо зовнішнього середовища. Зрозуміло, що виконавець-розробник не завжди може, і не повинен мати професійні знання щодо тих процесів, які мають місце у системі, або, принаймні, є головними. З іншого боку обов’язковою є наявність таких знань у замовника, тобто, у керівника або адміністратора системи. Замовник повинен знати що треба зробити, а виконавець, тобто, фахівець у галузі системного аналізу, повинен знати як це зробити.
Однак, слід відзначити, що вам краще було б навчитися і тому і іншому. Наприклад, якщо ви будете у ролі менеджера, то до професійних знань доречні знання з області системного аналізу – розумна постановка задачі, з урахуванням технології прийняття рішень на сучасному рівні буде гарантією успіху. Якщо ж ви будете працювати у іншій категорії, тобто як розробники, то вам не обійтися без «технологічних» знань. Робота щодо системного аналізу у будь-яких системах навряд чи виявиться ефективною без спеціальних знань в області економічної ефективності.