Передмова
Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ
Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ
Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
Тестові завдання для самоперевірки
Список використаної та рекомендованої літератури
Короткий термінологічний словник
2.3.4 Адаптація співробітників до умов організації
2.3.4.1 Означення адаптації
Термін ”адаптація” використовується в різних галузях наукового знання, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат ”пристосування” , а інші як ”взаємодію” людини і об’єкта адаптації або як ”взаємодію” людини і середовища.
Адаптація містить у собі складні, багатовимірні відносини людини із зовнішнім середовищем. Процес адаптації припускає активність самого суб’єкта діяльності, яка передбачає вивчення умов, норм, правил нового життєвого простору, пошук і кореляцію шляхів та рішень відповідно до конкретних умов життєдіяльності.
Саме поняття ”взаємодія” припускає взаємозв’язок, взаємний вплив, взаємну дію суб’єктів. Як правило, опис процесу адаптації як взаємодії щільно пов’язаний з визнанням активної ролі особистості в процесі адаптації, з підвищенням статусу свідомої креативної поведінки.
Адаптація особистості – процес та стан побудови (узгодження) оптимальних співвідносин між особистістю та середовищем з метою ефективної взаємодії в умовах відповідного середовища.
Психологи визначають зовнішню та внутрішню адаптацію, синтез яких і визначає поняття ”загальної адаптації”. Зовнішня адаптація передбачає професійну і соціальну адаптації, внутрішня – біологічну (фізіологічну) і психологічну адаптації .
В контексті предмета нашого розгляду ключовим є поняття професійної адаптації. В науковій літературі поняття ”професійна адаптація” використовується у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні – як адаптація до всієї сукупності умов професійної діяльності людини (організація, виробнича діяльність, умови професійної діяльності, колектив та ін.). У вузькому значенні – адаптація до безпосередньої виробничої діяльності, до характеру та змісту праці в конкретній спеціальності. Тому професійну адаптацію у широкому значенні логічно позначати як організаційну адаптацію.
Організаційна адаптація – процес та стан побудови (узгодження) оптимальних співвідношень між особистістю та організаційним середовищем з метою ефективної взаємодії в умовах організації.
Визначимо складові організаційної адаптації:
– професійна (виробнича);
– фізіологічна (біологічна);
– соціальна;
– психологічна.
Потрібно зазначити, що важливим аспектом адаптації до умов організації є позаорганізаційна адаптація (суспільство, сім’я та ін.).
2.3.4.2 Адаптація співробітників до умов організації (організаційна адаптація)
Коли людина починає працювати в організації, вона включається в систему організаційного середовища. Від рівня адаптованості в ньому залежить ефективність діяльності особистості в організації. Результати проходження адаптації впливають на формування ставлення працівника до праці, колективу, визнання встановлених правил роботи. Від цього буде залежати психологічний стан людини, що значною мірою впливає на ефективність праці.
Підбір та прийняття на роботу є доволі довготривалим та задорогим процесом – до першого дня роботи нового співробітника організація вже затрачує на нього значні ресурси. Тому організація зацікавлена в тому, щоб прийнятий на роботу співробітник не звільнився через кілька місяців.
Визначимо складові відповідних видів організаційної адаптації:
• професійна адаптація:
- профорієнтаційна адаптація;
- адаптація до характеру та змісту праці в конкретній професії;
- адаптація до умов праці;
• фізіологічна адаптація:p>
- адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну, фізичних та нервових навантажень;
- адаптація до режиму і якості харчування;
• соціальна адаптація:
- призвичаювання індивіда до соціальної групи (всієї організації), в якій працює людина;
- прийняття нормативно-правових вимог організації;
- засвоєння моральних цінностей, вимог до поведінки, культурних традицій організації;
- збагачення власного духовного досвіду новими формами моральної та культурної практики;
- адаптація до побутових умов перебування в організації;
• психологічна адаптація:
- стан психологічного задоволення (незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішної (неуспішної) професійної, соціальної та біологічної адаптацій;
- вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.
На процес адаптації впливають відповідні фактори організаційної адаптації, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації. Вивчення цих факторів – неодмінна умова і передумова управління адаптаційними процесами.
В організаційній психології визначають фактори професійної, фізіологічної (біологічної), соціальної та психологічної адаптації.
Фактори професійної адаптації
Внутрішні фактори :
- ставлення людини до обраної професії, бажання працювати в певній професійній галузі;
- бажання вивчати особливості професії і опановувати найвищі рівні майстерності;
- ступінь підготовки співробітника до відповідної професійної діяльності;
- набуття навичок самостійності в професійній діяльності;
- мотивація до праці;
- потреба в професійній самоосвіті;
- уміння застосовувати знання на практиці;
- задоволеність міжособистісними відносинами в процесі праці та ін.
Зовнішні фактори :
- характер та зміст праці;
- професійна структура колективу;
- рівень заробітної плати;
- зміст соціального пакета;
- система морального заохочення;
- стан виробничої і технологічної дисципліни;
- наявність інституту наставництва;
- умови праці;
- правила трудового розпорядку;
- морально-психологічний клімат у виробничому колективі;
- особистісний підхід до підлеглого;
- реалізація в організації принципів співробітництва;
- рівень корпоративної культури та ін.
Фактори фізіологічної адаптації:
- загальний стан здоров’я і тип нервової системи;
- санітарно-гігієнічні умови діяльності в організації;
- організація побуту, харчування, відпочинку.
Фактори соціальної адаптації:
- організаційна структура підприємства;
- рівень корпоративної культури;
- соціальна і моральна зрілість;
- рівень психологічної культури;
- рівень правової культури;
- рівень мовленнєвої культури;
- індивідуально-особистісні властивості;
- визнання колективом соціальної ролі співробітника, що адаптується;
- задоволеність спілкуванням з колегами, керівниками;
- безконфліктна поведінка;
- формування власного стилю поведінки.
Фактори психологічної адаптації
Визначення і аналіз факторів психологічної адаптації ускладнено тим, що психологічна адаптація, з одного боку, є умовою різних адаптаційних процесів, а з іншого – вона є їх кінцевим результатом як певний психологічний стан задоволення (незадоволення), комфорту, гармонії.
Тому факторами психологічної адаптації є :
- успішність (неуспішність) професійної, соціальної та біологічної адаптацій (професійне самовизначення, соціальний статус, сформованість соціально-значимих здібностей, якостей, становище в колективі, задоволення особистим статусом, можливість прояву індивідуальності та ін.);
- самосвідомість індивіда;
- характерологічні особливості і якості особистості;
- психологічна підготовка;
- вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності;
- наявність служби психологічної підтримки;
- вивчення процесів адаптації;
- розробка і впровадження соціально-психологічних засобів формування й корекції адаптовності до умов організації.
Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію співробітників до організації як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією професійних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.
Критерії адаптації
Важливим аспектом системи адаптації співробітників до умов організації є визначення критеріїв адаптації. Теоретичні і практичні пошуки засвідчують складність цієї проблеми і потребують подальших наукових досліджень [9].
Нами визначені такі критерії процесу та результату соціально-психологічної адаптації.
Внутрішні критерії
Визначальним внутрішнім критерієм адаптації співробітника до умов організації є стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної, психологічної та фізіологічної адаптації. Причому, такий стан не є результатом пристосування до об’єкта адаптації, а результатом взаємодії людини з відповідним об’єктом (середовищем). Взаємодія передбачає процес взаємовпливу, що приводить до вдосконалення як людських якостей, так і середовища. Взаємодія тісно пов’язана з усвідомленням активної ролі особистості в процесі адаптації та з підвищенням ролі свідомої самоформувальної поведінки. Тому важливим є розвиток у людини відповідних властивостей, які, з одного боку, були б чинниками впливу на об’єкт (середовище) адаптації, а з іншого, виступали б внутрішніми детермінантами і складовими стану задоволення процесом і результатом адаптації. До них ми можемо віднести такі:
- мотивація розвитку духовності, соціальної, професійної компетентності та самоактуалізації загалом;
- адекватність самооцінки;
- почуття власної гідності;
- розвиток внутрішньої свободи;
- здатність відстоювати свої переконання;
- здатність будувати конструктивні відносини;
- здатність керувати своїм емоційним станом;
- розвинуті комунікативні здібності;
- усвідомлення потреби самоосвіти;
- конструктивне ставлення до критики інших;
- відкритість до спілкування, нових знань тощо;
- повага до людини;
- стан здоров’я людини та ін.
Зовнішні критерії:
- ставлення до обраної професії і намагання розвивати професійну компетентність;
- пристосування до характеру, змісту, умов і організації виробничого процесу;
- набуття навичок самостійності в роботі;
- потреба і реалізація процесу самоосвіти;
- уміння застосовувати знання на практиці;
- актуалізація в життєдіяльності особистості високого рівня психологічної культури, правової культури, мовленнєвої культури, культури поведінки, рівня розвитку духовності особистості загалом;
- участь у суспільному житті організації;
- міжособистісні відносини особистості у виробничій групі, організації;
- безконфліктна поведінка;
- комунікативна компетентність;
- вироблення власного стилю поведінки та ін.
2.3.4.3 Адаптація менеджерів
Професійна адаптація працівника сьогодні є важливою умовою успішності професійної діяльності в усіх сферах, але серед багатьох професій є ті, значення адаптова¬ності в яких дуже велике. Саме до таких професій потрібно віднести професію менеджера організації.
Професійна діяльність менеджера організації – це безперервний процес розв’язання завдань, спрямованих на забезпечення успішності діяльності організа¬ції в цілому. Тому проблема успішної професій¬ної адаптації менеджера організації має велику практичну значущість.
Менеджеру часто доводиться працювати в умовах, що постійно змінюються, надавати ком¬петентну допомогу в нестандартних ситуаціях та взаємодіяти з різними людьми. Тому йому необ¬хідна здатність проявляти гнучкість, швидко ре¬агувати на зовнішні зміни, відновлюватися після періоду максимальної віддачі сил та активності, а також вміння знаходити користь з проблемних ситуацій, які потребують перебудови стандартної поведінки та реакцій. Менеджер повинен володі¬ти вмінням реалізовувати та змінювати соціально-психологічні ролі.
Кінцева мета процесу професійної адаптації менеджера може бути окреслена таким переліком характеристик: включення в організацію; осво¬єння нових видів професійної діяльності; досяг¬нення професійної соціальної компетентності; активне пристосування до соціальних та про-фесійних характеристик організації; включення у систему організаційних відносин; досягнення внутрішньої рівноваги, емоційної стійкості; роз¬витку кар’єри; досягнення задоволеності пра¬цею та діяльністю; розвитку стійкого позитив¬ного ставлення до професії.
Основні поняття і ключові слова: адаптація, організаційна адаптація, професійна адаптація, соціальна адаптація, психологічна адаптація, фактори адаптації, критерії адаптації, адаптація менеджерів.
