Передмова

Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Розділ 2 УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Розділ 3 УПРАВЛІННЯ ЛЮДЬМИ

Розділ 4 УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Тестові завдання для самоперевірки

Список використаної та рекомендованої літератури

Короткий термінологічний словник

4.3.4 Індивідуалізм та колективізм в організації

Основою розгляду питання колективу у вітчизняних наукових дослідженнях радянського періоду є твердження про те, що тільки у колективі індивід отримує можливість розвитку своїх задатків.

В дослідженнях більшості західних науковців, а в останні десятиліття і в значній кількості вітчизняних, домінує точка зору, що колективи є породженням автори¬тарних держав. Ці держави використовують колективи для підкорення індивідів певній ідеології. В колективі майже цілком зникають окремі особистості. Результатом вступу до колективу є витіснен¬ня із свідомості думки про цінність особистості думкою про значимість колективу. Критикуючи колективізм як явище, даний підхід ключовим елементом, цінністю визначає індивіда, особистість, наполягає на необхідності відмови від колекти¬вістської свідомості та формуванні індивідуалістської [41].

Бачимо абсолютизацію колективізму у першому випадку та абсолютизацію індивідуалізму у другому. У сучасних дослідженнях з соціальної психології, психології управління розвивається підхід, який намагається дати об’єктивно виважену оцінку колективістським та індивідуалістичним підходам, зокрема в менеджменті.

Насправді поєднання людей у деяку спільноту неминуче, воно має і переваги, і недоліки.

Соціальні групи (колективи), у яких людина про¬водить своє життя, роблять свій внесок у психологію і поведінку людини, сприяють формуванню її особистості. Внесок може бути по¬зитивним або негативним.

Позитивний вплив групи характеризується такими положен¬нями [39]:

• відносини між людьми, їх трудова діяльність несе у собі позитивні ціннісні орієнтації та соціальні норми, які засвоюються індивідом;

• у групі індивід зустрічається з людьми, які для нього є джерелом культури, прикладом поведінки;

• у групі людина відпрацьовує свої комунікативні та професійні вміння і навички;

• від учасників групи індивід отримує інформацію, яка дозволяє йому правильно сприймати і оцінювати себе, що сприяє розвитку позитивних властивостей і зменшенню або усуненню недоліків;

• група забезпечує людину системою позитивних емоцій.

Вплив групи на особистість може бути і негативним. Це, в першу чергу, безвідповідальність, конформізм, стійкість старого.

Відомий учений М. Бехтерьов на основі своїх численних експери-ментів показав, що у творчості група може поступатися обдарова¬ним особистостям [41]. Колективне творче рішення, якщо воно прий¬мається більшістю методом голосування, нерідко виявляється менш якісним, ніж рішення особливо обдарованих особистостей, які входять до цієї групи. Їх оригінальні результати відкидаються більшістю через нерозуміння.

Досить важливим питанням є питання про відповідальність. В. Франкл писав, що ”Як тільки хто-небудь починає поводитися так, ніби він всього лише частка ”вищого” цілого, і тільки це ціле відіграє певну роль, він починає отримувати справжню насолоду від того, що вда¬лося скинути із себе хоча б частину відповідальності. Ця тенденція до уникнення тягаря відповідальності є мотивом для будь-яких форм колективізму” [97]. Тому, сприяючи створенню ко¬лективу, необхідно всіляко стверджувати концепцію особистої відповідальності за справи організації.

Ще одним важливим питанням ролі колективізму та індивідуалізму в психології управління є питання про групове прийняття рішень. Вплив групи на якість прийняття рішень має свої як позитивні так і негативні аспекти.

Позитивний вплив групи на якість рішень, які приймаються, можна охарактеризувати так.

• Група, в цілому має більший обсяг знань, ніж один її член, до того ж ця інформація буває більш різнобічною, збільшується і кількість підходів, методів вирішення задач. Тому кількість генерованих ідей зростає.

• При груповому вирішенні зростає прийнятність прийняття рішень для всіх членів групи. Це використовується для полегшення впровадження ідей. Участь у прийнятті рішень робить його своїм і активізує дії співробітників під час реалізації цих рішень.

• Групове рішення є більш точним при оцінюванні чужих ідей. Це використовується у експертних методах оцінювання.

• Групове рішення в більшості випадків є більш точним, коли воно пов’язане із відстоюванням загальнолюдських цінностей, наприклад, в офіційному чи неофіційному суді (”суді честі”).

Однак у багатьох випадках проявляються недоліки колек¬тивних рішень. Так, американський психолог Т. Мітчелл відзна¬чає [41]: деякі індивіди схильні говорити більше, ніж інші; інди¬віди з високим статусом більшою мірою впливають на рішення; групи витрачають багато часу на усунення міжособистісних су¬перечностей; члени групи зазнають великого тиску, який спонукає їх до кон¬формізму.

Необґрунтовані і навіть аморальні рішення можуть прийматися як наслідок деіндивідуалізації особи¬стості у групі. Таке явище називається ”дифузією відповідальності”. У таких групах прагнення до консенсусу є настільки великим, що вони нехтують навіть най¬більш виваженою критикою, відбувається ”огруплення мислення”. У групі часто придушується незалежне, критич¬не мислення, індивідуальна творчість.

Аналіз питання колективізму та індивідуалізму засвідчує, що у групі спра¬цьовує принцип терезів, коли на одну чашу яких покладено єдність групи, а на іншу – свобода особистості. Якщо перша властивість переважує, ліва чаша спус¬кається, це приводить до посилення взаємодопомоги, стійкості ус¬таленого, певною мірою – до безконфліктності. Однак це сприяє неминучому обмеженню особистості. Якщо переважає свобода особистості, це відкриває дорогу творчості, розвитку нового, сприяє самореалізації, підвищує від¬повідальність кожного [41].

В контексті питання організаційного управління, можна зазначити, що керівництво організації не повинно впадати у крайнощі колективізму та індивідуалізму. Людина працює у групі і бажано, щоб ця група була розвинутою, але при цьому не¬обхідно будь-що послаблювати можливості прояву недоліків робо¬ти у колективі, сприяти самореалізації кожної людини. Стилі керівництва та менеджмент організації в цілому повинен базуватися не на протиставленні, а на поєднанні, балансі колективізму й індивіду¬алізму.

Основні поняття і ключові слова : індивідуалізм, колективізм.