Початок 90-х рр. XX ст. – це період здобуття Україною державної незалежності. У цей час відбуваються радикальні зміни, які мають істотний вплив на культуру, формується нова соціокультурна реальність. У суспільстві, яке у філософській та соціологічній літературі визначається як "постіндустріальне" або "інформаційне", змінюються системи ціннісних орієнтацій, виникають нові технології, зростає роль теоретичного знання у виробничому процесі. У цей час відбувається формування нових принципів культуротворчості, мистецтво звільняється від ідеологічних утисків і шукає своє місце у світовому художньому процесі. Зростає потяг до джерел історії та культури України, з'являється зацікавленість традиційною народною культурою, найкращими зразками фольклору. Звісно, це суттєво активізує процес розбудови музично-культурного життя. Спостерігаються нові тенденції в розвитку музичної культури України. Зокрема, переорієнтація музично-культурної політики на відродження основ національної свідомості, духовності, гуманізму.

Ці процеси знайшли своє відображення у заснуванні різних мистецьких організацій. Так, на початку 1990-х рр. при Всеукраїнській музичній спілці України було створено Асоціацію діячів народно-інструментальної музики, діяльність якої спрямовувалася на розвиток народно-інструментального мистецтва. Члени Асоціації займалися питаннями відродження й удосконалення народного музичного інструментарію, формування інструментального складу оркестрових колективів, створення репертуару та видання методичної літератури для них, покращення матеріально-технічної бази самодіяльних та професійних оркестрів.

Разом із тим, у культурі України досліджуваного періоду спостерігаються й інші тенденції, які відзначають вітчизняні вчені. Унаслідок економічної кризи (кінець 80-х – початок 90-х рр. XX ст.) відбувся розпад традиційно централізованої, одержавленої галузі культури. Посткомуністична еліта втратила інтерес до культури як політичного чинника, як засобу ідеологічної обробки населення.

Помітними стали труднощі у роботі підприємств музичної промисловості. З 1990-х рр. проблема музичного інструментарію стала однією з найголовніших і найактуальніших проблем народно-інструментального виконавства. Переважна більшість продукції Чернігівської та Львівської дослідно-експериментальних фабрик музичних інструментів не відповідала вимогам щодо якості. Особливо проблемним було і залишається налагодження випуску необхідної кількості інструментів, які використовуються у діяльності народних оркестрів (бандур, кобз, цимбалів, духових дерев'яних інструментів). Уже було зазначено, що ці інструменти виготовляли переважно окремі майстри в обмеженій кількості.

Ще однією проблемою народно-інструментального мистецтва у цей період було припинення нотовидавництва, і в тому числі й партитур для народно-оркестрових колективів. Це пов'язано зі стрімким скороченням бюджетного фінансування культури. Тому партитури, які створювали професійні композитори та керівники народних оркестрів, поширювалися локально "самвидавом" в Одесі, Донецьку, Харкові, Києві, Львові та інших містах. Як бачимо, ці проблеми гальмували розвиток народно-оркестрового виконавства.

Складні суспільно-політичні процеси, пов'язані з розпадом тоталітарної політичної системи, призвели до значного зменшення мережі установ культури і колективів художньої народної творчості. Вітчизняні вчені зазначають, що відсутність власної ініціативи закладів культури і художніх колективів, їхня неготовність до функціонування в умовах вільного ринку були однією з причин занепаду художньої самодіяльності. На цьому тлі зростає значення професійних і навчальних оркестрів народних інструментів.

Одним із провідних професійних народно-оркестрових колективів є Національний академічний оркестр народних інструментів України, очолюваний народним артистом України, лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка В. Гуцалом. Національний академічний оркестр народних інструментів України Художні принципи В. Гуцала ґрунтуються на розширенні жанрово-стильової палітри репертуару та залученні оригінальних високохудожніх творів сучасних композиторів, органічному поєднанні народної та академічної традицій, використанні у складі оркестру різноманітного народного музичного інструментарію, розкритті технічно-виражальних можливостей епізодичних інструментів, досягненні злагодженості і тембральної колоритності оркестрового звучання.

Характерними ознаками колективу є довершеність інструментального складу, різнобарвність жанрово-стильової палітри репертуару, опора на національні традиції народного музикування, висока професійна майстерність виконавців.

Важливим фактором будь-якого оркестрового колективу є його інструментальний склад. Слід відмітити, що на сьогодні Національний академічний оркестр народних інструментів України має найоптимальніший (щодо кількості та якості) інструментальний склад, що формувався протягом 40 років. За весь цей період становлення, формування, розвитку відбувалися постійні зміни (реконструкція та відродження забутого інструментарію, введення до оркестру нових інструментів). Інструментальний склад саме цього оркестру ввібрав у себе всю новизну, усі здобутки і перетворення народно-оркестрового виконавства України.

У складі цього колективу – 60 виконавців. Струнно-смичкові (скрипки перші – шість, скрипки другі – шість, альти – три, віолончелі – три, контрабаси – два), струнно-щипкові (кобзи-прими – чотири, кобзи-альт – дві, кобзи-тенор – чотири, бандури перші – шість, бандури другі – п'ять); струнно-ударні (цимбали концертні – двоє); духові (флейти – дві, гобої – два, кларнети – два, баян – один, труба – одна, тромбон – один, сім'я сопілок); ударні (литаври, великий барабан, тарілки, трикутник, бубон). Представлені тут також епізодичні інструменти – ліра, сурми, флояра, теленка, свиріль, зозульки, дримба, козобас, бугай та інші.

Саме ці риси Національного академічного оркестру народних інструментів України дають нам підстави говорити про довершеність інструментального складу цього колективу. В оркестровій звучності інструментального складу оркестру відображається національний колорит і розмаїття форм народного музикування в традиційних ансамблях.

Важливе значення для розуміння художніх засад Національного академічного оркестру народних інструментів України має виконавський репертуар, у якому одне з провідних місць посідають обробки народного мелосу. Оркестр створив багато різноманітних концертних програм, до яких входять народно-інструментальні і фольклорні композиції, перекладення класичних творів українських і зарубіжних композиторів, оригінальні твори вітчизняних композиторів, вокально-інструментальні твори із солістами – видатними українськими співаками. Серед них: "Перлини народної музики", "Сторінки української класики", "Мелодії України", "Танцювальні награвання", "Перлини української вокальної музики", "Перлини українського гумору", "Нові імена України", "Програма для дитячої філармонії", "Програма камерного складу Національного оркестру народних інструментів України", "Програма ансамблю Троїсті музuки". У концертах часто звучать оригінальні ансамблі: сопілкарів, дримбарів, виконавців на народних зозульках, троїстих музuк, ансамбль бандуристів.

Ансамбль виконавців на зозульках Національного академічного оркестру народних інструментів України. Оркестр має багатий репертуар. До нього входять композиції на українські народні теми – "Українська в'язанка" Ю. Алжнєва, "Подільський козачок" І. Вимера, "Мелодія і буковинські козачки" В. Гекера, Закарпатський весільний танок "Березянка", "Троїсті музuки", "Танцювальні награвання" В. Гуцала, "Свято на Буковині" О. Должикова, "Коло" Є. Кравченка, "Гуцульські старосвітські награвання" для сопілки з оркестром Л. Колодуба, твори крупної форми – "Гуцульська фантазія" С. Орла, музична фантазія "Калинонька" М. Стецюна, Фантазія на тему української народної пісні "І шумить, і гуде" І. Щербакова, Поема для сопілки з оркестром "Суголосся Світояру" Ю. Алжнєва, низка мініатюр, здебільшого на народні теми – "Чернігівська полька" О. Должикова, "Гумореска" Ю. Шевченка, "Козачок", "Полька" І. Іващенка та ін. Ці твори презентують народно-інструментальну музику Поділля, Слобожанщини, Гуцульщини, Буковини і яскраво відображають регіонально-локальні народні виконавські традиції.

Помітною тенденцією в художньо-репертуарній парадигмі оркестру стало активне залучення до всіх програм майстерно оркестрованих творів української і світової класики (Д. Бортнянського, Й. Брамса, А. Веделя, М. Вербицького, М. Глінки, С. Гулака-Артемовського, А. Дворжака, С. Завадського, М. Калачевського, М. Леонтовича, М. Лисенка та ін.), творів сучасних композиторів – В. Зубицького, В. Кирейка, А. Кожем'якина, Я. Лапинського, Є. Льонка, В. Подгорного, В. Рунчака, М. Скорика, Є. Станковича, В. Степурка, Ю. Шевченка, В. Шумейка, І. Щербакова. Виконання творів цих композиторів сприяє підвищенню художньо-мистецького рівня виконавців.

Національний академічний оркестр народних інструментів України також супроводжує виступи видатних українських співаків – народних артистів України М. Кондратюка, Н. Матвієнко, Д. Петриненко, М. Стеф'юк.

Однією з особливостей репертуарної політики колективу є залучення танцювальних і літературно-музичних композицій із сюжетним розвитком і розвиненою драматургією. Показовою є літературно-музична композиція О. Вишні "Ярмарок", створена оркестром разом із народним артистом України А. Паламаренком. У цій композиції оркестр акомпанує декламатору. Тут яскраво простежується використання елементів театралізованого дійства, до чого спонукають характерні особливості народної музики і традиції ансамблю троїстих музuк.

Загалом, порівнюючи репертуар, який виконував оркестр у 1980-х рр. із тим, що виконує сьогодні, можна відмітити деякі тенденції у його розвитку. Зокрема, у репертуарі колективу збільшилася кількість оригінальних композицій і великих циклічних творів (концерт, рапсодія, фантазія, сюїта), з'явилися ряд композицій, написаних для солюючих інструментів у супроводі оркестру (свиріль, сопілка, кобза, цимбали, ліра) і твори, у яких активно використовується епізодичний народний інструментарій (трембіта, дримба, козобас, бугай та ін.).

Отже, характерними стильовими рисами творів, які виконує оркестр на сучасному етапі, є органічний синтез народної традиції (використання фольклорних зразків, специфічних колористичних тембрів, відродження особливостей народного виконання) та професійної традиції (оркестрові обробки народного мелосу з використанням сучасних симфонічних методів мислення, застосування нових принципів тематичного розвитку). Це пов'язано зі збагаченням інтонаційного строю музики для українського оркестру народних інструментів – мелодики, гармонії, ладу, поліфонії, оркестровки, метроритму і т. п.

Національний академічний оркестр народних інструментів України проводить інтенсивну гастрольну діяльність в Україні та поза її межами (Росія, Азербайджан, 2002 р.). З ним виступали солісти Національного академічного театру опери і балету України імені Т. Г. Шевченка (І. Даць, І. Семененко, М. Стеф'юк, М. Талаба) і Національної філармонії України (В. Буймістер, А. Остапенко). Виступи оркестру отримали схвальні відгуки російської та азербайджанської преси. Активна концертно-гастрольна діяльність колективу сприяє ознайомленню широких верств громадськості з найкращими зразками народно-інструментального мистецтва України.

Національний академічний оркестр народних інструментів України є учасником різноманітних культурно-мистецьких заходів. Серед них: "Молоді голоси – зірки національної опери" (1998) – оркестр акомпанував лауреатам міжнародних та республіканських конкурсів; у "Колі друзів" (1999) і "Золоті сторінки української класики" (1999) – супроводжував виступи дуету Л. Маковецької і О. Трофимчука, Л. Березняк (Австралія), О. Гурця, А. Мокренка, Ф. Мустафаєва, Л. Семененка, В. Степової. Всеукраїнський фестиваль "Рідна мова калинова" (2005), у рамках якого виступи колективу проходили у Чернігові, Сумах, Полтаві, Харкові, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кіровограді, Черкасах, Києві. За участю оркестру відбувся також Всеукраїнський фестиваль "Солов'їна молодь України" (2005). Національний академічний оркестр народних інструментів України постійно бере участь у міжнародному музичному фестивалі "Київ-Музик-Фест". Визнання художніх досягнень оркестру в Україні та за її межами є яскравим свідченням високої майстерності та художньої досконалості виконавського мистецтва колективу.

Національний академічний оркестр народних інструментів України виконує просвітницьку функцію, що полягає у створенні певних освітніх програм. Оркестр влаштовує багато концертів для дітей, перед виступами колективу читаються лекції про особливості розвитку народної музики, демонструються народні музичні інструменти. У Національній філармонії України за участю оркестру проходять лекції-концерти "Чарівна паличка диригента". У 1994 р. колектив був учасником програми "Мелодії України", у якій висвітлювалася багатомірна картина народної музичної культури України. Отже, активна творча діяльність колективу сприяє формуванню музичних смаків широкої слухацької аудиторії.

Варто відмітити, що при Національному академічному оркестрі народних інструментів України є музей народних інструментів (він є філіалом Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України), де зберігаються старовинні зразки інструментів, що побутували на території України в минулому. Тут представлені народні духові інструменти, колекція бандур, кобз, лір вітчизняних музичних майстрів. Музиканти оркестру постійно вдосконалюють народні інструменти (сопілки, зозулі, бандури, кобзи, цимбали), працюють над покращенням їхніх технічних і звуко-виражальних можливостей з метою використання у колективі. Водночас багато артистів оркестру володіють не лише одним, а кількома народними інструментами, що свідчить про їхню високу професійну майстерність.

Національний академічний оркестр народних інструментів України виробив свій індивідуальний виконавський стиль. Цей стиль ґрунтується на тембральній насиченості оркестрового звучання завдяки використанню у складі оркестру всього розмаїття народного музичного інструментарію, який побутує сьогодні на теренах України; превалюванні в репертуарі оркестру обробок народних мелодій, що підкреслює художню своєрідність і міцний зв'язок колективу з традиціями народної музичної творчості; емоційності виконання та багатстві прийомів і засобів. Яскрава самобутність оркестру, своєрідність виконавського стилю, який базується на традиціях народного музикування, забезпечують йому заслужений успіх і визнання.

Отже, слід підкреслити визначну роль Національного академічного оркестру народних інструментів України для розвитку народно-оркестрового виконавства України, для формування репертуарної політики та популяризації високохудожніх зразків народної музичної творчості, для збереження, реконструкції та удосконалення українського народного музичного інструментарію, для популяризації національного народно-інструментального виконавства в Україні та за її межами.

О. Должиков. Свято на Буковині. Виконує Національний академічний оркестр народних інструментів України.