Розділ 1 Теоретик методологічні засади етики ділових відносин Розділ 2. Основи етики ділових відносин Розділ 4. Взаєморозуміня та конфлікти у спілкування Розділ 5. Ділові зустрічі та переговори 6.2. Сувеніри і подарунки в діловій сфері 6.3. Етикет національних символів Питання та завдання для самоконтролю Список використаної та рекомендованої літератури Розділ 7. Імідж ділової людини
Тестові завдання для самоперевірки
Короткий термінологічний словник
|
Розділ 6
ДІЛОВА АТРИБУТИКА
6.1. Візитівки
Історія візитівок (візитних карток) досить давня, але загальноприйнятим атрибутом етики ділових стосунків вони стали тільки в наш час. На сьогоднішній день склалися чіткі норми їх застосування. Візитівки стали незамінним засобом сфери ділових стосунків. Вони дають інформацію про прізвище, ім’я, по батькові, посаду, найменування й адресу установи, в якій працює власник візитівки, номер його робочого, а при необхідності, домашнього телефону. Але їх практичне значення сьогодні ширше і полягає в тому, що візитівки сприяють створенню і збереженню іміджу ділової людини та іміджу організації (фірми). Візитівка – необхідний атрибут дипломатичної практики. Вона також широко використовується бізнесменами, політичними діячами, журналістами тощо. Нею користуються при встановленні та підтриманні контактів і ділових зв’язків з урядовими, дипломатичними, громадськими організаціями, іншими зацікавленими особами. Візитівка використовується як при безпосередніх контактах, так і для заочної рекомендації її власника. Відсутність візитівки може стати перешкодою у встановленні і підтримці ділових стосунків. Використовуються візитівки в таких випадках: Чітких правил стосовно розмірів візитних карток немає. Але зазвичай картки чоловіків трохи більші, ніж у жінок. Розмір сучасних ділових карток в середньому 90ґ50 мм для чоловіків і 80ґ40 мм – для жінок. Візитівка молодої дівчини може бути ще меншою – 70ґ35 мм. Приклад Великобританії інший, там картки жінок більші, ніж у чоловіків. Класична ділова візитівка виготовляється з товстого білого картону. Текст друкується розбірливим чорним шрифтом. Єдина допустима кольорова пляма – рекламний знак фірми у верхньому лівому кутку. Вгорі – назва фірми, де працює власник картки. По центру – його ім’я і прізвище (у нашій практиці – ім’я, прізвище та по батькові), під ними – посада. В лівому нижньому кутку – адреса фірми, у правому – телефони. Можливий варіант, коли телефон, факс і адреса зазначаються в правому нижньому кутку, а лівий залишається порожнім. Часто поряд з телефонами подаються контактні години для зв’язку. Особиста візитівка може також містити відомості про звання і вчений ступінь власника (професор, доцент, доктор, генерал-полковник, кандидат педагогічних наук тощо), які вказуються під ім’ям. У діловій сфері деякі підприємці замовляють картки рожевого, блакитного, зеленуватого відтінків. На візитівках офіційних осіб, особливо дипломатичних працівників, друкується тільки ім’я (по батькові), прізвище та посада. У правому нижньому кутку проставляється назва столиці країни перебування. Номер телефону, домашня та службова адреса, як правило, не друкуються. (Зразки візитівок подаються в Додатку 18). На зовнішній вигляд візитівок, їх розмір, шрифт, мову тексту і його розміщення, а також порядок їх використання можуть впливати місцеві традиції і з ними потрібно рахуватися. Більшу самостійність в оформленні візитівок можуть дозволити собі діячі культури, мистецтва, науки, церкви. В Україні і Росії візитівки часто друкуються з одного боку державною мовою, а на звороті – англійською. Проте за правилами протоколу, текст візитівки повинен бути надрукований тільки на одній стороні, щоб друга залишалася чистою для можливих записів. Перед поїздкою за кордон часто спеціально замовляються візитівки мовою тієї країни, куди прямує її власник. Візитівками обмінюються при знайомстві, при поздоровленні і вираженні співчуття, з візитівками пересилаються подарунки (квіти, альбоми, книги, журнали, квитки в театр, на виставку, програми, фотографії), їх прийнято залишати, наносячи візит, і надсилати у відповідь замість візиту. Іноді візитівки надсилають замість листа, у якому висловлюється подяка за запрошення на неофіційний прийом, виставу, в театр і под. В деяких випадках, наприклад, якщо у ділової людини немає часу для складання рекомендаційного листа, візитівка служить рекомендацією. Основні положення користування візитівками в ділових стосунках [3]. У міжнародній практиці встановились короткі зашифровані скорочення, які передають певне ставлення власника візитівки до особи, якій вона надсилається. В наш час вони застосовуються дуже рідко. Ці скорочення пишуть у лівому нижньому кутку картки буквами латинського алфавіту: P.F. (pour feliciter) – вітання з нагоди свята; P.R. (pour remercier) – виявлення вдячності; P.C. (pour condoleances) – виявлення співчуття; P.F.N.А. (pour feliciter Nouvel An) – вітання з нагоди Нового року; P.P. (pour presentation) – заочне відрекомендування; P.P.C. (pour prendre conge) – висловлення прощання у зв’язку з остаточним від’їздом із країни, коли прощальний візит не наноситься; P.F.C. (pour faire connaissance) – виявлення задоволення від знайомства; P.R.V. (pour rende visite) – підтвердження прийнятого запрошення; P.F.V. (pour faire visite) – з бажанням зустрітися. Візитівки зі скороченням P.P., P.P.C. та P.R. залишаються без відповіді. На візитівки зі скороченням P.C. та P.F. дають відповідь своєю візитівкою зі скороченням P.R. У менш офіційних випадках на візитівках залежно від обставин внизу і обов’язково в третій особі пишеться: “вітає з національним святом”, “вітає з Новим роком”, “дякує за увагу” (як відповідь на надісланий сувенір, квіти і под.); “дякує за вітання”. Залежно від конкретного випадку можливі й інші написи. Такі тексти не підписуються і дата не проставляється. Візитівка, яка передається адресату особисто (але без нанесення візиту), загинається з лівого або правого боку залежно від місцевої практики. Через водія чи кур’єра передаються незагнуті візитівки. Передача через них загнутих карток вважається грубим порушенням етикету. Відповіді на візитівки даються візитівками протягом 24 годин з моменту одержання. З нагоди національних чи інших свят та подій в країні перебування першими вітають візитівками особи (іноземці), які акредитовані і працюють у цій країні. Основні поняття і ключові слова: візитівки, правила виготовлення візитівок, основні положення користування візитівками. |