Передмова

Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ

Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Тестові завдання для самоперевірки

Список використаної та рекомендованої літератури

Короткий термінологічний словник

2.3.3 Професійне вигорання менеджера

2.3.3.1 Означення професійного вигорання

Проблема стресу в професійній діяльності, зокрема професійній діяльності менеджера, пов’яза з іншою проблемою – це ”професійне вигорання” . В психологічній науці утвердилася думка про те, що професійне вигорання розглядається як довготривала стресова реакція, яка виникає як наслідок хронічних професійних стресів середньої інтенсивності, які зазнає професіонал. Професійне вигорання частіше всього супроводжується низьким професіоналізмом, невмінням людини адаптуватися до діяльності, до оточуючих та деформацією особистості взагалі.

Синдром професійного вигорання – найнебезпечніше захворювання представників соціальних і комунікативних професій, захворювання тих, хто працює з людьми: вчителів, соціальних працівників, психологів, менеджерів, керівників, лікарів, журналістів, політиків, пожежників, рятувальників і так далі, – всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.

Більшість працівників, робота яких пов’язана зі спілкуванням з іншими людьми, працюють у емоційно напруженій атмосфері. Така робота супроводжується великою витратою психічної енергії, призводить до психічної та фізичної втоми, емоційного виснаження. В результаті виникає неспокій, тривожність, роздратованість, гнів, знижується самооцінка. І все це на фоні соматичних проявів: прискореного серцебиття, задишки, шлунково-кишкових розладів, порушень тиску, порушень сну тощо.

Коли працівник в стані впоратись з професійним навантаженням, тоді його професійна діяльність є успішною, людина залишається активною та впевненою у своїх можливостях. Коли ж робочі вимоги тривалий час переважають над ресурсами працівника (як професіонала та людини), тоді у людини порушується стан рівноваги, що в результаті неминуче призводить до ”професійного вигорання”.

Загальною ознакою і причиною організаційного стресу виступає наявність внутрішнього конфлікту між вимогами з боку організації, привабливістю роботи у ній, очікуваннями і реальними можливостями працівників.

Виникнення синдрому вигорання пов’язують з віковими, гендерними, національно-культурними аспектами особистості, а також з фізіологічними ознаками – індивідуальними особливостями нервової системи і темпераменту.

Існують різні підходи до визначення ”професійного вигорання”.

Але найпоширенішим є підхід, запропонований американськими дослідниками К. Маслачем і С. Джексоном. Вони розглядають синдром ”професійного вигорання” як трикомпонентну систему, яка складається з емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції власних особистісних прагнень [68].

Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.

Деперсоналізація (дегуманізація, цинізм) – цинічне ставлення до роботи та до її об’єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, з якими працюють.

Редукція професійних досягнень – виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

Професійне вигорання – реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини.

2.3.3.2 Симптоми професійного вигорання

Вчені поділяють симптоми професійного вигорання залежно від сфери їх прояву – психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові [57].

Психофізичні симптоми:

• відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції

зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

• загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

• частий безпричинний головний біль; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

• повне або часткове безсоння;

• постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня;

• задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

• помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

• часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замикання у собі);

• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

• відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що ”щось не так, як треба”);

• відчуття гіпервідповідальності і постійне відчуття страху, що ”щось не вдасться” або ”я не впораюся”;

• загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом ”як не намагайся, все одно нічого не вийде”).

Поведінкові симптоми:

• відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її – все важче і важче;

• співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

• постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить;

• керівникові важко ухвалювати рішення;

• відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

• дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

2.3.3.3 Симптоми та наслідки професійного вигорання організацій

Результатом професійного вигорання співробітників організації може стати професійне вигорання організації, яке проявляється у відповідних симптомах та наслідках [57].

Симптоми професійного вигорання організацій :

• неадекватно підвищується плинність кадрів (від 100% і більше на рік, тобто, протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року);

• знижена мотивація працівників до праці, занадто часті ”перекури” і ”чайні перерви” (більше 30% від загального обсягу робочого часу; кількість ”перекурів” у ”вигорілих” співробітників збільшується в 3–4 рази);

• співробітники із симптомами хронічної втоми, професійного вигорання витрачають на звичайну роботу на 40% більше часу, ніж звичайно;

• занадто висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в організації.

Наслідки вигорання для організації :

• зменшення включеності співробітників в роботу;

• зниження задоволеності працею;

• збільшення плинності кадрів;

• погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;

• збільшення несприятливих фізичних і емоційних симптомів;

• погіршення якісних і кількісних показників роботи;

• збільшення компенсацій на забезпечення здоров’я співробітників.

Першочергове завдання у збереженні стабільності організації і її людських ресурсів – профілактика і подолання негативних наслідків організаційних стресів.

Профілактика вигорання повинна охоплювати широкий спектр заходів, з одного боку тих, що пом’якшують дію організаційних стрес-факторів, а з іншого боку тих, що дозволяють активізувати особисті ресурси персоналу, щоб ефективно долати негативні наслідки професійних і організаційних стресів.

Розробка профілактичних і реабілітаційних програм, що знижують ризик вигорання, повинна спиратися на результати аналізу стрес-факторів організаційного середовища, психодіагностику особистісних характеристик стійкого до стресу персоналу. Впровадження даних програм – це турбота керівництва про кадровий потенціал своєї організації та її стабільності.

Основні поняття і ключові слова: професійне вигорання, симптоми професійного вигорання, профілактика професійного вигорання.