Розділ 7

Уже зазначалося, що першу кафедру народних інструментів було відкрито у 1926 р. у Харківському музично-драматичному інституті.

У 1950-х рр. у зв'язку зі зменшенням кількості студентів кафедру було перетворено на відділ народних інструментів, який очолювали В. Комаренко, а згодом К. Дорошенко. Відділ входив до складу диригентсько-хорового факультету. Студенти відділу співали у хорі й набували навичок хормейстера. Велика увага приділялася вдосконаленню методики підготовки диригентів. Методологічно важливим для формування диригентської майстерності було детальне вивчення творів симфонічної музики, насамперед, віденських класиків, а також масштабних композицій вітчизняних авторів. Значна увага приділялася також оригінальному репертуару для оркестру народних інструментів.

З 1951 р. відділ народних інструментів увійшов до складу оркестрового факультету. Це мало позитивні результати. Важлива роль у процесі різносторонньої підготовки студентів належала завідувачу кафедри струнних інструментів, професору І. Добржинцю – блискучому вихованцю Санкт-Петербурзької консерваторії (клас Л. Ауера). Митець сприяв розвитку народно-інструментального жанру, вважаючи його самобутньою сферою музичного мистецтва.

У 1951 р. на відділі народних інструментів було відкрито клас баяна, який очолив випускник Київської державної консерваторії Л. Горенко. Саме Л. Горенко у 1960-ті рр. одним із першим в Україні запровадив у практику готово-виборний баян. Головними педагогічними принципами митця були осмислена гра та втілення художніх образів на інструменті, технічний розвиток, виховання культури й естетичного смаку виконавця.

У 1958 р. відбулося відновлення статусу кафедри народних інструментів Харківської державної консерваторії, яку очолив М. Лисенко. У цей період відбувається зміцнення науково-методичної бази кафедри, розробка питань артикуляції, штрихової техніки, виконання кантилени, виховання культури звука.

У 1989 р. завідувачем кафедри народних інструментів став композитор, диригент, виконавець на домрі Б. Міхеєв, з ім'ям якого пов'язаний новий етап у розвитку кафедри. У цей час на кафедрі були відкриті нові класи, що значно розширило її можливості у підготовці фахівців у сфері народно-інструментального виконавства. Так, 1989 р. було засновано клас гітари, викладачем якого став випускник Державного музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних В. Доценко. У 1990 р. було відкрито клас цимбалів, вести який запросили випускницю Мінської консерваторії О. Костенко.

У 1994 р. у Харківському державному інституті мистецтв відкрито аспірантуру та асистентуру-стажування, зокрема зі спеціалізації "Народні інструменти", що сприяло підготовці нових перспективних педагогічних кадрів.

На сучасному етапі на кафедрі народних інструментів Харківського державного інституту мистецтв значного розвитку набуло ансамблеве виконавство, яке має у Харкові давні традиції. Творчі колективи кафедри активно популяризують народно-інструментальне мистецтво на міжнародній арені. Серед них – ансамбль баяністів (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України, професор О. Назаренко), капела бандуристів (художній керівник – викладач Н. Мельник ), оркестр народних інструментів (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України, професор Б. Міхеєв), ансамбль "Три плюс два" (художній керівник – доцент І. Снєдков), низка дуетів, тріо, квартетів.

Отже, на сьогодні кафедра народних інструментів Харківського державного інституту мистецтв займає чільне місце в Україні щодо підготовки виконавських, педагогічних та диригентських кадрів. Яскравим свідченням високих мистецьких здобутків кафедри є той факт, що чотири педагоги кафедри – Ю. Алжнєв, А. Гайденко, Б. Міхеєв та В. Подгорний – члени Спілки композиторів України, їхня різножанрова творчість суттєво збагатила репертуар виконавців на народних інструментах та отримала світове визнання. Важливе значення має також просвітницька діяльність педагогів кафедри та популяризація аматорського народно-інструментального виконавства України.

Використовуючи цінний багаторічний досвід і найкращі традиції, закладені педагогами у минулому, сучасний склад кафедри плідно працює у напрямку подальшого вдосконалення та розвитку професійного народно-інструментального мистецтва України.

У 1934 р. в Київській державній консерваторії, у якій готувалися фахівці вищої кваліфікації з різних спеціальностей, почали навчати й виконавців на народних інструментах. Серед перших випускників відділення народних інструментів консерваторії були в майбутньому видатні фахівці народно-інструментального мистецтва – Ю. Тарнопольський, Ж. Лінке, В. Воскобойникова, В. Дзиндра, М. Хіврич, К. Стрельченко, В. Шевченко. У 1938 р. у Київській державній консерваторії було засновано кафедру народних інструментів, де здобували освіту спеціалісти в галузі народних інструментів – виконавці, диригенти, педагоги.

Організатором і першим викладачем класу народних інструментів (а згодом – кафедри) Київської державної консерваторії був видатний педагог і музикант М. Геліс. М. Давидов відзначає великий внесок М. Геліса у розвиток академічного народно-інструментального мистецтва. На етапі зародження професійного навчання на народних інструментах ніякої методичної основи для підготовки фахівців не було.

М. Геліс, вивчаючи різні методики, виконавські стилі, інтерпретації музичних творів провідними музикантами того часу, відбираючи все корисне і доцільне та на основі власного педагогічного досвіду розробив методику навчання грі на народних інструментах. Згодом вона стала відомою як київська школа гри на народних інструментах.

На початку діяльності кафедри домру, баян, гітару, концертину, балалайку викладав доцент М. Геліс, а інші музичні предмети (диригування, інструментовку, читання партитур), вели викладачі других кафедр. У класі з фаху студенти вивчали твори вітчизняної та зарубіжної класики, зразки народної музики. На домрі та концертині виконували переважно скрипкову музику.

У процесі навчання значна увага приділялася художньому вихованню мистецького смаку студентів, розумінню стилістики творів, що виконувалися. М. Геліс навчав своїх вихованців самостійно творчо працювати, надавав практичні поради щодо вибору раціональних методів роботи.

У 1950-х рр. викладати на кафедрі почали Ю. Тарнопольський, Є. Столова, Н. Потоцька, М. Канерштейн, П. Поляков, К. Домінченко, М. Різоль. У цей же час після закінчення консерваторії викладачами стали І. Алексєєв, І. Яшкевич, Н. Комарова.

У 1950 р. діяльність кафедри позначена відкриттям класів бандури та цимбалів. Вести бандуру запросили М. Полотая, В. Кабачка, А. Бобира, цимбали – О. Незовибатька.

Важливе значення для розвитку професійного навчання на народних інструментах мало відкриття у 1951 р. у Київській консерваторії першої в СРСР виконавської аспірантури для підготовки викладачів для кафедр народних інструментів вищих навчальних закладів. Першим аспірантом став І. Алексєєв, який в 1953 р. захистив кандидатську дисертацію "Основи викладання гри на баяні".

У 1978 р. було запроваджено підготовку педагогічних кадрів для вищих навчальних закладів у формі асистентури-стажування. Упродовж двох років на стаціонарі або трьох років заочного навчання асистент-стажист мав підготувати не менше двох концертних програм, скласти кандидатські іспити з естетики, іноземної мови і теорії виконавського мистецтва, пройти курс педагогічної практики у вищому навчальному закладі. З 1985 р. функціонує лише стаціонарна асистентура-стажування з більш високими вимогами щодо науково-дослідної та педагогічної діяльності майбутніх викладачів.

У 1970 р. кафедру народних інструментів Київської державної консерваторії очолив кандидат мистецтвознавства, професор М. Лисенко, а в 1976 р. завідуючим кафедрою став доктор мистецтвознавства, професор М. Давидов. Митець гідно продовжує і розвиває традиції, закладені засновником кафедри М. Гелісом.

У 1980-х рр. кафедра поповнилася випускниками асистентури-стажування – Г. Агратіною, М. Михайленком, А. Семешком, В. Самітовим, Ю. Федоровим, Л. Федоровою, Л. Матвійчук, Н. Проценко. Поруч із цим до роботи на кафедрі були залучені випускники консерваторії А. Шептицька, В. Мальцев, В. Петренко, А. Білошицький, А. Дубина, В. Шаруєв, С. Литвиненко.

Останніми роками до викладання на кафедрі були запрошені Є. Черказова, П. Фенюк, Л. Дедюх, Р. Гриньків, В. Дейнега, В. Марунич, В. Заєць, А. Дубій, А. Лисенко, К. Новицький, Л. Шорошева, В. Білоус.

На кафедрі народних інструментів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського працюють мистецькі колективи, відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Серед них – оркестр народних інструментів (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України, професор А. Дубина), оркестр баяністів-акордеоністів "Віртуози Києва" (художній керівник – кандидат мистецтвознавства, доцент В. Дейнега), капела бандуристів (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України В. Курач). Останніми роками на кафедрі також були створені камерні ансамблі, зокрема баяна й акордеона із класичним інструментарієм – скрипкою, віолончеллю, духовими та ударними інструментами, а також із камерними та симфонічними оркестрами. Відомими є неодноразовий переможець на престижних міжнародних конкурсах дует випускника асистентури-стажування І. Єргієва (баян) та О. Єргієвої (скрипка); дует лауреатів міжнародних конкурсів баяніста А. Дубія та органістки І. Харечко; численні концертні виступи баяністів П. Фенюка, С. Грінченка, І. Завадського, Р. Юсипея у супроводі камерного та симфонічного оркестрів.

На кафедрі здійснюється підготовка спеціалістів найширшого спектру музичних кваліфікацій: високопрофесійних концертних виконавців, ансамблістів, диригентів оркестру народних інструментів, керівників капел бандуристів, фахівців з інструментовки та оркестровки, викладачів акордеона, баяна, бандури, балалайки, домри, гітари, цимбалів, сопілки.

Отже, на сучасному етапі кафедра народних інструментів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського є навчальним та науково-методичним осередком, головними завданнями якого є навчання і виховання молодих, талановитих музикантів та удосконалення науково обґрунтованої музично-інструментальної педагогіки. Поруч із цим на кафедрі здійснюється розробка фундаментальної теорії академічного народно-інструментального мистецтва та його широка популяризація як невід'ємної складової музичної культури України.

Досягнення київської школи зміцнили її науково-педагогічний авторитет. Значною мірою це стало важливим стимулом для подальшого розвитку в Україні вищої освіти у народно-інструментальному виконавстві.

Організації кафедри народних інструментів в Одеській державній консерваторії передувало відкриття відділів народних інструментів у різних навчальних закладах. Так, у 1932 р. в Одесі у Робітничій консерваторії було організовано відділ народних інструментів, де проводилося навчання по класу баяна, акордеона, домри, диригування, був оркестровий клас. На відділі готували викладачів для музичних професійних шкіл.

В Одеському музичному училищі відділ народних інструментів був відкритий у 1945 р., його очолив Л. Перельман. Викладачами по класу баяна, акордеона, домри були В. Гаузбрант, К. Кондратьєв, Г. Нарядков.

1949 р. в Одеській державній консерваторії було відкрито відділ народних інструментів. Першими викладачами були В. Базилевич, В. Єфремов, К. Кондратьєв, О. Касьянова. Клас баяна вів випускник Київської державної консерваторії професора М. Геліса Л. Шаврук.

Засновником кафедри народних інструментів Одеської державної консерваторії, що утворилася у 1961 р. була талановитий музикант, диригент і теоретик В. Базилевич, яка вела класи баяна, ансамблю, диригування. Програми кафедри були спрямовані на підготовку фахівців широкого профілю: виконавців, диригентів, педагогів, інструментознавців, методистів.

Першими випускниками кафедри були баяністи Г. Духанов, А. Зелінський, Л. Кучеренко, М. та Д. Островерхови. У другій половині 1950-х рр. успішно закінчили своє навчання на кафедрі домристи В. Касьянов, Д. Іваненко-Орлова, баяністи В. Дікусаров, В. Євдокимов, які згодом зробили значний внесок у розвиток народно-інструментального мистецтва на півдні України.

Через нестачу оригінальних творів для баяна, домри, балалайки на початку функціонування кафедри в репертуарі виконавців на народних інструментах переважала вітчизняна та зарубіжна класика, яка становила основу художнього виховання музикантів і поруч із цим стимулювала навчання аранжуванню, перекладенню і транскрипції фортепіанної, скрипкової, оркестрової літератури та стала вагомим чинником у розвитку музичної культури фахівців, виводячи їх із цехової обмеженості.

Великі труднощі були через відсутність спеціальної методичної літератури для мистецьких вищих навчальних закладів. Тому при створенні методики гри на народних інструментах, викладачі використовували як зразки методики гри на оркестрових інструментах та фортепіано і вокально-хорового мистецтва.

У 1960-х рр. відбувається удосконалення методики викладання гри на народних інструментах, педагогічної майстерності викладачів, що сприяло підвищенню виконавського рівня студентів.

З'явилися перші виконавці на готово-виборному багатотембровому баяні, що дало змогу виконувати різноманітні щодо стилю, жанру, змісту, характеру, форми музичні твори. Поруч із цим до репертуару студентів увійшли оригінальні твори А. Репнікова, В. Подгорного, В. Золотарьова, П. Лондонова. Слід відзначити й одеських композиторів, які зробили вагомий внесок до скарбниці оригінального баянного репертуару. Це випускники згаданої кафедри народних інструментів В. Дікусаров (створив два концерти і низку творів для баяна і домри), М. Кацун та М. Могилевич; випускник Львівської державної консерваторії В. Власов (написав низку творів, які стали досить популярними: три концерти, сюїту, ряд п'єс, джазових композицій для баяна, твори для домри, балалайки, бандури, ансамблів, оркестру народних інструментів, музику до кінофільмів).

З 1983 р. кафедру народних інструментів Одеської державної консерваторії імені А. В. Нежданової очолює професор В. Євдокимов.

1990-ті рр. є новим етапом поповнення кафедри талановитою молоддю, яка піднесла авторитет кафедри на новий рівень, репрезентуючи досягнення південноукраїнської школи на престижних міжнародних конкурсах. Серед них: лауреат міжнародного конкурсу в Клінгенталі, заслужений артист України В. Мурза (баян); лауреат чотирьох міжнародних конкурсів, заслужений артист України І. Єргієв (баян); лауреат міжнародного конкурсу А. Гриценко (балалайка); кандидат мистецтвознавства, лауреат всеукраїнського та міжнародного конкурсів Н. Морозевич (бандура); кандидат мистецтвознавства А. Черноіваненко (баян); композитор, диригент, винахідник нових оригінальних технічних прийомів на домрі О. Олійник; лауреат міжнародного конкурсу О. Мурза (балалайка); дипломант міжнародного конкурсу в Італії О. Луньова (гітара); лауреат міжнародного конкурсу В. Чефранов (балалайка).

Поява кафедри народних інструментів Львівської державної консерваторії сягає 1946 р., саме тоді тут було відкрито класи народних інструментів, зокрема акордеона, баяна та домри. Очолив відділ народних інструментів відомий в Україні музикант, випускник Київської консерваторії Г. Казаков. Під його керівництвом налагоджуються зв'язки з викладачами суміжних інструментальних кафедр, створюються навчальні плани, програми викладання гри на народних інструментах, організовується оркестр.

Велике значення для становлення відділу мало спілкування його викладачів і студентів із відомими митцями – композиторами С. Людкевичем та Ф. Колессою, педагогами – М. Гелісом та Д. Лекгером. Вони всіляко підтримували професійне народно-інструментальне виконавство як перспективний різновид виконавського мистецтва.

У 1950 р. до роботи на відділі народних інструментів було запрошено випускників Київської державної консерваторії – М. Оберюхтіна, В. Запорожця (клас баяна), Є. Новака (клас домри). У 1954 р. відкрито клас бандури, який веде теперішній професор кафедри народних інструментів В. Герасименко.

У 1960 р. відбулася реорганізація відділу в кафедру народних інструментів, яка стала науково-методичним осередком академічного народно-інструментального виконавства в Західній Україні. Завідувачем кафедри став відомий український композитор і диригент, доцент І. Вимер. Він написав низку творів для оркестру народних інструментів, сопілки та бандури.

У 1975 р. за ініціативи випускника Львівської державної консерваторії по класу композиції С. Людкевича, палкого пропагандиста української народно-інструментальної музики М. Корчинського відкрито клас хроматичної сопілки.

У цьому ж році кафедру народних інструментів очолив заслужений діяч мистецтв України, професор А. Онуфрієнко. Він звертає особливу увагу на вирішення проблем виховання молодих спеціалістів, турбуючись про підвищення якості їх професійної освіти.

Намагання підвищити професійний рівень підготовки фахівців, пошуки нових форм упорядкування навчально-виховного процесу спричинили утворення суміжних кафедр на базі кафедри народних інструментів. У 1990 р. секція диригування відділяється у самостійну кафедру оркестрового диригування, яку очолив доцент Л. Дражниця, а від 1996 р. – професор О. Геринович. У 1989 р. засновується кафедра українських народних інструментів під керівництвом заслуженого діяча мистецтв, професора В. Герасименка. У 1996 р. цю кафедру народних інструментів знову об'єднано на чолі з народною артисткою України, професором Л. Посікірою.

Упродовж 1980–1990-х рр. до роботи на кафедрі залучено досвідчених митців: народну артистку України Т. Дідик (вокал), заслужену артистку України Г. Гавриш (вокал), лауреата міжнародних конкурсів О. Герасименко (бандура), дипломанта міжнародного конкурсу баяністів Є. Дацину, лауреата всесоюзного конкурсу С. Карася, цимбаліста Р. Ватаманюка, гітаристку В. Сидоренко. З 2001 р. на кафедрі працює заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних конкурсів, кандидат мистецтвознавства, цимбаліст Т. Баран.

Отже, на кафедрі здійснюється викладання гри практично на всіх поширених в Україні народних інструментах – бандурі, баяні, акордеоні, гітарі, домрі, сопілці, цимбалах.

Кафедра народних інструментів Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка має тісні творчі контакти із зарубіжними музично-освітніми та творчими осередками, що сприяє пропаганді української музичної культури та обміну досвідом. Викладачі кафедри плідно співпрацюють із капелою бандуристів ім. Т. Г. Шевченка у місті Детройті (США), школою кобзарського мистецтва у Нью-Йорку, з музикантами капели бандуристів Англії, Канади, Аргентини, Польщі. Кафедра підтримує тісні зв'язки з видавництвом журналу "Бандура" у Нью-Йорку, редактором якого є випускниця консерваторії, заслужена артистка України, бандуристка О. Герасименко-Олійник.

Високу виконавську майстерність львівської школи гідно представляють її вихованці, які активно виступають у багатьох країнах світу – Л. Посікіра, Я. Ковальчук, М. Корчинський, О. Герасименко, Т. Баран, Т. Дідик, Г. Гавриш.

Кафедру народних інструментів Донецької державної консерваторії було засновано у середині 1960-х рр. Тут навчали грі на домрі, балалайці, баяні, був оркестровий клас. У різні періоди кафедру очолювали В. Дікусаров, М. Кушнір, В. Івко, В. Воєводін. Діяльність кафедри була спрямована на академізацію та популяризацію народно-інструментального виконавства.

Потужний розвиток народно-інструментального виконавства останніх десятиліть, диференціація професійних проблем, що постали перед викладачами різної спеціальності на новому етапі, зумовили створення 1992 р. на базі кафедри народних інструментів трьох окремих кафедр. Завідувачем кафедри акордеона став професор О. Шевченко, кафедри оркестрового диригування – професор В. Воєводін, кафедри струнно-щипкових інструментів – професор В. Івко.

На кафедрі струнно-щипкових інструментів Донецької державної музичної академії імені С. С. Прокоф'єва здійснюється викладання гри на домрі чотириструнній, бандурі, гітарі, балалайці. Варто відзначити, що у своїй різнобічній діяльності кафедра орієнтується на провідні ідеї та найновіші тенденції у сфері музичної педагогіки. Використовуючи, зокрема, теорію інтонації Б. Асаф'єва, викладачі кафедри у своїй практичній роботі здійснили розробку механізму інтонування на інструменті, що, своєї черги, дало можливість найбільш обдарованим студентам досягти значних успіхів у виконавській діяльності.

Нині на кафедрі працюють: заслужений артист України, професор В. Івко, доцент Т. Сетт, лауреат Республіканського конкурсу, доцент І. Максименко, лауреат Міжнародного конкурсу, доцент О. Симонова, лауреат республіканського і міжнародного конкурсів, старший викладач С. Білоусова, дипломант Міжнародного конкурсу, старший викладач П. Іванников.

Важливим напрямом організаційної роботи кафедри є широка і багаторівнева популяризація академічного народно-інструментального виконавства. Активну концертну діяльність провадять оркестр народних інструментів, камерний оркестр "Лик домер" (художній керівник – заслужений артист України, професор В. Івко), найкращі виконавці на струнно-щипкових інструментах – лауреати міжнародних конкурсів, різноманітні ансамблі, які створили випускники Донецької академії ("Сюрприз", "Мелодія" тощо).

Творчі колективи, студенти і викладачі кафедри активно пропагують українську музичну культуру та обмінюються досвідом із зарубіжними музикантами.

Кафедру акордеона Донецької державної музичної академії імені С. С. Прокоф'єва було засновано у 1992 р. після реорганізації кафедри народних інструментів з метою активізації методичної та виконавської роботи.

Очолив кафедру акордеона професор О. Шевченко. До роботи на кафедрі запросили відомого виконавця, методиста, професора Криворізького педагогічного інституту А. Семешка. У 1993 р. було відкрито асистентуру-стажування, першим випускником якої став лауреат міжнародних конкурсів К. Бур'ян.

У цей період серед студентів кафедри з'явилися перспективні виконавці, які незабаром принесли кафедрі велику популярність. Серед них лауреати міжнародних конкурсів Д. Султанов, К. Жуков, П. Рунов, В. Олійник, Є. Капітонов, Б. Мирончук, Кассіно, В. Скрипниченко, А. Нижник та ін.

У 1994 р. кафедру акордеона об'єднали з кафедрою струнно-щипкових інструментів, а з 1997 р. її очолив професор В. Воєводін. На сьогодні кафедрою керує доцент В. Аверін.

У різні часи викладачами класу акордеона працювали завідувач кафедри кандидат педагогічних наук, народний артист України, професор В. Воєводін, відомий композитор і виконавець В. Дікусаров, заслужені працівники культури України брати Р. та С. Романкови, професор М. Михальченко, заслужений діяч мистецтв України В. В'язовський, доцент В. Должиков, лауреат міжнародних конкурсів Д. Султанов. До роботи на кафедрі залучені молоді фахівці: лауреати міжнародних конкурсів К. Жуков та В. Олійник.

Сьогодні на кафедрі працюють професор В. Протопопов (фах, ансамбль); доцент, дипломант республіканського огляду-конкурсу В. Аверін (фах, ансамбль, методика викладання); старший викладач В. Олійник (історія виконавства, концертмейстерський клас).

Отже, здійснивши аналіз творчої діяльності кафедр народних інструментів вітчизняних мистецьких вищих навчальних закладів доходимо висновку, що на сучасному етапі навчальні плани кафедр народних інструментів охоплюють багато аспектів – до них входить сольне, ансамблеве та оркестрове виконавство, диригування оркестром, диригування капелою бандуристів, оволодіння грою на фортепіано, опанування навичок композиції в класах інструментовки, читання партитур. Результатом цього стала поява у сфері народно-інструментального мистецтва композиторів, диригентів-симфоністів, теоретиків. Найбільш відомими серед них є А. Штогаренко, Є. Станкович, В. Зубицький, І. Карабиць, А. Гайденко, В. Власов, В. Подгорний, В. Івко, К. Мясков, А. Білошицький, В. Сіренко, В. Здоренко, В. Жадько, С. Литвиненко, В. Варакута, А. Дубина, О. Сокол, Д. Ровенко та ін.

На сьогодні при всіх музичних академіях є асистентура-стажування, у якій набувають вищої кваліфікації фахівці народно-інструментальної музики. Тут представлено такі спеціальності: баян, акордеон, бандура, кобза, гітара, цимбали, сопілка. Найталановитіші випускники асистентури-стажування – лауреати перших премій найпрестижніших міжнародних конкурсів – залучаються до педагогічної роботи на кафедрах народних інструментів мистецьких навчальних закладів.

Слід відзначити, що упродовж свого нетривалого порівняно з іншими видами академічної музики існування, у сфері народно-інструментального мистецтва створено солідну методологічну базу: захищено 3 докторські та понад 30 кандидатських дисертацій, написано 15 підручників, низку посібників, монографій. Зокрема, ґрунтовно розроблено теорію формування виконавської майстерності у докторській дисертації М. Давидова та кандидатських дисертаціях Ю. Бая, В. Самітова, В. Шахова, В. Шарова, В. Князєва, Є. Іванова (баян), Н. Брояко (бандура), Л. Матвійчук (домра); теорію та історію народно-оркестрового виконавства (докторська дисертація О. Ільченка, кандидатські дисертації М. Лисенка, Ю. Лошкова, О. Трофимчука, Т. Сідлецької); теорію перекладення творів для оркестру народних інструментів (кандидатська дисертація В. Дейнеги); теорію народно-інструментального ансамблевого виконавства (кандидатська дисертація Л. Пасічняк), теорію виховання духовного потенціалу музиканта-виконавця (докторська дисертація О. Олексюк). Низка дисертаційних досліджень вітчизняних учених присвячена висвітленню історичного розвитку народного музичного інструментарію та окремих жанрів народно-інструментального мистецтва. Серед них – кандидатські дисертації Т. Барана, О. Незовибатька (цимбали), Р. Безуглої, Д. Кужелева (баянне мистецтво), В. Мішалова, В. Дутчак, Н. Морозевич (бандурне мистецтво), Є. Бортника (домрове мистецтво). Справжньою енциклопедією народно-інструментального мистецтва є підручник М. Давидова "Історія виконавства на народних інструментах" (Українська академічна школа)", у якому детально висвітлено творчі, виконавські, науково-теоретичні та педагогічні здобутки у сфері народно-інструментального мистецтва України.

Вітчизняна школа народно-інструментального мистецтва виховала славну плеяду митців-професіоналів. Про це свідчать численні перемоги українських музикантів на багатьох найпрестижніших міжнародних і всеукраїнських конкурсах.