Перший український народний оркестр було створено 1927 р. у Харкові при робітничому клубі "Металіст" на базі ансамблю бандуристів. Оркестром керував Л. Гайдамака. Цей колектив був першою експериментальною лабораторією модернізації українських народних музичних інструментів. Л. Гайдамака із музичним майстром С. Снігирьовим розробили конструкцію оркестрових бандур (пікколо, прими і баси), які використовувалися в ансамблі. Пізніше до ансамблю було введено квартет лір, цимбали і сопілки з хроматичним строєм, свиріль, трембіти, ударні інструменти. Дослідники стверджують, що за характером укомплектування це вже був справжній оркестр українських народних інструментів. Провідною групою оркестру Л. Гайдамака визначив групу бандур, стверджуючи, що ці інструменти мають широкі можливості.

До репертуару оркестру входили обробки українських пісень і танців, вокальні твори, які виконувались у супроводі оркестру, перекладення творів вітчизняних і зарубіжних композиторів. Дамо перелік деяких композицій із репертуару оркестру клубу "Металіст": "В'язанка з українських народних пісень" П. Козицького, "Варіації на тему українських народних пісень" Л. Гайдамаки, "Полька" М. Глінки, "Мрії" Р. Шумана, "Скерцо" з Шостої симфонії Л. Бетховена, "Танок німф" Л. Керубіні, "Баркарола" з опери "Сільська честь" П. Масканьї, "Мазурка" Г. Венявського.

До складу колективу входили молоді люди віком від 16 до 20 років. Згодом деякі вихованці оркестру, здобувши музичну освіту, почали працювати у професійних художніх колективах. Серед них варто назвати цимбаліста О. Незовибатька, який деякий час був керівником Державної заслуженої капели бандуристів УРСР, та бандуриста І. Фінкельберга, який став солістом цієї ж капели.

Важливу роль українського оркестру народних інструментів клубу "Металіст" у розвитку народно-оркестрового виконавства України відзначив П. Козицький: "Загальна звучність цієї оркестри надзвичайно своєрідна і справляє цілком закінчене у відношенню рівноваги оркестрових груп, сполучення тембрів, гучности звуку, враження" [7]. Композитор відзначив, що діяльність оркестру клубу "Металіст" мала велике художнє і громадське значення.

8 квітня 1928 р. в Харкові відбувся конкурс робітничих оркестрів народних інструментів, учасниками якого були шість оркестрів. Конкурсним твором для колективів був "Танець маленьких лебедів" із балету "Лебедине озеро" П. Чайковського, перекладення якого для народного оркестру зробив В. Комаренко. Оркестр клубу "Металіст" на цьому конкурсі був єдиним колективом, до складу якого входив традиційний український інструментарій (бандури, ліри, цимбали, сопілки і т. д. ) і розділив другу премію разом із домрово-балалаєчним оркестром клубу імені Ілліча (керівник – М. Юзефович).

Результати конкурсу свідчать про низку недоліків у народно-оркестровому виконавстві. До них належали проблеми створення репертуару, формування інструментального складу, розширення художньо-виконавських можливостей колективів. У зв'язку з цим було вирішено покращити роботу у справі підготовки керівників для народних оркестрів, забезпечити ці колективи творами вітчизняних композиторів, організувати конкурси з підвищення кваліфікації керівників оркестрів народних інструментів. Безперечно, ці заходи активізували народно-оркестрове виконавство України і сприяли його розвитку.

Свідченням високої виконавської майстерності українського народного оркестру клубу "Металіст" стали його перемоги на Всеукраїнській музичній олімпіаді 1931 р. і Республіканській олімпіаді самодіяльного мистецтва 1936 р. Колектив отримав високу оцінку журі. На початку 1940-х рр. діяльність оркестру припинилася.

Варто зазначити, що комплектування оркестру клубу "Металіст" мало певні недоліки: провідною групою оркестру Л. Гайдамака вважав сім'ю оркестрових бандур, які мали досить обмежені технічні і звуко-виражальні можливості. До того ж, бандури мали діатонічний стрій, трембіти – обмежений звукоряд – це робило звучання оркестру одноманітним і затримувало його розвиток. Але, незважаючи на всі недоліки, концертна та творча експериментальна робота оркестру клубу "Металіст" мала величезне значення для майбутнього як важливий крок уперед на шляху організації професійного українського оркестру народних інструментів.