Передмова

Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ

Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Тестові завдання для самоперевірки

Список використаної та рекомендованої літератури

Короткий термінологічний словник

3.4.3 Етико-психологічні засади ділових відносин (комунікації) керівника з підлеглими

Ефективність, успіх роботи організації, які багато в чому залежать від її керівників, визна¬чаються їхніми психологічними і моральними якостями. Не випадково американці кажуть, що краще витратити десять тисяч доларів на пошуки розумного, вихованого менеджера, який вміє пра¬цювати з людьми, аніж потім витрачати сто тисяч доларів че¬рез поганого керівника, який не може встановити нормальні відносини з працівниками та клієнтами [105].

Американськими ученими К. Томасом і Р. Кілменном розроблена методика, яка дає змогу менеджеру обирати стратегію поведінки і комунікації в організації [105].

• Протистояння (суперництво) – керівник намагається залишити за собою командну роль як щодо підлеглих, так і щодо партнерів, виходячи зі своєї мотивації досягнення успіху і бажання впливати на інших. Це сприяє отриманню високих результатів при виконанні поставленого завдання, але людські відносини при цьому не будуть теплими.

• Партнерство – керівник прагне отримати позитивний результат, враховуючи не тільки власні інтереси, а й інтереси інших. Така стратегія є ефективною, тому що вона вибу¬довується на основі поваги до людей.

• Компроміс – керівник прагне досягти успіху, займаю¬чи середню позицію між протистоянням та партнерством. Од¬нак для виконання поставлених завдань ця стратегія не завж¬ди є результативною.

• Уникнення – керівник прагне уникнути відповідальності за постановку та реалізацію завдань. Це буває при його недостатній професійній компетентності.

• Прилаштування – керівник не виявляє ні активності, ні зацікавленості, ні волі, щоб організувати роботу інших людей найкращим чином й отримати позитивні результати.

На практиці комунікація (спілкування) менеджера-керівника з підлегли¬ми відбувається у відповідних формах [105]:

• субординаційній . Найчастіше такої форми комунікації дотримується керівник, призначений зверху. Він або не дуже вирізняється інтелектуальними характеристиками, або, навпа¬ки, тисне на всіх своїми інтелектуальними перевагами. Для цієї форми характерним є дотримання дистанції між керівни¬ком та підлеглими;

• службово-товариській . Ця комунікація відповідає вста¬новленим службовим ролям і розмежуванню професійних по¬вноважень. Така комунікація керівника характеризується по¬вагою до підлеглих, сприяє зміцненню корпоративної культури в організації. Завдяки цьому керівник забезпечує собі відповідний імідж і повагу підлеглих;

• дружній . У разі такої форми комунікації відбувається ”розмивання” відносин між керівником і підлеглими, втра¬чається контроль за виконанням професійних обов’язків та станом виробництва.

Вибір стратегії і тактики поведінки та комунікації (спілкування) керівника повинен визначатися завданням менеджменту.

Важливим елементом ефективної комунікації є ”уміння критикувати” підлеглих. У менеджера часто бувають ситуації, коли доводиться критикувати підлеглих, ро¬бити їм зауваження. Менеджеру потрібно навчитися критикувати людей таким чи¬ном, щоб не викликати у них образу і гнів. Дослідження показують, що найкраще сприймають люди конструктивну критику, в якій є підтекст про повагу до люди¬ни та віра в її здібності, знання та досвід.

Основні поняття і ключові слова: стратегія і тактика поведінки та спілкування в організації.