Передмова

Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ

Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Тестові завдання для самоперевірки

Список використаної та рекомендованої літератури

Короткий термінологічний словник

4.1.1 Теорії організації

В теорії та практиці менеджменту сформувався ряд підходів до означення та розробки теорії організації. Розглянемо домінуючі теорії організації в контесті аналізу психологічних засад розвитку організації.

Класичний (механічний, бюрократичний, раціоналістичний) підхід

Механістична теорія. Сформува¬лася на базі школи ”наукового управління” , засновником якої був Ф. Тейлор. Обов’язковою умовою функціонування високоефективної організації він вважав підвищення ефективності виробництва за допомогою організації праці, раціоналізації та інтенсифікації трудового процесу. Виходячи з цього, психологія розробляла питання ефективного виробництва, а не ефективної поведінки в організації.

Представники механістичного підходу розглядали організацію скоріше як машину, а проектування організацій – як конструювання механічного пристрою. Люди розглядалися як доповнення до машин.

До недоліків механістичного підходу відносять [32]:

• недостатнє врахування ролі і значення людського фактора в ефективній роботі організації;

• неврахування взаємовпливу середовища і організації;

• недооцінювання ролі неформальних структур в межах формальної організації;

• організація розглядається як стійке утворення, а управління – як приведення організації до проектного стандарту. Динамічна складова організації не береться до уваги.

У деяких випадках механістична система приносить економічний успіх. Але вона завжди неадекватна при взаємодії з складними структурами управління і невизначеними умовами зовнішнього середовища.

Теорія бюрократії. Її автором є Макс Вебер. Саме він ініціював поширення бюрократичних теорій і структур управління організацій, прототипом яких була модель класичної бюрократії. Поява цього підходу була пов’язана з намаганням стандартизувати ро¬боту і описати основні принципи управління. На основі цих принципів і стандартів розроблялися принципи ефективної роботи організації, процеси прийняття рішень.

Головна перевага бюрократичної організації, за М. Вебером, – це висока господарсько-економічна ефективність: точність, швидкість, компетентність, постійність управлінського процесу, єдиноначальність, субординація, мінімум конфліктів і економічність в управлінні.

Якщо Ф. Тейлор розробляє свої принципи відносно індивідуальних дій, то М. Вебер запропонував зробити це ж саме, але на рівні управління діяльністю всієї організації. Але в основі обох підходів продуктивність діяльності.

Представники класичної школи дослі¬дження організації зробили вагомий внесок у вини¬кнення та розвиток науки про особливості організацій та специфіку соціального управління в них. Разом із тим, досліджуючи організації, науковці розглядали їх як закриті системи, тобто не вра¬ховували такі зовнішні детермінанти їх існування як соціально-економічні, політичні особливості оточуючої дійсно¬сті. Не приймалися до уваги і внутрішньоособистісні чинники функціонування організацій, такі як структура особистісних рис, мотивів та цілей співробітників.

Неокласичний (гуманістичний) підхід

В основу їх моделі організації покладені теорії людських відносин і поведінкових наук (Е. Мейо, Д. Макгрегор, Ч. Барнард та ін.), ідеї гуманістичної психології (А. Маслоу). Ця мо¬дель передбачає, що найважливіший чинник продуктивності на підприємстві – людина. Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працівників, їхня мотивація, комунікації, лояльність, участь у прийнятті рішень.

Недоліком цієї моделі є те, що в ході пошуку резервів підвищен¬ня ефективності організації обмежуються лише одним внутрішнім чинником – людським ресурсом і йому підпорядковують усі інші фактори виробництва. Як і в механістичній моделі, керівна система тут зорієнтована на аналіз внутрішніх факторів організації і не вра¬ховує умов зовнішнього середовища.

Системний підхід

В основу моделі організації як складної відкритої системи покладено загальну теорію систем. Головна ідея полягає у визнанні взаємо¬зв’язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому з зовнішнім середовищем. Відповідно до цих теоретичних положень організацію розглядають в поєднанні її складових частин, що нерозривно пов’язані із зовнішнім світом. Ефек¬тивність організації оцінюється як системна доцільність, яка враховує її здатність до саморегулювання, самоорганізації і до¬сягнення цілей при зміні зовнішніх умов.