Експериментальні дослідження електричних машин. Частина І. Машини постійного струму

 

2.1 Будова машини постійного струму

2.2 Принцип дії генератора

2.3 Принцип дії двигуна

2.4 Реакція якоря

2.5 Класифікація генераторів за способом збудження

2.6 Процес самозбудження генератора з паралельним збудженням

2.7 Рівняння обертових моментів для генератора

2.8 Класифікація двигунів за способом збудження

2.9 Рівняння обертових моментів для двигуна

 

РОЗДІЛ 2
Теоретичні відомості про електричні машини постійного струму

 

 

2.2 Принцип дії генератора

 

Основним типом машин постійного струму є колекторний тип з електромагнітним збудженням. В них основний магнітний потік Ф0 створюється постійним струмом, що протікає по обмотці збудження, яка розташована на головних полюсах [1–4].

Розглянемо принцип роботи генератора постійного струму на прикладі найпростішої колекторної машини з електромагнітним збудженням, обмотка якоря якої складається лише з одного витка (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 – Найпростіша машина постійного струму

Між двома полюсами електромагніту розміщений якір, що є сталевим циліндром. На якорі розташована обмотка у вигляді витка авсd, кінці якої приєднані до двох пластин (півкілець), закріплених на валу й ізольованих одна від одної. Ці пластини утворюють колектор. До півкілець дотикаються щітки А та В, до яких приєднане навантаження генератора Rнав. Якір обертається під дією механічної сили первинного двигуна, наприклад турбіни, двигуна внутрішнього згоряння або електродвигуна. Колектор обертається разом з валом, а щітки А та В залишаються нерухомими.

Полярність полюсів електромагніту (головних полюсів машини) залежить від напрямку струму в обмотці збудження і може бути визначена за допомогою правої руки: якщо долоню правої руки покласти на котушку збудження таким чином, щоб чотири пальці співпадали з напрямком струму у витках котушки, тоді відігнутий у площині долоні на 90° великий палець покаже напрямок магнітних силових ліній поля, створеного струмом котушки [1]. Відповідно до цього правила верхній полюс на рис. 2.2 є північним (N), а нижній – південним (S). Незалежно від числа полюсів машини їх полярність завжди чергується, тобто за полюсом N завжди буде полюс S. Силові лінії поля (лінії магнітної індукції) виходять з північного полюса, пронизують якір і входять у південний, двічі перетинаючи при цьому повітряний зазор. Далі вони замикаються по ярму машини (на рис. 2.2 не показано). Припустимо, що якір обертається проти руху годинникової стрілки з кутовою швидкістю w [рад/с]. При цьому сторони ав і cd витка перетинають силові лінії поля і в них, відповідно до закону електромагнітної індукції, індукується електрорушійна сила (ЕРС). Напрямок цієї ЕРС визначається правилом правої руки: якщо долоню правої руки розташувати так, щоб лінії магнітної індукції входили в долоню, а відігнутий у площині долоні на 90° великий палець збігався з напрямком руху провідника, то чотири витягнутих пальці покажуть напрямок індукованої у провіднику ЕРС. На рис. 2.2 напрямок ЕРС у провідниках ав і cd показаний стрілками.

Миттєве значення ЕРС для одного провідника обмотки визначається за формулою

                                                                                              (2.1)

де Вd – індукція в повітряному зазорі від основного магнітного поля в точці, де знаходиться провідник;

l – активна довжина провідника, що перетинає силові лінії поля;

J – лінійна швидкість руху провідника:

                                                ,                                                (2.2)

де Da – діаметр якоря, м;

n – частота обертання якоря, об/хв.

Кутову швидкість обертання можна виразити через частоту обертання:

                                                                                                  (2.3)

В обох провідниках внаслідок симетрії індукуються однакові ЕРС, які по контуру витка додаються, і тому повна ЕРС якоря найпростішої машини становить

                                                                                    (2.4)

Активна довжина провідника – величина незмінна. Якщо швидкість руху якоря в процесі роботи генератора залишається незмінною, тоді lJ = const. Тому величина і напрямок ЕРC епр визначається винятково значенням магнітної індукції Вd. Але розподіл магнітної індукції в повітряному зазорі машини в різних місцях по окружності якоря нерівномірний: під серединою полюсів Вd має максимальні значення (під північним полюсом – позитивне, під південним – негативне), ближче до країв полюсів індукція зменшується (рис. 2.3). Лінія О1О2, яка розділяє зони магнітних полюсів і проходить через центр якоря, називається геометричною нейтраллю. Магнітна індукція на геометричній нейтралі дорівнює нулю.

В процесі роботи генератора якір обертається і провідники його обмотки по черзі займають в магнітному полі положення з різними значеннями магнітної індукції. Тому в обмотці якоря наводиться змінна ЕРС. При цьому графік зміни ЕРС у функції часу відповідає діаграмі розподілу магнітної індукції Вd  в повітряному зазорі (див. рис. 2.3). Так, наприклад, при синусоїдному характері розподілу магнітної індукції ЕРС струм в обмотці якоря також буде синусоїдним. Якби в машині не було колектора (замість півкілець були б два кільця), то струм у зовнішньому колі генератора був би змінним. За допомогою колектора та щіток А і В змінний струм обмотки якоря перетворюється в пульсуючий, тобто незмінний за напрямом струм.

Рисунок 2.3 – Розподіл магнітної індукції в повітряному зазорі машини

 

При зображеному на рис. 2.2 положенні витка abcd струм у зовнішньому колі генератора направлений від щітки А до щітки В, тобто щітка А має позитивну полярність, а щітка В – негативну. При повороті якоря на 1800 напрями ЕРС у провідниках і струму у витку зміняться на зворотні. Однак полярність щіток, а отже, і напрям струму в зовнішньому колі залишаються незмінними. Пояснюється це тим, що в той момент, коли струм у витку змінює свій напрям, відбувається зміна колекторних пластин під щітками. Таким чином, під щіткою А завжди знаходиться пластина, що з'єднується з провідником, розташованим під північним полюсом, а під щіткою В – пластина, з'єднана з провідником, розташованим під південним полюсом. В результаті полярність щіток при роботі генератора залишається незмінною незалежно від положення витка в магнітному полі. Тому і напрям струму в зовнішньому колі незмінний, хоча величина його змінюється, тому що при положенні провідників обмотки під серединою полюсів струм має максимальне значення, а при їхньому положенні на геометричній нейтралі струм дорівнює нулю. Це ілюструє рис. 2.4 а, на якому показані різні положення якоря генератора за один оберт, і рис. 2.4 б, в, на яких зображені графіки ЕРС і струму в обмотці якоря (рис. 2.4, б) і ЕРС і струму на щітках і в зовнішньому колі (рис. 2.4, в) [1].

Рисунок 2.4 – Процес комутації (а) та криві ЕРС і струму найпростішої машини в колі якоря (б) і в зовнішньому колі (в)

 

Таким чином, у генераторі постійного струму за допомогою колектора змінний струм в обмотці якоря перетворюється в пульсуючий струм у зовнішній ділянці кола.

Щоб зменшити пульсації й отримати практично постійний за величиною струм у зовнішньому колі, на якорі розташовують обмотку, що складається з декількох десятків витків (секцій). В процесі роботи генератора на холостому ході, коли струм в колі якоря відсутній (Іа = 0), в його обмотці від основного магнітного поля індукується ЕРС, діюче значення якої визначається за формулою

                                                                                                (2.5)

де се – конструктивна стала машини:

                                                 ,                                                 (2.6)

де р – число пар полюсів;

N – число активних провідників обмотки якоря;

а – кількість паралельних віток обмотки якоря.

 

 

Формулу для ЕРС можна представити в іншому вигляді:

                                                                                                (2.7)

де

                                                                                                 (2.8)

В режимі холостого ходу напруга генератора на затискачах якоря U0 = Е0. При роботі генератора в режимі навантаження (Іа ¹ 0) його вихідна напруга U менша ЕРС Е на величину спаду напруги в якірному колі:

                                                                                        (2.9)

де RaS – повний опір якірного кола, який складається з власного опору обмотки якоря Ra, опору додаткових полюсів Rд.п., опору компенсаційної обмотки Rк.о. та опору щітково-колекторного переходу Rщ.

Якір генератора приводиться в обертання первинним двигуном, який створює на валу генератора обертовий момент Μ (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Процес створення обертового моменту в генераторі постійного струму

Якщо генератор працює в режимі холостого ходу (1а = 0), для обертання його якоря потрібен невеликий момент, який називається моментом холостого ходу. Він витрачається на подолання сил тертя в підшипниках, тертя щіток з колектором, тертя частин, що обертаються, з опором повітрям.

В режимі навантаження в провідниках обмотки якоря під дією ЕРС виникає струм іа. Оскільки ці провідники зі струмом знаходяться в магнітному полі, то відповідно до закону Ампера на них діють механічні сили, що залежать від величини індукції в повітряному зазорі в місці розташування провідника Вd, довжини провідника l і струму в ньому іа:

                                                                                          (2.10)

Напрям сили визначається правилом лівої руки: якщо ліву руку розташувати так, щоб силові лінії поля входили в долоню, а чотири витягнуті пальці збігалися з напрямом струму в провіднику, то відігнутий у площині долоні на 90° великий палець покаже напрям механічної сили, яка діє на провідник (див. рис. 2.5). Такі сили діють на всі провідники обмотки якоря, що в результаті створює електромагнітний момент М, спрямований назустріч моментові первинного двигуна й напряму обертання якоря, тобто є гальмівним моментом. Саме ця властивість генератора і дозволяє використовувати його як навантажувальний пристрій на валу двигуна. Величина електромагнітного моменту може бути знайдена з виразів

                                                                                        (2.11)

                                                                                       (2.12)

де Dа – зовнішній діаметр якоря.

З формули (2.12) видно, що, змінюючи величину магнітного потоку полюсів регулюванням струму збудження генератора і зміною струму якоря (струму навантаження), можна змінювати величину моменту генератора, а отже, і величину моменту навантаження на валу двигуна.

Напрям ЕРС в обмотці якоря, полярність щіток, напрям напруги і струму в зовнішньому колі генератора можна змінити одним із двох способів:

1) зміною напряму магнітного поля головних полюсів (зміною їхньої полярності). Для цього змінюють напрям струму в обмотці збудження, змінюючи полярність підведеної до неї напруги;

2) зміною напряму обертання якоря генератора за допомогою приводного двигуна.

На практиці здебільшого використовується перший спосіб.