Робота куратора академічної групи дозволяє конкретизувати на рівні студентської групи, і навіть стосовно кожного студента, реалізацію пріоритетної задачі сучасного вузівського виховання – створення оптимальних умов для особистісного та професійного саморозвитку кожного студента, становлення його як особистості та як фахівця.

Участь куратора в цьому процесі дозволяє розв’язувати безліч проблем (педагогічних, організаційних, методичних тощо), які можуть виникати у студентів. Серед них значне місце займає вирішення психологічних проблем як окремих студентів, так і студентських груп. Особливо складним є завдання кураторів на першому курсі, адже в цей час відбувається адаптація студентів до вузівського життя, що викликає, тією чи іншою мірою, труднощі і зумовлені ними стреси практично у кожного студента.

Діяльність куратора зумовлюється його особистісними психологічними характеристиками. Серед рис, що мають значення для успішної діяльності викладача-куратора, перш за все зазначимо достатньо високий рівень загальної, а також, як уже відзначалось, психологічної та педагогічної культури. Варто також зазначити, що людина не зможе ефективно працювати куратором, якщо вона не матиме комунікативних здібностей та навичок ефективного спілкування. Зашкодити успішній роботі може також відсутність емпатії,  тобто здатності проникнути, відчути психологічний стан студентів, вміти його помічати (аналізувати) за зовнішніми проявами. Враховуючи це доречно здійснювати необхідний відбір, виходячи з певної психологічної моделі, професіограми куратора, з’ясовуючи, кому варто чи не варто пропонувати цей  вид педагогічної діяльності. Для вирішення проблеми такого відбору можна звернутись до фахівців-психологів.

Кожний куратор – неповторна особистість і тому, звичайно, кожен шукає і знаходить свій власний стиль роботи. Цей стиль визначається віком (викладач-початківець чи аспірант працюватиме і спілкуватиметься зі студентами інакше, ніж викладач, що має великий стаж роботи). Куратор-жінка, скоріше за все, тяжітиме до опіки, велике значення приділятиме емоційній насиченості взаємин куратора – групи та студентів між собою, в той час як чоловік частіше звертатиме увагу на зовнішні, більш формальні показники діяльності окремих студентів та групи в цілому.

На стиль роботи куратора значною мірою впливають його темперамент, характер, рівень емоційності та здатність керувати емоціями. Різними будуть стиль й ефективність роботи куратора в залежності від його самооцінки, рівня загальної та психологічної культури, комунікативної компетенції.

Всі вищезгадані та багато інших параметрів – соціальних, психологічних, світоглядних – зумовлюють певну модель його діяльності, його соціальну роль.          Узагальнюючи матеріал нечисленних робіт, де розглядаються психологічні виміри роботи кураторів щодо соціально-психологічних ролей, які, зазвичай інтуїтивно, обирають куратори по відношенню до студентської групи, спробуємо визначити певні стереотипні форми поведінки (соціальні ролі), їх своєрідність, сильні та слабкі прояви цих ролей.

Є куратори, які бачать своє основне завдання в своєчасному та якомога повнішому інформуванні студентів щодо різних аспектів життя. Вони не вважають за потрібне заглиблюватися в життя групи чи окремих студентів, їх позиція: “Студенти – це дорослі, відповідальні люди і самі мають вирішувати свої проблеми”. В такій ролі куратор дає студентам максимальну свободу, формує відповідальність, що, звичайно, можна оцінити як позитивне в його діяльності. Негативне полягає у відсутності цілеспрямованої роботи на формування позитивного психологічного клімату в групі, відсутність емоційних контактів зі студентами.

Дуже поширеною є така модель діяльності куратора, де, навпаки, основна увага зосереджується на формуванні системи неформальних стосунків шляхом організації різноманітних позанавчальних заходів. Він пропонує і організовує вечори відпочинку, туристичні подорожі, відвідування концертів, вистав, музеїв тощо. Назвемо цю роль “куратор-організатор”. Куратор-організатор вважає своїм обов’язком формування активу групи та керівництво ним, він бере участь у розв’язанні міжособистісних конфліктів. Куратор-організатор – одна з досить оптимальних моделей  діяльності куратора. Але такий різновид діяльності куратора може призвести до перебільшення уваги до неформальних відносин і зменшення уваги до відвідування студентами занять, виконання ними навчальних програм, їх успішністі у навчанні.

Серед кураторів, частіше жінок, є ті, які цікавляться практичною психологією, мають певний рівень психологічних знань. Працюючи з групою, вони частково здійснюють психопрофілактичну та психокорекційну роботу. Такий куратор бере близько до серця особистісні проблеми студентів, спонукає їх до відвертих розповідей про внутрішні та міжособистісні негаразди, намагається психологічно підтримати студентів, допомагає порадою і дуже багато часу та сил віддає вирішенню усіляких студентських проблем. Позитивне в такій моделі роботи куратора – створення у студентів психологічного комфорту та почуття захищеності. Така модель особливо плідна в період адаптації студентів-першокурсників. Можливі негативні наслідки – підтримка інфантилізму, пасивності, в результаті чого студенти не отримують досвіду самостійного вирішення власних проблем і у декого формується прагнення перекладати їх на інших осіб.

Ще одна модель поведінки куратора – коли він стосовно студентів відтворює модель поведінки батька або суворої матері. Він вказує, контролює, карає. Такий куратор послідовно і жорстко вимагає повного дотримання його вимог та рішень. Його директивна, контролювальна функція може поширюватись не тільки на навчання, але і на особисті і навіть сімейні проблеми студентів. Така модель діяльності куратора, особливо на першому курсі, частково замінює і компенсує відсутність батьківського контролю і буває доречною стосовно студентів, особливості характеру і поведінки яких вимагають контролю, жорсткості, вимогливості. Але, безумовно, такий куратор блокує прояв ініціативи, заважає прийняттю самостійних рішень і поведінки, перешкоджає формуванню демократизму і самодіяльності, провокує чи, навіть, посилює інфантилізм.

Дуже часто кураторами стають (чи їх призначають) молоді викладачі, навіть аспіранти, тобто, молоді люди – вчорашні студенти. Вони активно і зацікавлено беруть участь у всіх справах, подіях, взаємовідносинах у групі. Студенти сприймають його як “свого”, в їх спілкуванні відсутні бар’єри. Такий куратор часто користується повагою і любов’ю групи, вона часто визнає його як неформального лідера. Недолік такої моделі діяльності куратора – відсутність дистанції, такий куратор не завжди здатен на необхідну вимогливість, не завжди готовий до прийняття необхідних, але непопулярних рішень.

Деякі куратори, що не мають бажання чи просто не мають покликання  до виховної роботи зі студентами, є кураторами радше формально. Такий куратор позиціонує себе скоріше як представник деканату, адміністрації ВНЗ. Бачить своє завдання в інформуванні адміністрації щодо пропусків студентами занять, веде облік відвідування та виконання навчальних завдань, транслює студентам вимоги деканату та адміністрації навчального закладу. Так само, як і перший з розглянутих типів, практично не втручається в життя групи і мало цікавиться ним. Сильна сторона такої моделі діяльності куратора – гарна взаємодія з деканатом, чіткість і порядок у веденні документації, добре виконання запланованого. Слабкість такої моделі – відсутність зусиль щодо створення позитивного психологічного клімату, дистанціювання, відстороненість від життя студентської групи, що заважає надавати підтримку та допомогу членам групи, які знаходяться в складній життєвій чи психологічній ситуації. Його робота не сприяє профілактиці, діагностиці та розв’язанню конфліктів, формуванню оптимальної системи неформальних стосунків.

Звичайно, в даному переліку наведені тільки деякі, найбільш поширені, моделі діяльності куратора.

Крім того, вони представлені тут дещо схематично, як мовиться, “чистому вигляді”, тоді як в реальній діяльності куратора поєднуються особливості двох, або навіть кількох наведених моделей.

Варто відмітити, що жодна з цих моделей не є “зразковою” або “еталонною”. В реальній роботі куратора в залежності від конкретних обставин, від особливостей конкретної студентської групи можливі прояви багатьох, чи навіть, певною мірою, всіх моделей. Крім того, вибір найбільш придатної, “своєї” моделі діяльності залежить від особливостей психологічного складу, життєвого та педагогічного досвіду людини, що працює куратором.