2.3 Проектування структурної схеми станції

Структурна схема електричної частини станції визначає розподіл генераторів між РУ різних напруг, склад блоків генератор-трансформатор та вид електромагнітних зв’язків між РУ (трансформаторні або автотрансформаторі).

Розподіл генераторів між РУ різних напруг здійснюється з врахуванням потужності, яка віддається з шин різної напруги  
(табл. 1.3). При цьому необхідно прагнути до того, щоб перетік потужності з РУ однієї напруги в нормальному і аварійному режимах був мінімальним. Структурні схеми електростанцій з потужними блоками показані на рис. 2.1. Схема а застосовується в тому випадку, коли є одна підвищена напруга. При використанні схеми б потужність блоків, приєднаних до РУ середньої напруги, повинна дорівнювати потужності, яка видається в мережу середньої напруги. Схема в застосовується при малому навантаженні на середній напрузі – не більше 15% номінальної потужності генератора. Застосування схеми г доцільно при відмові від автотрансформаторів зв’язку між РУ на станції з паралельною роботою цих розподільних установок через районні мережі. Зв’язок РУ здійснюється через трансформатори на вузлових підстанціях. При наявності на станції генераторів невеликої потужності (номінальна потужність генераторів не перевищує номінальної потужності обмотки нижчої напруги автотрансформатора зв’язку) можна використати схему з підвищувальними блочними трансформаторами, які служать і для зв’язку РУ [4, 5].

Рисунок 2.1 – Структурні схеми електростанцій з потужними блоками

Структурні схеми ТЕЦ зображені на рис. 2.2. Якщо потужність місцевого навантаження 6–10 кВ не менше 50% встановленої потужності, а потужність агрегатів 30–60 МВт, то доцільні схеми а, б. При наявності місцевого навантаження не тільки на генераторній, але й на середній напрузі (35 або 110 кВ) структурна схема може бути виконана за варіантом б (при середній напрузі 110 кВ замість трансформатора застосовується автотрансформатор). Якщо потужність місцевого навантаження 30% встановленої потужності генераторів ТЕЦ, то застосовуються схеми в, г. Живлення місцевого навантаження і власних потреб в схемі в здійснюється шляхом розгалужень від генераторів з встановленням реакторів (6–10 кВ) або понижувальних трансформаторів (при генераторній напрузі понад
10 кВ).

При проектуванні структурної схеми станції вирішується питання про склад блоків генератор–трансформатор. Деякі з цих схем показані на рис. 2.3. Укрупнення таких блоків економічно доцільне, однак потужність блоків не повинна перевищувати допустиму за умовами стійкості і регулювання в системі. В об’єднаних і укрупнених блоках необхідна установка генераторних вимикачів (схеми г – и).

Для генераторів 800 МВт і більше освоєний випуск вимикачів навантаження, які призначені для комутації блока в нормальних режимах, але не дозволяють відключити струми короткого замикання.

Схеми д, ж характерні для ГЕС, схеми г, ж, и – для АЕС. За схемою е підключається генератор 1200 МВт, одна з паралельних обмоток якого підключається до обмотки трансформатора, з’єднаного в зірку, інша – до обмотки, зібраної в трикутник.

ПОПЕРЕДНЯ                ЗМІСТ                НАСТУПНА

РОЗДІЛ 1        РОЗДІЛ 2        РОЗДІЛ 3        РОЗДІЛ 4        РОЗДІЛ 5        РОЗДІЛ 6        РОЗДІЛ 7