7.5 Геологічна діяльність льодовиків

Сучасні льодовики займають більше 16 млн. км² (близько 11%) усієї земної суші. 99,5% площі, зайнятої льодовиками, припадає на полярні, 0,5% - на високогірні області.

Льодовики в історії Землі не раз займали ще більші площі. Так, зледеніння на початку, в середині і в кінці протерозойської ери охоплювало величезну територію Північної Америки, а у верхньо-кам'яновугільний час - Південної Африки та Південної Америки, Австралії. Зледеніння відбувались у пермі, тріасі, а останнє наприкінці неогену - початку четвертинного періоду. Це так зване велике четвертинне зледеніння.

Льодовикові та водно-льодовикові відклади докайнозойських ер зазнали суттєвих змін, а відклади та форми рельєфу неогеново-четвертинного періоду простежуються на величезних просторах Європи, Азії та Північної Америки.

Розповсюдження четвертинних льодовиків у Європі доходило (за даними Асєєва А. А.) до 50⁰ північної широти. Наступали вони із двох основних центрів: перший, найбільш крупний, був розташований на території Скандінавії, Фінляндії та Кольського півострова; другий - на території Нової Землі, Полярного та Південного Уралу.

У Південній Америці льодовики, за даними Р. Флінта, розповсюджувались з півночі на південь до 40⁰ північної широти із трьох центрів зледеніння: кордільєрського, ківатінського (на захід від Гудзонової протоки) та лабрадорського.

В Азії (Сибір) зледеніння, за даними В. А. Обручова, досягало 60⁰ північної широти.

Четвертинні зледеніння в максимальних межах займали близько 30% усієї площі суші і більше 4% поверхні океану, тобто утрічи більше сучасного. Під вагою льодовиків земна кора прогиналась, а після їх відступу підіймалась зі швидкістю до 4 см/рік. Льодовики то відступали, скорочуючись до розмірів сучасних, то наступали знову. Питання про кількість зледенінь залишається до цього часу суперечливим.

На території європейської частини Росії К. К. Марков виділив чотири зледеніння. Перше із них (і найдавніше) - окське, друге - дніпровське (200 тис. років тому), третє - московське (150 тис. років тому), четверте - валдайське (10,5 - 20 тис. років тому). Найбільшу площу займало дніпровське зледеніння. Льодовик спускався двома язиками по вже тоді існуючих долинах Дніпра та Дону до 48-ої паралелі. Цей льодовик займав значну територію України. Потужність його досягала 2,5 км у зоні, живлення і 1 км поблизу південної границі.

Чим було спричинене похолодання клімату в кінці неогену та на початку четвертинного періоду принаймні на 4-5⁰С, до цього часу не вияснено. З цього питання існують лише численні гіпотези. Прихильники однієї групи гіпотез пов'язують зміну клімату з космічними явищами: зміною сонячної активності, зміною кута нахилу земної осі до екліптики, проходженням сонячної системи через різні за щільністю туманності Галактики. Прихильники іншої групи гіпотез пов'язують причини зміни клімату з явищами, що відбувалися на самій Землі: з інтенсивністю вулканічних вивержень, гороутворюючими процесами і т.і. Вірогідно, що пояснити наступ льодовиків буде можливо тільки на основі врахування взаємозв'язку та взаємодії як земних, так і космічних факторів, тому що льодовики, безумовно, становлять лише кільце в загальному ланцюгу геологічних та географічних явищ.