ТЕМА 1
ПІДПРИЄМСТВО ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Мета: закріпити у студентів теоретичні знання про сутність, види та організаційні форми підприємств; ознайомитись із правовими основами створення та функціонування підприємств; вивчити функції, принципи та методи управління підприємством; дослідити зовнішнє середовище господарювання підприємств.
Теоретичні відомості
Організації з підприємницьким характером діяльності є підприємствами.
Підприємство – це організаційно відокремлена, економічно самостійна ланка виробничої сфери економіки, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає у задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.
Основним законодавчим актом, що регулює діяльність підприємств в Україні, є Господарський кодекс України, згідно із яким підприємство − це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Юридична особа підлягає державній реєстрації й діє або на підставі статуту, або установчого договору та статуту, або тільки установчого договору. У статуті відображаються організаційна й правова форми підприємства (фірми), його найменування, поштова адреса, предмет і мета діяльності, статутний капітал, порядок розподілу прибутку, органи контролю, перелік і місцезнаходження структурних одиниць, що входять до складу фірми, умови її реорганізації та ліквідації.
Види та організаційні форми підприємств класифікують за нижченаведеними ознаками.
1. Залежно від мети і характеру діяльності:
– комерційні (метою є одержання прибутку);
– некомерційні (не ставлять за мету отримання економічних результатів).
2. Залежно від форм власності:
– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
– підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
– комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
– державне підприємство, що діє на основі державної власності;
– підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства:
– унітарні (створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства);
– корпоративні (утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства).
4. Залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік:
– малі – підприємства, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. В розрізі малого підприємництва згідно з Господарським Кодексом України виокремлюють мікропідприємництво – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
– великі – підприємства, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
– середні – усі інші підприємства.
5. За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізняють:
– акціонерні товариства;
– товариства з обмеженою відповідальністю;
– товариства з додатковою відповідальністю;
– повні товариства;
– командитні товариства.
Підприємства на добровільних засадах мають право об’єднувати свою діяльність. В Україні найбільш поширеними формами об’єднання є:
– асоціація;
– корпорація;
– консорціум;
– концерн;
– інші об’єднання.
Головною економічною функцією будь-якого підприємства є задоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Ця функція властива кожному підприємству незалежно вiд його структури, галузі, ступеня пiдпорядкованостi органам державної влади тощо.
Виходячи з головної соцiально-економiчної функції підприємства визначають головні внутрiшньоорганiзацiйнi функції, а саме (за Файолем): комерційну (купівля, продаж), технічну (виробництво), фінансову, обліку, адміністративну, гарантування безпеки (збереження матеріальних благ та персоналу).
Суть управлінської діяльності полягає у здійсненні впливу на процес шляхом прийняття рішень.
Зміст управління визначається суспільною діяльністю людей і тому, як особливий вид трудової діяльності, виконує ряд функцій.
До основних функцій управління належать: планування, організація, мотивація та контроль.
Планування – функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням термінів виконання.
Організація – функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність усіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є створення на основі об'єктивних функцій управління відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату управління; обґрунтоване формування управлінських підрозділів; розробка положень про органи управління та посадових інструкцій; встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.
Мотивація – функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети.
Контроль – функція управління, яка завершує будь-яку діяльність і являє собою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду. Контроль найщільніше переплетений з іншими елементами системи управління, відтак за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює підприємство. Контроль не є самоціллю, він лише коригує вироблену стратегію.
В управлінні сучасною економікою зазвичай керуються такими принципами:
– чіткий розподіл праці;
– додержання дисципліни і порядку;
– повноваження і відповідальність;
– використання мотивацій високопродуктивної праці;
– забезпечення рівної справедливості для всіх;
– впевненість у постійності та стабільності роботи;
– дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно з ієрархічним ланцюгом;
– заохочення ініціативи.
Методи управління − способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства. Основними методами управління є економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні.
Економічні методи – це прийоми і способи управління, які мають в своїй основі використання економічних законів, економічних інтересів і показників. Ці методи охоплюють: стимулювання; податки; матеріальну відповідальність; ціноутворення; державне регулювання.
Адміністративно-правові методи управління передбачають юридичний (правовий) і адміністративний вплив на відносини людей в процесі виробництва, оскільки ці відносини регулюються певними правовими нормами: законодавчими актами; положеннями; інструкціями; наказами і розпорядженнями.
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини, оскільки традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій стимулювальний вплив. Ці методи передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, середовища виробництва, громадської думки.
Всі ці методи повинні поєднуватись і створювати необхідний арсенал засобів для найефективнішого управління підприємством (фірмою) (матеріальна відповідальність, ціноутворення, державне регулювання, стимулювання, податки).
Підприємство як відкрита система постійно взаємодіє з навколишнім оточенням. Постачання матеріально-технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виготовленої продукції (послуг) торговельними посередниками чи безпосередньо споживачам є необхідною передумовою безперервного функціонування та розвитку будь-якого підприємства.
Зовнішнє середовище, в широкому розумінні, − це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституціональних структур і інших зовнішніх, відносно підприємства, умов і чинників, що діють у глобальному оточенні (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Середовище функціонування підприємства
Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на мікро- та макросередовище.
Макросередовище − охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інститути й інші чинники, що впливають на підприємства та їхнє мікросередовище опосередковано. Це середовище непрямих контактів підприємства. До його елементів належать:
- економічне середовище;
- політичне середовище;
- соціальне середовище;
- природне середовище;
- технологічне середовище;
- екологічне середовище та ін.
Мікросередовище − це середовище прямого впливу на підприємство (споживачі, конкуренти, державні органи, фінансово-кредитні установи й інші зовнішні агенти та контрагенти).
Постачальниками ресурсів є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, енергетичними ресурсами. Кожне підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами.
Посередники − фірми (організації) або окремі фізичні особи, котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів (торгові посередники, фірми, які спеціалізуються на організації товарообігу; агентства з надання маркетингових послуг, кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості − комерційні банки, страхові компанії).
Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає звичайно той господарський суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонуючи покупцям конкурентоспроможну продукцію. Витримування конкуренції є чи не найскладнішим завданням.
У числі найбільш вагомих факторів мікросередовища особливе місце належить факторам регулювального впливу державних законодавчих органів, різних державних установ представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти.
У досить складному макросередовищі діє значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі. Цим чинникам властивий високий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків.
Такі фактори, що є достатньо інтегрованими, мають бути до певної міри диференційованими, аби точніше визначити, де і як їх треба враховувати на рівні підприємства, окремих видів діяльності останнього.
Питання для самоперевірки знань
- Дайте означення поняттю “підприємство”.
- Охарактеризуйте основну мету діяльності підприємств.
- Який основний законодавчий акт регулює діяльність підприємств в Україні?
- Наведіть класифікацію підприємств за різними ознаками.
- Охарактеризуйте існуючі в Україні форми об’єднань підприємств. Назвіть особливості їх функціонування.
- В чому сутність управління підприємством?
- Назвіть функції, принципи та методи управління підприємством.
- Яка структура середовища господарювання підприємства?
- Охарактеризуйте мікро- та макросередовище господарювання підприємства.
План семінарського заняття
- Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємства.
- Правові основи створення та функціонування підприємств в Україні.
- Класифікація і структура підприємств.
- Форми об’єднань підприємств: мета та особливості функціонування в Україні.
- Поняття та необхідність управління підприємством.
- Вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства.
Використана та рекомендована література
- Гетьман О. О. Економіка підприємства : навч. посібник / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – [2-ге видання]. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 488 с. – ISBN 978-611-01-0005-2.
- Господарський кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2003, № 18-22, ст. 144 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.
- Гринчуцький В. І. Економіка підприємства : навч. посібник / В. І. Гринчуцький, Е. Т. Карапетян, Б. В. Погріщук. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 304 с.
- Іванілов О. С. Економіка підприємства : підручник / Іванілов О. С. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 728 с. – ISBN 978-966-364-885-9.
- Покропивний С. Ф. Економіка підприємства : підручник / Покропивний С. Ф. – К. : КНЕУ, 2006. – 528 с. – ISBN 966-574-148-9.
Теми рефератів
- Правові основи діяльності підприємств в Україні.
- Державне регулювання діяльності підприємств: міжнародний та вітчизняний досвід.
- Шляхи вдосконалення управління підприємством за сучасних умов господарювання.
- Ринкове середовище господарювання підприємств.
- Активізація підприємницької діяльності в Україні.
- Тенденції та проблеми розвитку малих підприємств в Україні.
Тестові завдання
1. Яке з наведених означень найбільш повно характеризує підприємство:
а) організація, яка надає послуги і отримує прибуток;
б) самостійний господарський суб’єкт, який має права юридичної особи і виконує виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку;
в) добровільне об’єднання учасників загального бізнесу на договірних підставах з метою одержання прибутку;
г) самостійна організація, яка виконує певну діяльність.
2. Головне завдання підприємства полягає у:
а) підвищенні іміджу підприємства на ринку;
б) задоволенні потреб інвесторів;
в) задоволенні потреб ринку з метою отримання прибутку;
г) підвищенні якості продукції підприємства.
3. Який основний нормативно-правовий акт регулює діяльність підприємств в Україні?
а) Податковий кодекс України;
б) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
в) Господарський кодекс України;
г) Кодекс законів про працю.
4. Який внутрішній документ регулює діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання?
а) договір;
б) статут;
в) контракт;
г) бізнес-план;
д) план.
5. Яке з наведених нижче означень найбільш повно характеризує статут підприємства?
а) зібрання правил, що регулюють внутрішню діяльність підприємства, її види та особливості;
б) зібрання правил, що регулюють відносини підприємства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та державою;
в) повне зібрання правил, які відповідають основним положенням Господарського Кодексу України та регулюють різноманітні сторони діяльності підприємства.
6. За правовим статусом і формою господарювання підприємства поділяють на:
а) господарські товариства, одноосібні, кооперативні;
б) приватні, державні, змішані, колективні;
в) унітарні, корпоративні;
г) промислові, непромислові.
7. За формою власності підприємства бувають:
а) приватні, колективні, державні, муніципальні;
б) акціонерні товариства, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства;
в) виробничі, невиробничі;
г) малі, середні, великі.
8. Який із критеріїв покладено в класифікаційну основу поділу підприємств за розмірами:
а) рівень рентабельності та оборотності капіталу;
б) розмір статутного фонду;
в) тип виробництва;
г) чисельність працівників та валова виручка.
9. Об’єднання підприємств згідно з законодавством України можуть виступати у таких видах:
а) асоціації, корпорації, консорціуми, партнерства, концерни, холдинги, фінансово-промислові групи, синдикати;
б) асоціації, корпорації, консорціуми, партнерства, товариства, концерни, фінансово-промислові групи, синдикати;
в) асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, холдинги, фінансово-промислові групи, трести, синдикати.
10. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства – це:
а) функції управління;
б) методи управління;
в) інструменти управління;
г) методи заохочення.
Назад
Зміст
Вперед
