Передмова

Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ

Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Тестові завдання для самоперевірки

Список використаної та рекомендованої літератури

Короткий термінологічний словник

2.1.1 Предмет, мета та завдання психології праці в управлінні організацією

Як ми вже зазначали, загальним змістом управління в організаціії є управління працею, управління людьми та управління організацією як цілісною системою.

Методологічною, змістовною та організаційною основою процесу діяльності організації, її управління є праця.

У вирішенні завдання підвищення ефективності трудового процесу важливою є роль суб’єкта праці – людини. Саме тому важливим елементом психології управління в організації є психологія праці.

Психологія праці – це галузь психології, що вивчає психологічні процеси, стани і закономірності роботи психіки людини, пов’язані з трудовою діяльністю та психологічні закономірності організації праці у соціальних групах.

Предметом психології праці є психологічні особливості діяльності людини в трудових умовах.

Головні завдання психології праці [8, 20, 44, 54].

Завдання психології праці можна розділити на дві групи: теоретичні (дослідницькі) та прикладні.

Теоретичні (дослідницькі) завдання тісно пов’язані з психологічними особливостями суб’єкта праці (людини). До їх числа дослідники відносять:

• вивчення і дослідження особливостей психічних пізнавальних процесів як регуляторів трудової діяльності та їх розвитку в діяльності;

• вивчення емоційно-почуттєвої сфери і вольових якостей особистості як регуляторів трудової діяльності;

• вивчення основних психічних властивостей суб’єкта трудової діяльності як факторів організації трудової діяльності та її ефективності;

• вивчення особливостей і структури функціональних станів людини у трудовій діяльності;

• дослідження закономірностей розвитку особистості в трудовому процесі, розкриття особливостей взаємної детермінації (обумовленості) особистості та професії;

• розробку психологічно обґрунтованої системи стимулювання праці;

• розкриття психологічного змісту, складу, структури і механізмів трудової діяльності;

• розробку психологічної проблеми здібностей щодо різних видів і типів трудової діяльності;

• дослідження соціально-психологічних факторів трудової діяльності, що визначають зміст організаційного середовища діяльності і впливають на ефективність діяльності та задоволеність працею;

• вироблення найбільш прийнятного методу управління працею, планування тактики і стратегії управління працею;

• поліпшення умов трудової діяльності;

• розробку основних професійних критеріїв прийняття на роботу;

• розробку рекомендацій щодо удосконалення методів навчання і перенавчання працівників;

• раціональну перебудову і оновлення професій.

Прикладні завдання спрямовані на вирішення практичних питань, які виникають під час психологічного вивчення та оптимізації трудової діяльності. Найбільш типовими і важливими серед них є:

• розвиток досліджень і розробок з проблеми професійної орієнтації особистості;

• дослідження психологічних характеристик основних професій, визначення вимог професій до особистості, вивчення світу професій;

• розробка конкретних прикладних процедур професійного відбору;

• оптимізація процедур професійної підготовки, проблема професійного навчання в цілому;

• психологічна раціоналізація і оптимізація змісту та умов професійної діяльності на основі розкриття психологічних особливостей суб’єкта праці;

• розробка психологічних основ і конкретних вимог при проектуванні нових технологій і засобів праці на основі врахування психологічних особливостей суб’єкта праці;

• розробка оптимальних режимів праці та відпочинку для різних видів і типів трудової діяльності;

• вдосконалення виробничих відносин та підвищення якості праці;

• визначення соціально-психологічних особливостей і найбільш ефективних шляхів і способів корекції середовища трудової діяльності;

• сприяння зниженню професійного травматизму та професійної захворюваності, розробка норм, правил і процедур техніки безпеки.

Для позначення загального напрямку, присвяченого вивченню трудової діяльності, використовується термін ”ергономіка”.

Ергономіка (від грецького ergon – ”робота”, nomos – ”закон” або ”закон роботи”) – це галузь знань, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі ”людина – техніка – середовище” з метою забезпечення ефективності, безпеки і комфорту трудової діяльності.

На нашу думку, в контексті дослідження проблеми діяльності організації та управління організацією зокрема, питання праці (управління працею) методологічно, структурно та організаційно є одним з елементів діяльності організації, поряд з управлінням людьми та управлінням організацією в цілому, – і не може виступати явищем (поняттям), що вбирає в себе питання управління людьми та управління організацією в цілому.

Основні поняття і ключові слова: психологія праці, ергономіка.